Рішення № 91841842, 24.09.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2020 року м. Чернігів справа № 927/330/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

14017, м. Чернігів, вул. Малясова,12 (chernigiv@dei.gov.ua)

до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп»

17061, Чернігівська область, Козелецький район, с. Кошани, вул. Польова,1

про стягнення 89 042 грн. 10 коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: Городнік Т.М., довіреність № 15-09/361 від 04.02.2020, гол. спеціаліст-юрисконсульт сектору правового забезпечення,

від відповідача: Підгорний К.Є., Тихоновський Д.М., довіреність від 01.04.2020

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 15.09.2020 по 24.09.2020, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.09.2020, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” про відшкодування шкоди в сумі 89 042,10 грн., заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельних ділянок відходами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 35, 46 Закону України “Про охорону земель”, ст. 33 Закону України “Про відходи” та ст. 96 Земельного кодексу України, що мало своїм наслідком завдання шкоди навколишньому природному середовищу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2019 під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у ході огляду лісового масиву Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області виявлено факти засмічення твердими побутовими відходами 10 (десяти) земельних ділянок (координати яких, їх площа та об`єм відходів зазначені позивачем у позовній заяві), які розташовані біля села Жуківщина Козелецького району, а також в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства встановлено факт засмічення 1 (однієї) земельної ділянки (координати якої, її площа та об`єм відходів зазначені позивачем у позовній заяві) навпроти будинку №3 по вул. Гагаріна у с.Жуківщина Козелецького району (у межах населеного пункту). Згадані 11 (одинадцять) земельних ділянок відносяться до земель державної власності, користувачем яких є ДП “Козелецьрайагролісгосп”, бездіяльність посадових осіб якого щодо захисту земель, які перебувають в його користуванні від засмічення, призвело до порушення вимог ст. 35, 46 Закону України “Про охорону земель”, ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України “Про відходи”, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 89 042,10 грн, який визначений на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997. Оскільки відповідач в добровільному порядку завдану ним шкоду не відшкодував, позивач просить стягнути її з останнього в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.04.2020:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив – протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення – протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

роз`яснено сторонам, що подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення є правом учасників справи;

роз`яснено відповідачу, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін може бути ним подано в строк для подання відзиву.

07.08.2020, у встановлений законом процесуальний строк (зданий для відправки до відділення поштового зв`язку 06.08.2020), до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 06.08.2020 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що на його думку, позивачем заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням підприємством вимог природоохоронного законодавства не проведено; складання позивачем розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі в результаті засмічення земельних ресурсів відходами відбулось з порушенням чинного законодавства України; позивачем не подано доказів того, що засмічення земельних ділянок, зазначених в позові, призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а також доказів заподіяння відповідачем будь-якої шкоди державі, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення. Крім того, відповідач просить, зокрема, з метою об`єктивного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення розглянути справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2020:

задоволено клопотання Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін;

призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.08.2020 о 09:00;

викликано для участі в судовому засіданні представника позивача та повідомлено, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

викликано для участі в судовому засіданні представника відповідача та повідомлено, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

14.08.2020, з пропуском встановленого судом процесуального строку (зданий для відправки до відділення поштового зв`язку 13.08.2020), до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на те, що він не здійснював контроль у сфері господарської діяльності відповідача, але в ході здійснення заходів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території Чернігівської області в законний спосіб встановив факт порушення вимог природоохоронного законодавства та визначив суму шкоди внаслідок засмічення земель в порядку, визначеному Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997, з урахуванням показників площі та об`єму засмічених спірних земельних ділянок. Щодо судової практики, на яку посилається відповідач, позивач зазначає, що обставини справи № 904/6886/17 не є тотожними тим, які викладені у позовній заяві, оскільки засмічення відбулося на землях лісогосподарського призначення, де засмічення апріорі призводить до забруднення навколишнього природного середовища, зважаючи на вразливість екосистеми на таких територіях. Крім того, судова практика не є однозначною. Щодо наявності складу цивільного правопорушення позивач вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка полягає у бездіяльності щодо захисту земель від засмічення; безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, оскільки вона є наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; розміру самої шкоди, вини відповідача. Припис про усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства від 05.11.2019 №239/04 та постанова про накладення адміністративного стягнення на керівника від 12.11.2019 №416/04 відповідачем не оскаржувались. Вимоги припису виконані добровільно, а також сплачена сума адміністративного штрафу.

Крім того, позивач посилаючись на те, що відзив на позов було отримано 07.08.2020 і з 5 календарних днів, наданих для підготовки відповіді на відзив 2 дні виявилися вихідними, у зв`язку з обмеженим часом на підготовку та оформлення цієї відповіді на відзив просить суд поновити процесуальний строк для подання позивачем відповіді на відзив та залучити її до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.08.2020, суд постановив протокольну ухвалу про поновлення строку на подання відповіді на відзив. Відповідь на відзив з додатками залучено до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 25.08.2020 представник відповідача виклав усні пояснення та просив суд відкласти розгляд справи. Представник позивача щодо відкладення розгляду справи не заперечувала.

У судовому засіданні 25.08.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 15.09.2020 на 09:00.

26.08.2020, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 25.08.2020 на відповідь позивача на відзив, у яких відповідач вказує на те, що всі надані позивачем до суду докази на підтвердження викладених у позові обставин є такими, що одержані ним з порушенням, а тому не можуть бути прийнятими під час вирішення спору. Крім того, позивачем не надано суду достовірних доказів, які дозволяють суду встановити справжність даних, що зазначені в актах про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 01.11.2019 №239/04 та №236/04 про замір сміття, його розміри та вид; не вказано у цих актах яким чином обчислювалась площа засмічення та об`єм твердих побутових відходів; складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі відбулося з порушенням чинного законодавства; не подано доказів на підтвердження того, що засмічення земельних ділянок, про яке йдеться у позові, призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища; не подано доказів заподіяння відповідачем будь-якої шкоди державі, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення. Позивач не зазначає обставин, що свідчать про наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою; не доводить, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, яких зазначала поки що не встановлена потерпіла особа, – наслідком такої протиправної поведінки відповідача.

У судовому засіданні 15.09.2020 суд оголосив перерву до 24.09.2020 до 12:00.

Заяв та клопотань від сторін у судовому засіданні 24.09.2020 до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України, зокрема, земля, її надра та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Відповідно до ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період, зокрема, земля, надра, ландшафти та інші природні комплекси (ст. 5 цього Закону).

Згідно з ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, вимог законодавства про використання та охорону земель, про поводження з відходами.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо використання та охорони земель, про поводження з відходами.

Згідно з підпунктами б, л пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про: -охорону земель, надр, зокрема щодо: виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель відходами; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; -з питань поводження з відходами, зокрема щодо: дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами.

Територіальним органом, який реалізує повноваження Державної екологічної інспекції України у межах Чернігівської області, є Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, яка діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249.

Відповідно до п.2,3 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249, до функцій Державної екологічної інспекції у Чернігівській області відноситься здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель, поводження з відходами; проведення перевірок; складання актів; надання обов`язкових для виконання приписів для усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням.

Таким чином, позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати (проводити) заходи державного нагляду (контролю), у тому числі, юридичних осіб, щодо дотримання законодавства про використання та охорону земель, а також поводження з відходами.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умовами пошуку код ЄДРПОУ 31187172, Козелецьке районне Дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп», ДП «Козелецьрайагролісгосп», 16.01.2001 зареєстровано в якості суб`єкта господарювання, номер запису 1 046 120 0000 000136; види діяльності, зокрема: лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; лісопильне та стругальне виробництво. Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, банкрутства – відсутні (а.с.41-44).

Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2019, на підставі плану роботи Держекоінспекції у Чернігівській області на 2019 рік (а.с. 73-75), Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, було видано наказ № 858 про проведення заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження, зокрема, земельних ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області у термін з 31 жовтня по 01 листопада 2019 (а.с.10).

На підставі вищезазначеного наказу № 858 від 30.10.2019, державним інспекторам з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області надано направлення №858 на проведення у термін з 31 жовтня по 01 листопада 2019 заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. Попередню перевірку проведено згідно з актом від 22.10.2019 №233/04.

За результатом заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було складено:

-Акт №239/04 від 01.11.2019, яким виявлено 1 порушення природоохоронного законодавства та вжито заходи реагування, а саме: 01.11.2019 встановлено несанкціоноване розміщення твердих побутових відходів у лісовому масиві, що призвело до засмічення земельних ресурсів за межами с. Жуківщина, Козелецького району у 10 місцях (а.с.15):

1. За координатами 50.959406, 30.907050 – площею 12 м2 та об`ємом 3,5 м3;

2. За координатами 50.959386, 30.907184 – площею 35 м2 та об`ємом 7 м3;

3. За координатами 50.960623, 30.908777 – площею 117 м2 та об`ємом 21 м3;

4. За координатами 50.960417, 30.907650 – площею 8 м2 та об`ємом 1,5 м3;

5. За координатами 50.960876, 30.905792 – площею 240 м2 та об`ємом 72 м3;

6. За координатами 50.960241, 30.906017 – площею 60 м2 та об`ємом 27 м3;

7. За координатами 50.960038, 30.906414 – площею 30 м2 та об`ємом 4,5 м3;

8. За координатами 50.959572, 30.997712 – площею 294 м2 та об`ємом 117 м3;

9. За координатами 50.959194, 30.906307 – площею 192 м2 та об`ємом 82 м3;

10. За координатами 50.966620, 30.912616 – площею 4500 м2 та об`ємом 1575 м3.

-Акт №236/04 від 01.11.2019, яким виявлено порушення природоохоронного законодавства та вжито заходи реагування, зокрема: 01.11.2019 встановлено факт засмічення земельної ділянки навпроти будинку №3 по вул. Гагаріна у с. Жуківщина Козелецького району (у межах населеного пункту), який наведено у колективному зверненні жителів с. Жуківщина Козелецького району від 29.10.2019. На момент перевірки площа засміченої земельної ділянки становить 95 м2, об`єм відходів 19 м3, координати 50.958491, 30.906555. У даному акті також вказується про те, що осіб причетних до засмічення зазначеної земельної ділянки у ході перевірки не встановлено (а.с.16).

У вищезазначених актах №239/04 від 01.11.2019 та №236/04 від 01.11.2019 зазначено, що заміри проведено за допомогою мірної стрічки Р50 УЗК ДСТУ 4179-2003, інв.11 (дата повірки 2 кв. 2019), яка є власністю Держекоінспекції у Чернігівській області. Вищевказаним порушено вимоги ст. 35,46 Закону України «Про охорону земель», ст. 17,33 Закону України «Про відходи».

Акти №239/04 від 01.11.2019 та №236/04 від 01.11.2019 підписані посадовими особами позивача.

Для виявлення осіб, причетних до засмічення вищезазначених земельних ділянок та отримання інформації про їх власників (користувачів), а також інформації щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок за 1 м2, категорію земель, цільове (функціональне) призначення, віднесення до земель комунальної чи державної власності, приналежність земельної ділянки до ділянки особливо цінних земель, Держекоінспекцією у Чернігівській області були направлені до Відділу у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області запити №04-11/2947 від 06.11.2019 та №04-11/2949 від 06.11.2019 (а.с.26, 28).

Згідно з інформацією, отриманою від Відділу у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, 11 вищезазначених засмічених земельних ділянок відносяться до земель державної власності, користувачем яких є ДП «Козелецьрайлісгосп»; категорія – землі лісогосподарського призначення – для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; нормативно-грошова оцінка земельних ділянок за 1 м2 не визначена; дані земельні ділянки не відносяться до особливо цінних земель (а.с.27, 29).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, проведеної 01.11.2019, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області винесено припис №239/04 від 05.11.2019, яким зобов`язано відповідача: в термін до 25.11.2019 забезпечити ліквідацію стихійних звалищ відходів на земельних ділянках, які перебувають у користування ДП «Козелецьрайлісгосп» та знаходяться за координатами: 50.959406, 30.907050; 50.959386, 30.907184; 50.960623, 30.908777; 50.960417, 30.907650; 50.960876, 30.905792; 50.960241, 30.906017; 50.960038, 30.906414; 50.959572, 30.997712; 50.959194, 30.906307; 50.966620, 30.912616; з моменту отримання припису забезпечити утримання земельних ділянок, що перебувають у користування ДП «Козелецьрайлісгосп» у відповідності до вимог екологічної безпеки, не допускати їх засмічення та забруднення відходами або хімічними речовинами.

Підпис відповідача про отримання припису до виконання в тексті цього припису відсутній. В приписі вказано, що він направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.11.2019 за №1401706331687.

Відповідачем факт отримання припису №239/04 від 05.11.2019 під час розгляду справи не заперечувався.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача, адресований позивачу №430 від 22.11.2019, у якому відповідач повідомляє про стан та наслідки виконання припису №239/04 від 05.11.2019, до якого додає фото звіт за результатами його виконання (а.с.22).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з ч.3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Посилання відповідача на ту обставину, що наведений у позовній заяві захід нагляду (контролю) за дотриманням відповідачем вимог природоохоронного законодавства не був проведений у порядку встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі – Закон №877), внаслідок чого відповідач був позбавлений права брати учать в проведенні перевірки (брати участь в обстеженні земельних ділянок та в проведенні замірів), результати такого заходу та складені позивачем документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами, а всі надані позивачем докази на підтвердження порушень відповідача є такими, що одержані з порушенням даного Закону судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем у порушення приписів ч.3 ст. 80 ГПК України, не подано суду доказів оскарження згідно з чинним законодавством порядку проведення позивачем заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням відповідачем вимог природохоронного законодавства; результатів такого оскарження; а також доказів оскарження відповідачем порядку складання документів (Актів №239/04 від 01.11.2019 та №236/04 від 01.11.2019; припису №239/04 від 05.11.2019), їх форми, змісту в судовому порядку, що спростовує доводи та заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 06.08.2020 та у запереченнях на відповідь позивача на відзив від 25.08.2020 щодо порядку та правомірності проведення позивачем державного нагляду (контролю) за дотриманням відповідачем вимог природохоронного законодавства.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що порядок проведення та результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням відповідачем вимог природохоронного законодавства, зазначених в Актах №239/04 від 01.11.2019, №236/04 від 01.11.2019 та приписі №239/04 від 05.11.2019 відповідачем не оскаржувались.

Разом з тим, як зазначалось вище, відповідач листом №430 від 22.11.2019 повідомив позивача про стан та наслідки виконання припису №239/04 від 05.11.2019, надав до листа фото-звіт за результатами виконання його вимог, а також просив позивача надати додатковий термін для виконання пункту 10 Припису №239/04 від 05.11.2019, і не спростував жодних обставин, що передували його винесенню, а саме порядку проведення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням відповідачем вимог природохоронного законодавства, результати якого зафіксовані у Актах №239/04 від 01.11.2019 та №236/04 від 01.11.2019.

Натомість, суд звертає увагу, що позивач у відповіді на відзив зазначив, що не здійснював контроль у сфері господарської діяльності відповідача, а встановив факт порушення вимог природохоронного законодавства відповідачем (засмічення земель), в законний спосіб, а саме, в ході здійснення заходів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території Чернігівської області стосовно дотримання юридичними особами законодавства про використання, охорону земель та поводження з відходами, проведених у відповідності до приписів ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області.

З матеріалів справи вбачається, що відносно посадової особи відповідача –директора Луцюка О.Л., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Атрощенком Є.В. складено протокол № 001691 від 01.11.2019 про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 52, 82 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою №416/04 від 12.11.2019 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Штраф у розмірі 850,00 грн був сплачений ОСОБА_1 25.11.2019, що підтверджується квитанцією №115 від 25.11.2019.

На підставі вищевказаних документів та Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725 (надалі – Методика), позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті засмічення відходами земельних ділянок, розмір якої становить 89 042 грн. 10 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 15-14/3236 від 12.12.2019 про відшкодування шкоди у сумі 89 042 грн. 10 коп., заподіяних державі в результаті засмічення земельних ресурсів відходами, які перебувають в користуванні ДП «Козелецьрайлісгосп» в адміністративних межах Козелецького району Чернігівської області (а.с.32).

У відповідь на вказану претензію № 15-14/3236 від 12.12.2019 відповідачем надіслано позивачу лист №477 від 28.12.2019, в якому він повідомив, що згідно Статуту ДП «Козелецьрайлісгосп», основними видами господарської діяльності підприємства є лісовиробнича та лісопереробна діяльність, відходами від якої є порубкові рештки. Ні сама претензія, ні додатки до неї не містять підтвердження, що земельні ділянки засмічені саме лісопродукцією або її порубковими рештками. Навпаки, чітко зазначається про виявлення несанкціоноване розміщення побутових відходів. Доказів вчинення засмічення саме працівниками ДП «Козелецьрайлісгосп» не надано, як не надано доказів недотримання підприємством вимог земельного та природоохоронного законодавства України; провадження підприємством господарської діяльності способами, які завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; не вживання заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу, оскільки підприємством неодноразово направлялися звернення до органів місцевого самоврядування з вимогами про вжиття дієвих заходів щодо унеможливлення засмічення ділянок у подальшому (копії звернень додаються). Посилання на ст. 33 Закону України «Про відходи» є упередженим, оскільки засмічення земельних ділянок відбулося стихійно, невстановленими особами та побутовими відходами, а не за результатами господарської діяльності підприємства. Тому твердження щодо порушення ДП «Козелецьрайлісгосп» вимог Закону «Про охорону земель» є безпідставним та таким, що суперечить ст. 43 Закону України «Про відходи».

Оскільки, відповідач у добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодував, а тому дана обставина стала підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Правові, організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання земель, а також поводження з відходами визначено Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», «Про відходи», Земельним кодексом України та іншими актами законодавства.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з пунктом “в” ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про охорону земель”, власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до ст. 56 Закону України “Про охорону земель”, юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є правопорушення – протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Підставою позовних вимог позивач визначає вчинення відповідачем екологічного правопорушення у вигляді засмічення твердими побутовими відходами 11 земельних ділянок, що зафіксовано в актах №239/04 від 01.11.2019 та №236/04 від 01.11.2019, складених за результатом проведених 01.11.2019 заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

За приписами ч. 4 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни відшкодовують шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 затверджено Методику.

Розрахунок розміру шкоди за засмічення земельних ділянок виконано позивачем за наступною формулою, яка відповідає формулі, наведеній в п. 5.5. Методики:

Рш = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де:

Рш – розмір шкоди від засмічення земель, грн.;

А – питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б – коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами 100;

Гоз – нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазначала засмічення, грн./ м2;

Пдз – площа засміченої земельної ділянки, м2;

Кзз – коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;

Кнв – коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;

Кег – коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Таким чином, за розрахунками позивача загальний розмір шкоди внаслідок засмічення земель складає: 75600 + 2419,2 + 4939,2 + 220,5 + 982,8 + 50,4 + 3024,0 + 630,0 + 315,0 + 63,0 + 798,0 = 89 042,10 грн.

Відповідно до п. 5.2. Методики, основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

Пунктом 5.6. Методики передбачено, що довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а у відповідності із ч. 2 ст. 20 Закону України “Про оцінку земель”, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку розміру шкоди, заподіяної в результаті засмічення земельних ресурсів відходами через порушення природоохоронного законодавства на земельних ділянках, які використовується Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайлісгосп», та розташовані в адміністративних межах Козелецького району Чернігівської області, вказаний розрахунок виконаний позивачем на підставі даних про спірні земельні ділянки.

Зокрема, стосовно нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок зазначено, що згідно з листами відділу у Козелецькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №32-25-0.27-589/106-19 від 12.11.2019 та №32-25-0.27-591/106/19 від 12.11.2019 нормативна грошова оцінка засмічених земельних ділянок не проведена, ділянки не належать до особливо цінних ґрунтів, а тому грошова оцінка земель у даному випадку здійснюється виходячи з приписів п. 4.7.1. Методики та з урахуванням даних довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2019, розміщеного на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017 – 1,0; за 2018 – 1,0. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.01.2017 №8-25-0.5-2869/2-17, середня нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по Козелецькому району Чернігівської області становить 11 990,00 грн. Таким чином, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що зазнали засмічення, становить 0,84 грн/м2.

Позивачем до матеріалів справи додано лише копію листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №8-25-0.5-2869/2-17 від 31.01.2017 з доданою до нього інформацією щодо середньої нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь по Козелецькому району Чернігівської області. У даному листі також зазначено, що відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України, індексація нормативної грошової оцінки земель проводиться щороку станом на 1 січня і залишається незмінною протягом року (а.с.30,31).

Проте, інших належних та допустимих доказів про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, таких як довідка або витяг з інформації про середню нормативну грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь по Козелецькому району Чернігівської області станом на 01.01.2019 (рік проведення заходів державного контролю (нагляду) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства та виявлення правопорушення на спірних земельних ділянках) позивачем не надано, що свідчить про недоведеність розміру заподіяної шкоди, оскільки такий показник, як нормативна грошова оцінка земельної ділянки, який є основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель, а саме індексація нормативної грошової оцінки земель проводиться щороку станом на 1 січня і залишається незмінною протягом року.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що розрахунок заявленої до стягнення шкоди не підтверджений документально.

Таким чином, позивачем не доведено наявність одного з елементів складу цивільного правопорушення як розмір заподіяної шкоди, а відтак і самої шкоди, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відходи”, відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

За змістом п. 3.2. Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Пунктом 3.3. Методики передбачено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, яка на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом при виборі і застосування норм права до спірних відносин.

З огляду на вищевикладену правову позицію, позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.

В Акті №239/04 від 01.11.2019 лише встановлено несанкціоноване розміщення твердих побутових відходів у лісовому масиві, що призвело до засмічення земельних ділянок (користувачем яких є відповідач), а в Акті №236/04 від 01.11.2019 – встановлено факт засмічення земельної ділянки (користувачем яких є відповідач) навпроти будинку №3 по вул. Гагаріна у с. Жуківщина Козелецького району (у межах населеного пункту), користувачем якої є відповідач, який наведено у колективному зверненні жителів с. Жуківщина Козелецького району від 29.10.2019.

Відомості, які б підтверджували висновок про розміщення твердих побутових відходів саме на відкритому ґрунті, а також те, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини відсутні, як того вимагають приписи п.3.2.,3.3. Методики, відсутні.

Крім того, у порушення п. 3.5.1. Методики, в Актах №239/04 від 01.11.2019 та №236/04 від 01.11.2019 не зазначено товщини шару виявлених твердих побутових відходів, тільки вказано про те, що заміри проведено за допомогою мірної стрічки Р50 УЗК ДСТУ 4179-2003, інв.11 (дата повірки 2 кв. 2019), яка є власністю Держекоінспекції у Чернігівській області.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок доказування відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги або заперечення.

Частиною 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подавати докази разом з поданням позовної заяви.

Всупереч наведеним нормам, під час розгляду справи позивач також не надав суду належних доказів на підтвердження обставин, необхідних для кваліфікації правопорушення як засмічення земельних ділянок, а саме: доказів того, що зафіксовані в Актах №239/04 від 01.11.2019 та №236/04 від 01.11.2019 засмічення земельних ділянок відходами лісопродукції призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини; не обґрунтовано, що виявлені під час нагляду (контролю) відходи мають ознаки забруднюючих елементів, та не обґрунтовано наслідків їх впливу на стан земель.

При цьому суд відмічає, що визнання постановою №416/04 від 12.11.2019 директора ДП «Козелецьрайлісгосп» ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та факт сплати ним цього штрафу не є достатнім доказом заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду, а також не підтверджуються належними доказами.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, тому підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку з чим в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. покладається на позивача, тобто не підлягає йому відшкодуванню.

Керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» про стягнення 89 042 грн. 10 коп., залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2020.

Суддя А.С.Сидоренко