Рішення № 91824041, 25.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1492/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 16.09.2016 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 6446 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у встановленому в договорі розмірі.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 13.01.2020 року має заборгованість перед банком в розмірі 16991,43 грн., яка складається з наступного: 3708,95 грн. - заборгованість за кредитом; 1453,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4895,55 грн. - заборгованість за пенею; 6933,73 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2016 року в розмірі 16991,43 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2102 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак при зверненні з позовом подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому просить розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення, просить розглянути справу за наявними матеріалами справи та у його відсутності.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.09.2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 5AMDN50000048984425 від 20.06.2011 року.

Згідно з п. п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 Генеральної угоди сторони погодили за кредитним договором зменшити розмір заборгованості, яка виникла у період з дати надання кредиту, а саме проценти на 6603,67 грн., комісію на 330,06 грн., пеню на 0,0 грн., та штраф на 0,0 грн., визначили, що заборгованість за цим договором становить 7196 грн., дата остаточного погашення заборгованості за договором - 30.09.2017 року.

Відповідно до п. 2.1 Генеральної угоди банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 6446 грн. на строк 12 місяців з 16.09.2016 року по 30.09.2017 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 6446 грн. в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 1,083 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказаній в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця. Позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 575,74 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат відповідно до Умов т правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.09.2017 року.

Згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України, у разі порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних у цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більше ніж на 31 день за зобов`язаннями, строк виконання яких не настав, сторони дійшли згоди, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з часу виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує штраф у розмірі 6933,73 грн. (п. 2.2 Генеральної угоди).

Відповідач погодився, що ця Генеральна угода разом зі запропонованими банком Умовами та правилами, Тарифами складає між ним і банком кредитний договір, що підтверджується його підписом в Генеральній угоді.

Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг за несвоєчасну оплату послуг, передбачених даним договором, Умовами та правилами позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожний день прострочення.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Генеральною угодою станом на 13.01.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 16991,43 грн., з яких: 3708,95 грн. - заборгованість за кредитом; 1453,20 грн. - заборгованість за процентами; 4895,55 грн. - заборгованість за пенею; 6933,73 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за Генеральною угодою від 16.09.2016 року щодо своєчасного внесення платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача відповідно до положень Генеральної угоди та ст. 526 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню сума нарахованих процентів станом на 30.09.2017 року (дата останнього погашення заборгованості), тобто до закінчення строку дії Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Однак, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 711/6227/14-ц.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 375,03 грн., яка розрахована станом на 30.09.2017 року.

Нараховані банком проценти поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання в частині стягнення пені та нарахованих штрафів, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення-строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на викладене та те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафом, суд вважає, що до стягнення підлягає лише штраф у розмірі 6933,73 грн., що з одного боку забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованої пені за договором.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за Генеральною угодою становить 11017,71 грн., з яких: 3708,95 грн. - заборгованість за кредитом; 375,03 грн. - заборгованість за процентами; 6933,73 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, яку з нього слід стягнути на користь банку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн.

Відтак, оскільки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1261,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 549, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 16.09.2016 року в розмірі 11017 (одинадцять тисяч сімнадцять) гривень 71 коп., з яких: 3708,95 грн. - заборгованість за кредитом; 375,03 грн. - заборгованість за процентами; 6933,73 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, яку з нього слід стягнути на користь банку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривню 20 коп.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2020 року.

Головуюча А.І. Сарай