Рішення № 91815323, 22.09.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2492/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участі секретаря судового засідання Кюсєвої Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Насонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про збільшення розміру аліментів, стягнення пені з платника аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 , третя особа - Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про збільшення розміру аліментів, стягнення пені, вказуючи, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі № 233/1752/17 було вирішено стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошові сумі у розмірі 1700 грн. щомісячно, починаючи з 24 березня 2017 року, до повноліття дитини. Рішення суду набрало законної сили та позивач отримала виконавчий лист, виконавче провадження № 55984521 за яким було відкрите 15 березня 2018 року. Згодом, за проханням відповідача позивачкою було відкликано виконавчий лист, відповідач обіцяв оплачувати аліменти своєчасно та в повному обсязі на банківську картку, однак добровільно не виконував рішення суду та допустив утворення заборгованості. Виконавчий лист про стягнення аліментів позивачкою було повторно пред`явлено до примусового виконання, виконавче провадження № 62058598 було відкрите 14 травня 2020 року. Відповідно до розрахунку державного виконавця станом на 01 травня 2020 року за період з серпня 2018 року заборгованість відповідача склала 35 700 грн.

З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів змінився визначений законодавством прожитковий мінімум на дитину, а також середня заробітна плата у Донецькій області. Через проблему з зором сина позивачка змушена витрачати чималі кошти на його лікування. Крім того, зросли потреби дитини, у тому числі на навчання, одяг, харчування, інші невід`ємні потреби. Син навчається у музичній школі, що потребує коштів.

Відповідач має змогу сплачувати аліменти у більшому розмірі, оскільки він є здоровим та працездатним чоловіком, працює та має постійний дохід, тому на думку позивачки може сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 3500 грн. щомісячно.

У зв`язку із наявною заборгованістю по сплаті аліментів, яка утворилася з вини відповідача, вважає, що відповідно до ст.. 196 СК України з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів станом на 22 травня 2020 року (дату звернення до суду із позовом). Загальна сума пені за період часу з листопада 2018 року по 22 травня 2020 року згідно детального розрахунку становить 59 115,00 грн., однак із врахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України стосовно не перевищення стягнення пені від суми заборгованості по аліментам, розмір пені в даному разі становить 35 700 грн., що дорівнює сумі заборгованості по аліментам.

Позивач просить: - змінити розмір аліментів, що визначений рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі №233/1752/17 та стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду, та до повноліття дитини;

- стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пеню за несплачені аліменти за період з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року у розмірі 35700 грн.;

- вирішити питання про судові витрати.

У подальшому позивачкою уточнено позовні вимоги та зменшено заявлену до стягнення суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (а.с. 117-120), із врахуванням надання органом державної виконавчої служби інформації та довідки щодо фактично сплачених відповідачем аліментів позивач просила суд: - змінити розмір аліментів, що визначений рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі № 233/1752/17 та стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду, та до повноліття дитини;

- стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пеню за несплачені аліменти за період з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року, що дорівнює сумі заборгованості по аліментам відповідача станом на 22 травня 2020 року, у розмірі 10 200 грн.

Позивачка ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснив, що сума аліментів у 3500 грн. обчислена з врахуванням середньої заробітної плати по Донецькій області станом на теперішній час, так само як і розмір аліментів у твердій грошовій сумі, що були стягнуті рішенням суду у 2017 році. За три роки показники середньої заробітної плати та прожиткового мінімуму зросли. Також, зросли потреби дитини, вона росте, розвивається, навчається, хворіє. Влітку позивачка організовує для сина відпочинок, хлопчик їздить до літнього табору. Проблеми із зором хлопчик має від народження, однак зір із часом погіршується. Відповідач офіційно не працевлаштований, при цьому минулого року отримав дохід у значному розмірі, який є суттєвим навіть при поділі на 12 місяців, зміг погасити заборгованість по аліментах протягом нетривалого періоду часу, тож, майновий стан відповідача покращився та він у змозі сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 3500 грн. на місяць. Крім того, пояснив, що відповідачем, який був обізнаний про свій обов`язок сплачувати щомісячно аліменти у сумі 1700 грн., допущено утворення заборгованості, так як аліменти сплачувалися нерегулярно та не в повному обсязі, тож позивачка має право на стягнення неустойки (пені). Нарахування пені проведено з урахуванням практики Верховного Суду, відповідачем не надано доказів сплати аліментів, не включених до розрахунку. Зазначив, що пеня нараховується незалежно від перебування виконавчого документа на примусовому виконанні, якщо має місце заборгованість по аліментах. Доводи представників відповідача про відсутність заборгованості по аліментах станом на липень 2020 року не заслуговують на увагу, оскільки спірний період за даним позовом не включає липень 2020 року, розмір заборгованості та пеня обчислені станом на дату звернення із позовом до суду - 22 травня 2020 року. Зауважив, що стороною позивача підтримуються уточнені позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за період часу з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року в розмірі 10 200 грн., що дорівнює сумі заборгованості по аліментам станом на 22 травня 2020 року, яка визначена на підставі розрахунку державного виконавця. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, із урахуванням уточнень.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав до суду письмовий відзив (а.с. 58), в якому зазначив, що додана до матеріалів позову довідка державного виконавця про розмір заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 травня 2020 року на його думку містить арифметичні суперечності та не відображає суми сплачених аліментів за певний період часу. Відповідач, за наявною у нього інформацією, заборгованості по сплаті аліментів не має. Також, вважає, що позовна вимога про збільшення розміру аліментів на дитину заявлена без достатнього правового обґрунтування, будь-які докази для збільшення розміру аліментів та логічного розрахунку такого збільшення відсутні. Просив відмовити у позові в повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судовому засіданні не визнали позовні вимоги, вказуючи, що відповідач ОСОБА_5 не працює, у теперішній час має незадовільний стан здоров`я, перебуває на обліку у міському центрі зайнятості в якості безробітного.

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив у судовому засіданні, що необхідність збільшення розміру аліментів позивачкою не обґрунтована та не підтверджена. Збільшення прожиткового мінімуму та зростання цін не є підставою для збільшення аліментів у твердій грошовій сумі, які згідно діючого законодавства підлягають індексації. Всі зазначені у позові про збільшення розміру аліментів підстави існували на час розгляду судом справи про стягнення аліментів, в тому числі потреби дитини у навчанні, лікуванні. Відповідач проживає однією сім`єю з жінкою та її неповнолітніми дітьми, яким надає матеріальну допомогу. Крім того, виконавче провадження за виконавчим листом було відкрито повторно 14 травня 2020 року, постанову державного виконавця відповідач отримав 21 травня 2020 року, після чого погасив заборгованість по аліментам. Станом на липень 2020 року заборгованість по аліментам відсутня. На думку сторони відповідача пеня за прострочення аліментів не може нараховуватися за період часу, коли виконавчий лист не перебував на виконанні. Як первісний, так і уточнений розмір пені, заявлений до стягнення, відповідачем не визнається. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи - Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Насонова А.В., у судовому засіданні пояснила, що виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_5 перебував на виконанні у Костянтинівському відділі ДВС, 17 липня 2018 року його було повернуто стягувачу ОСОБА_4 за її заявою. 14 травня 2020 року, при повторному надходженні виконавчого документу для примусового виконання, було відкрите виконавче провадження, копія постанови направлена сторонам. Розмір заборгованості по сплаті аліментів спочатку було визначено без врахування часткової сплати аліментів боржником, після надання доказів такої сплати розрахунок заборгованості було уточнено. 23 липня 2020 року боржником однією квитанцією було сплачено 11 600 грн. та остаточно погашено заборгованість, станом на теперішній час заборгованість по сплаті аліментів складає за серпень 2020 року - 1700 грн. При вирішенні спору сторін по суті поклалася на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що малолітній ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк, його матір`ю є ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_5 (а.с. 14).

Малолітній ОСОБА_5 мешкає разом з матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 9-11), що не оспорюється відповідачем.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року, що набрало законної сили 06 лютого 2018 року, стягнуто з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1700 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 24 березня 2017 року, до повноліття ОСОБА_6 (а.с. 12-13).

Виконавчий лист № 233/1752/17 видано стягувачу 14 березня 2018 року (а.с. 15).

Згідно позначки у виконавчому документі (а.с. 15 зворот) 17 липня 2018 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (заява стягувача).

Як встановлено у ході судового розгляду справи, позивачкою ОСОБА_4 вдруге було пред`явлено виконавчий документ до примусового виконання до Костянтинівського МРВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за яким 14 травня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62058598.

На обґрунтування позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів щодо лікування дитини позивачкою надано до матеріалів справи:

- копію виписки із медичної карти пацієнта № 442/19 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата обстеження у ТОВ «Центр лазерної хірургії ока «ВІЗІУМ» м. Київ - 23 червня 2020 року, короткий анамнез - діагностичні дослідження, проведене лікування: знаходиться на ортокератологічній терапії нічними лінзами з серпня 2019 року, носить нерегулярно, повний діагноз - міопія слабкого ступеня обох очей (на ортокератологічній терапії), лікування і трудові рекомендації: продовження терапії, хімічна очистка лінз 1 р в 3 дні, зволоження - Унітірс, огляд 1 серпня, продовження терапії, новий контракт (а.с. 46);

- копію акту виконання медичних послуг ТОВ «Центр лазерної хірургії ока «ВІЗІУМ» м. Київ № 000234826 від 30 липня 2019 року, згідно якого пацієнтом - ОСОБА_6 прийнято та оплачено в повному обсязі обстеження та консультацію лікаря (а.с. 17);

- копію акту виконання медичних послуг ТОВ «Центр лазерної хірургії ока «ВІЗІУМ» м. Київ № 000238255 від 13 серпня 2019 року, згідно якого пацієнтом - ОСОБА_6 прийнято та оплачено в повному обсязі підбір рефракційних лінз Paragon CRT 100 1 посл. по 600 грн., програму рефракційної терапії Paragon CRT 100 1 посл. по 2000 грн. (а.с. 18),

- копії фіскальних чеків: - від 30 липня 2019 року щодо оплати повного офтальмологічного обстеження та консультації на суму 530 грн., від 30 липня 2019 року програма «Міопія» на суму 200 грн., - від 31 липня 2019 року програма «Міопія» на суму 200 грн., - від 01 серпня 2019 року програма «Міопія» на суму 200 грн., - від 02 серпня 2019 року програма «Міопія» на суму 200 грн. (а.с. 17), - підбір рефракційних лінз Paragon CRT 100, програма рефракційної терапії Paragon CRT 100 на загальну суму 2600 грн., - від 13 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_8 Оптика на суму 9000 грн. (а.с. 18), - від 23 червня 2020 року ФОП ОСОБА_8 Оптика на суму 748 грн. (а.с. 49).

Згідно копій квитанцій від 22 травня 2020 року платником ОСОБА_4 проведено оплату за навчання ОСОБА_6 на рахунок Костянтинівського міського відділу культури, викладач Соловйов А.В., за березень 2020 року - 160 грн.; за квітень 2020 року - 160 грн.; за травень 2020 року - 160 грн. (а.с. 19).

Як вбачається з дублікатів чеків (а.с. 20), 23 березня 2020 року позивачкою ОСОБА_4 сплачено за дистанційне навчання, шостий клас - 1850 грн.; 30 березня 2020 року за навчання по предмету іноземні мови, англійська мова - 1100 грн.; 05 квітня 2020 року за дистанційне навчання, шостий клас - 3200 грн.; 04 травня 2020 року за дистанційне навчання, шостий клас - 2400 грн.; 13 травня 2020 року за дистанційне навчання, шостий клас - 600 грн.; 21 травня 2020 року за індивідуальні заняття з математики - 600 грн.

16 червня 2019 року за № 16/06/04, 27 червня 2019 року за № 27/06/12, 21 липня 2019 року за № 21/07/05, 24 червня 2020 року за № 24/06/02 позивачкою ОСОБА_4 , яка представляє інтереси ОСОБА_6 (учасника), укладено договори про надання рекреаційних послуг за програмою «ЕкстреМал» з СПД - ФОП ОСОБА_10 , місце перебування - Україна, Коростишів, вартістю 8500 грн., 9500 грн., 8500 грн. та 19000 грн. відповідно (а.с. 21-23, 47-48).

Крім того, на підтвердження позовних вимог позивачкою ОСОБА_4 суду надано копії: - чеку № 10628 ТОВ «Інтертоп Україна» м. Київ від 08 березня 2019 року про придбання кросівок дитячих вартістю 2399 грн., - видаткової накладної ТОВ «Інтертоп Україна» м. Київ від 24 жовтня 2019 року, службового чеку від 01 листопада 2019 року про придбання черевиків дитячих, хлоп., вартістю 2079 грн. (а.с. 24), - видаткової накладної ТОВ «Декатлон Україна» від 15 липня 2019 року про придбання черевиків скельних вартістю 1690 грн. (а.с. 25).

При вирішенні між сторонами спору з приводу утримання дитини, суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою ВРУ № 789-ХП від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховуються дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною другою статті 182 СК України (із змінами і доповненнями) встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1). Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.5).

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отримувати належне утримання - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

При зверненні до суду із позовом позивачкою ОСОБА_4 не долучено доказів зміни її матеріального чи сімейного стану, погіршення стану здоров`я, тощо. Як пояснив у судовому засіданні представник позивачки, вказані обставини не зазнали змін від часу вирішення судом спору між сторонами у справі про стягнення аліментів на утримання дитини.

Вирішуючи питання щодо збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення, суд враховує: - стан здоров`я та матеріальне становище відповідача ОСОБА_5 , який є працездатним, станом на час розгляду справи не працює; перебував на обліку у Костянтинівському міському центрі зайнятості у період часу з 01 по 18 липня 2020 року, отримав дохід у липні 2020 року у розмірі 548,39 грн. (а.с. 88, 111); згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у період 1-4 кв. 2018 року - відсутня інформація про доходи, у 1 кв. 2019 року отримано дохід у вигляді боргу в розмірі 219 469,35 грн., дохід від продажу (обміну) нерухомого майна у розмірі 65 000 грн., у період 2-4 кв. 2019 року, 1 кв. 2020 року - відсутня інформація про доходи (а.с. 79); відповідно до довідки № 15 КНП «Інфекційна лікарня м. Костянтинівка» від 03 липня 2020 року, результатів медичних досліджень хворіє на хронічний вірусний гепатит С, потребує подальшого нагляду та лікування інфекціоніста, гастроентеролога (а.с. 66, 89-90).

Суд частково погоджується із доводами сторони позивача про наявність змін у матеріальному становищі платника аліментів після ухвалення судом 08 листопада 2017 року рішення про стягнення аліментів, що підтверджується відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також враховує, що відповідно до розрахунку державного виконавця дохід відповідача дозволив сплатити аліменти за період часу з травня по липень 2020 року включно у загальному розмірі (1700 грн + 1000 грн + 12 600 грн) 15 300 грн (а.с. 123)

Відповідач є працездатною людиною, не має встановлених лікарем протипоказань до праці, його сімейний стан не змінився, а тому, на думку суду, він має можливість забезпечити дитині належний та достойний рівень життя.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходить з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі до 2000 грн. на місяць, до повноліття дитини, що на переконання суду, забезпечить інтереси та потреби дитини та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище. За наведених вище обставин, суд відхиляє сторони відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що та обставина, що відповідач ОСОБА_5 відповідно до акту обстеження умов проживання спеціалістів Служби у справах дітей м. Костянтинівки проживає за адресою: АДРЕСА_3, разом із ОСОБА_11 , та дітьми останньої - ОСОБА_12 , 2009 р.н., ОСОБА_13 , 2010 р.н. (а.с. 87), досліджувалася судом при розгляді цивільної справи № 233/1752/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини й додаткових витрат на дитину, та їй була надана відповідна оцінка (а.с. 12-13). Доказів того, що малолітні діти були усиновлені відповідачем або він є їх законним представником на інших визначених діючим законодавством підставах суду не надані.

Надані стороною позивача докази щодо оплати надання дитині рекреаційних послуг, на думку суду, не можуть слугувати підставою для збільшення розміру аліментів у розумінні діючого законодавства України.

При цьому, суд зауважує, що при стягненні судом рішенням від 08 листопада 2017 року аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі 1700 грн. щомісячно було враховано потреби дитини у харчуванні, одязі, навчанні, тощо. В той же час, витрати на лікування вад зору дитини за умови підтвердження їх необхідності призначеннями лікаря та відповідними доказами їх фактичного понесення можуть слугувати підставою для звернення до суду із окремим позовом щодо відшкодування додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, у порядку ст. 185 СК України.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням відповідно до ст.192 СК або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, аліменти у визначеному судом збільшеному розмірі мають стягуватися від дня набрання рішенням суду законної сили.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року, суд дійшов наступних висновків.

Згідно доданої до матеріалів позову довідки державного виконавця (а.с. 16) заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4 за період часу з 01 серпня 2018 року по квітень 2020 року включно складала 35 700 грн.

Під час розгляду цивільної справи відповідачем здійснювалося погашення заборгованості по аліментах, так, згідно довідок державного виконавця (а.с. 81, 83, 122-123), станом на 01 травня 2020 року заборгованість склала 14 700 грн.; станом на 01 червня 2020 року - 11 400 грн.; станом на 01 серпня 2020 року - заборгованість відсутня; станом на 01 вересня 2020 року - сума заборгованості становить 1700 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що, оскільки заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, то позивачка дійсно має право на стягнення неустойки (пені) у визначеном законом розмірі.

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, із метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині 4 статті 155 СК України.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

За частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Сама такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідча про неправомірність нарахування пені за прострочення сплати аліментів у період, коли виконавчий документ не перебував на примусовому виконанні, оскільки за положеннями статті 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у визначеному законом розмірі у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками. Той факт, що стягувачці ОСОБА_4 виконавчий документ № 233/1752/17 державним виконавцем 17 липня 2018 року було повернуто за її заявою у результаті досягнення домовленості з боржником ОСОБА_5 щодо добровільної сплати аліментів, не оспорювався стороною відповідача та не спростований у ході судового розгляду справи. Так само, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами утворення заборгованості по сплаті аліментів у вказаний період часу, у зв`язку з простроченням щомісячних платежів та сплатою аліментів у неповному розмірі. Тож, відсутність відкритого виконавчого провадження у період часу з 17 липня 2018 року по 14 травня 2020 року не звільняла відповідача від сплати аліментів на утримання дитини та на переконання суду не є підставою для відмови у позові про стягнення пені за вказаний період часу.

Розглядаючи цивільну справу у межах заявлених позовних вимог, суд перевіряє розрахунок пені, наведений позивачкою, визначений станом на день звернення до суду із позовом - 22 травня 2020 року.

Отже, з огляду на вищезазначене, сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить:

- за серпень 2018 року - пеня відсутня;

- за вересень 2018 року - пеня відсутня;

- за жовтень 2018 року оплата відсутня, але враховуючи, що у серпні та вересні 2018 року оплата надійшла по 2000 грн. - 600 грн. зараховуються у рахунок виплати за жовтень 2018 року: 1100 грн. (1700 грн - 600 грн) х 568 (кількість днів з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 6248 грн;

- за листопад 2018 року - пеня відсутня;

- за грудень 2018 року - пеня відсутня;

- за січень 2019 року - пеня відсутня;

- за лютий 2019 року оплата відсутня, але враховуючи, що у січні 2019 року оплата надійшла 2000 грн. - 300 грн. зараховуються у рахунок виплати за лютий 2019 року: 1400 грн. (1700 грн - 300 грн) х 448 (кількість днів з 01 березня 2018 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 6272 грн;

- за березень 2019 року - пеня відсутня;

- за квітень 2019 року оплата часткова в сумі 1000 грн, але враховуючи, що у березні 2019 року оплата надійшла 2000 грн. - 300 грн. зараховуються у рахунок виплати за квітень 2019 року: 400 грн. (1700 грн - 1000 грн - 300 грн) х 387 (кількість днів з 01 травня 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 1548 грн;

- за травень 2019 року оплата часткова в сумі 1000 грн, 700 грн. (1700 грн - 1000 грн) х 356 (кількість днів з 01 червня 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 2492 грн;

- за червень 2019 року оплата часткова в сумі 1500 грн, 200 грн. (1700 грн - 1500 грн) х 326 (кількість днів з 01 липня 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 652 грн;

- за липень 2019 року оплата відсутня, 1700 грн. х 295 (кількість днів з 01 серпня 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 5015 грн;

- за серпень 2019 року оплата часткова в сумі 1000 грн, 700 грн. (1700 грн - 1000 грн) х 264 (кількість днів з 01 вересня 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 1848 грн;

- за вересень 2019 року оплата відсутня, 1700 грн. х 234 (кількість днів з 01 жовтня 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 3978 грн;

- за жовтень 2019 року оплата часткова в сумі 1500 грн, 200 грн. (1700 грн - 1500 грн) х 203 (кількість днів з 01 листопада 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 406 грн;

- за листопад 2019 року оплата часткова в сумі 1500 грн, 200 грн. (1700 грн - 1500 грн) х 173 (кількість днів з 01 грудня 2019 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 346 грн;

- за грудень 2019 року оплата часткова в сумі 1500 грн, 200 грн. (1700 грн - 1500 грн) х 142 (кількість днів з 01 січня 2020 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 284 грн;

- за січень 2020 року оплата відсутня, 1700 грн. х 111 (кількість днів з 01 лютого 2020 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 1887 грн;

- за лютий 2020 року оплата часткова в сумі 1500 грн, 200 грн. (1700 грн - 1500 грн) х 82 (кількість днів з 01 березня 2020 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 164 грн;

- за березень 2020 року - пеня відсутня;

- за квітень 2020 року оплата часткова в сумі 1000 грн, але враховуючи, що у березні 2020 року оплата надійшла 2000 грн. - 300 грн. зараховуються у рахунок виплати за квітень 2019 року: 400 грн. (1700 грн - 1000 грн - 300 грн) х 21 (кількість днів з 01 травня 2020 року по 22 травня 2020 року) х 1 % = 84 грн.

Загальна сума неустойки (пені) завказаний період часу складає - 31 224 грн.

При цьому, на підставі довідок-розрахунків державного виконавця, з урахуванням нарахованих та фактично сплачених боржником сум, стороною позивача визначено розмір фактичної заборгованості по сплаті аліментів за період з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року, виходячи з розрахунку:

-у 2018 році нараховано аліментів 8500 грн., сплачено 8000 грн., різниця складає 500 грн;

-у 2019 році нараховано аліментів 20 400 грн., сплачено 13 000 грн., різниця складає 7400 грн;

-у січні-травні 2020 році нараховано аліментів 8500 грн. (1700 грн х 5 місяців), сплачено частково 6200 грн., різниця складає 2300 грн.

Загальний розмір заборгованості за спірний період згідно розрахунку позивачки становить 10 200 грн. (500 грн + 7400 грн + 2300 грн).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року включно позивачка підтримує саме в уточненому розмірі - 10 200 грн., яку просив суд стягнути з відповідача на користь позивачки.

Наведені вище розрахунки відповідачем повністю або частково не спростовано.

Приймаючи до уваги викладене вище, враховуючи положення частини 1 статті 196 СК України, розглядаючи цивільну справу у межах заявлених та уточнених позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в обсязі, підтриманому стороною позивача у ході судового розгляду, та стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року включно в розмірі 10 200 гривень 00 копійок.

Таким чином, даний позові підлягає до часткового задоволення.

Оскільки позивачка при зверненні до суду із позовом була звільнена від сплати судового збору, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів з відповідача ОСОБА_5 в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 480,46 грн., а також у зв`язку із повним задоволенням уточнених позовних вимог щодо стягнення пені - у розмірі 840,80 грн., а всього з відповідача у дохід держави підлягають до стягнення витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1321,26 грн.

Керуючись ст.ст. 180-183, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 264-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа - Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Торецька, 285; код ЄДРПОУ 35035126), про збільшення розміру аліментів, стягнення пені з платника аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у цивільній справі № 233/1752/17, стягнувши з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи від дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення повноліття дитиною ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 листопада 2018 року по 22 травня 2020 року включно в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у загальному розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) гривня 26 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 вересня 2020 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 28 вересня 2020 року.

Суддя :