Рішення № 91840863, 29.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2020Справа № 910/9472/20За позовом Державного підприємства "Завод "Генератор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку нерухомості"

про стягнення 32614,40 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство завод "Генератор" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку нерухомості" про стягнення 32611,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, неналежним чином виконав свої грошові зобов`язання за договором від 07.02.2019 № 05/19, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 07.07.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.07.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 07.07.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9472/20, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.07.2020 були направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Павлівська, 10, офіс 1.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "не значиться".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Натомість, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

07.08.2018 між Державним підприємством "Завод "Генератор" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку нерухомості" (виконавець) укладено договір на проведення незалежної оцінки майна № 05/19 відповідно до предмету якого виконавець на замовлення замовника зобов`язується провести незалежну оцінку рухомого майна: транспортних засобів в кількості 41 одиниця (за переліком № 1), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (далі - Об`єкт). Замовник зобов`язується своєчасно провести розрахунки за виконані роботи та прийняти виконану роботу.

Згідно п. 2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.04.2019 незалежна оцінка об`єкта проводиться з метою визначення ринкової вартості для подальшого відчуження.

Відповідно до п. 3 договору ринкова вартість об`єкта визначається відповідно до вимог Методики оцінки вартості об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (із змінами та доповненнями) та Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Згідно п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.04.2019 виконавець зобов`язаний виконати оцінку станом на 30.04.2019.

Відповідно до п. 4.2 договору виконання робіт здійснюється в 2 етапи: перший етап - складання звіту про незалежну оцінку об`єкта та підготовка висновку про його вартість. Строк виконання робіт - 10 робочих днів від дати надання всіх необхідних документів для проведення оцінки майна; другий етап - доопрацювання результатів незалежної оцінки з метою приведення звіту про незалежну оцінку об`єкта у відповідність до нормативно-правових актів з оцінки майна у разі: виявлення замовником відхилення від зазначених актів; виявлення замовником під час рецензування нових зауважень до звіту про незалежну оцінку об`єкта.

Загальна вартість виконаних робіт з незалежної оцінки об`єкта становить 24600,00 грн без ПДВ. Розрахунки між сторонами здійснюються в такій послідовності: протягом 3 банківських днів від дати підписання договору замовник перераховує на рахунок виконавця суму у розмірі 100% загальної вартості робіт, що становить 24600,00 грн без ПДВ (п. 5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п. 7.1-7.4 договору після завершення робіт виконавець передає сторонам звіт про незалежну оцінку об`єкта оформлений у встановленому порядку, по одному примірнику, та висновок про вартість об`єкта у трьох примірниках та рецензію. Виконавець на вимогу замовника дає роз`яснення щодо звіту. У разі потреби виконавець доопрацьовує звіт про незалежну оцінку об`єкта з метою приведення його у відповідність до нормативно-правових актів з оцінки майна (за другим етапом виконання робіт згідно з п. 4.2 договору). Строк кожного доопрацювання виконавцем звіту не може перевищувати 5 робочих днів. Загальне доопрацювання звіту про незалежну оцінку об`єкта відбувається в строк, що не перевищує кінцевого строку від дати оцінки та затвердження її результатів відповідно до вимог чинної Методики оцінки. Одночасно з передачею звіту про незалежну оцінку об`єкта виконавець передає акт приймання-передавання робіт в 2 примірниках. Висновок про вартість об`єкта підлягає затвердженню або погодженню відповідно до вимог Методики оцінки, якщо за результатами рецензування звіт класифікується за ознаками абз. 2 або 3 п. 67 Національного стандарту № 1 "Загальну засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440. Наявність такої рецензії та затвердженого (погодженого) висновку про вартість об`єкта є підставою для підписання акта приймання-передавання робіт. У разі відсутності підстав для підписання акта приймання-передавання робіт, замовник зобов`язаний надати виконавцю обґрунтування своєї відмови.

У разі неналежного виконання виконавцем зобов`язань, у тому числі невиконання оцінки у строк, передбачений цим договором, замовником з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% від загальної суми договору, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на дату нарахування пені, за кожний день прострочення. Додатково, за порушення виконавцем термінів виконання робіт, визначених п. 4.1 та 4.2 цього договору понад 30 днів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від загальної суми договору (п. 8.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 10 договору).

До матеріалів справи долучено додаток № 1 з переліком об`єктів оцінки.

Позивач сплатив на користь відповідача 100% попередньої оплати у розмірі 24600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1957 від 14.03.2019 на суму 24600,00 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 27.06.2019 № 30-09/5358 "Про погодження висновків про вартість майна", в якому зазначено: за результатами розгляду повідомлено, що надані позивачем звіти про оцінку майна не можуть бути використаними у зв`язку з тим, що не відповідають вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092. Враховуючи вищенаведене, регіональне відділення повертає пакети документів без виконання для усунення зауважень.

29.11.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 8/1732, в якій зазначив про укладення між сторонами договору та вказав, що у відповідь на лист позивача щодо погодження оцінки майна на підставі звітів, від 10.06.2019 регіональне відділення ФДМ України надало відмовну відповідь. Отже вказана відповідь регіонального відділення є підтвердженням неналежного виконання виконавцем зобов`язань за договором, вартість якого становить 24600,00 грн. Позивач просив відповідача повернути суму 24600,00 грн та попереджав про нарахування санкцій, у разі не повернення коштів. Позивач зазначає, що претензія була отримана відповідачем 04.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідач не заперечив та не спростував обставин, щодо отримання претензії від позивача.

Позивач у позовній заяві не заперечує тих обставин, що відповідачем йому були передачі звіти у визначеній договором кількості. До матеріалів справи долучено паперову копію одного звіту, решта звітів подані на електронному носії, в зв`язку з їх об`ємністю.

Позивач не вказує дату отримання ним від відповідача екземплярів звітів, нарахування санкцій здійснює з 01.07.2019.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Згідно ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов`язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови. Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов`язки та відповідальність оцінювача (суб`єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

За своєю правовою природою договір є договором про виконання робіт.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ст. 849 ЦК України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 857, 858 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника. Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Згідно ст. 852, 853 ЦК України замовник також може після прийняття роботи, в тому числі відмовитись від договору, у разі істотного відступу підрядника від умов договору чи наявності істотних недоліків у виконаних роботах, однак вказаному праву кореспондується його обов`язок заявити про недоліки підряднику негайно після їх виявлення. У разі не заявлення про недоліки негайно, замовник втрачає право посилатись на вказані обставини та втрачає права передбачені ст. 852, 853 ЦК України.

Суду не надано доказів того, що відповідач після отримання звітів про оцінку майна та встановлення обставин, визначених в листі РВ ФДМ України по місту Києву від 27.06.2019 про неможливість використання звітів, звертався до позивача з письмовими зауваженнями щодо виконаних робіт (складених звітів).

Крім того, з листа РВ ФДМ України по місту Києва не вбачається, в чому саме полягає невідповідність звітів, виготовлених відповідачем, вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092, та яким чином вона може бути усунута.

Отже, з поданих позивачем доказів не вбачається істотних недоліків у виконаних відповідачем звітах та в чому ці недоліки полягають.

Також суд зауважує, що в договорі сторони обумовили, що ринкова вартість об`єкта визначається відповідно до вимог Методики оцінки вартості об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (із змінами та доповненнями) та Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Натомість РВ ФДМ України по місту Києва зазначає про невідповідність звітів вимогам іншої "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092.

Тобто сторони в договорі не обумовлювали тих обставин, що звіти мають відповідати вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092.

Отже з умов договору про проведення незалежної оцінки майна № 05/19 від 07.02.2019 вбачається, що невідповідність звітів вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 не суперечить укладеному сторонами договору щодо якості виконаних робіт.

В копії долученого до матеріалів звіту зазначено, що суб`єкт оціночної діяльності при проведенні оцінки керувався: Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність і Україні", Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, "Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092; Методикою оцінки майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 зі змінами та доповненнями, тощо.

Відповідно до п. 6, 10 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. N 803, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами (далі - суб`єкт управління). Стартова ціна майна встановлюється на рівні його балансової вартості. У разі коли балансова вартість майна, що пропонується до продажу, становить менше 10 відсотків первісної вартості, така вартість визначається на підставі вартості, визначеної відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891. Фонд державного майна здійснює погодження висновку про вартість майна у разі, коли балансова вартість майна становить менше 10 відсотків первісної вартості. Надання погодження чи відмови в погодженні висновку про вартість майна здійснюється протягом 15 робочих днів з дня його подання Фонду державного майна. Якщо у встановлений цим пунктом строк погодження чи відмову у погодженні такого висновку не надано, висновок про вартість такого майна вважається погодженим.

Відповідно до п. 1, 5, 54 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891 в чинній редакції, ця Методика застосовується для проведення оцінки: відчуження державного (комунального) майна. Незалежна оцінка майна проводиться відповідно до вимог національних стандартів оцінки з урахуванням положень цієї Методики, інших нормативно-правових актів з оцінки майна та міжнародних стандартів оцінки в частині, що не суперечить національним нормативно-правовим актам з оцінки майна. Незалежна оцінка таких об`єктів малої приватизації, як колісні транспортні засоби, проводиться відповідно до методики, що затверджена Мін`юстом та Фондом державного майна.

Отже, при здійсненні оцінки, суб`єкт оціночної діяльності керувався чинними нормативними актами, які регламентую проведення відповідної оцінки.

Крім того, позивач не звертався до відповідача з претензіями щодо невідповідності виконаних ним робіт умовам договору.

Як уже зазначав вище суд, позивачем не зазначено, в чому саме полягає невідповідність виконаних відповідачем звітів вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092, в зв`язку з чим суд не вбачає підстав стягнення з відповідача суми отриманої ним попередньої оплати.

Договір є обов`язковим для обох контрагентів, проте позивач не дотримався вимог договору щодо прийняття виконаних робіт та звернення до відповідача з приводу усунення недоліків у звітах. Суд зауважує, що не лише договір регламентує дії замовника щодо прийняття виконаних робіт та звернення з претензіями до виконавця щодо їх якості. Позивачем також не дотримано вимог Цивільним кодексом України, які внормовують відповідні правовідносини.

Статтею 849 ЦК України передбачено право відмови замовника від договору підряду, однак це право йому надано лише в процесі виконання роботи, до її завершення. Крім того, з претензії позивача не вбачається чітка відмова від договору підряду.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 24600,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6289,40 грн та штраф у розмірі 1722,00 грн. Позивач зазначає, що пеня має нараховуватись з 01.05.2019, проте з огляду на скорочені строки позовної давності позивач розраховує пеню за період з 01.07.2019 по 14.06.2020.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі неналежного виконання виконавцем зобов`язань, у тому числі невиконання оцінки у строк, передбачений цим договором, замовником з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% від загальної суми договору, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на дату нарахування пені, за кожний день прострочення. Додатково, за порушення виконавцем термінів виконання робіт, визначених п. 4.1 та 4.2 цього договору понад 30 днів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від загальної суми договору (п. 8.1 договору).

Позивачем не надано суду доказів того, що звіти були виконані відповідачем поза межами строків, передбачених договором. Позивач посилається на те, що звіти не можуть ним використовуватись, в зв`язку з чим він і звернувся до відповідача, а в подальшому до суду щодо повернення йому суму попередньої оплати. Отже позивач вказує не на прострочення відповідача, що є підставою для стягнення пені та штрафу, а на якість виконаних робіт. Стягнення пені та штрафу за порушення строків передбачених п. 4.1, 4.2 договору в тому числі передбачає дії позивача щодо звернення з претензією щодо якості робіт та надання строків на їх усунення. Натомість, позивач не звертався до відповідача з претензіями щодо якості виконаних робіт, а направив виключно претензію про повернення йому суми попередньої оплати.

Оскільки, позивачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 165, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Державного підприємства "Завод "Генератор" (04080, м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, 18, ідентифікаційний код 14312453) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку нерухомості" (04050, м. Київ, вулиця Павлівська, 10, оф. 1, ідентифікаційний код 3289994) про стягнення 32611,40 грн - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Усатенко