Рішення № 91842567, 16.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 р. Справа№200/1685/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання: О.Ю. Кудрявцеві

за участю представників сторін:

від позивача: Григоренко А. Є. - особисто

від відповідача: не з`явився

розглянувши відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85320, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва , буд 82, ідентифікаційний код юридичної особи 39790445)

про визнання протиправними та скасування висновків, наказів про звільнення, поновлення на посаді,-

УСТАНОВИВ:

13 лютого 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок затверджений наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16 грудня 2019 року №1980 щодо оцінювання службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році відносно заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 08 січня 2020 року №09-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 грудня 2019 року №493-к про визначення ОСОБА_1 такою, що підлягає звільненню за результатами оцінювання службової діяльності Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році.

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління нагляду.

- стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09 січня 2020 року по 08 лютого 2020 року у розмірі 11 000,01 грн.

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, зазначено, що розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13 березня 2020 року.

В подальшому, у зв`язку з впровадженням на території України карантину та з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року №3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) підготовче засідання відкладалось на 23 березня 2020 року.

16 квітня 2020 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. В подальшому за клопотанням сторін по справі судові засідання, які були призначені на 29 квітня, 25 травня, 23 червня , 27 липня та на 11 серпня 2020 року відкладалися у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19).

13 серпня 2020 року за згодою всіх учасників справи, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті розпочато у той же день.

Позивач в позовній заяві зазначає, що не згоден з «результатами виконання завдань державним службовцем, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» у 2019 році», оскільки відповідно до Висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності за 2019 рік було виставлено негативну оцінку, разом із тим з вказаним висновком не був ознайомлений позивач, що є порушенням норм частини 4 статті 44 Закону України «Про державну службу» та наведені у Висновку обґрунтування виставлених оцінок не відповідають Типовому порядку та викладені таким чином, що зміст їх є незрозумілим, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Також свою незгоду позивач обґрунтовує наступним: згідно з завданням ключовими показниками результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, з якими було ознайомлено позивача (07.12.2018) позивача було встановлено ключові показники результативності та ефективності, серед яких є забезпечення проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у разі виникнення передбачених законом підстав щодо здійснення таких заходів. В цьому документі строк виконання заходів визначено «відповідно до наказу Держпраці у Донецькій області»

Позивач у судовому засіданні від 15 вересня 2020 року підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

В установлений строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду був наданий відзив на позовну заяву позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області 19 червня 2003 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

08 лютого 2016 року наказом №48 ВП від 02 лютого 2016 року призначено на посаду головного державного інспектора відділу гірничого нагляду у Красноармійському регіоні управління гірничого нагляду з випробувальним терміном шість місяців, як таку, що успішно пройшла за конкурсом.

08 лютого 2016 року прийнято присягу державного службовця.

09 серпня 2016 року наказом №464-ВП від 08 серпня 2016 року присвоєно 9 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державного службовця.

01 червня 2017 року наказом №212-к від 26 травня 2017 року позивача переведено на посаду головного державного інспектора спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду за переведенням з відділу гірничотехнічного нагляду у покровському регіоні управління гірничого нагляду.

16 квітня 2018 року наказом №107-к від 10 квітня 2018 року як переможця конкурсу позивача призначено на посаду заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління нагляду (відомості з копії трудової книжки).

Відповідно до статті 44 Закону України «Про державну службу» результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення.

4. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

5. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

6. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

7. Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

8. Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи.

11. Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - Типовий порядок, застосовується у редакції від 12.07.2019).

Цей Типовий порядок визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання). Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В".

4. Учасниками оцінювання є:

державний службовець;

особа, яка визначає завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та здійснює підготовку пропозицій щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "А";

безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В";

керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В";

суб`єкт призначення;

служба управління персоналом.

5. Державний службовець:

бере участь у визначенні своїх завдань і ключових показників, а також у їх періодичному перегляді;

ознайомлюється з визначеними завданнями і ключовими показниками;

аналізує виконання визначених завдань і ключових показників;

ознайомлюється з пропозиціями щодо оцінювання результатів службової діяльності або результатами виконання завдань і з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - висновок).

7. Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

9. Оцінювання проводиться поетапно:

визначення завдань і ключових показників;

визначення результатів виконання завдань;

затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

10. Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

Визначення завдань і ключових показників для заступників керівників здійснюється після визначення завдань і ключових показників для їх керівників.

Визначені державному службовцю завдання і ключові показники зберігаються в його особовій справі, а їх копії - у державного службовця та його безпосереднього керівника.

11. Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань.

Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.

12. Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

13. Визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

15. Для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається:

список державних службовців;

строк визначення результатів виконання завдань;

доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

Строк визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", встановлюється з урахуванням того, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців.

16. Висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року.

Служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець, ознайомлює відповідного державного службовця із затвердженим висновком у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".

33. Завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

34. Завдання і ключові показники після їх обговорення з державним службовцем визначаються такими особами:

державним службовцям, які обіймають посади керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - суб`єктом призначення;

35. Особа, яка визначає завдання і ключові показники державному службовцю, проводить моніторинг їх виконання.

36. Визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії "А", "Б" або "В", здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

37. Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду.

У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.

38. Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.

39. Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

40. Безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця.

У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов`язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу.

41. Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

У разі коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", не підлягає оцінюванню, висновок не затверджується. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця.

47. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем.

48. Оскарження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій "Б" або "В", здійснюється відповідно до статті 11 Закону України "Про державну службу".

У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу.

49. Висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця.

Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

50. У разі прийняття рішення про скасування висновку в частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця щодо цього державного службовця повторно проводяться такі етапи оцінювання:

визначення результатів виконання завдань;

затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Зазначені етапи оцінювання проводяться:

не пізніше двох місяців після прийняття рішення про скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "А", у порядку, передбаченому пунктами 22-30 цього Типового порядку;

не пізніше одного місяця після прийняття рішення про скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", у порядку, передбаченому пунктами 37-41 цього Типового порядку.

Додаток 4 до Типового порядку затверджені Критерії виставлення балів (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 591):

Не підлягає оцінюванню - завдання не могло бути виконано через обставини, які об`єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання, зокрема, тимчасова непрацездатність, відсторонення від виконання посадових обов`язків (повноважень);

"0" - завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції;

"1" - завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо;

"2" - завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо);

"3" - завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки;

"4" - завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення. Індивідуальну програму професійного розвитку виконано.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 24.09.2019 № 177-19 внесено зміни до Методичних рекомендацій щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", затверджених наказом від 29.08.2018 № 208-18.

Пункт 5 розділ І. Відповідно до пункту 13 Типового порядку визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

Пункт 12 розділ IV. Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 44 Закону державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи. Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 Закону.

17 жовтня 2019 року позивач ознайомившись з результатами виконання завдань державним службовцем, який має посаду державної служби категорії «Б» і «В», за 2019 рік позивачем на останні сторінці було написано, що з висновком не згоден і в подальшому позивачем (том 1 а.с.22-25), а саме 21 жовтня 2019 року були направлені зауваження та заперечення щодо оцінювання результатів службової діяльності (том 1 а.с.26,27 ).

08 листопада 2019 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак А.С. надана відповідь №07-10-2/8441/19, що у відповідності до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 має право звернутися з відповідною скаргою до суду (том 1 а.с.28,29).

06 листопада 2019 року позивачу вручено «Попередження про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису без скорочення чисельності державних службовців», яке підписане т.в.о. ОСОБА_2 вих. №10-87/29 від 01 листопада 2019 року, з яким позивач не погодився про що був зроблений відповідний запис (том 1 а.с. 39).

Позивач 09 грудня 2019 року звернувся до Голови національного агентства України з питань державної служби Ващенко К.О.(том1, а.с.19,20)

На скаргу позивача Національне агентство України з питань державної служби було надано відповідь №б/н без дати, з якої позивачу було рекомендовано звернутися до суду за захистом свої прав (том 1 а.с. 21).

Наказом начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак А.С. від 16 грудня 2019 року №1980, затверджені висновки щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році.

Відповідно до висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», позивач набрав середній бал 2, з яких 1 бал - за виконання першого завдання, 2 бали - за друге завдання, 2 бали - за виконання третього завдання, 3 бали - за виконання четвертого завдання, що відповідає оцінці «негативна».

Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 грудня 2019 року №493-к, визначено ОСОБА_1 , заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду, такою, що підлягає звільненню першого робочого дня, наступного за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеного у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку із отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності за 2019 рік, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

08 січня 2020 року наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 08 січня 2020 року №09-к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду, яка таку, що отримала негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності за 2019 рік. Підставою звільнення слугував наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16.12.2019 №1980 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» у 2019 році»; наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17.12.2019 №493-к «Про визначення ОСОБА_1 такою, що підлягає звільненню за результатами оцінювання службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» у 2019 році» (том 1 а.с.18). як стверджує позивач з вищевказаними наказами вона отримала 08 січня 2020 року в день звільнення.

Наявні у справі письмові докази досліджені судом у порядку ст. 211 КАС України.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889).

Стаття 7. Основні права державного службовця

1. Державний службовець має право на:

10) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;

Стаття 11. Захист права на державну службу

1. У разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.

3. Керівник державної служби зобов`язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).

4. У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.

Стаття 83. Підстави для припинення державної служби

1. Державна служба припиняється:

4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону);

Стаття 87. Припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення

1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

3. Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

5. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Висновки суду.

Вирішуючи спір, суд бере за основу ч. 2 ст. 2 КАС України, де встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд підкреслює, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" - суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" - суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейським Судом з прав людини у рішенні справа "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" , заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", пункт 128, та "Беєлер проти Італії", пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74).

Щодо процедури оскарження та способу захисту порушеного права.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист

Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 року справа № 240/6051/18 зазначено таке: "Верховний Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 10 частини 1 статті 7 Закон №889-VIII, державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.

Позивачем у цьому позові було обрано належний спосіб захисту його порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного висновку, рішення яким затверджено цей висновок, оформлений у вигляді наказу, завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця."

У продовження зазначеного, Верховним Судом у постанові від 15.04.2020 справа № 826/15725/17 констатовано: "Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну службу" державні службовці мають право захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку, а рішення про припинення державної служби вони можуть оскаржити безпосередньо до суду (стаття 32 Закону)".

При цьому суд зауважує, що за текстом ст. 11 Закону № 889 передбачено, можливість держслужбовця звертатися із відповідною скаргою, однак формулювання "може" є диспозитивним та передбачає право, а не обов`язок особи. У цьому ж контексті п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що суд повертає позовну заяву, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Судом не виявлено за змістом ст. ст. 7, 11, 44 Закону № 889 та відповідних положень Типового порядку приписів щодо обов`язкової процедури досудового врегулювання.

Водночас Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз`яснив, що суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Щодо обґрунтованості результатів оцінювання та доводів позивача про порушення процедури оцінювання.

Керуючись постановою Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 240/6051/18, суд надає юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання та відповідності результатів оцінювання за критеріями виставлення балів оцінювання, які встановлені додатком 4 до Порядку № 640.

Перш за все суд звертає увагу, що за завдання «1» позивач виставлено 1 бал, в графі «Обгрунтування» вказано, що результати виконання позивачем завдань не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, результат має негативний відгук від керівництва. Тобто, на думку відповідача, такі негативні відгуки та неможливість використання результатів виконання позивачем завдань проявляється в тому, що на протязі звітного 2019 року єдині справи розпорядчих документів у паперовій формі формувались з порушенням вимог наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.07.2017 №961.

Суд не приймає доводи відповідача в цій частині, оскільки посадовою інструкцією заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління і контролю управління гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Донецькій області в п. 26 визначено, що здійснює інші повноваження, визначені законом. Крім того, суд зазначає, що Порядком формування єдиної справи розпорядчих документів, що приймаються органом державного нагляду (контролю) під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 03.07.2017 №961 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2017 р. за №911/30779) в п.3 передбачено, що єдина справа формується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), на яку згідно з рішенням керівника цього органу покладено повноваження щодо її зберігання. На позивача її керівництвом не було складеного такого наказу, разом з тим, відповідачем таких наказів суду не надано.

Щодо завдання «2» позивачу виставлено 2 бали, в графі «Обгрунтування» вказано, що ОСОБА_3 завдання виконано щодо аналізу стану охорони праці та промислової безпеки, але під час виконання цієї роботи вона потребувала допомогу у суттєвому коригуванні проектів документів, проявляла низьку самостійність, потребувала високої міри контролю з боку керівництва. Суд також не приймає це до уваги, оскільки не наводяться конкретні факти та обставини, які б були підставами/обґрунтуванням тих припущень, які зроблені в якості обґрунтування. Та під час судових засідань відповідачем не було надано належних доказів щодо неналежного виконання позивачем цього завдання. Позивач надав пояснення, що ці завдання нею виконувались щомісячно, щоквартально та щопівріччя, після складалися звіти, які всі були підписані її безпосереднім керівництвом без будь-яких зауважень.

Щодо завдання «3» позивачу виставлено 2 бали, в графі «Обгрунтування» вказано, що завдання щодо проведення превентивних заходів на піднаглядових підприємствах щодо дотримання законодавства з охорони праці виконано, але під час виконання цієї роботи позивач потребувала надання зразків документів, що виразилися у неможливості встановити кількість осіб, охоплених превентивними заходами згідно оформлених протоколів. Суд зазначає, що ці посилання є необґрунтованими, тому що построєні на припущеннях.

Висновки відповідача щодо застосованого таких балів необґрунтовані, судом не встановлено підстав для застосування вказаних балів, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 якою затверджений Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - Типовий порядок, застосовується у редакції від 12.07.2019) відсутні положення, що свідчили б про обґрунтованість застосування таких балів.

За завдання «4» в графі «Обґрунтування» вказано, що завдання виконано своєчасно, результат якого можна використати в роботі. Виставлено 3 бали за завдання.

Ураховуючи викладене суд вважає, оскаржуваний висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності від 16 грудня 2019 року № 1980 з оцінкою «негативна» та наказ від 17 грудня 2019 року № 493-к про визначення ОСОБА_1 такою, що підлягає звільненню за результатами оцінювання службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» у 2019 році» є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач просить стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на її користь заробітну плату за час вимущеного прогулу за період з 09 січня 2020 року по 08 лютого 2020 року у розмірі 11 000,01 грн. (по день прийняття рішення щодо розгляду позову по суті).

Стаття 5 Закону України «Про державну службу» № 889.

3. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Відтак, у спірних правовідносинах, поміж іншого, підлягають застосуванню загальні норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким розуміється як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом, про що вказано у постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 справа № 6-33цс14.

У даному випадку судом встановлено безпідставність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на державній службі на посаді, з якої позивача було звільнено.

Верховний Суд України у постанові від 04.11.2014р. № 21-426а14 зазначив, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково, скасувати акт індивідуальної дії та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

У свою чергу день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, що підтверджується положеннями ст. 241-1 КЗпП України й п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 № 58, де прямо зазначається, що "днем звільнення вважається останній день роботи".

Аналогічний висновок щодо дати поновлення викладено у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 справа № 815/5699/16.

Оскільки наказом від 17 грудня 2019 року № 493-к позивача звільнено з посади у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, а наказом від 08 січня 2020 року № 09-к визначено днем звільнення 08 січня 2020 року, то позивач підлягає поновленню на посаді з 11 січня 2020 року (з першого робочого дня).

Відповідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-2597цс16 при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки законодавством не передбачено жодних підстав для його зменшення.

Відсутність підстав для відступлення від названого висновку підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 справа № 826/808/16.

Пунктом 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При обчисленні розміру грошового зобов`язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).

I. Загальні положення

1. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

з) вимушеного прогулу;

II. Період, за яким обчислюється середня заробітна плата

Пункт 2. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Пункт 4. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. (останній абзац п. 4 у редакції від 26.09.2001 )

IV. Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати.

Пункт 5. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пункт 8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

За пунктом 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Отже, позивача звільнено з 08 січня 2020 року, що є останнім робочим днем. Тому вимушений прогул рахується з 11 січня 2020 року з першого робочого дня по день постановлення рішення суду.

Відповідно додатку до листа Міністерства соціальної політики від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 кількість робочих днів у січні 2020 - 21 ( а з 11 січня -15 ), у лютому 2020 - 20.

Отже середньоденне грошове забезпечення позивача складає 466,71 грн., що підтверджується довідкою ГУ Держпраці у Донецькій області від 27 липня 2020 року № 56 з якою в судовому засіданні погодився позивач (том 2 а.с. 2).

Кількість робочих днів у березні - 21; квітні - 21; травні - 19; червні - 20; липні - 23; серпні - 20; вересні - 12 (згідно вказаного вище додатку до листа).

Кількість робочих днів з наступного дня після звільнення по день ухвалення рішення судом першої інстанції складає 171.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 79 807,41 грн. (171 х 466,71), який обраховано судом без відрахування сум податків та зборів.

Суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2019 справа № 826/6583/14 податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням стягується на користь позивача з відповідача - ГУ Держпраці у Донецькій області, у штаті якого перебував позивач та яким йому виплачувалася заробітна плата, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладена у постанові від 26.09.2019 у справі № 823/185/16.

Згідно ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 справа № 819/991/18 зазначено, що враховуючи положення статей 235 та 236 КЗпП України, на середній заробіток розповсюджується п. 2 ч. 1 статті 371 КАС України, оскільки обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється із заробітку працівника, який безпосередньо працював перед подією.

Отже, рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1 681,60 грн. позивачем сплачено згідно квитанцій 0.0.1607914412.1 від 07 лютого 2020 року та №1012959847 від 19 березня 2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте позивачем заявлені вимоги (п.п. 1,3 позовних вимог): визнати протиправним та скасувати висновок затверджений наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16 грудня 2019 року №1980 щодо оцінювання службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році відносно заступника начальника спеціалізованого відділу гірничного нагляду і контролю управління гірничного нагляду ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 грудня 2019 року №493-к про визначення ОСОБА_1 такою, що підлягає звільненню за результатами оцінювання службової діяльності Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році.

З урахуванням вказаного суд враховує, що сума судового збору сплачена позивачем за подання заяви про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про звільнення від 08 січня 200 року №09-к та про поновлення на посаді помилково, отже може бути повернута за відповідним клопотанням позивача про повернення надміру сплаченої суми судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85320, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд 82, ідентифікаційний код юридичної особи 39790445) про визнання протиправним та скасування висновку затвердженого наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16 грудня 2019 року №1980 щодо оцінювання службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році відносно заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управляння гірничого нагляду ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 08 січня 2020 року №09-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 грудня 2019 року №493-к про визначення ОСОБА_1 такою, що підлягає звільненню за результатами оцінювання службової діяльності державних служби категорії «Б» і «В» у 2019 року; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду; стягнення з Головного управління держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимущеного прогулу за період з 09 січня 2020 року по 08 лютого 2020 року у розмірі 11 000,01 грн. (по день прийняття рішення щодо розгляду позову по суті) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок затверджений наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16 грудня 2019 року №1980 щодо оцінювання службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Донецькій області, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році відносно заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управляння гірничого нагляду ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 08 січня 2020 року №09-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 грудня 2019 року №493-к про визначення ОСОБА_1 такою, що підлягає звільненню за результатами оцінювання службової діяльності державних службовців категорії «Б» і «В» у 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду з 09 січня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (85320, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва , буд 82, ідентифікаційний код юридичної особи 39790445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 80 740,83 грн. (вісімдесят тисяч сімсот сорок) грн. 83 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника спеціалізованого відділу гірничого нагляду і контролю управління гірничого нагляду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області(85320, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва , буд 82, ідентифікаційний код юридичної особи 39790445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовій збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістьсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 16 вересня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 вересня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова