Ухвала суду № 91820397, 28.09.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3333/20

Провадження № 2/0203/1145/2020

УХВАЛА

28 вересня 2020 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ханієва Ф.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл-Груп» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл-Груп», в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл-Груп» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.07.2020р. по 19.07.2020р. в сумі 4550,00грн., а також середній заробіток за затримку розрахунку за період з 20.07.2020р. по 18.09.2020р. у розмірі 18200грн. Всього 22750 грн. (з розрахунку 350грн./д помножені на 65 робочих днів затримки розрахунку).

Суд зазначає, що у ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначені вимоги до позовної заяви.

Суд, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, в порушення п. 1 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не вірно зазначено найменування суду першої інстанції, до якого подається заява, а саме зазначено: до Кіровського районного суду м. Дніпра, замість до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

В порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача.

В порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову.

В порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено інформації щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

При зверненні до суду позивачем документ про сплату судового збору не надано, та не надані документи, які підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Також суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16.

Так, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/3262/16 від 19.10.2018 року, від 18.12.2018 року у справі № 234/6607/17, у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 року у справі № 6-139цс12, в яких суди зазначили про те, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який входить до структури заробітної плати. Велика Палата Верховного Суду у вказаних судових рішеннях звернула увагу на те, що розміщення норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлена відповідальність роботодавців за затримку виплати коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте, вказані норми не свідчать про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

Також у п. 35 постанови від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 ст. 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2102 гривень 00 копійок.

Тому позивач під час подання позовної заяви майнового характеру мав сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.

Суд також звертає увагу на те, що частинами 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте позивач не підтвердив відповідність копій письмових доказів, доданих до позовної заяви, їх оригіналам, які знаходяться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення позовної зави без руху, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана до суду без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням йому строку для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл-Груп» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку – залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:

- виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін з зазначенням: вірного найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача; ціни позову; інформації щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн, який підлягає перерахуванню на наступний рахунок: отримувач коштів УК у Центр.р.м.Дніпра/Центр.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989316, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA288999980313161206000004007 , код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу – судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

- надання підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- надання належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів.

Копію ухвали направити позивачу.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва