Рішення № 91839012, 21.09.2020, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3106/14-ц

Провадження № 2/444/3/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, Жовківського РУЮ у Львівській області про відшкодування витрат на покращення будинку, визнання незаконним і скасування рішення, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним свідоцтва про право власності і скасування реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , правонаступниками якого у зв`язку із його смертю були залучені відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відповідачів Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, Жовківського РУЮ у Львівській області з позовними вимогами які неодноразово уточнялись, востаннє заявою від 25.03.2019 р. та просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дублянської міської ради від

30.10.2003р. № 109 «Про узаконення самовільного будівництва в

АДРЕСА_1 », визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дублянської міської ради від 27.11.2003р. № 120 «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 », визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_2 , видане виконавчим комітетом Дублянської міської ради 23.12.2003р. на ім`я ОСОБА_5 , визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від

09.03.2004р., видане на ім`я ОСОБА_4 , скасувати запис від 05.04.2004р. про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будинок по АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вартість проведеної реконструкції з добудовою до будинку по АДРЕСА_2 в розмірі 449.155,20 грн., а також вирішити питання про стягнення судових витрат.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що він з сім`єю з початку 2003 року проживає в будинку по АДРЕСА_2 , а взагалі їхня родина в даному будинку проживає з 1989 р. Саме того року його дід, ОСОБА_6 , домовився про купівлю даного будинку в майбутньому з своїм добрим знайомим ОСОБА_4 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком відповідачок) і в рахунок оплати частини вартості будинку передав йому певну суму коштів. Тоді ж дід переїхав жити з сім`єю в даний будинок. ОСОБА_4 в даному будинку не проживав. На той час власником вищевказаного будинку була ОСОБА_5 , мати ОСОБА_4 . Однак ОСОБА_5 в даному будинку також не проживала, а проживала зі ОСОБА_4 , який доглядав за нею. Остання ще 02.08.1982р. склала в користь ОСОБА_4 заповіт. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 не був власником будинку будь-якого договору між ним і його дідом в 1989 році укладено не було. Однак дід довіряв ОСОБА_4 , а останній запевнив, що в майбутньому оформить купівлю-продаж будинку з його дідом. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і після цього ОСОБА_4 в будинок не приходив і з родиною позивачі контактів не підтримував. Місце його перебування не було відоме. Дід позивача помер в 1998 році. Після його смерті в будинку став проживати дядько позивача, ОСОБА_7 , з дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_9 . Як позивачу відомо, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були зареєстровані в даному будинку і проживали там до 2001 року. На її ім`я ОСОБА_12 до цього часу відкритий рахунок по оплаті послуг газопостачання, однак вона помилково зазначена в квитанціях як ОСОБА_13 . Після них в будинку з 2001 році став проживати інший його дядько, а саме ОСОБА_14 . Після вселення в 2003 р. позивач розшукав ОСОБА_4 і зустрівся з ним з метою врегулювати питання оформлення документів про його право власності на даний будинок. В розмові дізнався, що спадщину після смерті матері він прийняв, але йому необхідно оформити ще якісь документи та запевнив, що коли все зробить, то оформлять право власності на спірний будинок за позивачем. Також ОСОБА_4 не заперечив проти того, щоб позивач провів реконструкцію будинку і надав дозвіл на це. На той час будинок складався з двох кімнат і кухні, житловою площею 22,2 кв.м. і загальною площею 39,0 кв.м. Даний факт підтверджено довідкою Львівського БТІ від 05.07.1995р. № 379, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Після вселення, позивач, вважаючи, що згоди між ним та ОСОБА_4 досягнуто і залишилось лише оформити документи здійснив будівельні роботи, а саме демонтував старі стіни, вимурував нові, замінив опорні конструкцій даху, шиферу, підняв рівень стелі, звів печі, провів інші ремонтні роботи, встановив нову ванну, унітаз, сантехніку, труби водопостачання, замінив підлоги, поклав плитку, замінив вікна, двері, провів каналізацію, провів водопровід, газопостачання, збудував сарай. Всі будівельні роботи були проведені ним та ним оплачені. Щодо факту його проживання в будинку із сім`єю та проведення його капітального ремонту то вважає, що таке підтверджено письмовими заявами його сусідів, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Разом з тим, 06.03.2012р. він та його сім`я отримали позовну заяву ОСОБА_4 про їх виселення із спірного будинковолодіння. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23.04.2012р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.06.2013р. позов задоволено. Відтак він звернувся в суд з даним позовом. Зазначає, що як вбачається з відповіді Дублянської міської ради від 11.11.2014р., 30.10.2003р. виконавчий комітет Дублянської міської ради прийняв рішення № 109, яким узаконив самовільну добудову до спірного будинку, розмірами 6,40 м. X 4,75 м. З рішення вбачалось, що таку добудову здійснено померлою ОСОБА_5 . Вказане рішення вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Як вбачається з наданих міською радою документів, дане рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_4 , в якій він вказав, що зазначену вище добудову здійснила нібито його мати ОСОБА_5 в 2002 році. При цьому до цієї заяви ОСОБА_4 додав свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , з якого вбачалось, що ОСОБА_5 , померла задовго до цього - 20.05.1994р. Відтак ОСОБА_5 не могла завершити добудову в 2002 році, оскільки померла в 1994 році, а Дублянська міська рада не могла прийняти рішення про набуття прав за померлою особою. Більше того, як вбачається зі згаданої вище довідки Червоноградського БТІ від 05.07.1995р. № 379, на день її видачі, тобто після смерті ОСОБА_5 , будинок складався з двох кімнат і кухні, житловою площею 22,2 кв.м. і загальною площею 39,0 кв.м. Разом з тим, сам факт звернення ОСОБА_4 до виконавчого комітету Дублянської міської ради з вищевказаною заявою, свідчить, що він фактично погодив здійснену ним добудову. Оскільки ні до, ні після оформлення прийняття спадщини не звертався до нього з вимогами привести будинок до попереднього стану, який існував на день смерті його матері. Свої права на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 оформив. Відповідно до виданого йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.03.2004р., копію якого отримав 06.03.2012р. з позовною заявою про виселення, ОСОБА_4 успадкував після смерті ОСОБА_5 право власності на спірний будинок. Згідно з вказаним свідоцтвом даний будинок складався з однієї кімнати, площею 22,5 кв.м., і кухні. Загальна площа будинку становила 65,8 кв.м. Крім того, у вказаному свідоцтві зазначено, що право власності на будинок належало ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право паво власності, виданого 23.12.2003р. виконавчим комітетом Дублянської міської ради. Вважає, що вказані свідоцтво про право на спадщину за заповітом і свідоцтво про право власності на будинок є недійсними. Так, свідоцтво про право власності на будинок, видане виконавчим комітетом Дублянської міської ради на ім`я ОСОБА_5 23.12.2003р., є недійсним з тих підстав, що ОСОБА_5 не здійснювала добудови до будинку, а відтак і не володіла правом власності на реконструйований будинок. Більше того, з заявою про отримання свідоцтва ОСОБА_5 не зверталась і не могла звернутись, оскільки задовго до дня його видачі померла. Своєю чергою після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 міг успадкувати лише будинок в стані до реконструкції - загальною площею 39,0 кв.м. Дана частина будинку належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу недобудованого будинку від 09.10.1980р. Решту добудови, площею 26,5 кв.м. здійснив саме він. Дана добудова відповідає будівельним нормам. Тому зазначення вказаного свідоцтва про право власності від 23.12.2003р., як правовстановлюючого документа, що підтверджував право власності ОСОБА_5 на спірний будинок, є безпідставним. Разом з тим, не заперечує того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 і міг успадкувати право власності на спірний будинок в стані до його реконструкції загальною площею 39,0 кв.м. Крім цього, в матеріалах інвентаризаційної справи міститься рішення виконавчого комітету Дублянської міської ради від 27.11.2003р. № 120 «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ». Даним рішенням доручено Львівському ОДКБТІ та ЕО оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на спірний будинок, загальною площею 65,8 кв.м., житловою площею 22,5 кв.м. на ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також провести державну реєстрацію права власності. Вказане рішення також вважає незаконним з тих же підстав, що і є незаконним свідоцтво про право власності на будинок, видане виконавчим комітетом Дублянської міської ради. Так, як зазначено вище, ОСОБА_5 не здійснювала добудови до будинку, не зверталась до Дублянської міської ради з заявою про прийняття в експлуатацію і видачу їй свідоцтва та задовго до дня його видачі померла. Відтак вона не володіла правом власності на реконструйований будинок. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, право власності на спірний будинок зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 . Підставою реєстрації права власності є оскаржуване свідоцтво про право на спадщину від 09.03.2004р. 05.04.2004р. було внесено запис про державну реєстрацію права власності. Тому, враховуючи викладене, вважає що слід також скасувати рішення про запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірний будинок.

Позивач в судове засідання не прибув, проте представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, оголосив вступне слово, аналогічне до доводів позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не прибули.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Блонський М.А. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, надав суду відзив на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити повністю як безпідставному.

Представники відповідачів Дублянської міської ради та Жовківського РУЮ у Львівській області в судове засідання не прибули, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

З технічного паспорта на будинок АДРЕСА_2 вбачається, що такий виготовлено 29.09.2003 р. на замовлення ОСОБА_4 , загальна площа будинку 65.8 кв.м.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 вбачається, що такі проживають по сусідству із позивачем ОСОБА_1 та його сім`єю, які проживають в АДРЕСА_2 , та стверджують, що ОСОБА_22 та його сім`я за вказаною адресою проживають з 2003 р. Зі слів ОСОБА_1 , свідкам відомо, що даний будинок ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_23 та провів в ньому добудову та ремонти.

Із заяви ОСОБА_4 від 16.10.2003 р. на ім`я голови Дублянської міської ради, вбачається, що останній звернувся з такою з метою узаконення незаконного будівництва здійсненого його матір`ю ОСОБА_5 .

Із свідоцтва про смерть ОСОБА_5 вбачається, що така померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із рішення Дублянської міської ради № 109 від 30.10.2003 р. вбачається, що таким узаконено самовільно добудовану ОСОБА_5 житлову прибудову розмірами 6.40м. * 4.75 м. до тимчасової житлової будівлі по АДРЕСА_2 .

Із свідоцтва про право на спадщину від 09.03.2004 р. вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 є ОСОБА_4 .

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.04.2004 р. вбачається, що власником будинок АДРЕСА_2 являється ОСОБА_4 .

Із договору купівлі продажу від 09.10.1980 р. вбачається, що спірний будинок було придбано ОСОБА_5 у ОСОБА_24 .

Із рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23.04.2012 р. вбачається, що таким виселено з житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 без надання їм іншого житлового приміщення ОСОБА_1 із його сім`єю. Дане рішення залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.06.2013 р.

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із ухвали Жовківського районного суду від 28.02.2017 р. вбачається, що у справі залучено правонаступників відповідача ОСОБА_4 відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Із висновку експерта від 27.02.2019 р. № 78/18 вбачається, що ринкова вартість будинку в АДРЕСА_2 з врахуванням проведеної реконструкції на час проведення експертизи становить 688624 грн. Вартість робіт і матеріалів використаних для проведення реконструкції будинку становить 449155,20 грн. Будівельні роботи проводились після початку 2003 р.

Із технічної документації по оформленю Державного акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 вбачається, що така виготовлялася на замовлення землевласника ОСОБА_4 в 2010-2011 рр.

Із довідок Великогрибовицької школи № 33, 34 від 22.04.2019 р. вбачається, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 навчалися у вказаній школі з 2005 р. по 2014 р. та 2010 р. відповідно.

Із квитанцій про оплату за комунальні послуги, газ, електрику вбачається, що за такі послуги відбувалася оплата по адресу АДРЕСА_2 в 2006-20011рр., платники ОСОБА_13 , ОСОБА_27 .

Таким чином, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами наданими сторонами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Як вбачається із рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 27.06.2013 р. по справі №1308/2-1550/11, позов ОСОБА_4 задоволено повністю та виселено відповідачів, в томі числі позивача у даній справі ОСОБА_1 із його сім`єю, з житлового будинку за адресою в АДРЕСА_2 . Вказаними рішеннями встановлено, що з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від березня 2004 року вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 . З свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 5 квітня 2004 року вбачається, що власником даного будинку є ОСОБА_4 . У даній справі суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже позивач, як випливає з наведених судових рішень без жодних правових підстав проживає в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається з матеріалів та доводів позовної заяви та подальших неодноразових уточнень позовних вимог, позивач не надає та не наводить жодних правових підстав для володіння та користування ним спірним будинком. Жодних письмових доказів щодо вчинення між ним та власником цього будинку правочинів, які б свідчили про виникнення будь-яких правовідносин у сфері права власності не надано, а також і не містяться посилання на такі в позові.

Долучені позивачем довідки № 33, № 34 від 22.04.2019 р. Великогрибовицької загальноосвітньої школи 1-3 ступенів про зарахування його дітей до такої школи не є належним доказом, та не доводить факту правомірності його вселення до спірного будинку. При цьому суд звертає увагу, що будинок знаходиться в м. Дубляни. Долучені квитанції про оплату житлово-комунальних послуг не виписані на ім`я позивача, а сама оплата за житлово-комунальні послуги в будинку не свідчить про правомірність вселення до нього.

Щодо пояснень свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 то такі лише стверджують факт проживання ОСОБА_1 із сім`єю з 2003 р. по сусідству із ними, а саме в АДРЕСА_2 . Також свідки зазначають, що зі слів ОСОБА_1 їм відомо, що даний будинок ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 та провів в ньому добудову та ремонти. Суд не бере до уваги такі пояснення свідків, оскільки по перше з даних пояснень свідків жодним чином не можна встановити правомірність вселення ОСОБА_1 у спірний будинок, його придбання, чи отримання дозволу на проведення в ньому реконструкції чи ремонту, а по-друге суд вважає, що в даному випадку пояснення свідків не можуть бути належними доказами, крім цього свідки зазначають що інформація про придбання та проведення добудови, ремонту їм відома лише зі слів ОСОБА_1 .

Таким чином, суд прийшов до переконання про безпідставне вселення до будинку АДРЕСА_2 позивача та проживання в ньому.

Також позивач ставить вимогу про компенсацію понесених ним витрат на покращення будинку АДРЕСА_2 . Разом з тим, жодного правового обґрунтування цієї позовної вимоги позовна заява не містить, позивачем не наведено норм права, які повинен на його думку застосувати суд вирішуючи такий спір на його позивача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 319, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник житлового будинку згідно зі ст. 383 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відносини користування чужим майном - житлом для проживання могли виникнути між сторонами виключно на основі договору найму, проте такого договору між сторонами укладено не було.

Фактично, як випливає з позовної заяви та доказів отриманих судом, між позивачем та померлим ОСОБА_4 виникли правовідносини, яким останній надав право користування належним йому нерухомим майном (ст. 401 ЦК України).

Проведення позивачем ремонту у належному ОСОБА_4 будинку, ініціаторами якого був позивач, було спрямовано на поліпшення умов проживання останнього, а тому не може розцінюватися, як безпідставне набуття майна відповідачем без відповідних на те підстав. Позивач фактично без жодного права та оплати проживав разом із сім`єю в будинку, який належав померлому ОСОБА_4 , правонаступником якого є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , користувався таким майном. Проведення ним ремонту в цьому будинку не може свідчити про безпідставність набуття такого майна власником будинку, оскільки позивач в такому житлі проживав 16 років, і відповідно використовував покращення будинку для своїх потреб.

Згідно з ч. 5 ст. 778 ЦК України якщо наймач без згоди наймодавця зробив

поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на

відшкодування їх вартості.

Разом з тим, позивачем також і не надано жодних письмових доказів проведення ним ремонтно-будівельних робіт в спірному будинку АДРЕСА_2 , таких як договір з підрядними організаціями, квитанцій, чеків на придбання будівельних матеріалів, оплати підрядникам за виконану роботу, тощо.

Також позивачем і не надано жодних письмових доказів щодо дозволу ОСОБА_4 на проведення покращень позивачем спірного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка

знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача),

передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час

володіння ним. Отже недобросовісним набувачем є особа, яка знала або могла знати, що вона

володіє майном незаконно.

Відповідно до ч. 3 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право

залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від

майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна,

добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі,

на яку збільшилася його вартість.

Таким чином право на отримання поліпшень, які не можуть бути відокремлені від майна має лише добросовісний набувач, в той час як позивач є недобросовісним, адже заволодів

майном ОСОБА_4 без жодної правової підстави.

На вказані обставини наголошує і Вищий спеціалізований суд України з розгляду

цивільних і кримінальних справ в п. 32 Узагальнення № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року

«Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про

захист права власності та інших речових прав».

Що стосується інших позовних вимог, щодо визнання недійсним рішень виконавчого

комітету Дублянської міської ради, свідоцтва про право на спадщину та скасування запису

про реєстрацію права власності, то слід зазначити, що позивач в цьому випадку не є

належним позивачем по справі.

Права ОСОБА_1 прийнятим рішенням виконавчого комітету Дублянської міської

ради від 30.10.2003 р. №109 не є порушеними жодним чином. Позивач не надав жодних доказів наявності у нього права власності чи похідних від нього прав на будинок АДРЕСА_2 . Це він підтверджує і в своїй позовній заяві, не наводячи жодного правочину, за яким він міг набути такі права. Те що позивач вважає, що ним проводились покращення будинку за рахунок реконструкції та прибудови, а не ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 не свідчить про порушення його прав і не впливає на право власності ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_2 , та на перехід такого до ОСОБА_4 .

Таким чином, суд прийшов до переконання про безпідставність даного позову, такий не грунтується на жодних правовідносинах, які могли б виникнути між сторонами, доводи позивача не підкріплені жодними письмовими доказами, не містять посилань на норми права, які підлягають застосуванню, права позивача жодним чином не є порушеними прийнятими рішеннями щодо узаконення самочинного будівництва та подальшим переходом права власності до ОСОБА_4 .

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, а тому в задоволенні такого слід відмовити повністю.

Також у зв`язку із відмовою в задоволені позову не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, Жовківського РУЮ у Львівській області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дублянської міської ради від 30.10.2003р. № 109 «Про узаконення самовільного будівництва в АДРЕСА_1 », визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дублянської міської ради від 27.11.2003р. № 120 «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 », визнання недійсним свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_2 , видане виконавчим комітетом Дублянської міської ради 23.12.2003р. на ім`я ОСОБА_5 , визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від

09.03.2004р., видане на ім`я ОСОБА_4 , скасування запису від 05.04.2004р. про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будинок по АДРЕСА_2 , стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вартості проведеної реконструкції з добудовою до будинку по АДРЕСА_2 в розмірі 449.155,20 грн. та стягненні судових витрат - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ясиновський Р. Б.

Текст повного рішення виготовлено 28.09.2020 р.