Вирок № 91814914, 28.09.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6040/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко Л.В., за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

розглянувши у залі суду м. Бахмут Донецької області за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12019050150000928, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бахмут Донецької області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не працюючої, розлученої, позбавленої батьківських прав, раніше не судимої, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.04.2019 року, приблизно о 14 год. 25 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись поблизу магазина «Брусничка», який розташовано за адресою: вул. Ювілейна, 69 м. Бахмут Донецької області, побачила раніше їй незнайомого малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який при собі мав велосипед марки Х-FАСТ з рамою чорного кольору, який належить ОСОБА_3 . У цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на заволодіння зазначеного велосипеду шляхом обману. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_1 попросила у малолітнього ОСОБА_2 велосипед покататися, на що останній, будучи введений в оману, дав свою згоду та передав велосипед марки X-FАСТ. При цьому малолітній ОСОБА_2 залишився чекати біля магазину «Брусничка», який розташований по вул. Ювілейна, 69 м. Бахмут Донецької області і був впевнений, що ОСОБА_1 наразі повернеться та віддасть йому велосипед. У свою чергу ОСОБА_1 , взявши двома руками у малолітнього ОСОБА_2 вищезазначений велосипед, діючи умисно, маючи намір не повертати його, з місця скоєння правопорушення на велосипеді зникла, заволодівши ним в такий спосіб, розпорядившись у подальшому ним на власний розсуд, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 3038 грн. 14 коп.

Зазначені дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акту письмові заяви.

Так, згідно заяви обвинуваченої ОСОБА_1 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника адвоката Подлуцького А.М., обвинувачена визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення, що викладені вище. Ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку. Також згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_3 згідно його заяви не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження та розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, поло беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Таким чином, дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку за ч.1 ст.190 КК України повністю доведена.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при обранні міри покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженими.

З урахуванням даних про особу обвинуваченої, яка свою вину в скоєнні кримінального проступку визнала повністю та щиро розкаялася у вчиненому, раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працевлаштована, позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робітв межах санкції статті кримінального закону, за яким визнав її винуватою. При цьому вважає, що саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. (ч.2 ст. 4 КК України).

Санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення, було передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

01 липня 2020 року набули чинності зміни до ч.1 ст. 190 КК України, згідно якими посилена відповідальність за вказане правопорушення у вигляді штрафу та встановлено покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років (Закон № 2617-VIII від 22 листопада 2018).

Відповідно до ч.2 ст. 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Відповідно до ч.3 закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченій, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, і вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у виді громадських робіт.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнімдля виправлення ОСОБА_1 , попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Щодо цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заявленого потерпілим ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Згідно ст. 79, 80, 81 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Потерпілий ОСОБА_3 просить суд стягнути матеріальну шкоди в розмірі 8 780 грн. Однак, до позовної заяви додано копію товарного чеку № 23/4 від 23.04.2017 на придбання велосипеду та запчастин до нього з якої не зрозуміло де саме був придбаний велосипед, а печатку, яка відображена у чеку, неможливо прочитати через погану якість її копії. Крім того, вказана сума зазначена на момент придбання велосипеду, без урахування його зносу. Тоді як висновком експерта № 3057 встановлено вартість велосипеду станом на 28.04.2019 року, на момент вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 3038,14 грн.

Також потерпілим заявлено вимогу про стягнення з обвинуваченої 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому та малолітньому сину ОСОБА_2 внаслідок вчиненого правопорушення. Втім, до позовної заяви додано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , у якому у графі батько записано « ОСОБА_5 ». Інших доказів позовна заява не містить.

Тому, суд вважає за необхідне цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Дана правова норма підлягає застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність, згідно Закону. Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 року судам роз`яснено, що цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Отже, суд роз`яснює потерпілому (цивільному позивачу), що залишення позову без розгляду не позбавляє його права на звернення з такими позовними вимогами до суду в порядку цивільного судочинства з дотриманням усіх вимог, передбачених ЦПК України.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити згідно з положеннями ст.100 Кримінального процесуального кодексу України.

Процесуальні витрати за залучення експерта слід стягнути з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- DVD-R диск із відеозаписом з камер відеоспостереження за період з 14.30 год. по 14.57 год. за 28.04.2019, наданий представником ПП «ТПК», долучений до матеріалів справи - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 12019050150000928 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 219/6040/19, провадження № 1-кп/210/ 1165/ 20.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 3057 від 29.05.2019 в сумі 1 570 грн. на користь держави Україна в особі Донецького НДІСЕ (адреса: м. Слов`янськ, вул. Поштова, 67, код ЄДРПОУ 02883147).

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілому (цивільному позивачу), що залишення позову без розгляду, не позбавляє його права на звернення з такими позовними вимогами до суду в порядку цивільного судочинства з дотриманням усіх вимог, передбачених ЦПК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 (тридцяти) днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л.В. Шевченко