Рішення № 91811317, 25.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1401/20

25 вересня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Ногас С.В., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Мурованої І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу від 10 березня 2020 року № Ф-2044-53 У,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-2044-53 від 10.03.2020 в розмірі 8912,50 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідачем під час формування вимоги не враховано облікові дані з системи органу доходів і зборів, де зазначено, що позивач є самозайнятою особою (адвокатом). Враховуючи, що позивач сплачено суму нарахованого ЄСВ за 2019 рік в повному обсязі в сумі 11016,71 грн, вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідача є протиправною та такою, які підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Ухвалою суду від 18.06.2020 постановлено зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-2044-53 У від 10 березня 2020 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 8912,50 грн. у виконавчому провадженні ВП62286405 відкритому у Теребовлянському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) - до набрання судовим рішенням у справі №500/1401/20 законної сили.

Від відповідача 14.07.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву (аркуш справи 40-44), в якому зазначено, що вимога про сплату боргу сформована стосовно позивача на підставі даних з інформаційної системи фіскального органу, які формувались у відповідності до п.2 р.VІ Інструкції №449. Згідно інформаційних даних контролюючого органу у позивача відсутні підстави в розумінні зазначених норм законодавства щодо звільнення від сплати ЄСВ. Враховуючи викладене, сторона відповідача у задоволені позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 14.07.2020 проголошеною в судовому засідання без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання постановлено продовжити процесуальний строк розгляду справи (аркуш справи 49-50).

До суду 15.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, а зареєстрований та знаходиться на обліку в органі доходів і зборів як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність - адвокат. Звернув увагу на те, що відповідач під час формування вимоги керувався обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів, де наявна інформація про те, що позивач є особою, яка проводить незалежну професійну діяльність - адвокат. Однак, вимога сформована з розрахунку для фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування (аркуш справи 53-54).

До суду 21.09.2020 подано додаткові пояснення від представника відповідача, в якому зазначено, що попри фактично відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 20.02.2020 визначив собі самостійно грошове зобов`язання у сумі 11016,72 грн. та подав 20.02.2020 до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою NД5 із Таблицею 1 (нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування. Крім того, позивач подав 24.02.2020 до контролюючого органу Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік як фізична особа-підприємець.

Однак, за належною обліковою категорією (особи, що здійснює незалежну професійну діяльність) Звіт за 2019 рік не був поданий до контролюючого органу у строки визначені Законом №2464, тому згідно пп.2 п.2 р.VІ Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Таке нарахування за 2019 рік було здійснено контролюючим органом у сумі мінімального розміру єдиного внеску.

Таким чином, позивачем при подачі звітності відніс себе до категорії ФОП, а контролюючий орган у свою чергу правомірно здійснив нарахування грошового зобов`язання щодо платника за категорією, згідно якої платник обліковується як платник ЄВС.

Позивач подав до суду 22.09.2020 додаткові письмові пояснення в яких зазначено, що у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця, подання невстановленої форми звітності щодо ЄСВ може бути тільки підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, проте у будь-якому випадку не обтяженням для надмірної/подвійної сплати ЄСВ.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, встановив такі обставини справи.

Як випливає із матеріалів справи, згідно даних ІС „Податковий блок" ДПС України позивач не перебуває на обліку в контролюючого органу як фізична особа-підприємець.

Вказане також підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (аркуш справи 66).

Згідно даних ІС „Податковий блок" ДПС України про реєстрацію платником ЄСВ, ОСОБА_1 взятий на облік як платник ЄСВ з 03.12.2018 (із зазначенням категорії «особи, які проводять незалежну професійну діяльність»), а дані щодо дати зняття його з обліку відсутні.

Отже, позивач на час судового оскарження та у період, за який винесена оскаржувана вимога був та є платником ЄСВ (із категорією «особи, які проводять незалежну професійну діяльність»).

Проте, як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 20.02.2020 визначив собі самостійно грошове зобов`язання у сумі 11016,72 грн. та подав 20.02.2020 до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою NД5 із Таблицею 1 (нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування.

Крім того, позивач подав 24.02.2020 до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік як фізична особа-підприємець (аркуш справи 86-88).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області було сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2044-53 У від 10.03.2020 на суму 8912,50 грн (аркуш справи 5).

Не погоджуючись із даною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статті 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Тобто, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може проводитися фізичною особою - підприємцем.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до пунктів 3 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом третім частини восьмої статті 9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз положень підпункту 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 ПК України та статей 4, 7 Закону №2464-VI свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом, позивач взятий на облік як платник ЄСВ із категорії особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, попри фактично відсутність у нього статусу фізичної особи-підприємця, 20.02.2020 помилково визначив собі самостійно грошове зобов`язання у сумі 11016,72 грн. та подав 20.02.2020 до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) за формою NД5 із Таблицею 1 (нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування. Крім того, позивач помилково подав 24.02.2020 до контролюючого органу Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік як фізична особа-підприємець.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у позивача немає обов`язку сплачувати ЄСВ як фізична особа-підприємець, проте, відповідач сформував вимогу позивачу про сплату ЄСВ як фізичній особі-підприємцю.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Також, суд зауважує, що відповідачу був відомий той факт, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, це дані які містяться в інформаційній системі органу доходів і зборів, проте в супереч цьому, виніс оскаржувану податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 як фізичній особі-підприємцю, лише на підставі помилково поданого позивачем звіту, що не заперечувалось представником відповідача.

З приводу помилкового подання позивачем звіту, суд зазначає, що відсутність законодавчо визначеного механізму відкликання або скасування помилково поданого звіту не може слугувати підставою для покладення на особу обов`язку сплатити єдиний внесок, від якого особа є звільнена згідно із законом.

Також, подання позивачем звітів як фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, суд приходить до висновку, що з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020, справа №240/4809/19.

Крім того, суд зазначає, що позивачем сплачено в повному обсязі ЄСВ за 2019 рік, що підтверджується квитанціями з КБ "Приватбанк" в розмірі 11016,72 грн (аркуш справи 14-16).

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, то податковим органом безпідставно нараховано йому єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 №Ф-2044-53 У на суму 8912,50 грн.

Оскаржувана вимога не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям щодо рішень суб`єктів владних повноважень, зокрема не відповідає критерію «пропорційності», адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску як особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд усі судові витрати покласти на відповідача.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне в порядку відшкодування, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до державного бюджету судовий збір за звернення до суду із даним позовом та збір за подання заяви про забезпечення позову.

Також, суд встановив, що позивачем помилково сплачений судовий збір в сумі 671,00 грн., який слід повернути з державного бюджету України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-2044-53-У від 10 березня 2020 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8912 грн 50 коп.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме : судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 840 грн 80 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 630 грн 70 коп.

4. Повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір в сумі 671 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1

відповідач:

-Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживаннявул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763;

Головуючий суддя Осташ А.В.