Ухвала суду № 91827700, 24.09.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14473/18

1-кп/569/252/20

УХВАЛА

24 вересня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Григорчук В.М.,

з участю прокурора Ютовець І.А., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників - адвокатів Луцик К.В., Жилінської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12018180010003862 від 27.06.2018 відносно:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського міського суду з Рівненської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018180010003862 від 27.06.2018 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Як вбачається з долученого до обвинувального акта Реєстру матеріалів досудового розслідування (розділ ІІІ Реєстру), під час здійснення досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_1 й ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 27 липня 2018 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, і на даний момент вказаний запобіжний захід продовжено ухвалами Рівненського міського суду до 08.08.2020.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу щощдо обвинувачених, так як судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершене до спливу строку дії запобіжного заходу тримання під вартою, підстави, за яких судом було продовжено до обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались, не змінилися, а ризики не зменшились та продовжують існувати.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисники в судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід обвинуваченим у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинувачених та думку адвокатів, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ч.1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, на підставі обвинувального акта встановлено, що раніше неодноразово судимий ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, при цьому наявні реальні ризики, що обвинувачений зможе переховуватися від суду та (або) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в місці свого фактичного проживання у місті Рівне ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, таких як наявність у нього сім`ї та (або) утриманців, постійного місця роботи та, відповідно, джерела доходу, при цьому обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому діяння в період іспитового строку, встановленого останнім за часом вироком.

Крім того, останній підозрюється у вчиненні злочину, перебуваючи на іспитовому строку. Також ОСОБА_1 характеризується як особа, яка схильна до вчинення корисливих злочинів.

Отже підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались, не змінилися, а ризики не зменшились та є триваючими.

Згідно обвинувального акта встановлено, що раніше неодноразово судимий ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, при цьому наявні реальні ризики, що обвинувачений зможе переховуватися від суду та (або) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в місці свого фактичного проживання у місті Рівне ОСОБА_2 не має міцних соціальних зв`язків, таких як наявність у нього сім`ї та (або) утриманців, постійного місця роботи та, відповідно, джерела доходу, при цьому обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому діяння, маючи не зняту і непогашену судимість за корисливий злочин проти власності, а також щодо ОСОБА_2 наявні інші кримінальні провадження.

На даний момент у кримінальному провадженні ще не допитані усі свідки, а тому обвинувачені можуть чинити тиск на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності та ухилитись від суду.

Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов"язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув"язнення.

Суд приходить до переконання про розумність підозри за ч. 3 ст. 185 КК України, і вважає, що "розумність підозри, на якій грунтується арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо, вчинила злочин". "Для розумної підозри у значенні статті 5 параграфу 1 (с) потрібно, щоб можна було розумно вважати, що зазначені обставини охоплюються однією із статей Кримінального Кодексу які визначають злочинну поведінку".

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв`язку обставин справи слід зазначити, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України свідчать про обґрунтованість підозри обвинуваченим у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачені, могли вчинити даний злочин.

Окрім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Також суд виходить з того, що обвинувачені мають задовільний стан здоров"я, та можуть утримуватись в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".

Отже підстави, за яких судом було застосовано до обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались, не змінилися, ризики не зменшились та продовжують існувати.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, санкція за ступенем тяжкості класифікована як тяжкий злочин, суд вважає доцільним визначити розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183,194, 196, 205, 331, 350, 372, 392 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_2 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, починаючи з 17 год 00 хв 24.09.2020 до 17 год 00 хв 23.10.2020.

Одночасно визначити розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 63060 гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ)26259988, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в разі внесення застави виконання наступних обов`язків:

- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому вони зареєстровані без дозволу прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обовязків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23.10.2020.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ Рівненського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Виконання ухвали доручити начальнику державної установи ”Рівненський слідчий ізолятор” та копію вручити обвинуваченим, прокурору та адвокатам.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду у відповідності до рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року.

Суддя Рівненського міського суду : Є.І. Сидорук