Рішення № 91844322, 23.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4117/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головне управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2020 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 54701,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат, пов`язаних з утриманням у Харківському національному університеті внутрішніх справ у розмірі 54701,33 грн.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про поновлення строків звернення до суду з даним позовом, дослідивши доводи якої, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та доцільність поновлення такого строку, оскільки пропуск строку фактично зумовлений закриттям 13.07.2020 Київським районним судом м. Полтави провадження у справі №552/7175/18 (провадження №8/552/7/20), а правило встановлення обмежень звернення до суду в зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму.

Таким чином, ухвалою суду від 10.08.2020 визнано поважними причини пропуску Харківським національним університетом внутрішніх справ строку звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, та поновлено такий строк. При цьому, позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору за подання даного позову. Надано позивачу строк на усунення вказаного недоліку - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 2102 грн /дві тисячі сто дві гривні нуль копійок/ за реквізитами: отримувач - УК у м. Полтаві/м. Полтава/22030101, код ЄДРПОУ 38019510, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок - UA518999980313141206084016002, призначення платежу - Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний або документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

26.08.2020 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 10.08.2020 надавши до суду платіжне доручення від 03.08.2020 на суму 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4117/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), а також надано відповідачу строк - п`ять днів з дня вручення ухвали, для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

01.09.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог університету. Зазначає, що в порушення вимог Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, позивачем на його адресу не направлялося повідомлення про відшкодування витрат із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Вказує, що про звільнення відповідача зі служби в поліції університету стало відомо ще 24.09.2018, однак з даним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду останній звернувся лише у 2020 року, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого в частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Наполягає на тому, що відсутність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо повноважень на представництво інтересів університету А. Фесиком, яким підписана дана позовна заява від імені позивача, а також відсутність доказів наявності у А. Фесика статусу адвоката, є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням того, що дана позовна заява підписана неповноважною особою, а відтак мала бути повернута. Зауважує, що додаткова угода до договору в тристоронньому порядку не підписана ГУНП в Полтавській області, а тому є нечинною. Водночас, юридична особа УМВС України в Полтавській області ліквідована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 та перебуває в стані припинення з 06.11.2015. З огляду на це, зобов`язання УМВС України в Полтавській області за договором від 01.09.2013 є припиненими. Натомість, ГУНП в Полтавській області як юридична особа створилося 07.11.2015 і саме з цього органу, а не з УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 було звільнено згідно з наказом від 11.09.2018. Що стосується самих заявлених до стягнення витрат, то відповідач вважає їх жодним чином не підтвердженим документально, та як наслідок, заперечує їх розмір, оскільки у період навчання останній: - не користувався загальним продовольчим забезпеченням, а забезпечував своє продовольче забезпечення за власні кошти у ресторані університету; - речовий одяг, який йому видавався не відповідав розмірам, а тому не був зношений останнім та знаходиться у нього на зберіганні і може бути повернутий позивачу у будь який час; - комунальними послугами в гуртожитку відповідач також не користувався, оскільки у ньому не проживав, а мешкав у квартирі своєї сестри (а.с. 43-57).

Також, 01.09.2020 від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, в якому останній просив розглядати адміністративну справу №440/4117/20 у порядку загального провадження та залучити до участі у справі третіх осіб.

Ухвалою суду від 07.09.2020 клопотання ОСОБА_1 про залучення третіх осіб та розгляд в порядку загального провадження справи за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі задоволено частково. Вирішено перейти від розгляду справи за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання з розгляду справи на 10:40 год. 23.09.2020. Залучено до участі у справі №440/4117/20 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Головне управління Національної поліції в Полтавській області. В задоволенні іншої частини клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

Між тим, 09.08.2020, та у подальшому, 16.09.2020, від відповідача до суду надійшла заява про залишення позовної заяви Харківського національного університету внутрішніх справ без розгляду у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 23.09.2020 заяву позивача про залишення позовної заяви Харківського національного університету внутрішніх справ без розгляду залишено без задоволення.

В судове засідання 23.09.2020 позивач та треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, будучи належно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач в судовому засіданні 23.09.2020 проти задоволення позовних вимог університету заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.09.2013 між Харківським національним університетом внутрішніх справ, ОСОБА_1 та УМВС України в Полтавській області укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом (спеціальністю) «правознавство» (а.с. 6-7).

За умовами вказаного договору звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку.

Наказом від 10.08.2013 № 179 о/с ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ (а.с. 3).

01.02.2017 між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 підписано додатковий договір до договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2013, відповідно до якої університет, що здійснював навчання та підготовку особи, як фахівця для потреб міліції, продовжує здійснювати його навчання та підготовку, як фахівця для потреб Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення, по тексту договору слова «внутрішніх справ» замінено на «Національної поліції».

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 04.03.2017 №69 о/с ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів та відрекомендовано до ГУНП України в Полтавській області для подальшого проходження служби (а.с. 4).

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ від 27.02.2017 №4/2940, загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утримання за період з 16.08.2013 по 04.03.2017, становить 54701,33 грн, з яких: - грошове забезпечення в розмірі 11188,87 грн; - продовольче забезпечення в розмірі 20706,25 грн; - речове забезпечення в розмірі 5985,28 грн; - вартість житлово-комунальних послуг і споживчих електроносіїв в розмірі 16820,93 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком витрат (а.с. 9).

Наказом ГУНП в Полтавській області від 11.09.2018 №461 о/с «По особовому складу» відповідач був звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби 11.09.2018 (а.с. 4-5).

Станом на момент звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 після навчання фактично відпрацював в поліції трохи більше одного року.

Оскільки вказане, на переконання позивача, суперечить умовам договору від 01.09.2013 та є підставою для компенсації ОСОБА_1 вартості витрат на його навчання, університет звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16.

Згідно з частинами першою та третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Приписами Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30.09.2016, Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Крім того, Законом №1401-VIII розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом №1401, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

З системного аналізу наведених положень чинного законодавства слідує, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції від імені органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснюється виключно адвокатами у судах першої інстанції - з 01 січня 2020 року.

Винятком із цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведене кореспондується з частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як обумовлено частиною другою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи слідує, що предметом даного спору є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.

Ухвалою суду від 31.08.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведеного свідчить про те, що вказана справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво в яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач не зазначає ознак за якими вказана справа не може бути віднесена до справ незначної складності через що, представником у ній має бути виключно адвокат.

Отже, суд вважає, що позовна заява у даному випадку підписана уповноваженою особою, оскільки ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.

За викладених обставин, судом відхиляються як безпідставні твердження відповідача про те, що відсутність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо повноважень на представництво інтересів університету А. Фесиком, яким підписана дана позовна заява від імені позивача, а також відсутність доказів наявності у А. Фесика статусу адвоката, є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням того, що дана позовна заява підписана неповноважною особою та підлягає поверненню.

При формуванні вказаного висновку суд керувався позицією Верхового Суду, викладеною у постанові від 31.08.2020 у справі №200/14466/19-а.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 10.01.2002 №2925-ІІІ «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 №1410 затверджено єдину систему військової освіти, до якої входить Харківський національний університет внутрішніх справ.

Суд зазначає, що на час укладення 01.09.2013 між сторонами у даній справі та УМВС України в Полтавській області договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України діяв Закон України «Про міліцію».

Згідно зі статтею 18 вказаного Закону (чинного на момент укладення договору між позивачем, відповідачем та УМВС України в Полтавській області) порядок та умови проходження служби в міліції регламентувався Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 14.05.2007 №150 (чинним на момент укладення договору між позивачем, відповідачем та УМВС України в Полтавській області) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

З наявного в матеріалах справи договору від 01.09.2013 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, УМВС України в Полтавській області та відповідачем, слідує, що предметом договору є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом (спеціальністю) правознавство.

Серед обов`язків особи (відповідача) пунктами 2.3.5, 2.3.6 договору передбачено, що: після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником (Головним управлінням МВС України в Харківській області), і відпрацювати не менше трьох років. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 договору звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку.

У подальшому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 ліквідовано юридичну особа УМВС України в Полтавській області без визначення правонаступників, остання перебуває в стані припинення з 06.11.2015.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до положень статті 72 Закону України «Про Національну поліцію» професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Згідно із положеннями частини другої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено приписами частини п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, (далі - Порядок №261) затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 12.04.2017 №261.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №261 (в редакції, чинній на момент звільнення відповідача зі служби в поліції) витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: - грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; - оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Положеннями пункту 4, абзацу 3 пункту 5 Порядку №261 встановлено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Як слідує з матеріалів справи, в даному випадку відповідача було звільнено не зі служби в органах внутрішніх справ (з УМВС України в Полтавській області), а 11.09.2018 зі служби в поліції (з ГУНП в Полтавській області) за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (а.с. 4-5).

Разом з тим, у матеріалах справи укладений у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №261 контракт між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та відповідачем відсутній.

Щодо долученого позивачем до справи додаткового договору від 01.02.2017, то суд не вважає його належним додатковим договором до договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2013, оскільки він підписаний лише вищим навчальним закладом та ОСОБА_1 та не підписаний ГУНП в Полтавській області, а відтак відповідно до пункту 6 цього ж додаткового договору не набув чинності (а.с. 8).

Таким чином, оскільки згідно з чинним законодавством витрати відшкодовуються лише на підставі контракту, укладеного між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася, суд за відсутності такого чинного контракту не вбачає підстав для відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених витрат.

Поряд з цим, як вже зазначалося вище, заявлений спір пов`язаний з питаннями реалізації прав та обов`язків особи, яка перебувала на посаді публічної служби, зокрема, питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до спору про відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, після звільнення особи зі служби в поліції.

Слід зазначити, що навчання курсантів вищих навчальних закладів МВС є окремим видом служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перебуваючи на публічній службі за контрактом відповідачем згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ, від 27.02.2017 №4/2940 серед іншого було отримано 11188,87 грн грошового забезпечення (а.с. 9).

Законами України не наведений перелік витрат, пов`язаних із утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, у зв`язку із чим суд зазначає про невідповідність закону критерію якості та передбачуваності для особи.

При цьому, ані чинний на період навчання відповідача Закон України «Про міліцію», ані чинний на момент його звільнення зі служби Закон України «Про Національну поліцію» не встановлюють обов`язку відшкодування грошового забезпечення особі у разі припинення служби.

Умови спірного відшкодування установлені Порядком №261 та передбачають здійснення відшкодування у розмірі фактичних витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, зокрема, по грошовому забезпеченню.

Водночас, пункт 13 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 №260, передбачає, що грошове забезпечення, виплачене відповідно до законодавства, яке діяло на дату виплати, поверненню не підлягає.

Таким чином, у законах України є відсутніми умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення курсантам ВНЗ МВС, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення зі служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв`язку із чим суд вважає умови Порядку №261 такими, що мають дискримінаційні ознаки, а також такими, що не відповідають нормам вищої юридичної сили - статтям 22, 41, 43 Конституції України і положенням Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про Національну поліцію».

Оскільки грошове забезпечення за своїм змістом є винагородою за державну службу особливого характеру, суд вважає, що виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), тобто гарантією соціального захисту міліціонера/поліцейського.

Закони України не містять умов щодо можливого зворотного стягнення (відшкодування) сум грошового забезпечення міліціонера/поліцейського та сум компенсації втрат доходів від утримання ПДФО, у разі, якщо відповідні виплати нараховані правильно.

З аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов, що витрати, пов`язані з утриманням відповідача під час навчання у ВНЗ МВС, як особи, яка перебувала на публічній службі, в частині суми грошового забезпечення взагалі не можуть заявлятися навчальним закладом до відшкодування, оскільки суми грошового забезпечення міліціонера/поліцейського не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі МВС, та є винагородою за несення служби.

Таким чином, суд зазначає, що заявлене вручання у право відповідача на майно не здійснюватиметься згідно із законом, втручання не має легітимної мети та є непропорційним, тобто таким, що вчиняється в інтересах суспільства.

Окрім цього, надаючи оцінку іншим заявленим позивачем до стягнення з відповідача сумам відшкодування витрат, а саме, продовольчому забезпеченню в розмірі 20706,25 грн, речовому забезпеченню в розмірі 5985,28 грн, вартості житлово-комунальних послуг і споживчих електроносіїв в розмірі 16820,93 грн, суд зауважує, що в ході розгляду справи ОСОБА_1 заперечував розмір вказаних витрат, посилаючись на те, що у період навчання останній: - не користувався загальним продовольчим забезпеченням, а забезпечував своє продовольче забезпечення за власні кошти у ресторані університету; - речовий одяг, який йому видавався не відповідав розмірам, а тому не був зношений останнім та знаходиться у нього на зберіганні і може бути повернутий позивачу у будь який час; - комунальними послугами в гуртожитку відповідач також не користувався, оскільки у ньому не проживав, а мешкав у квартирі своєї сестри.

Суд зауважує, що жодних документальних доказів в спростування вказаних доводів відповідача позивачем під час розгляду справи надано не було.

Резюмуючи викладене вище, суд доходить висновку про необхідність відмовити Харківському національному університету внутрішніх справ у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080, ідентифікаційний код 08571096) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 08592276), Головне управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 40108630) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава