Рішення № 91841098, 22.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 справа № 914/1456/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження”, м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО”, м. Львів

про стягнення 66163,81 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Зарицької О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження”, м.Київ до Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” про стягнення заборгованості на суму 66163,81 грн, з якої: 60030,78 грн основного боргу, 3001,54 грн пені, 1680,87 грн інфляційних втрат та1450,62 грн 3 % річних.

Ухвалою суду від 23.06.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 12.08.2020. Розгляд справи 12.08.2020 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 17.08.2020 призначено судове засідання на 25.08.2020. Ухвалою суду від 25.08.2020 продовжено Акціонерному товариству “ДТЕК Західенерго” строк для подання відзиву у даній справі до 08.09.2020 та відкладено розгляд справи на 09.09.2020. У зв`язку з неявкою представників сторін, судове засідання 09.09.2020 відкладено на 22.09.2020, про що повідомлено сторін в порядку ст. 121 ГПК України.

15.09.2020, за вх.№26830/20, від позивача поступила заява про розгляд справи за відсутності Позивача, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник позивача в судове засіданні 22.09.2020 не з`явився.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 15.09.2020 не забезпечив. 21.09.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача за вх.№27353/20 про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні. У зв`язку зі спливом встановлених ГПК України процесуальних строків для розгляду справи по суті суд відхиляє клопотання відповідача, оскільки явка 22.09.2020 представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, відтак така неявка в судове засідання представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляду спору не перешкоджає розгляду справи по суті.

Правова позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору про закупівлю товару №2875-ЗЭ-БуТЭС від 20.06.2020, не здійснив оплати отриманого по видатковій накладній №1331 від 17.07.2019 товару на суму 60030,78 грн, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 60030,78 грн. основного боргу, 3001,54 грн пені, 1450,62 грн 3% річних та 1680,87 грн інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, протягом розгляду справи подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі запровадженням карантинних заходів на території України, письмового відзиву на позов не подав.

Обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження” та Акціонерним товариством “ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” було укладено Договір про закупівлю товару №2875-ЗЭ-БуТЭС від 20.06.2020. Відповідно до умов цього договору постачальник (позивач у справі) зобов`язується поставляти покупцю товар, зазначений у специфікації.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна на Товар що поставляється, вказується у специфікації та є незмінною протягом строку дії цього Договору крім випадків, встановлених діючим законодавством України.

Відповідно до п. 3.2. Договору, сума цього Договору становить: 73127,40 грн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем поставленого Покупцю Товару на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідного Товару на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору. Сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін, що оформлюється підписанням додаткової угоди до цього Договору.

23.10.2019 року Сторони уклали Додаткову угоду до договору про закупівлю товару №№2875-ЗЭ-БуТЭС від 20.06.2020 у якій сторони домовились внести зміни в п. 13 Договору та продовжити строк дії договору до 31.03.2020.

Свої зобов`язання в частині поставки товару позивач виконав повністю, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №1331 від 17.07.2019р. на суму 60030,78 грн., яка станом на день ухвалення рішення залишилась відповідачем неоплаченою.

Відповідно до пункту 7.14. Договору, «у разі прострочення оплати Товару, ПОКУПЕЦЬ, за письмовою вимогою ПОСТАЧАЛЬНИКА, сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого Товару, однак не більше 5 % від вартості невчасно оплаченого товару.»

За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 3001,54 грн пені, 1450,62 грн 3% річних та 1680,87 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №2875-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару від 20.06.2019, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копією видаткової накладної №1331 від 17.07.2019 та копією товаро-транспортної накладної №Р1331 від 17.07.2019, долучених до матеріалів справи.

Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

Підписання відповідачем видаткової накладної та товаро-транспортної накладної без зауважень, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції на виконання договору №2875-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару від 20.06.2019, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, у строки, встановлені договором.

Відповідач про дійсність отримання товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. При цьому відповідач також не подав доказів про не включення операцій до податкового кредиту за спірними правовідносинами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 60030,78 грн.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 7.14 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати товару нараховується пеня, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Тобто, сторони в Договорі обмежили максимальний розмір пені, що може бути стягнутий з Покупця, 5 (п`ятьма) % від вартості невчасно оплаченого Товару.

Відтак, позивачем правильно нараховано розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача (не більше 5 % від вартості невчасно оплаченого Товару), що становить 3001,54 грн.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних, із врахуванням п.4.1 договору та дати прострочення оплати, починаючи з 17.08.2019 по 05.06.2020 (294 дні) від суми боргу 60030,78 грн, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 1448,49 грн. 3% річних, а не 1450,62 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що за період з 01.09.2019 по 30.04.2020 від суми боргу 60030,78 грн. сума інфляційних втрат становить 1697,12 грн. (позивачем заявлено до стягнення 1680,87 грн.).

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 1680,87 грн.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги з підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 60030,78 грн. основного боргу, 3001,54 грн. пені, 1448,49 грн. 3% річних, 1680,87 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 2101,93 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО” (79000, м.Львів, вул.Козельницька, буд.15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження” (01133, м.Київ, провулок Лабораторний, буд.1, офіс 400, ідентифікаційний код 3386005849) 60030,78 грн. основного боргу, 3001,54 грн. пені, 1448,49 грн 3% річних, 1680,87 грн інфляційних втрат, 2101,93 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2020р.

Суддя С.Б. Кітаєва