Рішення № 91820162, 28.09.2020, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1334/20

провадження №2/176/512/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Крамар О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи, в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (юридична адреса: м.Дніпро, вул.Шевченка, 2) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2020 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій вона просить визнати незаконними дії відповідача щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об`єми природного газу та зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , комерційний вузол обліку природного газу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Позивач є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.І ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об`єктом споживання - квартири АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт споживання). Розподіл природного газу побутовому споживачу здійснює Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі по тексту - АТ «Дніпропетровськгаз»), що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз», відповідно до «Типового договору розподілу природного газу» затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015 (надалі - Типовий договір), фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.

Нарахування об`ємів спожитого газу позивачу здійснювалось згідно норм споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №203 та роздрібної ціни на природний газ встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, з розрахунку 7,1 м.куб. на одну зареєстровану особу.

Враховуючи, що за об`єктом споживання квартира АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає лише ОСОБА_1 , що підтверджує довідка про склад сім`ї виконавчого комітету Жовтоводської міської ради № 1/1-1326 від 26.05.2020 р., то розрахунок спожитого об`єму газу здійснювався відповідно до норм споживання на одну особу, тобто 7.1 м.куб.

Надалі відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 609 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», норму споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників для плити газової було змінено з 7.1 м.куб. на 5.4 м.куб. людино-місяць.

З 01.12.2016 р. позивач ОСОБА_1 є отримувачем субсидії на житлово- комунальні послуги, тобто розрахунки за газопостачання здійснюються за рахунок субсидії.

30.06.2020 р. позивач звернулась до АТ «Дніпропетровськаз» з заявою про встановлення індивідуального лічильника природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, листом АТ «Дніпропетровськаз» від 02.07.2020 р. № 49001.3-Лв-7532-0702 позивачу було відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу у зв`язку з встановленням на будинку АДРЕСА_1 загальнобудинкового вузла обліку природного газу на виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки.

Вважає дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» (оператора ГРМ) щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку замість індивідуального за вищевказаною адресою незаконними, такими що порушують Закон України «Про захист прав споживачів», Типовий договір розподілу природного газу (постанова НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015), Кодекс газорозподільних систем (постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015), Цивільний кодекс України.

По-перше, порушення ПАТ «Дніпропетровськгаз» Типового договору та Кодексу ГРС щодо місця встановлення комерційного вузла обліку.

Відповідно до п.1.1. Типового договору, Типовий договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до п.1.2. Типового договору та ст. 633 Цивільного кодексу України, умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до п.З ч.2 ст.41 Закону України «Про ринок природного газу», Кодекс газорозподільних систем повинен містити правила обліку природного газу (у тому числі приладовогоі.

Відповідно до п.4 гл.2 розділу IX Кодексу ГРС (Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі), комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.

Точка вимірювання - місце встановлення комерційного вузла обліку (п.4 гл.1 розділу І Кодексу ГРС).

Межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між сумісними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання - передача природного газу (п.4 гл.1 розділу І Кодексу ГРС).

Отже, вузол комерційного обліку встановлюється в точці де відбувається приймання - передача природного газу.

Відповідно до п.З.2. Типового договору, приймання - передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбувається на межі балансової належності об`єкта Споживача.

Об 'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування ( п.5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496).

До того ж, відповідно до п. 5.2 Типового договору та п.1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС (Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення). визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом ГРС та цим договором.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідно до умов Типового договору та Кодексу ГРС визначення фактичного об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем ОСОБА_1 , повинно здійснюватись за допомогою комерційного лічильника природного газу, який повинен встановлюватись на межі балансової належності (в точці приймання - передачі) квартири Позивача, якими є територіально відокремлюючі стіни.

Відповідно до п.10 глави 2 розділу X Кодексу ГРС, установлення лічильників побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до підпункту (а) пункту 1 чЛ ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон№ 353З-VI), суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року (в редакції станом на 2017рік).

Враховуючи вимоги Закону № 3533-УІ, АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зобов`язано встановити комерційний лічильник обліку газу за об`єктом Позивача - квартирі АДРЕСА_1 , до 01.01.2018 (станом на 2017 рік).

Відповідно до п.З чЛ ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановивши загальнобудинковий прилад обліку природного газу на буд. АДРЕСА_1 , АТ «Дніпропетровськгаз» поставив у нерівне становище побутового споживача цього будинку ОСОБА_1 перед іншими побутовими споживачами квартир багатоквартирних будинків в м. Жовті Води в яких Оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу, а саме приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого газу буде визначатись не по об`єктах побутових споживачів ('квартирі), а за будинком, що потягло за собою збільшення нарахування обсягів газу Позивачам та порушило умови Типового договору, Кодекс ГРС, Закон України «Про захист прав споживачів», Цивільний кодекс України.

По-друге, незаконність застосування ПАТ «Дніпропетровськгаз» Тимчасове положення та п.1 гл. 5 розділу IX Кодексу ГРС.

Відповідно до п.1 Тимчасового положення, вимоги до облаштування та експлуатації будинкового вузла обліку встановлюються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27 грудня 2005 р. № 618, які поширюються на суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу розподільними мережами, споживачів газу, крім населення, суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з проектування, налагоджування вузлів обліку газу, а також з розроблення та виготовлення засобів вимірювальної техніки, які призначені для використання на вузлах обліку газу.

Таким чином, вимоги до облаштування та експлуатації будинкового вузла обліку не поширюються на населення, що також підтверджується відсутністю в Тимчасовому положенні такого суб`єкта, як побутові споживачі (населення).

Відповідно до ч.І ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Отже, власником (балансоутримувачем) багатоквартирного будинку є фізична або юридична особа, якій одноособово належить право володіння, користування та розпоряджання багатоквартирним будинком.

Відповідно до 4.2 ст.382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 03/31-8841 від 29.09.2017 (копію листа додаю), зовнішні-надземні (фасадні) мережі газопостачання від запірного пристрою на виході газопроводу із землі на фасад будинку до вводу газопроводу всередину будинку відносять до інженерних конструкцій будинку.

Управління житлово-комунального господарства, капітального будівництва, комунальної власності та регулювання земельних відносин Жовтоводської міської ради у своєму листі від 22.04.2020 № 68/01-04, зазначає: «...В будинку АДРЕСА_1 приватизовано 23 (двадцять три) квартири загальною площею 1442,9 кв.м.».

Отже, багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 не має єдиного одноосібного власника (балансоутримувача), оскільки даний будинок як цілісність є спільною власністю власників квартир та приміщень цього будинку, тобто управління здійснюється співвласниками відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Таким чином, за відсутності одноособового балансоутримувача (власника) багатоквартирного будинку не можливо застосувати положення п.1 глави 5 розділу IX Кодексу ГРС, адже співвласникам даного багатоквартирного будинку, які є побутовими споживачами (населенням), по їх об`єктах встановлюються індивідуальні (квартирні) лічильники газу відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та глави 4 розділу IX Кодексу ГРС.

Тимчасове положення та Кодекс ГРС не може суперечити Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який регулює забезпечення комерційного обліку для населення та не передбачає встановлення зазначеній категорії загальнобудинкових приладів обліку.

По-третє, право відповідача на встановлення індивідуального лічильника газу.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3533-УІ фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 3533-УІ та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - з 01 січня 2021 року.)

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб, м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витратила встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Отже, оскільки ОСОБА_1 сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то АТ «Дніпропетровськгаз» зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533- VI забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.11.2018 по справі № 214/2435/17, вирішуючи правову проблему щодо встановлення індивідуальних або загальнобудинкових лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення.

Також, у постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає: «Зі змісту статті 6 Закону N9 3533-VІ вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаиіями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону № 3533 визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку».

Таким чином, посилання АТ «Дніпропетровськгаз» у своєму листі на План розвитку газорозподільних систем, як підставу встановлення загальнобудинкового приладу обліку на будинок Позивача не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи право позивача на квартирний лічильник газу, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», зобов`язане встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний комерційний лічильник природного газу.

По-четверте, порушення ПАТ «Дніпропетровськгаз» Кодексу ГРС щодо процедури встановлення приладу комерційного обліку.

Відповідно до п.З гл.4 розділу X Кодексу ГРС, для проведення первинного обстеження змонтованого (реконструйованого) вузла обліку, який має бути введений в експлуатацію, його власник за 10 робочих днів до дня проведення обстеження направляє іншій стороні (суміжному суб`єкту ринку газу) відповідне письмове повідомлення про необхідність її присутності при обстеженні. Передумовою направлення повідомлення має бути погоджена Оператором ГРМ проектна документація в частині організації (реконструкції) комерційного ВОГ у відповідній точці вимірювання.

Відповідно до п.4 гл.4 розділу X Кодексу ГРС, на дату первинного обстеження вузла обліку на місці його монтажу власником вузла обліку надається така документація, зокрема, акт розмежування балансової належності та експлуатаиійної відповідальності сторін.

Відповідно до п.1 гл.5 розділу III Кодексу ГРС, межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності точки вимірювання (міст встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

Отже, межа балансової належності та місие встановлення визначається актом укладеним між Оператором ГРМ та споживачем.

Як, зазначає у своєму листі від 14.05.2020 № 01-07/597 колишній управитель Комунальне підприємство «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» (далі - КП «ВЖРЕО») на запит Криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 09.04.2020 № 01-11/04-250 (копії листів додаються): «КП ВЖРЕО повідомляє, що 13.08.2017 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» пропонувало листом - повідомленням підписати вказані акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності, але дані акти були повернуті ПАТ «Дніпропетровськгаз» без підписання, у зв`язку з відсутністю вказаних актах газових мереж на балансі КП ВЖРЕО»,

Отже, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та КП «ВЖРЕО» не укладався, адже КП не є споживачем та балансоутримувачем внутрішньобудинкових та фасадних газопроводів буд. АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.3 гл.6 розділу X Кодексу ГРС, експлуатація комерційногоВОГ та його складових без наявності визначених в главі 4 иього розділу документів не допускається.

Крім того, відповідно до п.1 гл.4 розділу X Кодексу ГРС, первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу). Відповідно до п.2 гл.4 розділу X Кодексу ГРС, первинне обстеження на можливість використання вузла обліку як комерційного включає такі етапи: перевірку проектної та виконавчої документації на вузол обліку; перевірку стану вузла обліку перед введенням його в експлуатацію; пробний пуск газу через комерційний ВОГ; пломбування складових частин комерційного ВОГ та іншого сукупного обладнання.

Відповідно до п.6 гл.4 розділу X Кодексу ГРС, за відсутності зауважень під час перевірки вузла обліку перед введенням його в експлуатацію здійснюється пробний пуск природного газу через вузол обліку для оцінки можливих витоків газу та перевірки коректності роботи ЗВТ та їх показників, зокрема витрати газу через лічильник газу (звужуючий пристрій).

За відсутності зауважень при пробному пуску газу представники Оператора ГРМ здійснюють заходи з опломбування складових частин комерційного ВОГ та іншого сукупного обладнання відповідно до вимог цього Кодексу та складають акт приймання комерційного вузла обліку в експлуатацію по одному екземпляру для кожної сторони.

Відповідно до п.6 гл.4 розділу X Кодексу ГРС, акт приймання комерційного вузла обліку в експлуатацію (акт про пломбування якщо він оформлюється окремо) підписується представниками Оператора ГРМ і споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) та їх уповноваженими особами, які також брали участь в обстеженні вузла обліку та його опломбуванні (за їх наявності).

Як зазначає у вищезазначеному листі КП «ВЖРЕО»: «На підприємстві КП ВЖРЕО не має підтверджуючих документів відносно прийняття в експлуатацію загальнобудинкового лічильника газу, а саме копій актів пломбування або введення в експлуатацію внутрішньо будинкового газового лічильника».

До того ж, власники квартир будинку АДРЕСА_1 також не були присутні та не повідомлялись про встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу, що. підтверджує атк мешканців затверджений управителем ТОВ «Сфера ЖВ» (копію акта додаю).

Так, в порушення вищезазначених вимог, первинне обстеження, випробування, приймання в експлуатацію вузла обліку та його опломбування здійснювалось без участі споживача позивача ОСОБА_1 та інших співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.3 гл.6 розділу X Кодексу ГРС, експлуатація комериійного ВОГ та його складових без наявності визначених в главі 4 иього розділу документів не допускається. Не уклавши акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, акт опломбування та прийняття в експлуатацію вузла обліку, а також відсутність споживача або уповноваженої особи при обстеженні та введенні в експлуатацію ВОГ, не давали підстав ПАТ «Дніпропетровськгаз» для введення в експлуатацію вузла обліку природного газу змонтованого на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та здійснювати за ним нарахування.

Просила визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об`єми природного газу. Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , комерційний вузол обліку природного газу.

Ухвалою судді від 12 серпня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, з пропущенням строку подання відзиву, встановленого ухвалою судді від 12.08.2020 року. Ухвалою судді від 08.09.2020 року відзив на позовну заяву відповідача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду та повернуто відповідачу. Питання про поновлення строку для подання відзиву на позов представником відповідача не порушувалось.

21.09.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача по суті позовних вимог. Згідно пояснень, позовні вимоги відповідач не визнає. Зазначає, що позовна вимога про визнання незаконними дії АТ «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни буд. АДРЕСА_1 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об`єми природного газу не обґрунтована ані нормами матеріального, ані процесуального права. Позивач, висуваючи вищевказану позовну вимогу, фактично наділяє себе повноваженнями вирішувати це питання одноособово, тобто виступає від імені всіх жителів будинку АДРЕСА_1 . Але ніяких документів, які б підтверджували її право виступати в суді представником всіх жителів вказаного будинку до позовної заяви не додано, а отже це є ще однією підставою для відмови в задоволенні цієї позовної вимоги.

У відповідності до п. 1 гл. 5 розд. IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Ні попередня, ні чинна редакція Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 не кваліфікує дії з встановлення загальнобудинкового лічильника газу, як незаконні, або такі що суперечать вимогам даного Закону. Навпаки, у відповідності до Кодексу ГРМ та Закону № 3533-УІ, разом із встановленням загальнобудинкового вузла обліку, усі споживачі цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання АТ «Дніпропетровськгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_2 - квартирі АДРЕСА_1 , комерційний вузол обліку природного газу вважаю, то вона також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» № 2260-VIII від 21.12.2017р. у частини першої статті 6 цифри "2018" замінено цифрами "2021".

Тобто з дати набрання чинності вказаним законом (20.01.2018р.) суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані:

1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: /.../ тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Окрім цього, вказаним Законом, статтю 3 доповнено новою частиною такого змісту:

"2. Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців".

Отже заявлена позовна вимога про зобов`язання АТ «Дніпропетровськгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС встановити по об`єкту побутового споживача - ОСОБА_2 - квартирі АДРЕСА_1 , комерційний вузол обліку природного газу є такою, що заявлена передчасно, а тому задоволенню не підлягає.

Позивачем у справі не вказано в позові в чому саме знайшло своє вираження порушення відповідачем умов Типового договору, Кодексу ГРС, Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України. В цьому аспекті спору позивач обмежився довільним виразом «....що потягло за собою збільшення нарахування обсягів газу позивачам (?)...» Мім тим, відповідно до п. 4Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку» (в редакції Постанови КМУ від 27.01.2016, далі по тексту - Положення № 620) обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються:

1)у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні;

2)у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу:

для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників;

для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Більше того, відповідно до абз. 6 п.4 Положення № 620, у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Посилання представника позивача на невиконання відповідачем Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012р. №259-р щодо не розроблення та незатвердження графіків оснащення квартир і приватних будинків, у яких проживає населення лічильниками газу, також не може бути прийнятим до уваги, оскільки цим розпорядження не передбачено розроблення графіку з оснащення квартир саме індивідуальними лічильниками обліку газу. Облік газу квартири може проводитись як індивідуальним лічильником газу так і загальнобудинковим, відповідно до методики, визначеної п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 620 від 16.05.2002р. При цьому метою цього розпорядження як і Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» /далі - Закон № 3533Л/І/ є забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті та забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу, а не встановлення в кожній квартирі індивідуального лічильника обліку газу.

Законом № 3533 визначено загальні правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу.

Стаття 6 цього Закону (в редакції, що діяла на дату встановлення загальнобудинкового вузла обліку) зобов`язувала суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, забезпечити встановлення лічильників газу для населення не пізніше 1 січня 2018 року.

Однак, при цьому, Закон № 3533 не встановлював категорій та конкретних обставин здійснення газопостачання на об`єкти споживачів, за якими суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, мають встановлювати вузли обліку-загальнобудинкові чи індивідуальні.

Заходи із встановлення будинкових лічильників газу та встановлення індивідуальних лічильників газу там, де не будуть встановлюватись будинкові лічильники газу, передбачено у відповідних Планах розвитку газорозподільної системи ліцензіатів на 2016-2025 роки, зокрема у І розділі таких планів - інвестиційних програмах на 2016 рік.

Відповідно до п. 1 глави 2 Розділу IV Кодекс ГРМ з метою забезпечення безпеки, надійності, регулярності та якості розподілу (газопостачання) природного газу газорозподільною системою та з урахуванням законодавства з питань охорони довкілля та енергоефективності Оператор ГРМ щороку до 31 липня розробляє та подає на затвердження Регулятору план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, а після затвердження розміщує його на своєму веб-сайті.

Згідно з п. 6 глави 2 Розділу IV Кодексу ГРМ при розробці плану розвитку газорозподільної системи Оператор ГРМ бере до уваги: 1) безпеку експлуатації газорозподільної системи, а також забезпечення безперервності надання газорозподільних послуг; 2) технічний стан елементів ГРМ; 3) зниження питомих витрат на експлуатацію; 4) збільшення технічної потужності ГРМ; 5) приєднання до газорозподільної мережі; 6) економічну ефективність інвестиційних заходів.

Так, Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 391 (зі змінами, внесеними Постановою № 2344 від 22.12.2016р.) було затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування, відповідно до якого передбачено встановлення у 2016-2017 роках 1854 будинкових ВОГ з обсягом фінансування 50644,00 тис. грн. за рахунок витрат на встановлення будинкових лічильників газу населенню, які закладені в тариф на розподіл природного газу.

Розділом 1 вищевказаного плану розвитку передбачено встановлення будинкового ВОГ зокрема за адресою: будинок АДРЕСА_1 , що й було здійснено 30.11.2016 р.

Згідно з пп. 1 п. 6 Положення про НКРЕКП, затвердженого указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій.

Таким чином, АТ «Дніпропетровськгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, яка затверджена Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 №391.

Згідно наданих роз`яснень НКРЕКП від 09.12.2016 р. № 13283/16.3.2/7-16 у відповідь на заяву заступника начальника відділу представництва Першого Криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги від 09.11.2016 р. № 1/1-355 під визначення поняття лічильника газу, передбаченого Кодексом ГРМ підпадає будь- який засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку, незалежно місця його встановлення (в квартирі, перед житловим будинком, тощо).

НКРЕКП в даному роз`ясненні звертає увагу на те, що виконання положень Кодексу ГРМ є обов`язковим як для Оператора ГРМ, так і для споживача природного газу.

Також в зазначеному вище роз`ясненні зазначено, що законодавством не передбачено погодження зі споживачем встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу.

В позовній заяві представник позивача приділяє значну увагу визначенню терміну "межа балансової належності" (точка розмежування газових мереж між сумісними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування на якій відбувається приймання-передача природного газу) та встановленого факту відсутності підписаного акту розмежування балансової належності між Оператором ГРМ та позивачем по справі. При цьому апелянт підсумовуючи свої доводи робить висновок що без підписаного акту розмежування балансової належності монтаж та експлуатація (в тому числі і нарахування обсягів спожитого природного газу) загальнобудинкового вузла обліку газу встановленого на фасаді будинку є неприпустимим.

Вважає, що зазначені доводи представника позивача є хибними та такими що вигадані ним особисто внаслідок помилкового тлумачення законодавства які спростувуються тим доводом що правовідносини щодо укладення вказаного акту існують виключно між Оператором ГРМ (ПАТ "Дніпропетровськгаз") та балансоутримувачем і стосуються подальшої експлуатаційної відповідальності між ними (п.1 Глави 5 Розділу III Кодексу ГРС). Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" - відмовити в повному обсязі.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Як передбачено ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Як передбачено ст. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п.3,4,7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Як передбачено ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, суб`єктами цього Закону є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Судом встановлено, що позивач є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме споживає газ з метою приготування їжі, за об`єктом споживання - квартира АДРЕСА_1 .

Розподіл природного газу побутовому споживачеві ОСОБА_1 здійснює АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», що є правонаступником ПАТ «Дніпропетровськгаз», відповідно до «Типового договору розподілу природного газу», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме Розділом IV. «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», Розділом V. «Права та обов`язки споживача» та Розділом VІ. «Права і обов`язки постачальника». Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, констатує, що права та обов`язки для всіх споживачів є ідентичними.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судом встановлено, що позивач приєдналась до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов`язки споживача чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VІ «Права і обов`язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивач взяла на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із вимогами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.8 ч.2 п.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Згідно Постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 391 (зі змінами, внесеними Постановою №2344 від 22.12.2016 р.) було затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування, відповідно до якого передбачено встановлення у 2016-2017 роках 1854 будинкових ВОГ з обсягом фінансування 50644,00 грн. за рахунок витрат на встановлення будинкових лічильників газу населенню, які закладені в тариф на розподіл природного газу.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проводила оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних.

Таким чином, відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року, згідно до закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, судом встановлена та не оспорюється сторонами, що на будинку, де мешкає позивач встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) були визначені пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому приміщенні у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2002 №620.

Відповідно до листа АТ «Дніпропетровськгаз» №49001.3-Лв-7532-0702 від 02.07.2020 року позивачу було відмовлено у встановленні індивідуального вузлу обліку по її об`єкту споживання за рахунок ПАТ «Дніпропетровськгаз» (а.с.14-15).

Згідно вищезазначеного листа, підставою для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на буд. АДРЕСА_1 , є план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, згідно якого не передбачено встановлення будинкових вузлів обліку природного газу. За адресою: АДРЕСА_1 встановлено будинковий ВОГ. Усі квартири цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу як того вимагають норми закону.

Однак, посилання відповідача на те, що НКРЕКП було затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових ВОГ згідно Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, суд вважає таким, що не звільняє його від обов`язку встановити індивідуальний лічильник позивачеві. При цьому, суд виходить з того, що позивач сумлінно виконувала обов`язок щодо сплати отриманих послуг, а ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який має вищу юридичну силу, чим рішення НКРЕКП, зобов`язує відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року, згідно закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення та ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З дослідженого вище листа АТ «Дніпропетровськгаз» від 02.07.2020 року слідує, що позивач висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, а тому це її волевиявлення не може бути порушеним. На переконання суду задоволення волевиявлення позивача буде відповідати зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.

Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 листопада 2018 року по справі №214/2435/17.

При цьому, вирішуючи правову проблему, з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки.

Зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачеві суперечить вимогам діючого дослідженого вище законодавства, порушує права позивача як споживача послуг по газопостачанню.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

З вказаної норми закону вбачається, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» здійснити встановлення в квартирі комерційного вузла обліку природного газу побутовому споживачеві, є обґрунтованими. Спосіб захисту, обраний позивачем, у цій частині позовних вимог, відповідає вимогам ст. 16 ч. 2 п.1 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захисту права, є визнання права.

Крім того, судом встановлено, що до встановлення за адресою позивача загальнобудинкового приладу обліку природного газу, нарахування за спожитий природний газ здійснювались згідно норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року №203 та роздрібної ціни на природний газ, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року №758 по формулі 7,1 куб м на одну зареєстровану особу.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 року №609 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", норму споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників для плити газової було змінено з 7.1 куб.м на 5.4 куб. м людино-місяць.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій АТ «Дніпропетровськгаз», щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни буд. АДРЕСА_1 з метою комерційного обліку спожитого природного газу, то суд вважає, що позивач, висуваючи дану вимогу, фактично наділяє себе повноваженнями вирішувати це питання одноособово за себе та всіх жителів багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , які не наділяли її відповідним правом представляти свої інтереси в суді, та задоволення цієї вимоги може вплинути на права інших мешканців будинку, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

При цьому слід зазначити, що по справі №214/2435/17, висновки Великої Палати Верховно Суду, з якої покладені в основу даного рішення позивачами були всі співласники баготоквартирного будинку, а по даній справі позивачем є лише один співвласник, тому суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та інституту представництва, приходить до висновків про задоволення позовних вимог, що стосуються індивідуально позивача.

Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд на підставі ст. 12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст.13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Також, суд враховує, що задоволення позову в частині встановлення позивачеві індивідуального приладу обліку газу, буде відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою захисту оспорюваних прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. за одну вимогу немайнового характеру, яка судом задоволена, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору. Оскільки у задоволенні іншої другої позовної вимоги суд відмовляє, то судові витрати за цю вимогу слід віднести за рахунок держави, враховуючи те, що позивач звільнена від його сплати на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VІ від 16.06.2011р.; ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»; п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. № 620 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку» (в редакції постанови КМУ від 27.01.2016р.), постановами НКРЕКП від 24.03.2016 року №391 (зі змінами внесеними від 22.12.2016 року постановою № 2344); від 30.09.2015р. №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», та згідно зі ст. ст. 4, 12,13, 141, 247, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - в квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» код ЄДРПОУ 03340920, що розташоване за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Учасники справи:

- Позивач ОСОБА_1 (зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 )

- Відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (юридична адреса: м.Дніпро, вул.Шевченка, 2).

Рішення суду складено 28.09.2020 року.

Суддя