Рішення № 91811669, 22.09.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/3307/17

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Козубей Р.Р. представника третьої особи: Козубей Р.Р. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області , Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості.

Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі №822/3307/17 скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

Ухвалою суду від 07.05.2020 прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості та призначено до розгляду справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходив військову службу в Донецькому прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Вважає, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не провів повного розрахунку при звільненні та не здійснив усіх належних виплат всіх сум.

Просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 серпня 2017 року (день звільнення) по 30 листопада 2017 року (день звернення до суду) в сумі 68049,30 грн з урахуванням обов`язкових платежів та зборів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи своїм правом на подання відзиву не скористався та не подав відзиву до суду. В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заперечив стосовно позовних вимог просив відмовити в їх задоволенні. Вказав, що середній заробіток повинен обчислюватись виключно з довідки від 15.06.2020 №290 виданою Донецьким прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в складові якої входить лише посадовий оклад військовослужбовця без включення надбавок та інших доплат.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача та третьої особи дослідивши позовну заяву, а також наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 05.05.2015.

Позивач проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, і згідно з витягом з Наказу начальника Донецького прикордонного загону від 01.08.2017 №392-ос виключений зі списків особового складу загону та знятий з усіх видів забезпечення, у зв`язку із закінченням строку контракту.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі №822/3307/17 яке набрало законної сили 25.04.2018 в частині, зобов`язано Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 01.08.2017 року в розмірі 21401,15 грн.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №822/3307/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, а справу №822/3307/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

Верховним судом у постанові від 05.02.2018 вказано, що при новому розгляді спору в цій частині суду першої інстанції необхідно взяти до уваги наведене в цій постанові, встановити середньоденний розмір грошового забезпечення позивача, здійснити розрахунок середнього заробітку, застосувавши у разі необхідності принцип пропорційності недоплаченої суми і, залежно від установленого та відповідно до чинного законодавства, прийняти відповідне рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 по справі № 2340/4192/18 (адміністративне провадження № К/9901/24531/19).

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Враховуючи те, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.".

Рішенням суду по справі №822/3307/17 було зобов`язано Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 01.08.2017 року в розмірі 21401,15 грн, тому, відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, ці обставини встановлені, і не потребують доказуванню.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Таким чином, при звільненні позивача з ним не було проведено фактичного розрахунку, зокрема індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 01.08.2017 року в розмірі 21401,15 грн, а тому вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованою.

Відповідач добровільно виконав Рішення по справі 822/3307/17, виплативши 31.05.2018 позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 01.08.2017, що не оспорюють сторони, і це підтверджене доказами, зокрема, випискою по картковому рахунку від 10.06.2020.

Відповідач на виконання ухвали суду надав до суду довідку в якій від 15.06.2020 №290 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за два місяці, що передують місяцю звільнення. При цьому відповідач зазначив, що у вказаній довідці враховано лише посадовий оклад, та стверджує, що в складові середнього заробітку не входять надбавки та доплати.

Суд критично оцінює таке твердження відповідача та зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.

Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI - XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що довідка про розмір грошового забезпечення не може бути обмежена лише посадовим окладом військовослужбовця.

Суд звертає увагу відповідача, що в матеріалах справи міститься довідка-розрахунок середнього грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 видана військовою частиною 9937 від 02.01.2018 №2 згідно якої встановлено, що до складових грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за доступ до державної таємниці, преміювання, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за кваліфікацію "майстер", надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь у антитерористичній операції.

А тому, враховуючи норми Порядку №260 для визначення середнього заробітку позивача необхідно брати саме довідку від 02.01.2018 №2.

Згідно з підтвердженням про середньоденне грошове забезпечення позивача від 02.01.2018, за останні два повні календарні місяці червень - липень 2017 року позивачу нараховано 18514,04 грн та 14309,75 грн відповідно. Протягом цих двох місяців був 61 календарний день. Виходячи з цього, середньоденний заробіток становить (18514,04 грн + 14309,75 грн): 61 = 538,09 грн.

За період з 01.08.2017 по 30.11.2017 було 122 календарних дні, а тому, середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні зі служби компенсації за невиплату індексацію грошового забезпечення, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 65646,98 грн (122 х 538,09 грн).

Таким чином, обчислення середнього заробітку слід проводити з 01.08.2017 (перший день затримки виплати компенсації) до дня звернення до суду (30.11.2017), що становить 122 дні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) та від 31.10.2019 по справі № 2340/4192/18 (адміністративне провадження № К/9901/24531/19), суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що не порушував вимоги закону та права позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Зобов`язати Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 65646 (шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок шість) грн 98 коп. (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) за час затримки розрахунку з 01 серпня 2017 року по 30 листопада 2017 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 вересня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Гагаріна, 150-а,Маріуполь,Донецька область,87521 , ідентифікаційний код - 14321726) Треті особи:Головне управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (87500, м.Маріуполь, просп.Миру, 68 , ідентифікаційний код - 37989721) Адміністрація Державної прикордонної служби України (01034, м.Київ, вул.Володимирська, 26, ідентифікаційний код 00034039)

Головуючий суддя О.П. Шевчук