Рішення № 91841314, 28.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2147/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/2147/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (вул. Велика Васильківська, № 102, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 22868348)

до відповідача: Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» (вул. Водопровідна, № 13/1, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 05497324)

про стягнення 12 856,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Автобаза санітарного транспорту", в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в порядку регресу в розмірі 12856,64 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач визначив обставину виконання ним обов`язку перед страхувальником потерпілої особи по відшкодуванню шкоди, заподіяної 02.04.2019 водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом "ГАЗ 2705" з д.н.з. НОМЕР_1 та зник з місця ДТП.

Так, позивач зазначає, що 06.08.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна»» та Комунальним підприємством «Автобаза санітарного транспорту» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АК/8104497, за яким були застраховані майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації транспортного засобу «ГАЗ 2705», д.н.з. « НОМЕР_1 ».

02.04.2019 у м. Одесі по вул. Преображенській, №29 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керуючи застрахованим ТЗ не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Tiida», д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_3 (далі - потерпіла). У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Крім того, як вказує позивач, відповідач після ДТП самовільно залишив місце події. Вказані обставини підтверджуються постановами Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2019 по справі № 523/8339/19 та від 13.06.2019 по справі № 523/8349/19, якими відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

07.05.2019 позивач отримав від водія ОСОБА_2 повідомлення про ДТП, а згодом також заяву потерпілої від 10.05.2019 про виплату страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування.

За твердженням позивача, 30.05.2019 останній здійснив страхове відшкодування за договором обов`язкового страхування відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за яким у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, позивачем на підставі акта огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції № 23831 від 10.05.2019 було складено страховий акт № 23831/19 від 30.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування за договором страхування склала 12 856,64 грн.

Отже, як вказує позивач, на підставі цих документів вказана сума була перерахована ним на рахунок потерпілої, що підтверджується платіжним дорученням № 3362 від 30.05.2019.

Водночас, позивач зазначає, що належним володільцем застрахованого ТЗ на момент ДТП відповідно до ч. 2 ст. 1172 ЦК України було Комунальне підприємство «Автобаза санітарного транспорту», яке було власником автомобіля «ГАЗ 2705», д.н.з. « НОМЕР_1 », та з яким водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах і керував вище зазначеним автомобілем у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків. Тому, на думку позивача, відповідальним за завдану внаслідок ДТП шкоду є саме відповідач. Відтак, відповідно до вимог чинного законодавства, до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором обов`язкового страхування, з моменту такої виплати у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як до особи, відповідальної за завдану шкоду, у розмірі 12 856,64 грн.

25.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22272/20), де КП «Автобаза санітарного транспорту» вказує, що претензія про відшкодування шкоди № 403 від 31.07.2019 на адресу підприємства не надходила, тому підприємство було позбавлено можливості у добровільному порядку сплатити суму боргу Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Євроінс Україна».

При цьому, відповідач претензію № 403 від 31.07.2019 про відшкодування шкоди у розмірі 12856,64 грн. визнає у повному обсязі, проте просить відмовити в частині стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 позовна заява вх.№2216/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

28.07.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх. № 2216/20 від 23.07.2019) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі №916/2147/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України в строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 916/2147/20 позивач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду від 28.07.2020 позивачу 07.08.2020 (вх. № 34195/20 від 11.08.2020).

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду від 28.07.2020 відповідачу 13.08.2020 (вх. № 34725/20 від 14.08.2020)

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

28.09.2020 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

06.08.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» та Комунальним підприємством «Автобаза санітарного транспорту» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АК/8104497, за яким були застраховані майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації транспортного засобу «ГАЗ 2705», д.н.з. « НОМЕР_1 ».

02.04.2019 у м. Одесі, по вул. Преображенській, 29 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керуючи застрахованим ТЗ не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Tiida», д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_3 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Відповідач після ДТП самовільно залишив місце події.

Вказане підтверджуються постановами Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2019 по справі № 523/8339/19 та від 13.06.2019 по справі № 523/8349/19, якими відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

07.05.2019 ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» отримав від водія ОСОБА_2 повідомлення про ДТП, а згодом також заяву потерпілої від 10.05.2019 р. про виплату страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування.

30.05.2019 позивач здійснив страхове відшкодування за Договором обов`язкового страхування відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за яким у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі акта огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції № 23831 від 10.05.2019 було складено страховий акт № 23831/19 від 30.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування за договором страхування склала 12 856,64 грн.

На підставі цих документів сума в розмірі 12856,64 грн. була перерахована позивачем на рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням № 3362 від 30.05.2019.

31.05.2019 ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» було направлено на адресу КП «Автобаза санітарного транспорту» претензію № 430 про відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 02.04.2019, в розмірі 12856,64 грн.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

За договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України.

Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 і 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п., п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.(ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1. ч. 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником)

Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобовязанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, те, що позивачем надано належні докази протиправної поведінки водія, докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою водія та спричиненням позивачу матеріальної шкоди, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, а також, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 12856,64 грн. нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Суд встановив, що при подачі позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №2282 від 05.05.2020.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку враховуючи висновок суду про підставність позовних вимог та те, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» (вул. Водопровідна, № 13/1, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 05497324) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (вул. Велика Васильківська, № 102, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 22868348) майнову шкоду в розмірі 12856 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 64 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський