Рішення № 91838571, 26.08.2020, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1473/15-ц

2/368/5/20

Рішення

Іменем України

"26" серпня 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Балико-Щучинська сільська рада, Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, Київська обласна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про усунення перешкод в користуванні власністю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Балико-Щучинська сільська рада про усунення перешкод в користуванні проїздом згального користування, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з недоліками, які допустила змлевпорядна організація при виготовлені документів на право власності на землю відповідача, в результаті чого позивач не може отримати кадастровий номер належній їй земельній ділянці. Крім того, проїзд до земельної ділянки відповідача лежить фактично через двір позивача. Таке розташування не лише завдає позивачу незручностей, але і порушує ряд норм чинного законодавства, однак відповідач не надає згоду через неприязні стосунки на перенесення земельної ділянки загального користування (проїзду).Вирішити зазначені спірні правовідносини можливо лише в комплексі, оскільки перенесення проїзду потребує виготовлення нової технічної документації на земельні ділянки і позивача і відповідача. А тому просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0320 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,159 га з цільовим призначення ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним та скасування : державного акту серії ЯА № 410089 виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 ; державної реєстрації державного акту серії Я А № 410089 виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 . Визнати частково недійсним та скасувати: державний акт на право власності на земельні ділянки серії ІІ-КВ № 085481 виданого Балико-Щучинською сільською радою Кагарлицького району 30 листопада 2002 року на ім`я ОСОБА_1 ; державну реєстрацію державного акту серії ІІ-КВ № 085481 виданого Балико-Щучинською сільською радою Кагарлицького району 30 листопада 2002 року на ім`я ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивачка та її представники уточнили свої позовні вимоги та просили - усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0320 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,159 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним та скасування: державного акту серії ЯА №41008, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 та державної реєстрації державного акту серії ЯА №41008, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок загальною площею 0,3238 га за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за № 153 від 30.11.2002 р., та перенести збудований нею ( ОСОБА_2 ) паркан згідно з межами, зазначеними в Державному акті на право приватної власності на землю, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за № 153 від 30.11.2002 р.

Відповідачка та її представники в судовому засіданні подали зустрічний позов в якому просять зобов`язати ОСОБА_1 звільнити проїзд загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1 та демонтувати встановлену нею бетонну стінку та стовпчики на повороті з АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 знести збудовану неї бетонну відмостку (фундамент) між земельною ділянкою будинку АДРЕСА_1 та земельною ділянкою будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_2 проїздом загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1 ; Визнати незаконним та скасувати рішення XXXVI сесії VI скликання Балико- Щучинської сільської ради від 15.01.2015 р., яким затверджено Акт погодження меж №13 від 17.12.2014 р., вирішено вважати спільну межу між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодженими, надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на землю.

Представник третьої особи - Балико-Щучинської сільської ради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце слухання справи. Надіслали заяви в яких просять слухати справу у їх відсутність, проти позову не заперечують.

Представник третьої особи - Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі Київської області в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про день, час і місце слухання справи.

Представник третьої особи - Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про день, час і місце слухання справи.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є сусідами та власниками суміжних земельних ділянок, розташовані в АДРЕСА_1 . Земельні ділянки розташовані таким чином, що єдиний проїзд до землі ОСОБА_2 лежить через двір ОСОБА_1 , оскільки раніше ці ділянки становили одне дворище.

В листопаді 2002 року ОСОБА_1 на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Балико-Щучинської сільської ради отримала у приватну власність три земельні ділянки загальною площею 0,3238 га за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за № 153 від 30.11.2002 р. При узгодженні зовнішніх меж земельних ділянок ОСОБА_4 , її сусідка ОСОБА_2 висловила побажання, щоб єдиний проїзд до її земельної ділянки залишався в загальному користуванні і не належав ОСОБА_1 . Дані зауваження були враховані, а межі погоджені.

В квітні 2005 року ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії 4 скликання Балико- Щучинської сільської ради від 14.10.2004 р. отримала у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0.2088 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222280401:39:048:0004, що підтверджується Державним актом серії ЯА № 410089 на право власності на земельну ділянку від 13.04.2005 р.

З травня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погіршилися стосунки, оскільки ОСОБА_2 розпочала роботи по зведенню огорожі по межі із сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_1 . При виконанні таких робіт ОСОБА_2 самовільно відміряла та визначила нові межі з земельною ділянкою ОСОБА_1 , встановивши огорожу. Розпочалися численні звернення обох сторін до правоохоронних органів, сільської ради та суду. У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про звільнення проїзду загального користування (проїзду до дому ОСОБА_2 ) та демонтажу встановлених воріт. В рамках зазначеного процесу ОСОБА_1 в судових засідання пропонувалося ОСОБА_2 перенести проїзд, на що та категорично відмовилася. В рамках забезпечення даного позову ОСОБА_1 (сільраді та землепорядним організаціям) заборонили вчиняти будь-які дії, спрямовані на винесення земельної ділянки в натурі. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 30.12.2013 р. по справі № 014/653/12-ц, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити проїзд загального користування до житлового будинку ОСОБА_2 таким чином, щоб ширина цього проїзду становила не менше 3,5 м., а також демонтувати ворота на проїзді загального користування (у двір). Рішення суду виконано у повному обсязі, про що свідчать постанови державного виконавця Кагарлицького РУЮ у Київській області від 17.09.2014 р. про закінчення виконавчого провадження, в зв`язку з виконанням рішення в повному обсязі.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було відмовлено у внесені відомостей (присвоєнні кадастрових номерів) до Державного земельного кадастру в зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, земельної ділянки ОСОБА_2 .

Наявність перетину земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та порушення права власності ОСОБА_1 підтверджується рядом документів, що містяться в матеріалах справи.

Так, рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі № РВ-3200129532015 від 23.04.2015 «Про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» відмовлено ОСОБА_1 в присвоєні кадастрових номерів її земельним ділянкам (а.с.13 том. 1).

На запит суду Управління Держгеокадастру листом від 25.11.2015 р. № 22-28-0.2- 208/15-15 повідомлено, що відповідно до рішення № РВ-3200129532015 від 23.04.2015 року «Про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» земельна ділянка гр. ОСОБА_1 , яку передбачається зареєструвати, знаходиться в межах земельної ділянки або її частини гр. ОСОБА_2 . Дана земельна ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222280401:39:048:0004, площею 0,2088 га, посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 410089 (а.с. 92 том. 1).

В подальшому Рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі № РВ-3200441862016 від 02.012.2016 «Про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» повторно відмовлено ОСОБА_1 в присвоєні кадастрових номерів її земельним ділянкам (а.с.7 том. 2).

На підставі Ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 13.12.2016 р. було призначено земельно технічну експертизу (а.с.10-11 том. 2).

Висновком експерта Центру судових експертиз від 26.04.2017 р. вих. № 1-26/04 підтверджено, що:

- межі земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_2 , які зазначені в Державному акті серії ЯА №410089, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01050310003, не відповідають межам даної земельної ділянки, що наявні в Державному земельному кадастрі після внесення ОСОБА_5 змін.

- межі земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_2 (Державний акт серії ЯА № 410089, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01050310003), згідно технічної документації на зазначену земельну ділянку накладаються на фактичні межі земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 та розташована в в АДРЕСА_1 (Державний акт серії ІІ-КВ № 085481, зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 153 від 30.11.2002 р.).

Розуміючи хибність своєї позиції та протизаконність своїх дій за предметом спору, з метою нівелювання результатів судової експертизи, що була не на користь відповідача, ОСОБА_2 здійснила дії щодо видозміни реєстраційної складової об`єкта спору шляхом проведення процедури поділу. Після поділу утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222280401:04:312:0024 та 3222280401:04:312:0025. В рамках цієї процедури ОСОБА_2 змінила геометричні параметри та координати поворотних точок, тобто фактично під процедурою поділу проведено процедуру відновлення меж.

Дані обставини підтверджуються показами спеціаліста, експерта, а також Висновком експертів за результатами комісійної земельно-технічної експертизи від 23.01.2020 р. № 109/11-2019, про що буде зазначено нижче.

Варто зазначити, що після проведення ОСОБА_2 поділу земельної ділянки зберігся перетин (накладка) з земельною ділянко ОСОБА_1 .

Так, Листом від 18.04.2018 р. № 192/171-18 Відділ у Кагарлицькому районі ТУ Держгеокадастру у Київській області повідомило, що після поділу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_2 станом на квітень 2018 року існує перетин з земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 і розташована в АДРЕСА_1 (том. 2).

З метою підтвердження наявності перетину земельних ділянок ОСОБА_2 з земельною ділянкою ОСОБА_1 після поділу, а також підтвердження невідповідності фактичних меж земельних ділянок ОСОБА_2 координатам, з документації по землеустрою та межам, зазначеним в її Державному акті серії ЯА № 410089, стороною позивача замовлено комісійну земельно-технічну експертизу з урахуванням висновків попередніх двох експертиз: № 2-26/04 від 26.04.2017 р., проведеної за ухвалою суду судовим експертом ОСОБА_8, та № 410/08/2019 від 21.08.2019 р., проведеної за замовленням ОСОБА_5 судовим експертом ОСОБА_7 .

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи № 109/11-2019 від 23.01.2020 р., проведеної судовими експертами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 :

- межі земельної ділянки за кадастровим номером 3222280401:39:048:0004, що належать на праві власності ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_2 , які зазначені в Державному акті серії ЯА № 410089, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01050310003, частково не відповідають межам даної земельної ділянки, що наявні в Державному земельному кадастрі після внесення ОСОБА_2 змін;

- межі земельної ділянки за кадастровим номером 3222280401:39:048:0004, що належать на праві власності ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_2 , (Державний акт серії ЯА №410089, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01050310003), згідно технічної документації на зазначену земельну ділянку накладаються на фактичні межі земельної ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_1 та розташована в АДРЕСА_1 (Державний акт серії ІІ-КВ № 085481, зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 153 від 30.11.2002 р.) відповідно до каталогу координат, які мітяться в Технічній документації;

- з часу проведення експертизи № 2-26/04 від 26.04.2017 р. та станом на дату проведення обстеження, яке відбулося 26.11.2019 р., фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 були частково зміщені в частині «від Б до В», які зазначені в «Описи меж» в Державному акті, виданому ОСОБА_2 ;

- фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 після поділу частково встановлені таким чином, що не відповідають координатам, які містяться у документах з землеустрою, розроблених в 2018 році.

Під час допиту судовий експерт ОСОБА_8 повідомила, що відповідно до Додатку №3 до висновку експерта вказано, накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 за Державним актом, а за додатком №5 також за фактичними межами земельної ділянки ОСОБА_1 становить відповідно площу 0,003 га та 0,0036 га і саме земельна ділянка ОСОБА_2 за Актом та наступною технічною документацією щодо відновлення меж накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 доводяться вище зазначеними письмовими доказами, висновками двох судових експертиз та допитом експерта ОСОБА_8 .

В противагу позиції відповідача та наданих ними доказів варто зазначити наступне.

31.10.2018 року в якості спеціаліста за клопотанням сторони відповідача був допитаний начальник ПП «Єдиний центр» ОСОБА_9 , який розробив технічну документацію та кадастрові плани новоутровених земельних ділянок ОСОБА_2 .

В процесі допиту ОСОБА_9 визнав, що під час винесення меж в натурі під час виготовлення обох технічних документацій на порушення нормативних актів він не повідомляв ОСОБА_1 про свій виїзд на місцевість для проведення замірів. ОСОБА_1 не була присутня під час винесення меж в натурі, у нього не було офіційних даних відповідно до ст. 20 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» при виготовленні технічних документацій та виготовлення технічних документацій відбувалось без таких офіційних даних. При виготовленні технічної документації щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_2 було облаштовано прохід, який по своїй ширині не має 1,2 м., хоча йому було відомо про необхідність облаштування саме такого проходу, а розміри даного проходу формувались від стовпчиків хвіртки, яка знаходиться не під прямим кутом до проходу. ОСОБА_9 не зміг назвати дійсну ширину проходу, не зміг пояснити за рахунок чого відбулось зменшення розміру земельної ділянки ОСОБА_10 , оскільки не мав площі утвореного проходу. Визнав, що під час оформлення обох технічних документацій ОСОБА_2 ним було допущено порушення нормативних актів. Визнав, що під час оформлення обох технічних документацій ОСОБА_2 ним були допущені неточності в замірах координат земельних ділянок, які ним навіть не завжди виносились в натурі під час оформлення технічної документації, а брались як такі що «в нього раніше були». ОСОБА_9 визнав, що виготовляючи технічну документацію ОСОБА_2 він був обізнаний про те, що вона накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 , але продовжував виготовляти документацію.

Зазначені порушення, допущені ОСОБА_9 , також підтверджуються Висновком експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи № 109/11-2019 від 23.01.2020 р. Зокрема:

-роботи по встановленню та закріпленню меж земельної ділянки за кадастровим номером 3222280401:04:312:0025 проведені без дотримання вимог п. «б» ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України та п. 3.12 Інструкції № 376;

-не відомо з яких причини межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222280401:04:312:0025, яка після поділу має площу 0,0372 га, встановлені на ділянку площею 0,0359 га;

-в складі Технічної документації за 2018 рік відсутні відомості про належне повідомлення всіх суміжних землекористувачів і зокрема ОСОБА_1 ;

Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, складений 21.01.2017 р., в той час як заява ОСОБА_2 на розроблення даної документації датована 26.01.2018 роком, тобто акт був складений за рік до того часу, коли розроблялася документація;

Про присутність сусідніх землекористувачів (власників), які межують із земельною ділянкою ОСОБА_2 під час проведення топографо-геодезичних робіт нічого не зазначено в Акті, відсутні їх підписи.

Таким чином, запрошений відповідачем спеціаліст ОСОБА_9 підтвердив наявність порушень чинного законодавства, допущених ним під час поділу земельної ділянки ОСОБА_2 , що є доказом наявності порушень права власності ОСОБА_1 .

Щодо Висновоку експерта №410/08/2019 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 21.08.2019 р. то такий висновок не може бути доказом по справі, оскільки експертиза проведена не учасником справи, поскільки Довіреність від ОСОБА_2 на ОСОБА_5 на представництво інтересів від 14.12.2012 р., копія якої міститься в матеріалах справи (ст. 24 том. 1), закінчилася 14.12.2015 року, а експертиза замовлена ОСОБА_5 і проведена в серпні 2019 року.

Також Висновок експерта № 410/08/2019 спростовується Висновком експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи № 109/11-2019 від 23.01.2020 р., проведеної судовими експертами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Експертиза №410/08/2019 від 21.08.2019 р. проведена також судовим експертом ОСОБА_7, який в комісії з експертом ОСОБА_8 спростував фактично свої попередні висновки.

Уважне вивчення змісту Висновку експерта №410/08/2019 дає підстави стверджувати наявність ряду порушень при проведенні експертизи.

Так, у вступній частині висновка у порушення п. 4.14 Інструкції 53/5 не зазначено про те, які правовстановлюючі документи надавались експерту, тобто експерту правовстановлюючі документи не надавались. При цьому, в розділі аналізу представлених на експертизу документів досліджується витяг та державний акт (правовстановлюючі документи).

У висновку вказано, що надаються для дослідження оптичний СО-диск (1 (один) шт.) на якому міститься три обмінні файли формату «.іп4», а саме файл: « ОСОБА_2 обм»; « ОСОБА_2 ОЖБ обм »; « ОСОБА_2ОСГ обм ». На арк., З вказано, що «обробка інформації та формування графічних зображень до Висновку виконувалась у безкоштовному програмному забезпеченні...» та наведено перелік програмного забезпечення. Проте, програмного забезпечення, яке працює з файлами «,іп4» не заначено, тобто обмінні файли експертом не відкривались та не досліджувались, в тому числі й тому, що це програмне забезпечення не є безкоштовним, а є платним.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи Висновок експерта № 410/08/2019 від 21.08.2019 р. з точки зору доказового значення суд вважає її недопустимим доказом по справі з зазначених вище підстав.

Рішенням Балико-Щучинської сільської ради від 15.01.2015 р. затверджено Акт погодження меж, щодо спільної межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та надано дозвіл на виготовлення технічної документації у зв`язку з безпідставним непогодженням таких меж ОСОБА_2 .

Таким чином технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_1 виготовлено з дотриманням законодавства, а технічні документації ОСОБА_2 як перша за актом, так наступна при перенесенні меж, так наступна при поділі земельних ділянок виготовлені без погодження їх меж при відновленні межі з сусіднім землевласником.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 , то в їх задоволенні слід відмовити з слідуючих підстав.

В зустрічні позовні заяві ОСОБА_2 посилається на те, що в жовтні 2015 року ОСОБА_1 зменшила заїзд до будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 на 1,25 м. шляхом встановлення бетонної стінки та стовпчиків, чим зменшила ширину проїзду загального користування, що робить неможливим проїзд ОСОБА_2 до свого будинку.

В противагу доводам ОСОБА_2 варто зазначити, що в матеріалах даної судової справи знаходяться копії постанов про закінчення виконавчого провадження.

Так, відповідно до Постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління у Київській області від 17.09.2014 р. закінчено виконавче провадження № 43549489 у зв`язку з виконанням у повному обсязі рішення суду, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити проїзд загального користування, демонтувати встановлений нею паркан біля будинку АДРЕСА_1 та встановити його таким чином, щоб ширина проїзду становила не менше 3.5 м. (а.с.74-76 том 1).

В результаті проведених в жовтні 2015 року ОСОБА_1 робіт з укріплення схилу та оновлення загорожі до її двору (земельних ділянок) по АДРЕСА_1 З ширина проїзду не була зменшена менше, ніж 3.5 м.

Наразі радіус проїзду становить 4 метри 30 сантиметрів, а ширина - 3 метри 60 сантиметрів (а.с. 69-70 том. 1).

ОСОБА_2 та її сім`я з жовтня 2015 року і до тепер вільно проїжджають до будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 . При цьому залишають автомобілі на проїзді, що фактично являється двором ОСОБА_1 . Докази даних обставин у вигляді фотознімків містяться в матеріалах справи (а.с. 102, 107, 211-217 том. 1).

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення XXXVI сесії VI скликання Балико-Щучинської сільської ради від 15.01.2015 р., яким затверджено Акт погодження меж № 13 від 17.12.2014 р. варто зазначити наступне.

Як підставу для задоволення даної позовної вимоги ОСОБА_2 зазначає, що комісією сільради вирішено спір, якого не існує щодо погодження межі земельної ділянки.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності.

Підставою для складання Акту погодження меж № 13 від 17.12.2014 р. та затвердження цього Акту рішенням сесії є факт неприязних стосунків та відмова ОСОБА_2 від погодження меж.

Акт № 13 від 17.12.2014 р. не про врегулювання спору, а про те, що земельною комісією було зроблено огляд та обміри земельної ділянки ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що через неприязні стосунки та недобросусідство ОСОБА_2 відмовляється підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, комісія вирішила вважати таку межу погодженою.

Таким чином, посилання в позовній заяві на ст. 159 Земельного кодекс є недоречними, оскільки дана норма правова регулює порядок розгляду земельних спорів. При цьому, за твердженням самої ОСОБА_2 спір відсутній.

Про наявність з боку ОСОБА_2 неприязні по відношенню до ОСОБА_1 свідчить пошкодження за замовленням ОСОБА_5 майна ОСОБА_1 . Так, 20.04.2016 р. Косенками були найняті робітники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були опитані працівниками Кагарлицького ВП та підтвердили факт демонтажу (пошкодження) паркану ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджені свідком ОСОБА_13 , який був очевидцем. ОСОБА_2 проігнорувала дзвінки працівника поліції, пояснень з приводу вказаних обставин не надала. Зазначене підтверджується матеріалами, наданими Кагарлицьким ВП (а.с. 218-219 том.1).?

Також, в матеріалах справи міститься ряд звернень ОСОБА_2 до різних органів та установ, а також до суду, в яких остання негативно висловлюється по відношенню до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом « Г » частини 3 вказаної статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а частиною 2 ст. 161 ЗК України виконання рішення, що до земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.

Пунктом « Г » частини 3 вказаної статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а частиною 2 ст. 161 ЗК України виконання рішення, що до земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.

А тому, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_14 про усунення перешкод в користуванні власністю, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Також суд вважає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за поведену експертизу в сумі 16830 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.209,212,213,214,215,218,224,226 ЦПК України, 152, 158 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Балико-Щучинська сільська рада, Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, Київська обласна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про усунення перешкод в користуванні власністю задоволити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0320 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,159 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 шляхом визнання (недійсним та скасування :

-державного акту серії серії ЯА № 410089 виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 та державної реєстрації державного акту серії ЯА № 410089 виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок загальною площею 0,03238 га за адресою: АДРЕСА_1 , - які належать ОСОБА_1 , згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за № 153 від 30.11.2002 р, та перенести збудований нею паркан згідно з межами, зазначеними в Державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , що зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 153 від 30.11.2002 р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 16830 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Балико-Щучинської сільської ради про усунення перешкод в користуванні проїздом загального користування, скасування рішення, відмовити повністю.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 18.09.2020 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта