Рішення № 91842037, 25.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 вересня 2020 р. Справа № 120/3443/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Управління поліції охорони у Вінницькій області (далі - відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправною відмову відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачену ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ; зобов`язати Управління поліції охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити позивачу не нараховану та не виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 9189,90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом від 21.03.2016 № 24 о/с по Управлінню поліції охорони у Вінницькій області він був звільнений за власним бажанням з 22.03.2016. Однак, на час звільнення відповідач інформацію про те чи були проведені з ним всі необхідні розрахунки по заробітній платі та інші розрахунки не надав. Тому 06.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зазначених виплат. У відповіді від 03.07.2020 представник Управління поліції охорони у Вінницькій області зазначив, що при звільненні ОСОБА_1 було виплачено грошове утримання за 21 день березня 2016 року та грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2016 році. У свою чергу виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарних рік служби, що передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснена не була, оскільки, на переконання сторони відповідача, особа, звільнена зі служби за власним бажанням без права на пенсію, не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою від 22.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін і призначено судове засідання у справі на 12.08.2020.

У судове засідання, призначене на 12.08.2020 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, позивачем було подано заяву про розгляд справи без участі сторін у письмовому провадженні за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За визначенням п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

25.08.2020 на адресу суду надійшли додаткові пояснення сторони позивача щодо поновлення строку звернення до суду. У поясненнях позивач вказує, що його звільнення було зумовлено тим, що батько останнього на той час працював у Російський Федерації і стан його здоров`я стрімко погіршився, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений терміново виїхати за кордон. Водночас, при звільненні, як зазначає позивач, працівники відповідача запевнили, що за відсутності позивача на його картку будуть перераховані всі належні йому кошти при звільненні, що входило до переліку складових цих сум вони, не пояснювали. Позивач також зазначає, що неодноразово перетинав кордон між Україною та Росією, а також Росією та Білорусією, тому був позбавлений можливості прослідкувати за виплатами, які йому мав би виплатити відповідач при звільненні.

27.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить залишити позовну заяву без задоволення та зазначає, що поліцейським, які звільняються зі служби у поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премії установленні на день звільнення. Також вказується, що днем звільнення зі служби у поліції вважається день видання наказу про звільнення, або дата, зазначена у наказі про звільнення. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" чітко визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виходячи із роз`яснення вказаної статті, на думку представника відповідача, позивач не мав права на пенсію, а тому одноразова грошова допомога не виплачувалась.

08.09.2020 до суду представником позивача до матеріалів справи було долучено копію відповіді на адвокатський запит до Державної прикордонної служби України від 31.08.2020, у якій зазначено, що позивач протягом 2016-2019 років неодноразово перетинав кордон, зокрема 25.03.2016 у пункті пропуску Конотоп (маршрут Жмеринка - Москва), 15.06.2016 у пункті пропуску Конотоп (маршрут Москва - Кишенів), 05.07.2016 у пункті пропуску Конотоп (маршрут Жмеринка - Москва).

Відповіді на відзив та заперечення сторонами до суду подано не було.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи, суд встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника Управління поліції охорони у Вінницькій області (по особовому складу) № 24 о/с від 21.03.2016 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського батальйону поліції охорони у Вінницькій області з 22.03.2016 звільнено за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складає 10 років 02 місяці 19 днів.

13 червня 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача з метою отримати наступні відомості:

1.Чи були проведенні з ним розрахунки по заробітній платі за 21 день березня 2016 року, якщо так то надати копію нарахування та виплати заробітної плати за вказаний період часу із зазначенням всіх елементів з чого складались нарахування (оклад за званням, оклад за посадою, премія, додаткові види грошового утримання, компенсації та відповідні відрахування (податки і таке інше).

2. Чи належало позивачу на підставі чинного законодавства нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2016 рік, якщо так, то чи було нараховано та виплачено вказану компенсацію, надати документи, що підтверджують це нарахування та виплату її.

3. Чи належало йому на підставі чинного законодавства нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 10 років служби, якщо так, то чи було нараховано та виплачено вказану допомогу, надати документи, що підтверджують це нарахування та виплату.

У відповіді від 23.06.2020 на зазначену заяву позивача представник Управління поліції охорони у Вінницькій області з приводу виплати одноразової грошової допомоги зазначив, що аналіз положень Закону № 2262-ХІІ та порядку № 393 дає підстави дійти висновку, що особа, звільнена зі служби за власним бажанням без права на пенсію, не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідь від 14.07.2020 № 1508/43/21/03-2020 на адвокатський запит містить аналогічні положення щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правовідносини у яких виник спір врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон від 02.07.2015 № 580-VIII), Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII), постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393).

Як передбачено п.п. 4 ч. ст. 13 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, у складі поліції функціонують, у тому числі, поліція охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень

Згідно зі ст. 102 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом від 09.04.1992 № 2262-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічне положення закріплено в абз. 4 п. 10 Порядок № 393, за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведене положення п. 10 Порядку № 393 не пов`язує виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.

Разом з тим, відповідач у відповіді від 23.06.2020 на заяву позивача від 13.06.2020 № Д-2/43/21/03-2020 та у відповіді від 17.07.2020 №1508/43/21/03-2020 на адвокатський запит від 09.07.2020, як підставу для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби, належить особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом. Тобто, якщо вони звільнені зі служби з правом виходу на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

Щодо вказаної підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожен рік служби, суд зазначає, що системний аналіз наведених положень Закону № 2262-XII дає підстави для висновку, що ст. 9 Закону передбачено право для виплати одноразової грошової допомоги, таким категоріям осіб: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.03.2015 справа № 21-80а15 та постанові Верховного Суду від 26.06.2019 справа № 821/3762/15-а.

Поряд із цим, обов`язковою підставою для отримання спірної допомоги для обох категорій осіб є: 1) звільнення їх із служби із підстав, що визначені як нормами ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-XII так і Кабінетом Міністрів України у Порядку № 393; 2) наявність вислуги 10 років і більше.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з наказу начальника Управління поліції охорони у Вінницькій області з 22.03.2016 позивача було звільнено з Національної поліції України в запас за власним бажанням, вислуга в календарному обчисленні якого складає 10 років 2 місяці 19 днів (а.с.7). Відтак, суд зазначає, що як формулювання підстави звільнення позивача так і здобута вислуга років дає йому право на отримання спірної виплати. Разом із цим, із урахуванням системного аналізу норм ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-XII суд дійшов висновку, що набуття права на пенсію згідно з Законом № 2262-XII не є обов`язковою підставою для нарахування та виплати допомоги позивачу, а тому не набуття ОСОБА_1 права на пенсію не може нівелювати його право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління поліції охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити позивачу не нараховану та не виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 9189,90 грн., суд зазначає таке.

Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських врегульовано Наказом МВС №260 від 06.04.2016, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Наказ № 260)

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Наказу № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 23 розділу 1 Наказу № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Управління поліції охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити позивачу не нараховану та не виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 9189,90 грн. підлягає задоволенню.

Окрім, того суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не було пропущено 6-місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки фактично предметом оскарження у даній справі є саме відмова відповідача, викладена у листі від 23.06.2020 № Д-2/43/11/03-2020, у здійсненні нарахування та виплати одноразового грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони у Вінницькій області.

Щодо заявлених до відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених в ході розгляду справи витрат представником надано: договір про надання правничої (правової) допомоги, укладений Дем`янюком Р.І. з ОСОБА_2 від 09.07.2020; додаток № 1 до договору від 09.07.2020; додаток № 2 до договору від 09.07.2020 із зазначенням попереднього переліку послуг; акт прийому-передачі частини виконаних робіт від 17.07.2020; прибутковий касовий ордер № 7 від 09.07.2020.

Сума гонорару адвоката визначена додатком № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги про попередній розрахунок витрат та становить 9165 грн. Відповідно до зазначеного додатку адвокатом надається такий перелік послуг:

1.Усна консультація з вивченням документів - 350 грн.,

2.Правовий аналіз правочину - 500 грн.,

3.Складання адвокатського запиту - 350 грн.,

4.Складання позовної заяви - 2500 грн.,

5.Участь в суді першої інстанції - 5465 грн.

На переконання суду, оскільки адвокат не брав участь у судових засіданням, то адвокатський гонор за участь у суді першої інстанції у сумі 5465 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Дослідивши й проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3700 грн.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління поліції охорони у Вінницькій області, викладену у листі від 23.06.2020 № Д-2/43/11/03-2020, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачену ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Зобов`язати Управління поліції охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 9189,90 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3700 грн. (три тисячі сімсот гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Управління поліції охорони у Вінницькій області (21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, 6, код ЄДРПОУ 40109131)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович