Рішення № 91839517, 09.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/57/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2020 Справа № 908/1050/20

м.Запоріжжя

За позовом: Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради, код ЄДРПОУ 37622628 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 97 )

до відповідача: Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 03327115 (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-а)

про стягнення суми 5242799,57 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Ігнатьєв О.П., довіреність б/н від 28.05.2019;

від відповідача: Скворцова О.О., довіреність № 03 від 02.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про стягнення з відповідача: Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради суми 5242799,57 грн. збитків, завданих не реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за період з серпня 2015 по листопад 2016.

Ухвалою суду від 29.04.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1050/20, присвоєний номер провадження 9/57/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2020. В ухвалі суду від 28.05.2020 зазначено, що строк судового розгляду справи № 908/1050/20 вважається продовженим на строк дії карантину, підготовче засідання відкладено на 17.06.2020. Ухвалою суду від 17.06.2020 підготовче засідання відкладено на 12.08.2020. Ухвалою суду від 12.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020. В судовому засіданні 02.09.2020 оголошено перерву до 09.09.2020.

09.09.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові з урахуванням доводів, викладених у відповіді на відзив, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання укладеного сторонами договору № 4/13 про надання послуг з водопостачання відповідачем в період з березня 2014 по грудень 2015 надано позивачу послуги, виставлено відповідні рахунки на оплату. Позивачем здійснено оплату отриманих послуг на загальну суму 35 392 599,32 грн., в тому числі 5 898 766,63 грн. ПДВ, що підтверджується звітами про операції по банківських рахунках, платіжними дорученнями, угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог, договорами поруки, актами звіряння, листуванням між сторонами, а також підтверджено судовими рішеннями. Відповідно до п. 44 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) до 1 січня 2022 року платники податку, які надають послуги з централізованого водопостачання, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. Податковий кодекс України з 01.07.2015 доповнено статтею 200-1, якою передбачено електронне адміністрування ПДВ. У відповідності до п. 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ КП «Облводоканал» зобов`язане було скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) протягом строку, передбаченого п. 201.10 ПК України (максимальний граничний строк - до 15 числа наступного місяця). Однак відповідачем не здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму ПДВ в розмірі 5 242 799,57 грн. Зазначений факт встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2016 у справі № 908/857/16 (за період з серпня 2015 по 14.03.2016), рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі № 280/317/19, від 17.05.2019 у справі № 280/629/19, від 25.10.2019 у справі № 280/1695/19 (за період з 15.03.2016 по 09.08.2018), підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 10.08.2018 по 22.04.2020. Позивачем разом з податковою звітністю до органів Державної фіскальної служби подавались заяви про відмову постачальника надати податкову накладну, порушенням ним порядку заповнення та/або реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, квитанції №1 та № 2 за листопад 2015 - липень 2016. Однак згідно з вимог Податкового кодексу України подання зазначеної заяви не вплинуло на збільшення реєстраційного ліміту (УНакл), а впливає на порядок формування податкових зобов`язань з ПДВ постачальником (відповідачем) та отримання податкового кредиту покупцем (позивачем). Спір щодо порядку формування відповідачем податкових зобов`язань з ПДВ та отримання податкового кредиту позивачем за вищевказаними операціями відсутній. При цьому сума УНаклОтр (п.200-3 ст. 200-1 ПК України) не є податковим кредитом або податковими зобов`язаннями (ст.ст. 185, 198, п. 200.1 ст. 100 ПК України), оскільки УНаклОтр - це сума ПДВ, яка у випадку реєстрації позивачем податкової накладної в ЄРПН своєму контрагенту автоматично переходить до цього контрагента. На адресу КП «Облводоканал» ЗОР направлялись листи щодо реєстрації податкових накладних. Останнім здійснювалась реєстрація в ЄДПН податкових накладних, виданих у наступних податкових періодах (2017-2020) та частково у 2016, до спливу граничного строку реєстрації яких ще залишилось більше ніж 365 днів, що підтверджується витягами з ЄРПН. Тобто, у КП «Облводоканал» ЗОР була можливість зареєструвати податкові накладні за період серпень 2015 - листопад 2016 протягом 1095 днів відповідно до вимог ПК України, однак цього відповідачем не було зроблено. Позивач також зобов`язаний видавати своїм контрагентам податкові накладні, що повинні реєструватись в ЄРПН. У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в ЄРПН, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу. Сума податку, на яку позивач мав право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні Внаслідок (УНакл), внаслідок не реєстрації відповідачем податкових накладних була від`ємною, що підтверджується квитанціями №2 за 2015 - 2019 роки та встановлено рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі № 280/317/19, від 17.05.209 у справі № 280/629/19, від 25.10.2019 у справі № 280/1695/19. Тому КП «Бердянськводоканал» БМР не має змоги відповідно до п.200-1.3 ст. 201-1 ПК України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, видані своїм контрагентам та внаслідок бездіяльності відповідача, з метою уникнення застосування штрафних санкцій, зобов`язано власними коштами поповнити електронний рахунок електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 5 242 799,57 грн. Відповідачем отримано від позивача грошові кошти, до складу яких включено ПДВ у розмірі 5242799,57 грн., однак відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних в ЄРПН відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України. Бездіяльність відповідача призвела до неможливості без додаткового поповнення позивачем рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму ПДВ у розмірі 5242799,57 грн. зареєструвати податкові накладні, видані своїм контрагентам. При цьому, у відповідача була можливість зареєструвати податкові накладні у наступних податкових періодах на суму ПДВ 22 878 324,02 грн. Позивач пропонував відповідачу здійснити залік зустрічних вимог, а саме: свої вимоги про відшкодування збитків та вимоги відповідача щодо оплати наданих послуг за договором про надання послуг з водопостачання № 31 від 31.12.2016, однак від зазначеної пропозиції відповідач відмовився. Позов обґрунтовано п.201.1, п.201.10 ст. 201, п.п.200-1.3, 200-1.4 ст. 201-1 Податкового кодексу України, ст. 22 ЦК України, ст.ст. 19, 90, 217, 218, 224, 225, 229 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив (поясненні), зазначивши, зокрема, про наступне. Протягом 2014 - 2019 років КП «Облводоканал» ЗОР перебувало у скрутному фінансову статні, в тому числі у зв`язку із систематичним невиконанням КП «Бердянськводоканал» БМР зобов`язань по своєчасній оплаті спожитих послуг за договором, які виконувались із значною затримкою, що зокрема, підтверджується судовими рішеннями про стягнення з відповідача заборгованості. В період 2014-2017 рахунки підприємства були арештованими, що підтверджується постановами про арешт коштів. Позивач зазначає, що відповідач повинен був здійснити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН і що цей обов`язок є складовою правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку є підстави для застосування ч. 4 ст. 612, ст. 613 ЦК України, якими визначено наслідки прострочення кредитора. Відповідач вважає, що позивачем не доведено наявність складу правопорушення. Крім застосування принципу вини, у вирішенні спору про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала, та завданими збитками. Позивач відповідно до п. 201.11 ст.201 ПК України мав можливість нараховувати суми податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, зокрема на підставі рахунку, який виставляється платнику податку за послуги, виставленого постачальником. Таким чином, порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту. Позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи, передбачені податковим законодавством, з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку із не зарахуванням сплачених ним грошових коштів за послуги до податкового кредиту. Позивачем не доведений причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками. Відповідач здійснював реєстрацію податкових накладних в ЄРПН не в повному обсязі та з порушенням встановлених законом строків з причин, які виключають наявність в нього вини. За період з 2017-2018 реєстрація податкових накладних здійснювалась не в повному обсязі та з порушенням строків через те, що електронний рахунок КП «Облводоканал» ЗОР в СЕА ПДВ не поповнювався коштами підприємства внаслідок відсутності вільних обігових коштів у підприємства внаслідок збиткової діяльності, яка викликана специфікою послуг, які надаються. Сума податку, на яку відповідач мав право зареєструвати податкові накладні/розрахунок коригування в ЄРПН, була від`ємною, що підтверджується витягами з системи електронного адміністрування ПДВ. Неможливість реалізації права на реєстрацію податкових накладних згідно з п. 201.9 ст. 201 ПК України, яким доповнено цей Кодекс Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, була викликана необхідністю доопрацювання системи електронного адміністрування ПДВ, про що зазначено в листі ДФС України від 15.12.2017 №3008/6/99-99-15-03-02-15ПК. З серпня 2018 відповідач почав здійснювати реєстрацію податкових накладних позивача. Однак від`ємне значення рахунку, яке сформувалось накопичувальним підсумком, додатково негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства. Дані обставини свідчать про наявність об`єктивних причини, яка унеможливлювала поповнення рахунку ПДВ в системі електронного адміністрування для забезпечення можливості реєстрації в ЄРПН всіх податкових накладних по операціям з надання послуг водопостачання та водовідведення, як того вимагають норми ПК України. Згідно з укладеними у 2015 та 2017 роках договорів про організацію взаєморозрахунків за платіжними дорученнями було погашено заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 7566516,27 грн., які відповідно до абз. в) п.200-1.4 ст. 200-1ПК України повинні були поповнити рахунок відповідача у СЕА ПДВ. Однак такого поповнення не відбулось, орган доходів і зборів не зарахував кошти субвенції на вказану суму, чим штучно зменшено відповідачу ліміт для реєстрації податкових накладних. Факт відсутності вини КП «Облводоканал» ЗОР у несвоєчасній реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлений рішенням суду в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 280/1545/19. Відповідач також зазначив про незгоду з твердженням у позовній заяві про те, що за заявленими позивачем вимогами не сплив строк позовної давності. Податковим законодавством, що було чинним на час виникнення спірних відносин, був встановлений граничний строк для реєстрації податкових накладних тривалістю 365 днів, тому відповідач вважає, що у позивача сплинув строк позовної давності, який становив три роки та обраховується з моменту спливу граничного строку реєстрації податкових накладних. Відповідач також зазначив, що укладений сторонами договір № 4/13 від 26.12.2012 не містить умов щодо обов`язку реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН є податковим правопорушенням, застосування відповідальності за яке покладено на відповідні контролюючі органи відповідно до вимог Податкового кодексу України. Тобто ці відносини не знаходяться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (Споживач, позивач у справі) та Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (Виробник, відповідач у справі) був укладений договір про надання послуг з водопостачання № 4/13 від 26.12.2012, відповідно до умов якого Виробник зобов`язався надавати Споживачу послуги з питаного водопостачання, а Споживач своєчасно вносити оплату за спожиті послуги відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п. п. 3.3, 3.4 договору кількісний та якісний обсяг послуг з водопостачання оформляється щомісячним актом прийому-передачі води, який складається на підставі акту про зняття показників водолічильника, який підписується представниками виробника та споживача в останній календарний день звітного місяця. Акти прийому-передачі води та акти про зняття показників водолічильника є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги.

Додатковою угодою від 12.02.2014 внесено зміни, зокрема до п.п. 8.1. 15.1, та викладено їх в наступній редакції: «п.8.1. Оплата за послуги водопостачання проводиться споживачем грошовими коштами на підставі отриманого рахунку та акту про надані послуги до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим»; «п. 15.1. Договір набирає чинності з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2015 року включно».

На виконання умов договору відповідачем в період з березня 2014 по грудень 2015 надано позивачу послуги з водопостачання, виставлено відповідні рахунки на оплату. КП «Бердянськводоканал» БМР здійснено оплату отриманих послуг на загальну суму 35392599,32 грн., в тому числі 5 898 766,63 грн. ПДВ, що не заперечується сторонами.

Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 08.07.2011 №100343835.

В пункті 8.4 договору встановлено, що у відповідності із вимогами діючого законодавства та цього договору Виробник надає Споживачу податкові накладні.

Позивач вказує, що відповідач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 655967,06 грн. за здійсненими в період серпень 2015 - листопад 2016 позивачем операціями з оплати послуг водопостачання та не зареєстрував протягом строку, передбаченого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні на загальну суму ПДВ 5 242 799,57 грн.

Докладний перелік оплат, зареєстрованих та не зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних наведено в тексті позовної заяви (т. 1 а.с. 6-9).

На адресу КП «Облводоканал» ЗОР позивачем направлялися листи № 3850 від 29.12.2015, № 190 від 19.01.2016, № 2029 від 09.04.2019 щодо реєстрації податкових накладних.

На підтвердження факту не реєстрації відповідачем податкових накладних позивачем надано витяги з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 10.08.2018 по 22.04.2020.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2016 у справі №908/857/16 задоволено позов Комунального підприємства «Бердянськводоканал» БМР, зобов`язано Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, складені на дату виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість від операцій з надання послуг водопостачання згідно договору № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012, а саме на дату отримання на банківський рахунок коштів згідно платіжних доручень № 853 від 14.08.2015р.; № 870 від 17.08.2015р.; № 1101 від 26.08.2015р.; № 1127 від 27.08.2015р.; № 1456 від 14.09.2015р.; № 1635 від 22.09.2015р.; № 1797 від 01.10.2015р.; №1-818 від 02.10.2015р.; № 1886 від 06.10.2015р.; № 1906 від 07.10.2015р.; № 1929 від 08.10.2015р.; № 1975 від 12.10.2015р.: № 2249 від 26.10.2015р.; № 2038 від 15.10.2015р.; №2055 від 16.10.2015р.; № 2085 від 19.10.2015р.; № 2124 від 20.10.2015р.; № 2179 від 21.10.2015р.; № 2192 від 22.10.2015р.; № 2236 від 23.10.2015р.; № 2004 від 13.10.2015р.; №2303 від 27.10.2015р.; № 2312 від 28.10.2015р.; № 2325 від 29.10.2015р.; № 2406 від 04.11.2015р.; № 2407 від 04.11.2015р.; № 2476 від 09.11.2015р.; № 2509 від 11.11.2015р.; №2548 від 12.11.2015р.; № 2630 від 17.11.2015р.; № 2631 від 17.11.2015 р.; № 2871 від 27.11.2015р.; № 2691 від 19.11.2015р.; № 2711 від 20.11.2015р.; № 2818 від 25.11.2015р.; №2784 від 24.11.2015р.; № 2754 від 23.11.2015р.; № 2652 від 18.11.2015р.; № 3306 від 21.12.2015р.; № 3344 від 22.12.2015р.; № 3381 від 23.12.2015р.; № 3390 від 24.12.2015р.; № 9 від 23.12.2015р., № 4229 від 16.02.2016р.; № 4263 від 18.02.2016р.; № 4324 від 23.02.2016р.; № 4391 від 26.02.2016р.; № 4476 від 02.03.2016 р.; № 4521 від 04.03.2016р.; № 4640 від 12.03.2016р.; № 4670 від 14.03.2016р.; а також згідно акта звіряння розрахунків від 01.11.2015р., факсограми № 007-40/15635 від 13.10.2015 р., листа № 3319 від 29.10.2015р., акта звіряння розрахунків від 30.11.2015 р., факсограми від 25.11.2015р., листа № 3581 від 25.11.2015р., акта звіряння розрахунків від 31.12.2015р., листа № 08 від 31.12.2015р., схеми проведення розрахунків по нарахованих пільгах та субсидіях за грудень 2015р., акта звіряння розрахунків від 01.02.2016р., листа № 258 від 25.01.2016р., схеми проведення розрахунків по нарахованих пільгах та субсидіях за січень 2016р., акта звіряння розрахунків від 01.03.2016р., листа № 751 від 29.02.2016р., схеми проведення розрахунків по нарахованих пільгах та субсидіях за лютий 2016р., угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.01.2016р., від 07.07.2015р.

03.10.2016 на виконання рішення господарського суду у справі № 908/857/16, яке набрало законної сили 24.06.2016, видано відповідний наказ про зобов`язання КП «Облводоканал» ЗОР вчинити дії з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «б»).

Пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту абзацу першого пункту 187.10 статті 187 ПК України (редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що платники податку, які надають послуги з водопостачання визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 п.14 ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В абзаці першому пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (редакція абзацу п. 201.10 чинна до 01.01.2017).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (пункт 201.10 статті 201 в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016, що набрав чинності 01.01.2017).

За змістом підпункту 14.1.1 пункту 14.1 ст. 14 ПК України адміністрування податків, зборів, інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (пункт 14.1 статті 14 доповнено підпунктом 14.1.11 згідно із Законом № 404-VII від 04.07.2013).

Законом № 71-VIII від 28.12.2014 Податковий кодекс України доповнено статтею 2001 про електронне адміністрування податку на додану вартість. Відповідні зміни до Кодексу набрали чинності з 01.07.2015.

Відповідно до пункту 2001.1 ст. 200 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 2001.2 ст. 2001).

За змістом п.2001.3. ст. 2001 платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де:

SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

SПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

SНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, у пункті 2001.4. ст. 2001 ПК України визначено, щона рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, в тому числі: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 (в редакції згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014) платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Позивач вказує, що внаслідок того, що відповідач - КП «Облводоканал» ЗОР не надало позивачеві суму SНаклОтр у розмірі 5242799,57 грн., шляхом не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за вищевказаними операціями на вказану суму у встановлені граничні строки, позивачем - КП «Бердянськводоканал» втрачена зазначена сума SНаклОтр, на яку підприємство може зареєструвати податкові накладні, видані своїм контрагентам. Для можливості такої реєстрації позивач, внаслідок бездіяльності відповідача, зобов`язаний власними коштами поповнити електронний рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 5242799,57 грн. Тобто відповідачем завдано збитків позивачу у вказаному розмірі.

При цьому, позивач вказує, що спір щодо порядку формування відповідачем податкових зобов`язань з ПДВ та отримання податкового кредиту позивачем за вищевказаними операціями відсутній; сума УНаклОтр (п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України) не є податковим кредитом або податковими зобов`язаннями, оскільки УНаклОтр - це сума ПДВ, яка у випадку реєстрації позивачем податкової накладної в ЄРПН своєму контрагенту автоматично переходить до цього контрагента.

Проаналізувавши норми законодавства, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з наступним.

Відповідно п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України також передбачено такий правовий наслідок порушення зобов`язання як відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Главою 25 ГК України врегульовано відшкодування збитків у сфері господарювання.

Так, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.278); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.14.1.181).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту, зокрема, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201).

Враховуючи вищевказане, суд критично оцінює зазначення позивача про те, що спір щодо порядку формування відповідачем податкових зобов`язань з ПДВ та отримання податкового кредиту позивачем між сторонами відсутній. Так, у позовній заяві вказано, що спір виник у зв`язку із ненаданням відповідачем позивачу суми SНаклОтр у розмірі 5242799,57 грн., шляхом не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 5424799,57 грн., на яку останній у відповідності до податкового законодавства міг би зменшити податкове зобов`язання шляхом реалізації права на отримання податкового кредиту відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України й звільнення від сплати ПДВ до бюджету на вказану суму.

Як зазначено самим позивачем у позовній заяві, ним, разом із податковою звітністю, до органів Державної фіскальної служби подавались заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), квитанції №1 та № 2 за листопад 2015 - липень 2016. Однак, згідно з вимог Податкового кодексу України подання зазначеної заяви не вплинуло на збільшення реєстраційного ліміту (УНакл), а впливає на порядок формування податкових зобов`язань з ПДВ Постачальником (відповідачем) та отримання податкового кредиту Покупцем (позивачем) згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку); в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу; г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рахунок за централізоване водопостачання, який виставляється платнику податку за надані послуги містить загальну суму платежу, суму податку, вартість яких визначається за приладами обліку, є підставою для нарахування отримувачем послуг сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, без отримання податкової накладної.

При цьому, якщо платником ПДВ у періодах виникнення права на податковий кредит не були включені до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі документів, які без отримання податкової накладної дають право на податковий кредит, то зазначені суми податку можуть бути включені до складу податкового кредиту шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло таке право, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ) за правилами, встановленими ст. 50 ПКУ для самостійного виправлення помилок.

Згідно з п. 10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. № 21, додатками до декларації зокрема є: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8).

Приписами ст.ст. 75-86 ПК України регламентовано порядок проведення перевірок контролюючими органами, оформлення результатів таких перевірок, можливість подання заперечень у випадку незгоди з висновками перевірки та інше.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Тобто, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення, в даному випадку відповідачем, вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції таких органів, зокрема, фактів порушення КП «Облводоканал» вимог податкового законодавства.

Несвоєчасне оформлення відповідачем податкових накладних, їх несвоєчасна реєстрація мають непрямий (опосердкований) зв`язок з діями позивача на виконання ним своїх податкових зобов`язань, а саме: необхідністю поповнення позивачем електронного рахунку у системі електронного адміністрування з метою здійснення реєстрації податкових накладних, виданих своїм контрагентам. Отже така поведінка відповідача має оцінюватися за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Оскільки позивачем не доведено своєчасного використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем витратами, обґрунтованості своїх вимог про відшкодування збитків, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічні вищенаведеним висновки, викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 925/494/17.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України крім встановленого в п.201.10 ст. 201 цього Кодексу зобов`язання платника податку перерахувати суму коштів зі свого поточного рахунку на поточний рахунок в системі електронного податку на додану вартість адміністрування, у разі якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачено також й право платника податку, у такому разі, зареєструвати податкову накладну.

Так, згідно з абз. 1 пункту 2001.9. ст. 2001 ПК України якщо у платника податку загальна сума податкових зобов`язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ), а сума, визначена пунктом 2001-1.3 статті 2001 цього Кодексу (?Накл), є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні періоди виникнення такого перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, що дорівнює значенню показника ?Перевищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов`язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 року (включаючи податкові зобов`язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов`язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника ?ПопРах незалежно від значення показника ?Накл, визначеного відповідно до пункту 2001.3 цієї статті (статтю 2001 доповнено пунктом 200-1.9 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

За змістом абз. 2 пункту 2001.9. ст. 2001 ПК України реалізація платником податку права зареєструвати податкові накладні за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов`язань, в порядку визначеному абзацом першим цього пункту, можлива у разі додержання таким платником податків умов щодо зазначення відповідних відомостей у поданих податкових деклараціях.

Крім того, суд також зазначає, що позивачем не доведено, що від`ємне значення суми УНаклОтр згідно з наданими в матеріали справи квитанціями №1, № 2 за листопад 2015 - липень 2016 (том 6) мало місце у зв`язку із бездіяльністю саме відповідача, а не будь-яких інших контрагентів позивача.

Також слід зазначити, що позивач не був позбавлений можливості на отримання податкового кредиту за відповідний період шляхом вжиття заходів щодо виконання рішення Господарського суду Запорізької області №908/857/16 від 09.06.2016 про зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні на дату виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість від операцій з перерахування коштів за період з 14.08.2015 по 14.03.2016, які згідно з викладеним у позовній заяві переліком на даний час не зареєстровані.

Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України, ст. 224 Господарського кодексу України відшкодування збитків є способом захисту цивільних прав та інтересів, який застосовується у випадку порушення зобов`язання або правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

У статті 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно Преамбули та ст. 1 Господарського кодексу України, цей Кодекс встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб`єктів господарювання різних форм власності. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 статті 3 цього Кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно ж до абз. 1 пункту 1.1 статті 1, пункту 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Встановлений у пункті 8.4 укладеного сторонами договору про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012 № 4/13 обов`язок Виробника (відповідача) надати Споживачу (позивачу) податкові накладні фактично дублює положення Податкового кодексу України щодо видачі податкових накладних, про що також свідчить відсилання в даному пункті договору на те, що виробник надає споживачу податкові накладні у відповідності із вимогами діючого законодавства. При цьому, даний договір не містить умов щодо обов`язку відповідача перед позивачем реєструвати податкові накладні.

Таким чином, в даному випадку, відсутній склад цивільного правопорушення, необхідний для стягнення збитків, в т.ч. відсутня протиправна поведінка відповідача пов`язана з невиконанням та неналежним виконанням саме господарських зобов`язань. Фактично спірні права та обов`язки щодо реєстрації виникли у відповідача з податкових правовідносин та не регулюються в силу ст. 1 ЦК України та ст. 3 ГК України цивільним та господарським законодавством.

Також суд зазначає, що пред`явлена до відшкодування сума не підпадає під визначення збитків, наведеного у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.224 Господарського кодексу України, оскільки ця сума не є втратами, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, або втратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Оскільки позивач в будь-якому випадку згідно вимог податкового законодавства повинен був сплатити суму ПДВ в ціні товару, а сума компенсації ПДВ не є витратами або втраченими доходами позивача. Крім того, така компенсація здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а не в зобов`язальних правовідносинах позивача та відповідача за договором від 26.12.2012р. №4/13 про надання послуг з водопостачання, на який посилається позивач у якості підстави виникнення зобов`язань.

Таким чином, в даному випадку відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача щодо виконання своїх зобов`язань за договором та пред`явленою позивачем до стягнення сумою.

Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи - шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин, притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

На підставі усього вищевикладеного, судом відмовляється у задоволенні позову з огляду на відсутність повного складу цивільного правопорушення.

Щодо застосування строків позовної давності слід зазначити про наступне. Суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності (за відсутності наведених позивачем та визнаних судом поважних причин її пропущення) лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі.

Оскільки судом відмовляється у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, питання про застосування строків позовної давності, про що заявлено відповідачем в своїй заяві, судом не розглядалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва