Рішення № 91820083, 28.09.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5364/20

2/212/2853/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Мотивуючи свою заяву тим, що в період з 28.04.2000 року по 07.05.2001 року, з 24.05.2004 року по 06.06.2019 року він працював на різних посадах на структурних підрозділах, що входять до ПрАТ «СУХА БАЛКА». Під час роботи на підприємстві відповідача з ним трапилося два нещасних випадки у 2005 році та 2015 році. Окрім травм, він також отримав професійне захворювання, причиною яких стала робота на підприємстві ПрАТ «СУХА БАЛКА». Висновком МСЕК від 10.01.2006 року позивачу первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності, у зв`язку з трудовим каліцтвом, інвалідність не встановлена. При наступному переогляді висновком МСЕК від 02.06.2020 року позивачу було встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 55% - по хронічним захворюванням та 10% - по нещасному випадку ( трудове каліцтво) 2005 року та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.05.2021 року. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я і йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що порушено звичайний уклад його життя, змушений постійно звертатися в лікувальні заклади, щоб зняти біль, відчуває порушення душевної рівноваги, поганий сон на фоні сильних больових відчутів. Також зазначає, що покращення його здоров`я не відбувається, а навпаки погіршується. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 306 995, 00 грн., яку просив стягнути з відповідача, а також відшкодувати судові витрати пов`язані з отриманням правничої допомоги у розмірі 3 000, 00 грн..

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представник відповідача Ботвінко О.А. скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання йому моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, що робота на підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів(підвищена вібрація, пил, знижена температура, шум, тощо) усунути ці фактори не можливо, порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються підвищеною оплатою праці, пільговою пенсією, додатковими відпустками, скороченим робочим часом. Зазначають, що підприємство не порушувало технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку настанням шкоди не вчиняло, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров`я позивача. Позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди. Вважають, що сума в яку оцінив позивач свої моральні страждання не відповідає вимогам розумності та справедливості, є необґрунтованою та завищеною.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України", а саме в п. 33, суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом періодів з 28.04.2000 року по 07.5.2001 року та в період з 24.05.2004 року по 06.06.2019 року працював на різних посадах на шахті «Ювілейна», шахтобудівельному управлінні шахта ім. «Фрунзе» ПРАТ «СУХА БАЛКА». 05 червня 2019 року звільнений за станом здоров`я, що перешкоджає роботі, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книги позивача( а.с. 6-7).

13 жовтня 2005 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок при виконанні трудових обов`язків ОСОБА_1 , про що 17 жовтня 2005 року складено акт №20 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом причинами нещасного випадку зазначено порушення нормативно - правових актів з охорони праці, а саме ЗУ «Про охорону праці», «Посадової інструкції з охорони праці начальника дільниці», «Правил внурішнього трудового розпорядку працівників ВАТ «Суха Балка», що призвели до нещасного випадку. Винними особами встановлено: начальника дільниці ОСОБА_3 , гірничий майстер дільниці ОСОБА_4 , та прохідник дільниці ОСОБА_1 ( а.с. 24-25; 29-30).

09 вересня 2015 року з позивачем ОСОБА_1 стався другий нещасний випадок, про що 14 вересня 2015 року складено акт № 15 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом Форми Н-1 на підставі якого складено акт проведення розслідування нещасного випадку Форми Н-5. Комісією про нещасний випадок встановлено винних осіб - ОСОБА_1 , прохідника підземної дільниці №21 ПАТ «Євраз Суха Балка», який при пересуванні по головному квершлагу 7 осі не подбав про особисту безпеку, оступився та впав, чим порушив вимоги п.1.19.2 «Інструкції з охорони праці №10 для прохідника» ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА»(а.с. 21-23;26-28).

Згідно Акту Форми П-4 від 19.02.2020 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача протягом 15 років в умовах впливу шкідливих факторів : показник загальної вібрації становив 57 дБ при нормі 50 дБ по ДСН 3.3.6.039-99,; пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму концентрацію в 3.35 рози по ГОСТ 12.1.005-88 «Загально санітарно - гігієнічні вимоги до повітря робочої зони 6.7 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3 (а.с.14 -18).

У Медичному висновку Лікарсько - експертної комісії ДУ «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» від 29.01.2020 року відображений професійний маршрут позивача ОСОБА_1 : 27.09.2000 рік - 07.05.2001 рік - ВАТ « Суха Балка» шахта ім. Фрунзе, підземний прохідник; 24.05.2004 рік по 07.12.2009 рік ВАТ «СУХА БАЛКА», ШБУ, підземний прохідник; 07.12.209 по 09.09.2010 рік - ВАТ «СУХА БАЛКА», шахта ім. Фрунзе, підземний кріпильник; 13.09.2010 року - 06.11.2014 року - ТОВ «Кривбасшахтобуд», підземний прохідник; 07.11.2014 по 05.06.2019 року - ПрАТ «Суха Балка», ШБУ, підземний прохідник. Всього стажу в шкідливих умовах 15 років 09 місяців ( а.с. 34-35).

Висновком МСЕК від 10.01.2006 року ОСОБА_1 первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом, з наступним переоглядом, інвалідність не визначено (а.с. 31).

Висновком МСЕК серії 12 ААА № 079037 від 02.06.2020 року ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності з яких 55% по хронічним захворюванням, 10% - по трудовому каліцтву 2005 року та з 25.05.2020 року третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з наступним переоглядом 01.05.2021 року (а.с.32).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, та встановлена вина лише позивача, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини, а травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язана з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 закріплено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від підприємства грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я та травмуванням внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив професійну працездатність у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65%, період роботи у відповідача на протязі багатьох років в умовах впливу шкідливих факторів та за цей період з позивачем сталося два нещасних випадки, встановленням третьої групи інвалідності, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 95 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 950 гривень 00 копійок.

Що стосується витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги від 12 червня 2019 року, акт виконаних робіт відповідно до якого загальна вартість роботи склала 3 000 грн. з яких: попереднє опрацювання документів та законодавчої бази - 750 грн., вивчення судової практики - 750 грн., консультація і підготовка позовної заяви - 1500 грн. . Відповідно квитанції на підставі договору б/н від 12.06.2020 року позивачем сплачено 3000 гривень адвокату Бузинарській Д.М. (а.с.42-45).

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

При частковому задоволенні позовних вимог, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу відшкодовуються позивачеві пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату на правову допомогу у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить (3000 грн. (сплачені витрати на правову допомогу) х 30, 95% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 928 грн. 50 коп.).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 928 грн. 50 коп., при цьому судом враховано, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97), а також враховано складність справи та виконаних представником робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони позивача.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь держави судовий збір в розмірі 950 гривень.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 928 гривень 50 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУХА БАЛКА», місцезнаходження: місто Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄДРПОУ:00191329

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 28 вересня 2020 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін