Вирок № 91827344, 25.09.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/752/2020

Справа № 428/7189/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бойко Н.В.,

за участю прокурора Мартиненко К.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

при секретарі судового засідання Дубової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020130370001415 від 02.08.2020, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька, Луганської області, громадянина України, українця, освіта професійно технічна, розлученого, має малолітню дитину, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

01.06.2007 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.ст.186 ч.2,187 ч.1,69,70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 26.02.2010 року з Петрівської ВК Луганської області (№24) по відбуттю строку покарання,

29.03.2012 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.ст.186 ч.2,187 ч.2,70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,-

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2020 приблизно о 22 годині 00 хвилин (більш точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_1 проходячи біля житлового будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 13, побачив навпроти під`їзду №4 автомобіль марки ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, підійшовши до якого, у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, поєднаного з проникненням в сховище.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, впевнившись що автомобіль закритий та, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом віджиму частини правого вікна проник до автомобіля марки ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору. Після чого, таємно з «бардачка» автомобіля викрав чоловічий клатч «POLO VIDENG» коричневого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_2 , у якому знаходилось майно належне потерпілому а саме, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000610449 на ім`я ОСОБА_2 , картка фізичної особи - платника податків, на ім`я ОСОБА_2 , карта магазину «Amelia», перепустка до автогаражного кооперативу «Спутник» на ім`я ОСОБА_4 , банківська карта «Монобанк», навушники марки «Apple AirPods» (MV7N2) 2019, серійний номер SGT6Z33NQLX2Yв корпусі білого кольору.

Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення та у подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду згідно висновку експерта на загальну суму 2999 гривень 55 копійок.

Вказаними умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.3 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що 01.08.2020 приблизно о 22 годині він проходів біля будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 13. Він побачив навпроти під`їзду №4 автомобіль марки ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору та вирішив з нього викрасти майно. Він шляхом віджиму частини правого вікна проник до автомобіля, відкрив бардачок, викрав звідти клатч, у якому знаходились паспорт на ім`я ОСОБА_2 , його водійське посвідчення, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, картка фізичної особи - платника податків, карта магазину «Amelia», перепустка до автогаражного кооперативу «Спутник», банківська карта «Монобанк», навушники марки «Apple AirPods» (MV7N2) 2019. Після чого він залишив місце скоєння злочину. У подальшому навушники він продав за 700 гривень, які витратив на свої потреби. Матеріальну шкоду відшкодував у розмірі 1000 гривень, у скоєному щиро кається.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 просив задовольнити його позовну заяву частково та стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у розмірі 1999 гривень 55 копійок у якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у зв"язку з тим, що обвинувачений відшкодував йому шкоду частково у розмірі 1000 гривень. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчиненому повторно.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, він розлучений, має малолітню дитину, раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває на обліку з 11.2019 року з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, при застосуванні обвинуваченому необхідного покарання судом, також, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав, обставину, яка пом"якшує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, які його обтяжують, виходячи з обставин вчиненого злочину, тяжкості його наслідків, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Із постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.01.2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст..65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З урахуванням наведеного, враховуючи тяжкість злочину, обставини його вчинення, ретельно вивчивши інформацію про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше судимий та в період не погашеної судимості вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, в сукупності з іншим дає суду підстави вважати, що можливість соціальної реабілітації втрачена, і виправлення обвинуваченого неможливе без реального відбування покарання, а тому суд приходить до висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , положень ст.75 КК України, щодо звільнення останнього від відбування покарання з іспитовим строком з покладенням на нього обов`язків, передбачених у ст.76 КК України, вважаючи, що це не призведе до позитивних змін в його особистості і не створить у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

З урахуванням наведеного, враховуючи тяжкість злочину, враховуючи думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, враховуючи те, що обвинувачений матеріальну шкоду, завдану злочином відшкодував частково, має малолітню дитину, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією зазначеної статті.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 26.10.2020 року включно, суд вважає за необхідне залишити зазначений запобіжний захід без змін до набрання вироком законної сили.

Розглядаючи заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, суд виходить з наступного.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв"язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст.128 ч.1 КК УКраїни, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред"явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв"язку з визнанням позову відповідачем суд роз"яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.12 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає визнання обвинуваченим цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в обсязі її доведення належними доказами.

Як вбачається із заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 останній просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2999,55 грн, але у судовому засіданні просив задовольнити його цивільний позов частково у сумі 1999 гривень 55 копійок, у зв"язку із частковим погашенням шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.91 КПК України, згідно з якими у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 обґрунтовані, підтверджені належними доказами, у зв"язку з чим підлягають задоволенню у сумі 1999 гривень 55 копійок.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-946е від 11.08.2020 року, вартість якої згідно довідки №19/113/9/1-831д від 11.08.2020 року становить 817,25 грн, за проведення судової дактилоскопічної експертизи №19/113/7/1-597е від 14.08.2020 року вартість якої згідно довідки №19/113/7/1-874д від 14.08.2020 року становить 1634,50 грн, за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-623е від 19.08.2020 року вартість якої згідно довідки №19/113/7/1-900д від 19.08.2020 року 817,25 підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.ст.368-370,373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому обраховувати з моменту фактичного затримання.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.08.2020 року (справа №428/6485/20) на паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_2 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000610449 на ім`я ОСОБА_2 , картку фізичної особи - платника податків на ім`я ОСОБА_2 , карту магазину «Amelia», перепустку до автогаражного кооперативу «Спутник» на ім`я ОСОБА_4 , флеш накопичувач в корпусі чорного кольору, викрутку з рукояткою червоного кольору та плоскогубці.

Речові докази: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_2 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000610449 на ім`я ОСОБА_2 , картку фізичної особи - платника податків на ім`я ОСОБА_2 , карту магазину «Amelia», перепустку до автогаражного кооперативу «Спутник» на ім`я ОСОБА_4 , флеш накопичувач в корпусі чорного кольору - залишити власнику ОСОБА_2 , викрутку з рукояткою червоного кольору та плоскогубці - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 1999 (одна тисяча дев"ятсот дев"яносто дев"ять) гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-946е від 11.08.2020 року, у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи №19/113/7/1-597е від 14.08.2020 року у сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-623е від 19.08.2020 року у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя Н.В.Бойко