Рішення № 91816443, 28.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Київ № 826/8637/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення,

установив:

05.06.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" (ПрАТ «ЄСК», позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якій позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкову вимогу від 20.03.2018 №55149-17;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2018 №55149-17;

- податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208.

В обґрунтування адміністративного позову з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що підстави виникнення заборгованості в сумі 1 110 049,15 грн у зв`язку із наявністю якої формовано податкову вимогу від 20.03.2018 №55149-17 відповідачем не обґрунтовані. Позивач не узгоджував вказану суму грошового зобов`язання, тому відсутні підстави вважати вказану суму податковим боргом, як наслідок, відповідач не мав законних підстав формувати спірну вимогу та приймати рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2018 №55149-17.

Також позивач надав докази сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 4-й квартал 2017 року.

Податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208 прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913. Позивач вважає незаконним проведення вказаної камеральної перевірки, адже відповідач під час цієї перевірки досліджував звітність позивача, яка досліджується виключно під час документальної перевірки.

Також позивач звернув увагу на суперечливість позиції відповідача, яка викладена у відзивах на позовну заяву. Зауважив, що відповідач не надав обґрунтованих пояснень щодо підстав прийняття оскаржуваних рішень, не пояснив яким чином позивач порушив вимоги податкового законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзиви на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову ПрАТ «ЄСК». Зауважив, що позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік з порушенням вимог щодо форми виправлення помилок у податковій декларації, тому уточнення не відображені у інтегрованій картці платника податків ПрАТ «ЄСК» у зв`язку з чим за позивачем почала обліковуватись заборгованість зі сплати податку на прибуток за 2017 рік в сумі 1 094 807 грн.

Також відповідач вказав, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208 є правомірним, адже в ході камеральної перевірки встановлено розбіжність між показниками уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та фінансової звітності підприємства, що призвело до заниження об`єкта оподаткування на 1 034 957 грн.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, неявку представника відповідача належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, суд за клопотанням представника позивача, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

28.02.2018 ПрАТ «ЄСК» подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

В подальшому позивачем самостійно виявлено помилки у вказаній декларації.

Так, у рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік помилково зазначено показник фінансового результату 1 238 370 грн замість вірного 204 043 грн, у рядку 03 - суму різниць, замість -28 418 грн, зазначено -1 062 745 грн. Також у рядках 17 та 19 вказаної декларації помилково зазначено невірну суму податку на прибуток, замість вірної 60 480 грн, зазначено 1 094 807 грн.

З метою виправлення вказаної помилки 06.03.2019 ПрАТ «ЄСК» подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, в якій у рядках 17 та 19 зазначено 60 480 грн. Також у рядку 02 декларації показник 1 238 370 грн замінено на 204 043 грн, у рядку 03 - суму різниць, замість помилкової -1 062 745 грн, зазначено -28 418 грн.

20.03.2018 ГУ ДФС у м. Києві направлено ПрАТ «ЄСК» податкову вимогу №55149-17 про сплату податкового боргу в загальному розмірі 1 100 049,15 грн, в тому числі з:

- податку на прибуток підприємств в сумі 1 094 635,11 грн;

- податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 5 414,04 грн.

Також 20.03.2018 відповідач на підставі статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) прийняв рішення №55149-17 про опис майна ПрАТ «ЄСК» у податкову заставу.

ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток щодо виявлення помилок (порушень) при поданні уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

За результатом перевірки складено акт від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913, в якому зафіксовано порушення ПрАТ «ЄСК» вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України при поданні уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

Так, встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в сумі 204 043 грн (рядок 02 декларації) та звіту про фінансові результати в сумі 1 239 000 грн (рядок 2290), що призвело до заниження об`єкту оподаткування на 1 034 957 грн та податку на прибуток на 186 292 грн.

На підставі висновків акту від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208, яким збільшено суму грошового зобов`язання ПрАТ «ЄСК» з податку на прибуток підприємств на 232 865 грн, в тому числі на 186 292 грн за податковим зобов`язання та на 46 573 грн за штрафними санкціями.

Позивач вважає протиправними вказані рішення відповідача, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначено статтею 137 ПК України.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статті 135 ПК України (пункт 137.1 статті 137 ПК України).

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п.137.5 ст.137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Пунктом 137.5 статті 137 ПК України встановлено, що річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За визначенням, наведеним у абзацу 1 пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

У відповідності до пункту розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 за №751/28881 (Порядок №422), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Згідно пункту 1 Розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

За змістом розділу IV Порядку №422 в ІКП відображаються показники щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків. Перевірені звітні документи автоматично обробляються інформаційною системою органів ДФС в частині відображення даних, що впливають на стан розрахунків платника із бюджетом, в ІКП.

При прийманні поданих платниками Звітних документів здійснюється контроль щодо наявності/достовірності обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені у Звітному документі, до його прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти Звітний документ з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких умов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такого, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

При відсутності зауважень до оформлення Звітного документа він вважається прийнятим та реєструється датою фактичного отримання органом ДФС.

Якщо Звітний документ оформлено з порушеннями, платнику надається письмове повідомлення про відмову у його прийнятті із зазначенням причин такої відмови. Звітний документ реєструється в інформаційній системі органів ДФС з ознакою «Вважається неподаним» та інформацією про причини відмови у прийнятті.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Форма уточнюючого розрахунку станом на час подання уточнюючої податкової декларації позивача від 06.03.2018, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.10.2015 №897.

Відповідно до примітки 9, передбаченої у формі податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у разі самостійного виправлення помилок шляхом уточнення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств відповідно до статті 50 розділу II Податкового кодексу України, у розділі «Виправлення помилок» заповнюється відповідний показник у рядках 26-30 декларації.

Встановлено, що в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, яку позивач подав 06.03.2018, позивач зокрема виправив показники в рядках 17 та 19 декларації замінивши задекларований розмір податку на прибуток з 1 094 807 грн на 60 480 грн, у рядку 02 декларації показник 1 238 370 грн замінив на 204 043 грн.

Разом з цим, в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, яку позивач подав 06.03.2018, позивач не вказав жодного показника у розділі «Виправлення помилок», зокрема не заповнив рядок 26 «Збільшення (зменшення) податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється (позитивне (від`ємне) значення (рядок 19 - рядок 19 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка уточнюється))».

Таким чином, суд вважає, що уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, не відповідає формі, яка передбачена Наказом Міністерства фінансів України 20.10.2015 №897.

При цьому, відповідач зобов`язаний прийняти таку декларації, адже згідно пункту 49.3 статті 49 ПК України єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

З урахуванням пункту 50.1 статті 50 ПК України, відсутні підстави вважати, що позивач належним чином виправив помилку у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

З огляду на відсутність даних у рядку 26 уточнюючої декларації декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, такий показник зменшення податкового зобов`язання не відображено в інтегрованій картці платника податків ПрАТ «ЄСК».

Відтак, у ІКП ПрАТ «ЄСК» правомірно почала відображатись самостійно визначена позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік сума податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 094 807 грн.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

У відповідності до підпункту 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації за базовий період, що дорівнює календарному року, для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Тобто, граничний термін подання річної декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік - 01.03.2018, граничний термін сплати податкового зобов`язання - 11.03.2018.

Встановлено, що ПрАТ «ЄСК» 15.03.2018 сплачено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2017 рік в сумі 60 480 грн.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, наявності у позивача переплати станом на 11.03.2018 в сумі 171,89 грн та застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в сумі 6048 грн, у позивача виник податковий борг зі сплати податку на прибуток підприємств, який станом на 11.03.2018 складав 1 094 635,11 грн, станом на 27.03.2018 - 1 034 155,11 грн.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.07.2017 за за №902/30770 (Порядок №610), податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Згідно даних ІКП ПрАТ «ЄСК» за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, станом на 31.01.2018 рахується заборгованість в сумі 5 414,04 грн.

Суд враховує, доводи позивача про те, що згідно платіжного доручення від 29.01.2018 №11 сплачено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 4-1 квартал 2017 року в сумі 11 840,2 грн.

Водночас, суд зауважує, що зарахування вказаних коштів в сумі 11 840,2 грн згідно платіжного доручення від 29.01.2018 №11 відповідним чином відображено в ІКП ПрАТ «ЄСК» за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Отже, доводи позивача в цій частині не спростовують наявності вказаного податкового боргу.

Будь яких інших обґрунтувань незаконності обліковування вказаного податкового боргу за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки позивач не надав.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що станом на 20.03.2018 за ПрАТ «ЄСК» рахувався податковий борг в загальному розмірі 1 100 049,15 грн, в тому числі з: податку на прибуток підприємств в сумі 1 094 635,11 грн; податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 5 414,04 грн.

Отже, відповідач правомірно сформував та направив ПрАТ «ЄСК» податкову вимогу від 20.03.2018 №55149-17.

Відповідно до підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

З урахуванням встановленого факту несплати у строки, встановлені ПК Укаїни, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної ПрАТ «ЄСК» те необхідності у зв`язку із цим опису майна у податкову заставу ПрАТ «ЄСК», суд вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2018 №55149-17.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 20.03.2018 №55149-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2018 №55149-17.

Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208 та надаючи юридичну оцінку доводам сторін в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Судом встановлено, що предметом перевірки за результатами якої складено акт від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913 на підставі якого ГУ ДФС у м. Києві прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208, була виявлена помилка при поданні ПрАТ «ЄСК» уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

Відповідач зазначив, що ПрАТ «ЄСК» порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України при поданні уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, адже встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в сумі 204 043 грн (рядок 02 декларації) та звіту про фінансові результати в сумі 1 239 000 грн (рядок 2290 звіту), що призвело до заниження об`єкту оподаткування на 1 034 957 грн та податку на прибуток на 186 292 грн.

Таким чином, предметом вказаної перевірки фактично були дані уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, та водночас звіту про фінансові результати в сумі 1 239 000 грн, в якому не відображено відповідних уточнень аналогічно до податкової декларації.

Отже, в ході перевірки відповідач не врахував наведених вище обставин щодо не відображення у ІКП позивача даних з уточнюючої податкової декларації ПрАТ «ЄСК» з податку на прибуток підприємств за 2017 рік щодо коригування в бік зменшення розмірів об`єкту оподаткування та податку.

З урахуванням висновків перевірки фактично виникла ситуація, за якої відповідач не прийняв уточнення до податкової декларації в частині зменшення об`єкту оподаткування та суми податку, але водночас донарахував податкове зобов`язання з огляду на висновок про заниження позивачем об`єкту оподаткування, виходячи з того, що позивач задекларував занижений розмір об`єкту оподаткування в уточнюючій податковій декларації.

При цьому, якщо враховувати дані ІКП ПрАТ «ЄСК» станом на час проведення перевірки, позивач визначив податкове зобов`язання в сумі 1 094 807 грн, а не 60 480 грн, як зазначено в акті перевірки.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження ПрАТ «ЄСК» об`єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на 1 034 957 грн та податку на прибуток на 186 292 грн, що свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем частково доведено належними та допустимим доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в повній мірі виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір в сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в частині майнових вимог в розмірі 232 865 грн, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача судовий збір в сумі 3 492,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.04.2018 №0242581208.

Відмовити в задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві на користь Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 492,98 грн (три тисячі чотириста дев`яносто дві гривні дев`яносто вісім копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Європейська страхова компанія" (місцезнаходження юридичної особи: 01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 3-Г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 32825387).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак