Рішення № 91842060, 29.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 р. Справа № 120/3323/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у здійсненні позивачу доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, до розміру, встановленого пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію", а саме до 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу доплату зазначеної одноразової грошової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у грудні 2015 року позивач отримав травму при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з виконанням повноважень та основних завдань поліції. Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 48 о/с від 22.03.2016 позивача звільнено зі служби в поліції на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу. 19.12.2016 Вінницькою обласною МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. Відтак у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію". Оскільки відповідач відмовився виплачувати таку допомогу, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2017 у справі 127/25169/17 Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, а також зобов`язано виплатити позивачу таку грошову допомогу.

На виконання зазначеного судового рішення 30.10.2019 відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Однак позивач вважає, що розмір такої грошової допомоги визначається пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" і повинен становити 250 розмірів прожиткового мінімуму.

У зв`язку з цим, 22.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити виплату одноразової грошової допомоги у повному обсязі. Однак листом від 12.06.2020 № 29-П-73 відповідач відмовив, посилаючись на те, що виплата одноразової грошової допомоги позивачу вже здійснена на виконання рішення суду.

Позивач вважає надану відмову протиправною, а тому звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Як зазначає відповідач, 28.12.2017 Вінницький міський суд Вінницької області у справі № 127/25169/17 виніс постанову, якою задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язав Головне управління Національної поліції у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, а також виплатити позивачу таку грошову допомогу.

На виконання зазначеної постанови суду, 29.10 2019 позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 134470,00 грн, що становить 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено обставини, за яких особа набуває права на отримання одноразової грошової допомоги (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення). Водночас пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, передбачено перелік причин інвалідності, серед яких: поранення, контузії, захворювання:

- одержані під час виконання службових обов`язків,

- одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції,

- пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Таким чином, відповідач вважає, що виконав постанову суду від 27.12.2017 в повному обсязі, а тому відмова у здійсненні позивачу доплати одноразової грошової допомоги є правомірною.

Ухвалою суду від 13.08.2020 залишено без розгляду клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.

20.08.2020 до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, ще постановою Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 127/25169/17 скасовано рішення судів попереднії інстанцій та прийнято рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про зобов`язання вчинити певні дії.

Втім, згідно із ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення та пояснення третьої особи щодо позову. Аідстави, час та черговість подання таких заяв визначається цим Кодексом або судом у визначених Кодексом випадках.

Відтак, оскільки законом не передбачено подання учасником справи з власної ініціативи додаткових письмових пояснень і такі пояснення подані відповідачем після закінчення строку для подання відзиву, при вирішенні справи суд не бере до уваги додаткові письмові пояснення відповідача від 20.08.2020 (вх. № 23411/20).

Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас дата постановлення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у відпустці в період з 14.09.2020 по 25.09.2020 включно.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора РПСП ОП "Вінниця-2" Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в званні "капітан поліції".

22.12.2015 позивач заступив в наряд по забезпеченню публічної безпеки та правопорядку в м. Києві, під час якого отримав травму лівої ноги.

Згідно з висновком службового розслідування від 16.03.2016, затвердженого начальником Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, травму у вигляді пошкодження зв`язок лівого колінного суглобу, отриману інспектором РПСП ОП "Вінниця-2" Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пинішкевичем В.В., вважати такою, що була отримана в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Крім того, відповідно до акта розслідування нещасного випадку, що стався з інспектором РПСП ОП "Вінниця-2" Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пинішкевичем В.В. від 19.03.2020, нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

21.03.2016 військово-лікарська комісія здійснила медичний огляд позивача та поставила діагноз "післятравматичний лівобічний гонартоз другої стадії. ПФС першого ступеню". Військово-лікарська комісія постановила, що позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, що підтверджується свідоцтвом № В-24 від 21.03.2016.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 48 о/с від 22.03.2016 позивача звільнено зі служби в поліції на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу.

19.12.2016 Вінницькою обласною МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12ААА № 576221.

У зв`язку з відмовою відповідача здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", між сторонами виник спір.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2017 у справі № 127/25169/17 Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 (далі - Порядок № 4), а також зобов`язано виплатити позивачу таку грошову допомогу.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2017 - без змін.

На виконання рішення суду відповідач 29.10.2019 нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в сумі 134470,00 грн, тобто в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

22.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити йому повну виплату одноразової грошової допомоги згідно з вимогами Закону України "Про Національну поліцію" в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Листом від 12.06.2020 № 29-П-73 відповідач відмовив у задоволенні вимоги позивача, посилаючись на те, що виплата одноразової грошової допомоги йому вже здійснена на виконання рішення суду.

Позивач вважає зазначену відмову протиправною, а тому 14.07.2020 звернувся до суду з цим позовом.

При цьому, як встановлено судом під час розгляду справи, 30.07.2020 Верховний Суд у справі № 127/25169/17 виніс постанову, якою задовольнив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, скасував рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює Закон України "Про національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби). У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Пунктами 3 та 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначені положення Закону № 580-VIII застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності трьох умов: причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 05.02.2020 у справі № 810/836/18 та від 23.04.2020 у справі № 822/999/18.

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 48 о/с від 22.03.2016 позивача звільнено зі служби в поліції на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу.

19.12.2016 Вінницькою обласною МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2017 у справі 127/25169/17 Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, а також зобов`язано виплатити позивачу таку грошову допомогу.

При цьому зміст вказаного судового рішення та наведені у ньому висновку однозначно свідчать про те, що суд зобов`язав відповідача здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги в розмірі, що передбачений пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VIII, а саме 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Після набрання рішенням суду законної сили, позивачу нараховано та виплачено таку грошову допомогу у вищезазначеному розмірі.

Відтак суд не вбачає підстав дійти висновку, що відповідач не виконав або не в повному обсязі виконав постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2017, здійснивши позивачу виплату спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Отже, в ході розгляду цієї справи не підтвердилися твердження позивача про неналежне виконання відповідачем судового рішення.

Оціннючи доводи позивача в частині наявності правових підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, суд зважає на постанову Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 127/25169/17.

Так, вказаною постановою суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити певні дії щодо виплати одноразової грошової допомоги, оскільки дійшов висновку, що положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов: 1) інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3) причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції. Позивач звільнений зі служби в поліції 22.03.2016, а інвалідність встановлена 19.12.2016, тобто понад понад шість місяців після звільнення зі служби в поліції, що не дає права на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, Верховним Судом вже надано оцінку спірним правовідносинам між сторонами та констатовано відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас суд зауважує, що вказані висновки є застосованими до одноразової грошової допомоги, що передбачена як пунктом 3, так і пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Це підтверджується усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою право на отримання такої допомоги виникає лише в тому разі, якщо інвалідність наступила не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції.

Натомість у випадку позивача зазначена обов`язкова умова закону не дотримана, адже позивач звільнений зі служби в поліції 22.03.2016, тоді як інвалідність була встановлена йому 19.12.2016.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про відсутність підстав для здійснення позивачу доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції, до розміру, встановленого у пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію", а саме до 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050)

Повне судове рішення складено 29.09.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович