Вирок № 91824650, 23.09.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/3208/20

Номер провадження 1-кп/333/532/20

ВИРОК

Іменем України

23 вересня 2020 року містоЗапоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Стоматова Е.Г.,

за участю секретаря судового засідання Курочкіної І.С.,

прокурора Богача С.О.,

Шевченко А.О.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Дерев`янко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, не є інвалідом, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186 та ч.1 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2020 року, приблизно о 02 годині водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Audi-100», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по дворовому проїзду, який веде зі сторони проїжджої частини вул. Чумаченка в напрямку двору будинку №4 по вказаній вулиці в м. Запоріжжі.

В цей час, попереду у попутному з автомобілем «Audi-100», вздовж лівого краю дороги, прямолінійно, не виляючи здійснювала рух пішохід ОСОБА_1 .

Під час руху, в районі буд. №4 по вищевказаній вилиці, водій ОСОБА_3 маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_1 та технічну можливість уникнути на неї наїзду, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого вліво, внаслідок чого передньою лівою частиною кузова допустив наїзд на останню.

Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року відповідно до яких: п.10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № 9-603 від 27.07.2020 року з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, з якими у подальшому була доставлена до КНП «МЛЕ та МШД» ЗМР.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 686 від 15.07.2020 року, закритий перелом V плеснової кістки правої стопи у ОСОБА_1 сам за собою кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалий розлад здоров`я.

Садно в ділянці лівої кисті у ОСОБА_1 само за собою кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів). Не виключається можливість утворення виявленого тілесного ушкодження в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, 20.05.2020 року приблизно о 03:10 год. ОСОБА_2 знаходячись між будинками №4 та №6 по вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, керуючи автомобілем «Audi 100» в кузові білого кольору, з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 , здійснив дорожньо-транспортну пригоду, наїхавши колесом вказаного автомобіля на стопу правої ноги потерпілої ОСОБА_1 . Після цього, потерпіла дістала свій мобільний телефон «Iphone 7» в корпусі червоного кольору з об`ємом пам`яті 128 ГБ., з метою повідомлення своєї знайомої про отримання травми та виклику допомоги, однак в цей момент, ОСОБА_3 маючи прямий умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою наживи та особистого збагачення, шляхом ривку відкрито викрав з руки потерпілої ОСОБА_1 зазначений мобільний телефон, сів до салону вказаного автомобіля та з метою його приховання для подальшої реалізації, поклав його до підлокітника заднього сидіння. Після цього, ОСОБА_3 залишив місце скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальних збитків на суму 5299грн. 67коп., відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №786-20 від 26.05.2020 року.

Під час судового розгляду ОСОБА_2 визнав себе винуватим у повному обсязі у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 та ч.1 ст.286 КК України, та пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. У скоєному щиросердечно розкаюється, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілій.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 20.05.2020 року приблизно о 02 год. вона знаходилась між будинками №4 та №6 по вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, де ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Audi 100», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд колесом на стопу правої ноги. Після цього, вона дістала свій мобільний телефон «Iphone 7» з метою повідомлення своєї знайомої про отримання травми та виклику допомоги, однак в цей момент, ОСОБА_3 шляхом ривку викрав з її руки мобільний телефон, де сів до салону автомобіля та зник, а вона в подальшому була доставлена до лікарні. Цивільний позов не заявлено, завдана збитки відшкодовані повністю, просить суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до висновку експерта №9-603 від 27.07.2020 року водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. відповідно до яких:

- п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 686 від 15.07.2020 року , закритий перелом V плеснової кістки правої стопи у ОСОБА_1 сам за собою кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалий розлад здоров`я.

Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів). Не виключається можливість утворення виявленого тілесного ушкодження в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.186 та ч.1 ст.286 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд допитавши потерпілу, дослідивши висновки експертиз та матеріали які характеризують обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_2 за:

- ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж);

- ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого, який перебуває на обліку у лікаря психіатра: «Органічний розлад особистості та поведінки», на обліку у лікаря нарколога: «Психічні та поведінкові розлади, внаслідок поєднаного вживання алкоголю та психоактивних речовин», не є інвалідом, характеризуючи особистість обвинуваченого обставини - раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрацію.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, що підтверджується його поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про його особу, відсутність у обвинуваченого судимості, щире каяття обвинуваченого, його позитивну поведінку після вчинення злочинів (не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки щодо явки до органу досудового розслідування, суду, добровільно відшкодував завдані збитки), думку потерпілої ОСОБА_1 яка просить суворо не карати та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, суд з урахуванням вимог ст.75 КК України приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробуванням.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримі нальному провадженні складають 2288грн. 28коп. за залучення експертів на проведення судової інженерно-транспортної та товарознавчої експертиз.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження (довідкою про витрати на проведення експертиз №7-1247 від 29 квітня 2020 року), тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого зазначених витрат на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.186, ч.1 ст.286 КК України та призначити наступне покарання:

- за ч.1 ст.186 КК України у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі;

- за ч.1 ст.286 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно вимог ст.76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2 288грн. 28 коп. за залучення експертів на проведення судової інженерно-транспортної та товарознавчої експертиз.

Речові докази: мобільний телефон «Iphone 7» в корпусі червоного кольору з об`ємом пам`яті 128 ГБ., який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпіло ОСОБА_1 - залишити у користуванні останньої.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізької апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов