Рішення № 91838557, 25.09.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1868/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що 23 червня 2017 року уклав з відповідачем договір, за яким надав відповідачу суму позики, однак відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення позики не виконав.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 23 червня 2017 року в розмірі 103413 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, хоча про розгляд справи сповіщався належним чином (а.с. 46-47).

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одними з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК).

Відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).

23 червня 2017 року сторони уклали договір позики № 212266, за яким позивач надав відповідачу суму позики в розмірі 2500 грн строком на 30 днів (далі - Договір) (а.с. 19-23).

Договір укладено та підписано в електронній формі, що відповідає приписам ст.ст. 6, 627 ЦК, ст.ст. 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно з розрахунком заборгованості за договором станом на 17 липня 2017 року загальна сума заборгованості відповідача становить 103413 грн та складається з такого: 2500 грн - сума позики; 29387 грн - відсотки за користування; 71526 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 24).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідач, як позичальник, своєчасно не повернув суму позики, суд вважає за потрібне задовольнити позовну вимогу про стягнення суми позики в розмірі 2500 грн.

Щодо стягнення процентів від суми позики, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Абзацем 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що проценти від суми позики виплачуються щомісяця до дня повернення позики, однак лише у разі відсутності іншої домовленості сторін

Згідно з п. 1.3 Договору строк позики складає 30 днів, позика має бути повернути до 23 липня 2017 року.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору протягом строку позики розмір основних процентів складає: 1,08 процент від суми позики, але не менше ніж 20 грн за перший день користування позикою; 1,08 процент від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 Договору.

Отже, сторони погодили сплату процентів в розмірі 1,08 % від суми позики щоденно, яка була надана до 23 липня 2017 року.

Таким чином, сторони домовилися, що відповідач мав сплачувати позивачу проценти з дня укладення договору позики від 23 червня 2017 року до 23 липня 2017, у зв`язку з чим положення про виплату процентів може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті проценти від суми позики за період від 23 червня 2017 року до 23 липня 2017 в розмірі 810 грн (2500 {сума позики} / 100 * 1,08 {%} * 30 {дні користування позикою}).

Щодо стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язання суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідач своєчасно не повернув суму позики, суд вважає за потрібне стягнути з нього проценти від суми позики за час прострочення виконання зобов`язання.

За змістом п. 1.5.2 Договору позичальник зобов`язався сплатити 2,72 проценти від суми позики за кожен день прострочення.

Як убачається з позовної заяви та наданого позивачем розрахунку, останній просить суд стягнути проценти за прострочення виконання зобов`язання у період до 17 липня 2020 року.

У цьому випадку прострочення зобов`язання відбулося 24 липня 2017 року.

Отже, за період з 24 липня 2017 року до 17 липня 2020 року має бути нараховано 74120 грн процентів за прострочення виконання відповідачем зобов`язання (2500 {сума позики} / 100 * 2,72 {%} * 1090 {дні прострочення}).

Однак, враховуючи заборону суду виходити за межі позовних вимог, суд вважає за потрібне задовольнити вимогу про стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язання у тому розмірі, який просить позивач, а саме в розмірі 71526 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 1521,22 грн судового збору (72,37 % {розмір задоволених позовних вимог} від сплаченого судового збору в сумі 2102 грн).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК, ст.ст. 253, 256, 257, 261, 625, 1046-1050 ЦК, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовну заяву.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", код в ЄДРПОУ 39952398, заборгованість за договором позики від 23 червня 2017 року № 212266 в розмірі 74836 грн, яка складається з такого: 2500 грн - сума позики; 810 грн - проценти за користування позикою; 71526 грн - проценти за прострочення виконання зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" 1521,22 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік