Рішення № 91821272, 24.09.2020, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/131/20

Провадження № 2/192/1047/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" вересня 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання - Корота Л.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Солонянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є батьком їх спільної з відповідачкою дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2014 року з нього було стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання їх спільної доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, оскільки на момент винесення рішення суду дитина проживала разом з відповідачкою та знаходилася на її утриманні.

На теперішній час донька припинила спільне проживання з відповідачкою і почала проживати разом з позивачем, тим самим змінився його сімейний стан, донька знаходиться на утриманні позивача, у зв`язку з чим просив припинити стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнути аліменти з відповідачки на його користь на утримання малолітньої дитини.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідачка та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи (а.с. 47. 48), причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2014 року на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 березня 2014 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).

На виконання рішення суду 25 травня 2014 року видано виконавчий лист №2/325/95, який знаходиться на виконанні у Солонянському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 14).

Згідно з довідки директора КП «Солонянське житлово-комунальне управління» Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області № 150 від 25 жовтня 2019 року вбачається, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні(а.с. 15).

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої на Україні з 27 вересня 1991 року "держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей".

Згідно ст.ст. 180-182 СК України, батьки зобов`язані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей, при цьому при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інших обставин, що мають істотне значення, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як вбачається з ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

На думку позивача підставами припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідачки є та обставина, що на даний час дитина проживає з ним і повністю перебуває на його утриманні.

Разом з тим, будь-яких доказів того, що місце проживання дитини сторін, визначено з позивачем суду не надано, як і не надано доказів того, що рішення про проживання дитини з батьком було прийнято за добровільною згодою відповідачки.

З доданої до позову довідки Комунального підприємства «Солонянське житлово-комунальне управління» Солонянської селищної ради вбачається, що на момент видачі довідки дитина проживає з батьком, але з якого часу дитина проживає за адресою позивача, і чи є це тимчасовим місцем проживання дитини чи постійним довідка відомостей немає (а.с. 15).

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що на даний час змінилося місце проживання дитини, і те, що вона повністю перебуває на утриманні позивача, у зв`язку з чим підстав для припинення стягнення аліментів з позивача на думку суду немає.

Оскільки вимоги стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з відповідачки є похідними від вимог про припинення стягнення аліментів з позивача на утримання малолітньої дитини, судом встановлено відсутність підстав для стягнення аліментів з відповідачки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини покладаються на позивача, в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини віднести за рахунок держави, відповідно до ст. 141 КПК України

На підставі викладеного, ст.ст. 180-182, 267-271, 273 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , серія та номер паспорту НОМЕР_2 , третя особа: Солонянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який знаходиться за адресою: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 13, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 34868045 про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.

Судові витрати за вимогами про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини віднести за рахунок позивача.

Судові витрати за вимогами про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.