Рішення № 91811336, 28.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1431/20

28 вересня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, викладену в наказі від 20.03.2020 №19-2297/14-20-сг у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га, розташованої на території Раштовецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Раштовецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га (кадастровий номер 6121686300:01:001:1043), яка розташована на території Раштовецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області за межами населеного пункту, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу, кожної категорії, які не надані у власність чи користування. Проте, відповідач прийняв наказ від 20.03.2020 № 19-2297/14-20-сг про відмову їй у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ч.7 ст.118 та ст.136 Земельного кодексу України, так як земельна ділянка перебуває в складі масиву за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, який згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 15.10.2019 № 4326/14-19 включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах.

Позивач не погоджуючись із даною відмовою відповідача, повторно звернулася із цим клопотанням, проте 27 квітня 2020 року відповідач повторно відмовив їй в наданні дозволу на виготовлення технічної документації (наказ №19-2114/14-20-сг) на згадувану земельну ділянку, мотивуючи це тим, що масив в якому знаходиться дана земельна ділянка за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, згідно альбому-атласу зарезервована для учасників АТО.

Враховуючи, що земельна ділянка була вільною та не була включена ні в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах та не зарезервована для учасників АТО, вважає відмову відповідача протиправною з огляду на те, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність має бути мотивована та відповідати положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2020 постановлено заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, яка перебуває в складі масиву за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, розташована на території Раштовецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, за межами населеного пункту, - до набрання законної сили судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 25.08.2020 постановлено відмовити в задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про роз`яснення ухвали суду про забезпечення позову від 22.07.2020 у справі №500/1431/20.

Відповідач надав до суду 10.08.2020 відзив на позовну заяву (аркуш справи 64-68) в якому зазначено, що при розгляді клопотання позивача 26.02.2020 помилково не взято до уваги, що земельна ділянки за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043 виключена з Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах.

Проте, допущена помилка при розгляді клопотання не призвела до порушення прав позивача та вилучення земельної ділянки із земель державної власності.

Головним управлінням повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки. За результатами розгляду вказаного клопотання ОСОБА_1 згідно наказу Головного управління від 27.04.2020 №19-3114/14-20-СГ відмовлено у наданні дозволу, оскільки масив, у якому знаходиться згадана земельна ділянка згідно альбому-атласу, розміщеного на сайті Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, зарезервований для учасників АТО/ОСС.

Враховуючи, що при прийнятті оскаржуваного наказу Головного управління не у повній мірі з`ясовано усі обставини, вважаємо, що позовні вимоги про зобов`язання Головного управління прийняти наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою не підлягають до задоволення.

Позивач подала 25.08.2020 відповідь на відзив, в якому зазначила, що у разі відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначенні у п.7 ст.118 Земельного кодексу України, що відповідачем зроблено не було, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судове засідання 38.09.2020 не прибула, подала 28.09.2020 клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані докази, встановив наступні факти.

Як випливає із матеріалів справи, 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із клопотанням (електронним клопотанням) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га (кадастровий номер 6121686300:01:001:1043), яка розташована на території Раштовецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області за межами населеного пункту, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу, кожної категорії, які не надані у власність чи користування).

Також були додані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Відповідач прийняв наказ від 20.03.2020 №19-2297/14-20-СГ про відмову їй у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ч.7 ст.118 та ст.136 Земельного кодексу України, так як земельна ділянка перебуває в складі масиву за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, який згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 15.10.2019 №4326/14-19 включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах (аркуш справи 10).

Позивач, повторно 30.03.2020 звернулася із цим клопотанням, проте 27 квітня 2020 року відповідач повторно відмовив їй в наданні дозволу на виготовлення технічної документації та прийняв наказ №19-2114/14-20-СГ на згадувану земельну ділянку, мотивуючи це тим, що масив в якому знаходиться дана земельна ділянка за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, згідно альбому-атласу зарезервована для учасників АТО/ОСС (перелік земельних ділянок затверджено наказом Головного управління від 01.04.2020 №67 (аркуш справи 11).

Позивач, втретє подано 03.05.2020 подано аналогічне клопотання, проте відповідачем прийнято наказ від 26.05.2020 №19-3649/14-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки масив в якому знаходиться дана земельна ділянка за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, згідно альбому-атласу зарезервована для учасників АТО/ОСС (перелік земельних ділянок затверджено наказом Головного управління від 01.04.2020 №67 зі змінами).

Не погодившись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).

Як передбачено ч.6 та 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, так як земельна ділянка перебуває в складі масиву за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, який згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 15.10.2019 № 4326/14-19 включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах.

Проте, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, що при розгляді клопотання позивача від 26.02.2020 помилково не взято до уваги, що земельна ділянки за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043 виключена з Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах.

Враховуючи, що відповідачем визнано свої неправомірні дії, які виразились у безпідставній відмові у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав, так як земельна ділянка перебуває в складі масиву який включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах, то суд приходить до висновку про протиправність наказу від 20.03.2020 №19-2297/14-20-СГ та його скасування.

Суд зазначає, що хоч і позивач не оскаржує накази відповідача від 27.04.2020 №19-3114/14-20-СГ та від 26.05.2020 №19-3649/14-20-СГ, але суд керуючись наданими повноваженнями для повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне надати їм правову оцінку, оскільки вони були прийнятті на підставі заявленого повторного клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га (кадастровий номер 6121686300:01:001:1043), яка розташована на території Раштовецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області за межами населеного пункту, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу, кожної категорії, які не надані у власність чи користування).

Отже, як випливає із матеріалів справи, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою в цих наказах зазначено: "оскільки масив в якому знаходиться дана земельна ділянка за кадастровим номером 6121686300:01:001:1043, згідно альбому-атласу зарезервована для учасників АТО/ОСС (перелік земельних ділянок затверджено наказом Головного управління від 01.04.2020 №67 зі змінами).

Суд зазначає, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як «резерв» земельної ділянки для потреб учасників АТО Земельним кодексом України або іншим законом не передбачена.

При цьому суд звертає увагу, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено першочергове відведення земельних ділянок учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам (сім`ї загиблих), на яких поширюється чинність цього Закону.

Вказаним Законом дійсно передбачено надання пільг учасникам бойових дій (пункту 4 статті 12 цього Закону), інвалідам війни (пункт 18 статті 13 цього Закону), учасникам війни (пункт 13 статті 14 цього Закону), особам (сім`ї загиблих), на яких поширюється чинність цього Закону у вигляді першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Суд зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015 року «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками, Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що станом на момент першого звернення позивача 26.02.2020 із клопотанням, дана земельна ділянка не була віднесена до земель «зарезервованих» для задоволення потреб військовослужбовців-учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення, оскільки, як стверджує відповідач, наказ Головного управління, яким затверджено Перелік земельних ділянок прийнятий 01.04.2020 №67.

Крім того, слід наголосити, що наведені відповідачем підстави зводяться до посилань на накази Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, які не містять правових норм для врегулювання відносин, що склалися між позивачем та відповідачем щодо отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Процедура регулювання зазначених правовідносин чітко визначена в Земельному кодексі України.

Право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь якого державного органу чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.

Відповідач в своїй діяльності повинен керуватися чинним законодавством та приймати свої підзаконні акти з дотриманням вимог нормативно-правових актів, що врегульовують порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність. Водночас, такі підзаконні акти відповідача, прийняті у формі наказів, не є спеціальними актами, що врегульовують спірні правовідносини, на відміну від Земельного кодексу України.

Додатково суд вважає за необхідне підкреслити, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, оскільки цей дозвіл лише засвідчує намір щодо розпорядження земельною ділянкою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.

Отже, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, із наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 20.03.2020, 27.04.2020 та 26.05.2020, суд вбачає, що вказані підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачені частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи зазначене, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись повноваженнями, якими наділений суд при вирішенні справи відповідно до ст.245 КАС України, а також повноваженнями визначеними ч.2 ст.9 КАС, суд вважає за необхідне:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 20.03.2020 №19-2297/14-20-СГ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 27.04.2020 №19-3114/14-20-СГ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 26.05.2020 №19-3622/14-20-СГ.

Щодо позовної вимоги про зобов`язаня відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про те, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки у повній мірі ним не з`ясовано усі обставини, суд не приймає до уваги, оскільки, як випливає із матеріалів справи, позивач тричі звертався до нього із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відповідачем за результатами розгляду даних клопотань прийнято три накази, яким суд надав правову оцінку, тому його твердження про те, що не в повній мірі з`ясовано всі обставини не відповідають дійсності.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд встановив, що наведені мотиви відповідача у наказах є вичерпними і позивачем дотримано усіх умов для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин, суд вважає, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов`язання відповідача надати такий дозвіл.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 20.03.2020 №19-2297/14-20-СГ.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 27.04.2020 №19-3114/14-20-СГ.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 26.05.2020 №19-3622/14-20-СГ.

5. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Раштовецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1

відповідач:

-Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживаннявул. Лисенка, 20а,м. Тернопіль,46002 ЄДРПОУ/РНОКПП 39766192;

Головуючий суддя Осташ А.В.