Постанова № 91826351, 24.09.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4072/20

Провадження №2-з/944/12/20

УХВАЛА

24.09.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

22.09.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що ним до Яворівського районного суду Львівської області подано позов, предметом якого є стягнення боргу з ОСОБА_2 за договором позики. 10.11.2019 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики в усній формі, за яким відповідач отримав у нього грошові кошти у розмірі 9000 доларів США, що еквівалентно на день укладення договору 241920 грн. та зобов`язувався повернути у повному обсязі, без відсотків до 31.08.2020. Також у випадку невиконання умови позики в строк, відповідач зобов`язався повернути вказану суму, з відсотками (48% річних). 29.06.2020 між ним та ОСОБА_2 було складено розписку про факт передачі коштів. Станом на 15.09.2020 відповідач кошти не повернув, на зв`язок не виходить тому договір позики вважається простроченим. На даний час він позбавлений права користуватися своїм майном, а саме: грошовими коштами. У зв`язку з тим, що під час розгляду позову по суті, відповідач має реальну змогу розпоряджатися майном, яке було набуте ним, за рахунок його коштів, з метою недопущення порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. В порушення цих норм, він позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку майном є грошові кошти, зважаючи на ту обставину , що відповідач щоразу ігнорує претензії по суті справи, добровільно ухиляється від виконання умов договору та закону, та розпоряджається отриманими коштами на власний розсуд. Накладення арешту на майно є тим заходом, що забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову у справі та ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття такого заходу. З даних підстав просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

Згідно з ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позову, суд встановив наступне.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд лише встановлює, чи може невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи є обраний ним спосіб захисту спів мірним із заявленими позовними вимогами.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 256039,67 грн.

Позивач в заяві стверджує, що накладення арешту на майно є тим заходом, що забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та усуне ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття такого заходу.

ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не конкретизовано на яке рухоме та нерухоме майно відповідача слід накласти арешт, не обгрунтовано співрозмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Будь-яких обставин про те, що відповідач ОСОБА_2 вчиняє дії по відчуженню належного йому рухомого чи нерухомого майна, а також інші дії, які в подальшому можуть ускладнювати виконання рішення суду, позивачем не наведено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому в задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області.

Суддя І.М.Карпин