Ухвала суду № 91840814, 22.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

22.09.2020Справа № 910/11395/17Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І, розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Київський національний лінгвістичний університет,

2) Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти",

3) Державне підприємство "Інфоресурс",

4) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Фонд державного майна України

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення нежитлових приміщень

Представники сторін:

Від прокуратури: Красножан О.М.

Від позивача: не з`явився

Від відповідача 1: Литвин Б.О. за довіреністю

Від відповідача 2: Бережной Д.С. адвокат

Від третьої особи 1: Марухевич В.Є.

Від третьої особи 3: Воронін В.Є.

Від третіх осіб 2, 4: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" про визнання незаконними та скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848 (зі змінами), укладеного між відповідачами, та зобов`язання повернути нежитлові приміщення державі в особі Міністерства освіти і науки.

Ухвалою від 17.07.2017 за вказаними вимогами судом порушено провадження у справі № 910/11395/17 та призначено розгляд справи на 05.09.2017.

01.09.2017 від прокуратури надійшли документи на виконання вимог суду та від позивача письмові пояснення по справі.

04.09.2017 відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 05.09.2017 суд залучив до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Київський національний лінгвістичний університет, 2) Державну наукову установу "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", 3) Державне підприємство "Інфоресурс", та на стороні відповідача: Фонд державного майна України, та відклав розгляд справи на 19.09.2017.

19.09.2017 треті особи 1 та 3 подали письмові пояснення по справі.

Також 19.09.2017відповідачем 2 поданий відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності.

У засіданнях суду 19.09.2017, 29.09.2017 оголошувались перерви до 26.09.2017 та 03.10.2017 відповідно.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 за клопотанням відповідача 2 призначено економічну експертизу по справі № 910/11395/17, зупинено провадження у справі № 910/11395/17 до повернення матеріалів справи з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

28.11.2019 з експертної установи повернулись матеріали господарської справи разом з висновком експерта.

Ухвалою від 02.12.2019 суд поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 14.01.2020.

14.01.2020 відповідачем 2 подане клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи та додаткові пояснення у справі.

14.01.2020 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 11.02.2020.

05.02.2020 від відповідача 2 надійшли клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про зупинення провадження у справі.

07.02.2020 від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення документів.

В судовому засіданні представник відповідача 2 просив до вирішення клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи та клопотання про залишення позову без розгляду, розглянути клопотання про зупинення провадження у справі.

Судом відкладено вирішення клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача 2 підтримав свої клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.02.2020 відмовив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, зупинив провадження у справі № 910/11395/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

28.07.2020 Заступник Генерального прокурора подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Господарський суд міста Києва від 30.07.2020 поновив провадження у справі № 910/11395/17, призначив підготовче засідання на 01.09.2020.

01.09.2020 через канцелярію суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву подано до суду заяву про закриття провадження у справі з огляду на те, що 28.02.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ «ГРІНД-ІНВЕСТ» було підписано Акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна за адресою: 01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А, тобто майно за договором оренди №5848 від 12.05.2011 повернено із орендного користування.

01.09.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.09.2020.

У судовому засіданні 22.09.2020 представник відповідача 2 подав документи для долучення справи.

Представник прокурора підтримав заявлені вимоги та заперечив проти задоволення клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі.

Представник відповідача 2 наполягав на залишенні позову без розгляду у зв`язку із недоведеністю підстав необхідності захисту прокурором інтересів держави у даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

У даному випадку повернення майна із користування не свідчить про припинення існування предмета спору щодо незаконності рішень про передачу його в оренду та скасування з моменту їх видання, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 5848 від 15.05.2014 в цілому, зобов`язання повернути майно з оренди є лише однієї із позовних вимог, заявленою як наслідок визнання незаконними вказаних розпорядчих актів та недійсним оспорюваного правочину.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Враховуючи викладене, заявлене відповідачем 1 клопотання про закриття провадження у справі суд залишає без задоволення.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Тож, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Оскільки спір у справі № 910/11395/17 також пов`язаний з реалізацією прокурором повноважень відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо представництва інтересів держави в суді, з огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо поставленої у справі №912/2385/18 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 910/14849/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Розглянувши справу№ 912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Заступник Генерального прокурора України зазначав, що нерухоме майно: нежитлові приміщення, загальною площею 471,1 кв.м. будівлі за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 27-А у м.Києві, що є предметом спору у даній справі, на час надання його в оренду та внесення змін до договору знаходилось в користуванні навчального закладу, державної наукової установи та державного підприємства, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України, проте Міністерство не вжило належних і дієвих заходів до повернення спірного майна, яке всупереч вимогам закону вибуло з його користування, незаконна передача спірного майна здійснена за участю та погодженням регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києві, на яке в силу ст 4, 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» покладено контроль у сфері передачі майна в оренду та користування. За вказаних обставин, оскільки під час передачі державного майна в оренду порушено вимоги законодавства, майно використовується не за призначенням та створює загрозу його вибуття з державної власності, економічні інтереси держави потребували захисту зі сторони прокуратури.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2017 Генеральна прокуратура Україна звернулась із повідомленнями № 08/2-1990717 до Міністерства освіти і науки України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву про встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді з визнання недійсним договору оренди, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень, загальною площею 471,1 кв.м., розташованих по бульвар Тараса Шевченка, 27-А в м.Києві.

Доказів висловлення вказаними органами пояснень, підтвердження/заперечення на повідомлення Генеральної прокуратури України № 08/2-1990717 від 16.06.2017, суду не надано.

13.07.2017 Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Заступником Генерального прокурора України не доведено обставин, що перешкоджали праву та можливості позивача - Міністерства освіти і науки України самостійного звернення до суду із даним позовом, позов подано менш ніж у місячний термін з моменту звернення із повідомленнями про підстави для представництва, у письмових поясненнях позивача також не аргументовано неможливості захисту самостійного захисту своїх прав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що встановлення наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі певного органу державної влади віднесено законодавцем до виключної компетенції суду, який в кожному конкретному випадку досліджує та встановлює відповідні обставини.

Суд звертає увагу на те, що нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У той же час у матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про неналежне виконання Міністерством освіти і науки України повноважень щодо захисту державних інтересів у спірних правовідносинах, у т.ч. враховуючи, що позивач у письмових поясненнях по справі також зазначив про незаконність спірних наказів та правочину щодо передачу в оренду нежитлових приміщень, будівля яких перебувала на балансі Інституту, та передано йому на баланс саме Міністерством освіти і науки України.

За таких обставин, позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київський національний лінгвістичний університет, Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", Державне підприємство "Інфоресурс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Фонд державного майна України про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення нежитлових приміщень, підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 185, 226, 231, 233,234 Господарського процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про закриття провадження у справі відмовити.

2. Позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київський національний лінгвістичний університет, Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", Державне підприємство "Інфоресурс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Фонд державного майна України про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення нежитлових приміщень, залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного тексту ухвали 28.09.2020.

Суддя О.М.Ярмак