Рішення № 91841240, 29.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. Справа № 916/2201/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши справу №916/2201/20 за позовом Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського” (65020, м. Одеса, вул.Старопортофранківська, 26) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша меблева фабрика” (65481, Одеська область, м. Южне, вул.Комунальна, 3) про стягнення 25339,97грн. пені,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду:

Позивач у позові в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» та ТОВ “Перша меблева фабрика” 13.08.2019р. було укладено договір №347 про закупівлю. Згідно умов договору відповідач зобов`язався поставити Університету необоротні матеріальні активи згідно з класифікатором продукції та послуг ДК021:2015:39160000-1 Шкільні меблі, а саме: стільці, дошки, шафи для підручників, парти двомісні, столи письмові з полицею, столи комп`ютерні, парти 1-місні з гачком, (кошти держбюджету) для забезпечення навчального процесу в ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» на загальну суму 904998,96грн.; строк поставки товару до 10.10.2019р. Позивач вказує, що зобов`язання відповідачем було виконано із порушенням строку передбаченого договором, а саме меблі було поставлено 07.11.2019р., що підтверджується видатковою накладною №47, тобто, зобов`язання було виконане на 28 календарних днів пізніше аніж граничний строк виконання передбачений договором. На думку позивача, за таких умов, у нього виникло право на нарахування пені у розмірі, визначеному ст.231 ГК України, що складає (904998,96грн.*0,1% = 904,99грн.*28 днів)=25339,97грн.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 31.07.2020р. судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Комунальна, 3.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/2101/20 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 31.07.2020р. відкрито провадження у справі №916/2101/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

13.08.2019р. між ДЗ “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського” (замовник) та ТОВ “Перша меблева фабрика” (постачальник) було укладено договір №347 про закупівлю, відповідно до умов якого продавець зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, поставити покупцю товар необоротні матеріальні активи згідно з класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015:39160000-1 Шкільні меблі, а саме: стільці, дошки, шафи для підручників, парти 2-двомісні, столи письмові з полицею, столи комп`ютерні, парти 1-одномісні з гачком.(кошти держбюджету) для забезпечення навчального процесу в Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього установлену договором суму. Кількість і ціна у відповідності зі специфікацією (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору. Кількість товару - 1904 шт. (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору №347 від 13.08.2019р. поставка здійснюється силами продавця, а також завантаження та розвантаження товару. Строки поставки товару після укладання договору до 10.10.2019р. Поставка товару на приміщення замовника за адресами: 65020, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 4; вул.Старопортофранківська, 34; вул. Старопортофранківська,71.

У п.п.10.1., 10.3. договору №347 від 13.08.2019р. за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків по договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства. В разі невиконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність у вигляді виплати штрафу в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

До договору №347 від 13.08.2019р. сторонами було підписано додаток №1 - Специфікацію.

Додатковою угодою №1 від 13.08.2019р. сторони внесли зміни до п.6.4. договору щодо вартості товару.

На виконання договору відповідач за видатковою накладною №47 від 07.11.2019р. поставив позивачу обумовлений договором товар на загальну суму 904998,96грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі докази, зокрема, договір №347 від 13.08.2019р., видаткова накладна №47 від 07.11.2019р., відповідач в порушення умов п.4.2. договору поставив товар 07.11.2019р., тоді як мав поставити до 10.10.2019р., звідси, має місце прострочення 28 днів.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, ч.1 ст.199 ГК України передбачає, погодження за домовленістю сторін виду забезпечення виконання зобов`язань, що буде застосоване до їх договірних правовідносин, а ст.547 ЦК України вказує на те, що таке погодження має відбуватись лише у письмовій формі.

Наразі, у п.п.10.1., 10.3. договору №347 від 13.08.2019р. сторони дійшли згоди, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків по договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства. В разі невиконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність у вигляді виплати штрафу в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Таким чином, п.10.1. договору №347 від 13.08.2019р. не визначає виду забезпечення.

Між тим, у п.10.3. договору №347 від 13.08.2019р. позивач та відповідач встановили відповідальність у вигляді виплати штрафу в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Звідси, аналіз умов п.10.3. договору №347 від 13.08.2019р., положень ст.549 ЦК України дає підстави суду дійти висновку про те, що сторони не погодили у договорі розмір штрафу, так як штраф має обчислюватись згідно чинного законодавства від розміру несвоєчасно виконаного зобов`язання, а не від показника облікової ставки НБУ. Також не вбачається і погодженим сторонами застосування обрахунку пені за правилами ч.2 ст.231 ГК України, так як такі визначають відсотковий показник пені у вигляді сталої величини – 0,1 відсоток. Дійшли сторони лише згоди про одну облікову ставку НБУ, з якою пов`язується розрахунок пені у відповідності до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», що надає змогу суду дійти вірного розуміння правової природи погодженої сторонами штрафної санкції. Наразі, сам ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» до даних спірних правовідносин застосований бути судом не може, так як зобов`язання відповідача, з приводу якого виник спір, є негрошовим. Таким чином, п.10.3. договору №347 від 13.08.2019р. слід тлумачити на користь того, що сторонами погоджено саме нарахування такої штрафної санкції як пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Отже, суд встановив наявність порушеного відповідачем права позивача на отримання своєчасного виконання договору №347 від 13.08.2019р. в частині поставки обумовленого ним товару в погоджені строки. У договорі №347 сторони погодили застосування до будь-кого з них у випадку порушення зобов`язання штрафної санкції, якою, як судом вище з`ясовано, є пеня за однократною обліковою ставкою.

Наразі, позивач заявив позов про стягнення пені, але помилився із правовим підгрунттям її нарахування, вказавши про ч. ст.231 ГК України.

Згідно до ч.ч.1, 2 п.1 ч.3 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права.

З врахуванням наведеного суд вважає, що право позивача на нарахування пені підлягає у даному випадку судовому захисту.

Так, прострочення відповідача мало місце з 10.10.2019р. по 07.11.2019р.

За даними офіційного сайту НБУ - https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish в період прострочення відповідача діяли наступні облікові ставки: з 10.10.2019р. по 24.10.2019р. – 16,5%, з 25.10.2019р. по 07.11.2019р. – 15,5%.

Отже, за розрахунком суду сума пені складає 11132,73грн.: (904998,96грн. *15дн.*16,5%)/(365дн.*100%) = 6136,64грн.; (904998,96грн.*13дн.*15,5%)/(365дн.*100%) = 4996,09грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає судом частковому задоволенню в сумі 11132,73грн.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме в сумі 923,48грн.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського” (65020, м. Одеса, вул.Старопортофранківська, 26) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша меблева фабрика” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Комунальна, 3) про стягнення 25339,97грн. пені.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша меблева фабрика” (65481, Одеська область, м. Южне, вул.Комунальна, 3, код ЄДРПОУ 38556483) на користь Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського” (65020, м. Одеса, вул.Старопортофранківська, 26, код ЄДРПОУ 02125473) 11132 (одинадцять тисяч сто тридцять дві) грн. 73коп. пені, 923 (дев`ятсот двадцять три) грн. 48 коп. судового збору.

3. Відмовити Державному закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського” в решті частині заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 вересня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук