Рішення № 91840898, 17.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/2915/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/2915/20

за позовом Державного підприємства "Самбірське лісове господарство "

до 1) Закарпатської митниці Державної фіскальної служби;

2) Державної казначейської служби України;

про стягнення 233 820,10 грн,

Представники сторін: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Самбірське лісове господарство" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби та Державної казначейської служби України про стягнення з державного бюджету України 233 820,10 грн. шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскільки бездіяльність Закарпатської митниці ДФС в судовому порядку визнано протиправною, на підставі ст.56 Конституції України та ст.1174 ЦК України позивач набув права відшкодування завданої шкоди в сумі 233 820,10 грн з Державного бюджету України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2915/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.03.2020.

16.03.2020 до суду від відповідача-1 надійшов відзив.

Ухвалою від 26.03.2020 підготовче засідання перенесено на 21.05.2020 у зв`язку з виконанням постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

06.04.2020 до суду від відповідача-2 надійшов відзив.

Ухвалою від 21.05.2020 підготовче засідання відкладено на 25.06.2020.

Ухвалою від 25.06.2020 підготовче засідання відкладено на 16.07.2020.

13.07.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме Закарпатську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337207) на Закарпатську митницю Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39515893). Крім того, позивач просив розглянути подане клопотання без присутності представника позивача.

Представники сторін у судове засідання 16.07.2020 не з`явились.

Розглянувши клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, суд його задовольнив та замінив неналежного відповідача-1 по справі - Закарпатську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337207), належним відповідачем - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39515893), а також відклав підготовче засідання на 13.08.2020.

05.08.2020 на адресу суду від відповідача-1 - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби надійшов відзив на позовну заяву.

11.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній також просив проводити підготовче засідання 13.08.2020 без участі представника позивача.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/6907/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2020.

Представник сторін в судове засідання 17.09.2020 не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подали. Сторони належним чином повідомлені про дату і час проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які залучені до матеріалів справи.

Приписами ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи за наявними в ній документами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між ДП «Самбірське лісове господарство» (Продавець), з однієї сторони та FK Invest Коѕice a.s. (Покупець) укладено Контракт №15105 від 04.05.2015, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купляє деревину паливну для технічних потреб із твердо- листяних порід.

Згідно Контракту ціна на товар встановлена в Євро. Відповідно до п. 3 Контракту оплата товару здійснюється по факту відгрузки.

На виконання вимог Контракту FK Invest Коѕice a.s. перераховано ДП «Самбірське лісове господарство» 12.05.2016 грошові кошти в сумі 5 645,87 Євро (163 132,04 грн) та 19.05.2016 перераховано грошові кошти в сумі 3 764,83 Євро (107 251,12 грн).

ДП «Самбірське лісове господарство» на виконання вимог вищезгаданого контракту здійснило завантаження лісопродукції - 10 травня 2016 року вагон №91503847 та 16 травня 2016 року вагони №91503243, №91503730. Дані вагони замитнені згідно ВМД №209020000/2016/001347, №209020000/2016/001423, 0209020000/2016/001424.

Пройшовши замитнення та не маючи жодних зауважень з боку митних постів Львівської митниці ДФС вищезазначені вагони були відправлені для транспортування деревини по маршруту Самбір - Чоп відповідно 10 та 16 травня 2016 року.

Для належної організації перевезень вантажів між ДП «Самбірське лісове господарство» та ТзОВ «Метрудтранс» укладено договір №MPT-498 від 06.11.2012 про організацію перевезень вантажів.

Однак, Закарпатською митницею ДФС вагони, які відправлялись на адресу фірми FK Invest Коѕice a.s., не пройшли митного огляду та затримані на станції Чоп.

Не погоджуючись із такою протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС, ДП «Самбірське лісове господарство» подано до Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 року по справі №813/2237/16 за позовом державного підприємства "Самбірське лісове господарство", державного підприємства "Бродівське лісове господарство", державного підприємства "Буське лісове господарство", державного підприємства "Бібрське лісове господарство", державного підприємства "Турківське лісове господарство", державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", державного підприємства "Сколівське лісове господарство", державного підприємства "Золочівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів та зобов`язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року у справі №876/9581/16 за розглядом апеляційної скарги Закарпатської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в справі № 813/2237/16 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 року у справі К/800/6864/17 за розглядом касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №813/2237/16, касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року - без змін.

Адміністративними судами встановлено протиправну бездіяльність митниці щодо затримки вагонів, Закарпатську митницю ДФС зобов`язано завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України вагонів, в тому числі і залізничних вагонів №91503847, №91503243, №91503730.

Позивач стверджує, що оскільки товар безпідставно був затриманий з 13.05.2016 та 19.05.2016, ДП «Самбірське лісове господарство» завдано шкоди в розмірі 362 861,60 грн.

Даний факт завданої шкоди ДП «Самбірське лісове господарство» встановлено наступними судовими рішеннями:

- рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 року по справі №910/17824/17 за позовом ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» до ТзОВ «Метрудтранс», третя особа ДП «Самбірське лісове господарство» про стягнення нарахованих платежів за користування вагонами, маневрову роботу, роботу по навантаженню, зважуванню, зберіганню вантажу у зв`язку із затримкою вагонів Закарпатською митницею ДФС. На підставі даного рішення ТзОВ «Метрудтранс» сплачено на користь ПАТ «Українська залізниця» суму боргу в повному обсязі;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 року у справі №914/183/19 за позовом ТзОВ» «Метрудтранс» до ДП «Самбірське лісове господарство» позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з ДП «Самбірське лісове господарство» на користь ТзОВ» «Метрудтранс» 362 861,60 грн понесених додаткових витрат у зв`язку із затримкою вагонів №91503227, №91503839, №91502765 Закарпатською митницею ДФС.

- постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2017 року апеляційну скаргу ДП «Самбірське лісове господарство» на рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 року залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 року по справі №914/183/19 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 року по справі №914/183/19, яке набрало законної сили, ДП «Самбірське лісове господарство» сплачено 362 861,60 грн, наступними платіжними дорученням від 30.09.2019 року № 1570 на суму 30000,00 грн, від 07.10.2019 року №1600 на суму 98054,00 грн, від 20.11.2019 року №1878 на суму 10000,00 грн, від 25.11.2019 року №1887 на суму 10000,00 грн, від 18.12.2019 року №60190501 на суму 26282,83 грн, від 19.12.2019 року №60190501 на суму 113754,30 грн, від 20.12.2019 року №2257 на суму 2726, 17 грн, від 31.01.2020 року №60190501 на суму 114816,88 грн.

З огляду на вищевикладене, Позивач вважає, що витрати за простій вагонів №91503847, №91503243, №91503730 в розмірі 362 861,60 грн, є матеріальною шкодою, завданою протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, в розумінні ст.ст.1173, 1174 ЦК України.

Оскільки бездіяльність Закарпатської митниці ДФС в судовому порядку визнано протиправною, позивач, керуючись положеннями ст. 56 Конституції України та ст. 1174 ЦК України звернувся з даним позовом про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 233 820,10 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У розумінні положень статті 1173 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457.

Згідно з статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Пунктом 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 4 Правил плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Згідно з пунктами 1 - 15 Розділу ІІІ Правил Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Не прийняті залізницею від вантажовласника вагони (неочищені, неправильно навантажені або неправильно запломбовані та з іншими комерційними та технічними несправностями, що виникли з вини вантажовласника) залишаються в користуванні вантажовласника до усунення недоліків.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

При цьому за змістом пункту 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів) за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під`їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам`яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Таким чином, власники товару або уповноважені ними особи мають обов`язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Крім того, судами адміністративної юрисдикції у справі №813/2237/16 було встановлено, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП "Самбірське лісове господарство" через державний кордон України у строк, встановлений

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини, встановлені у адміністративній справі №813/2237/16, обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

До того ж, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Із рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України").

У справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Врахувавши положення чинних нормативно-правових актів України, зокрема, Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 та Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, судом було перевірено та визнано обґрунтованим розрахунок матеріальної шкоди, завданої позивачу на суму 233 820,10 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат у сумі 30 000,00 грн представник позивача надав договір про надання професійної правничої допомоги від 14.02.2020, платіжне доручення №2709 від 19.02.2020. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат у справі на зазначену ним суму.

Керуючись ст. 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" (81400, Львіська обл., м. Самбір, вул. Є. Коновальця, 15; ідентифікаційний код 00992510) 233 820 грн 10коп. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893).

3. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" (81400, Львівська обл., м. Самбір, вул. Є. Коновальця, 15; ідентифікаційний код 00992510) 30 000 грн витрати на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) в дохід державного бюджету України 3 507 грн 30 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.09.2020.

Суддя А.І. Привалов