Рішення № 91842380, 28.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 160/10028/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:

- визнати дії Військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року не в повному обсязі, відповідно до довідки від 21.07.2020 року №48 протиправними;

- визнати дії Військової частини 3021 Національної гвардії України, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103) при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років протиправними;

- визнати дії військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність/кваліфікацію, надбавки за роботу в режимних обмежень відповідно до довідки від 21.07.2020 року №48 протиправними;

- стягнути з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 101658,82 грн.;

- стягнути з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за класність/кваліфікацію, надбавку за роботу в режимних обмежень) за період березень 2018 року-липень 2019 року в розмірі 21916,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проведення нарахування та виплати Військовою частиною 3021 Національної гвардії України неповного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення відповідно до довідки від 21.07.2020 року №48 є протиправним обмеженням його Конституційних прав та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078. Тому вважає, шо наявні усі підстави для задоволення вимог позову у повному обсязі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/10028/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 25.08.2020 р.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не надав.

Судом під час судового розгляду справи враховані положення постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» (зі змінами та доповненнями) та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 20.06.2009 року по 01.07.2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у Військовій частині 3021 Національної гвардії України.

12.10.2018 року ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

01.07.2019 року на підставі наказу командира Військової частини 3021 Національної гвардії України №131 (по стройовій частині), відповідно до підпункту «Б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини 3021 Національної гвардії України та звільнений з військової служби в запас.

Відповідно до Витягу з вказаного наказу, згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 р. №200, позивачу виплачено:

премію за період з 01 по 30 червня 2019 року, 01 липня 2019 року в розмірі 60 відсотків посадового окладу;

грошову компенсацію за невикористані 35 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік;

одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 13 років.

Вислуга років на 01 липня 2019 року становить: час служби в календарному обчисленні - 13 років 11 місяців 21 день.

05.07.2019 року Військовою частиною 3021 Національної гвардії України проведено розрахунок при звільненні з військової служби, непогоджуючись з яким позивач через свого представника (адвоката) звернувся до відповідача із запитом.

У відповідь на адвокатський запит, Військова частина 3021 Національної гвардії України надала відповідь (лист від 21.07.2020 року №2/21/19-1083) та додала довідку про розмір грошового забезпечення №48.

Відповідно до даної довідки індексація грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2019 року була виплачена у 2018 році на суму 71,08 грн., 2019 році на суму 686,71 грн. В примітці також зазначено, що за весь період служби нараховувалася та виплачувалась індексація грошового забезпечення (базові місяці: січень, червень-2016 року; серпень 2017 року; січень, березень -2018 року), згідно Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». Право на проведення Індексації грошового забезпечення за період за 2016 рік; за 2017 рік; січень-листопад 2018 року не виникало так як індекс споживчих цін не перевищував поріг інфляції.

З наданої інформації вбачається, що індексація грошового забезпечення у 2015 році була виплачена лише в серпні у розмірі 26,80 грн. та у грудні у розмірі 63,38 грн. на загальну суму 90,18 грн.

Отже, спірним в даному випадку є розмір грошового забезпечення позивача при розрахунку при звільненні з військової служби, в тому числі з урахуванням індексації.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011 -XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому Індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка, у 2019 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З аналізу вказаних норм, вважаю, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 та втратила чинність 01 березня 2018 (надалі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови№ 1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації не відбувалося.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є січень 2008 р. Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Оскільки щомісячна грошова винагорода не є постійною величиною, не була основною та змінювалась (збільшувалась), а з 01 березня 2018 року скасована, тому така складова грошового забезпечення не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення.

У такому випадку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 березня 2018 року № 172 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Національної гвардії України».

Всього сума індексації за період з 01.04.2015 по 28.02.2018 становить 101658,82 грн.

В Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова №704) відображена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно п.1 Примітки Додатку 1 до Постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Постанова №704 набрала чинності 01 березня 2018 року.

Починаючи з листопада 2014 року по 01 липня 2019 року я проходив військову службу на посаді начальника юридичної служби військової частини 3021 Національної гвардії України, а отже відповідно до Додатку 2 до Постанови №704 тарифний розряд за моєю посадою є 25.

Враховуючи тарифний розряд 25 тарифний коефіцієнт за посадою позивача починаючи з 01 березня 2018 року є 2,96.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року складав 1762,00 грн., а мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2018 року складала 3723,00 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року складав 1921,00 грн., а мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2019 року складала 4173,00 грн.

Отже посадовий оклад має розраховуватися наступним чином:

на 2018 рік: 2,96x1861,5 грн. (3723,00 : 2)=5510,00 грн.;

на 2019 рік: 2,96х2086,5 грн. (4173,00 : 2)=6176,00 грн.

В Додатку 2 до Постанови №704 відображена схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту.

За військовим званням ОСОБА_1 (майор юстиції) тарифний коефіцієнт складає 0,76.

Згідно Примітки Додатку 14 до Постанови №704 оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року складав 1762,00 грн., а мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2018 року складала 3723,00 грн.

Отже, оклад за військове звання має розраховуватися наступним чином:

на 2018 рік: 0,76x1861,5 грн. (3723,00 : 2)=1414,00 грн.;

на 2019 рік: 0,76x2086,5 грн. (4173,00 : 2)=1585,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обрахунку посадового окладу, окладу за військове звання не врахував, що тарифний коефіцієнт множиться на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), а у 2019 році для обрахунку були взяті дані 2018 року.

Пункт 4 Постанови №704 визначає порядок розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу

Відповідачем безпідставно не взято до уваги зміст п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, які також визначають базову величину мінімального розміру за розрядами тарифної сітки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року, але передбачає, що такий розмір повинен бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Вказані примітки є частиною відповідного нормативно-правового акту та не були скасовані судом, в зазначені пункти додатків Постанови №704 законодавець зміни не вносив, а тому повинні застосовуватися відповідачем при визначенні мінімального розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, зокрема, відповідач повинен взяти 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати станом як на 2018 ,так і на 2019 рік та помножити на відповідний тарифний коефіцієнт.

За таких обставин змінюється розмір надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність (кваліфікацію), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

Станом на 01 березня 2018 року вислуга років складала 12 років, а отже відповідно до Додатку 16 до Постанови №704 та п.1 розділу VII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року №200, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за №405/31857 (надалі - Інструкція №200) розмір надбавки за вислугу років складає 35% відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.

Отже розмір надбавки за вислугу років має розраховуватися наступним чином:

на 2018 рік: 6924,00 грн. (5510,00 грн.+ 1414,00 грн.)х35%=2423,00 грн.;

на 2019 рік: 7761,00 грн. (6176,00 грн.+1585,00 грн.)х35%-2716,00 грн.

Пунктом 1 розділу VII Інструкції №200 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Відповідно до довідки №48 від 21 липня 2020 року розмір надбавки за особливості проходження служби у відсотковому відношенні складав:

на 2018 рік: (8856,00 грн. (5220,00 грн.+1340,00 грн. +2296,00 грн.)х20%=4428,00 грн.) тобто 20%; на 2019 рік: (8856,00 грн. (5220,00 грн.+1340,00 грн. +2296,00 грн.)- 2=4428,00 грн.) тобто 50%.

Отже розмір надбавки за особливості проходження військової служби має розраховуватися наступним чином:

на 2018 рік: 9347,00 грн. (5510,00 грн.+ 1414,00 грн.+2423,00 грн.)х20%=1869,40 грн.;

на 2019 рік: 10477,00 грн. (6176,00 грн.+1585,00 грн.+2716,00 грн.)х50%=5238,50 грн.

Пунктом 1 розділу XII Інструкції №200 встановлено, що особам офіцерського складу (крім осіб офіцерського складу, які проходять службу на посадах льотного складу і виконують польоти в складі екіпажів повітряних суден у якості льотчиків і штурманів), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах:

2 клас - 3 % посадового окладу;

1 клас - 5 % посадового окладу; клас майстра - 7 % посадового окладу.

Відповідно до довідки №48 від 21 липня 2020 року розмір надбавки за класність (кваліфікацію) у відсотковому відношенні за 2019 рік складає 3% (5220,00 грн.х3%=156,60 грн.)

Отже розмір надбавки за класність (кваліфікацію) у 2019 році має розраховуватися наступним чином 6176,00 грн.х3%=185,28 грн.

Пунктом 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 визначено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", -15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Враховуючи ступінь секретності "таємно" розмір надбавки за роботу в умовах режимних обмежень має розраховуватися наступним чином:

на 2018 рік: 5510,00 грн.х10%=551,00 грн.;

на 2019 рік: 6176,00 грн.х 10%=617,60 грн.

Враховуючи вищезазначене розмір нарахування за складовим грошового забезпечення посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за класність (кваліфікацію), надбавка за роботу в умовах режимних обмежень має складати:

за 2018 рік 117674,00 грн., в тому числі посадовий оклад 55100,00 грн. (5510,00 грн.х10 місяців з березня по грудень включно) + 14140,00 оклад за військове звання (1414,00 грн.х10 місяців з березня по грудень включно) + 24230,00 грн. надбавка за вислугу років (2423,00х10 місяців з березня по грудень включно) + 18694,00 грн. надбавка за особливості проходження служби (1869,00 грн.х10 місяців з березня по грудень включно) + 5510,00 грн. надбавка за роботу в мовах режимних обмежень (551,00 грн.х10 місяців з березня по грудень включно);

за 2019 рік 99640,09 грн., в тому числі посадовий оклад 37255,22 грн. (6176,00 грн.х6 місяців з січня по червень включно, за липень 199,22 грн.) + 9561,12 грн. оклад за військове звання (1585,00 грн.х6 місяців з січня по червень включно, за липень 51,12 грн.) + 16383,61 грн. надбавка за вислугу років (2716,00 грн. х6 місяців з січня по червень включно, за липень 87,61 грн.) + 31596,97 грн. надбавка за особливості проходження служби (5238,00 грн. х6 місяців з січня по червень включно, за липень 168,97 грн.) + 1117,65 грн. надбавка за класність (кваліфікацію) (185,28 грн. х6 місяців з січня по червень включно, за липень 5,97 грн.); 3725,52 грн. надбавка за роботу в мовах режимних обмежень (617,60 грн. х6 місяців з січня по червень включно, за липень 19,92 грн.).

Всього 217314,09 грн.

Відповідно до довідки №48 від 21.07.2020 року сума нарахувань за відповідні періоди по тим же складовим грошового забезпечення складає: за 2018 рік: 52200,00 грн.+13400,00 грн.+22960,00 грн.+ 17712,00 грн.+4900,60 грн =111172,06 грн.; за 2019 рік: 31488,39 грн.+8083,23 грн.+13850,07 грн.+26710,85 грн.+944,65 грн.+3148,84 грн. = 84226,03 грн. відповідно. Разом за 2018, 2019 рік: 195398,09 грн.

Таким чином, Військовою частиною 3021 Національною гвардією України позивачу недоплачено грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за класність (кваліфікацію), надбавка за роботу в умовах режимних обмежень) за період березень 2018 року-липень 2019 року у розмірі 21916,00 грн. (217314,09 грн. - 195398,09 грн.).

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

За таких обставин обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 по справі №240/4911/18, від 07.08.2019 по справі №825/694/17, від 23.10.2019 по справі №825/1832/17.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Крім того, суд звертає увагу, що частиною третьою ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (грошового забезпечення). Індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення (постанова Верховного суду від 20 березня 2020 року №813/189/18).

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком (постанова Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі №134/1781/16-ц).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вказаних вимог, перевіривши дії відповідача з перерахунку пенсії позивачу застосувавши нижчий розмір відсотку відповідних сум грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що відповідач, у такий спосіб діяв протиправно, чим позбавив права особи на належний рівень соціального захисту.

Крім того, суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню у обраний позивачем спосіб захисту.

Таке рішення, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства.

Розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, - задовольнити;

Визнати дії Військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року не в повному обсязі, відповідно до довідки від 21.07.2020 року №48 протиправними;

Визнати дії Військової частини 3021 Національної гвардії України, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103) при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років протиправними;

Визнати дії Військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність/кваліфікацію, надбавки за роботу в режимних обмежень відповідно до довідки від 21.07.2020 року №48 протиправними;

Стягнути з Військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 101658,82 грн.;

Стягнути з Військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за класність/кваліфікацію, надбавку за роботу в режимних обмежень) за період березень 2018 року-липень 2019 року в розмірі 21916,00 грн.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова