Рішення № 91811310, 28.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2319/20

28 вересня 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов`язання сформувати та подати подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України в місті Тернополі Тернопільської області, у якому просить

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в місті Тернополі подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6196,00 грн;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по даній справі, а саме сплачений ним судовий збір в сумі 840, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.08.2020 ним на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому в реєстрі №949, придбано нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою на АДРЕСА_1 . При цьому, позивачем було сплачено у відповідності до статті 49 Закону України «Про нотаріат» збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 6196,00 грн, хоча позивач не є платником даного збору в розумінні пункту дев`ятого статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки придбала житло вперше. Звернувшись до відповідача із вимогою про повернення безпідставно сплаченого збору, позивачу було відмовлено з тих підстав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а отже відсутні підстави для повернення сплаченого збору.

Ухвалою суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача на адресу суду 10.09.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Крім того, позивач добровільно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна та об`єднане управління не вчиняло дій, не приймало рішень щодо зобов`язання позивача сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. Проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Також, відповідач вважає, що відсутні підстави для компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що обґрунтованість та фактичний обсяг таких витрат не підтверджено належними та допустимими доказами.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, при вирішенні даної справи покладаються на рішення суду. Також надано довідку про зарахування коштів в сумі 6196,00 грн до державного бюджету.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.08.2020 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Ломакіною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 949 (аркуші справи 8-9).

Згідно вказаного договору позивач придбала квартиру, що знаходиться за адресою на АДРЕСА_1 .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9530,08 грн згідно квитанції №190610008 від 10.08.2020 (аркуш справи 7).

Відповідно до довідки №159 від 09.09.2020 підтверджено надходження 10.08.2020 коштів в сумі 6196,00 грн до державного бюджету.

11 серпня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із вимогою про повернення сплаченого збору.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області за №1900-0503-8/12127 від 12.08.2020 позивачу було відмовлено в задоволенні заяви з посиланням на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР із змінами та доповненнями. Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 10.08.2020 (аркуші справи 11-12).

Згідно з довідкою ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" від 17.08.2020 №922/07-2, згідно обліку технічної інвентаризації станом на 29.12.2012 ОСОБА_1 є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва виданого 07.09.2011 згідно з розпорядженням органу приватизації №43431 від 07.09.2011 (аркуші справи 19-20).

У довідці філії - Тернопільського обласного управління АТ - "Ощадбанк" від 14.08.2020 №117.22-10/369 зазначено, ОСОБА_3 у списки на приватизацію житла за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не включений, житлові чеки не використано. Також вказано, що за вказаними адресами позивач у списках на приватизацію житла відсутній (аркуш справи 18).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.

Відмова відповідача в частині повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 6196,00 грн., є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що відповідач не володіє інформацією та не може встановити придбання житла конкретною особою вперше. Відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, і саме органи Пенсійного фонду України зобов`язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, в тому числі, витрат на правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №37536 від 25.08.2020.

Враховуючи задоволення позову та приписи статті 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як встановлено судом, адвокатом Фльорків О.В. видано ордер серії ВО №1006834 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Тернопільському окружному адміністративному суді.

10 серпня 2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Сила права" Договір б/н про надання правової (правничої) допомоги (надалі, Договір).

Також, представником позивача додано до позовної заяви Додаток №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.08.2020, Акт від 25.08.2020 №1 обсягу надання правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.08.2020, квитанцію №0.0.1813823702.1 від 25.08.2020 про сплату гонорару за договором про надання правничої допомоги від 10.08.2020 у сумі 2000,00 грн.

Як випливає із Акту від 25.08.2020 №1 обсягу надання правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.08.2020 (аркуш справи 24) адвокатом надано позивачу наступні послуги, а позивачем здійснено наступні витрати:

формування правової позиції та підготовка позовної заяви, складання додатків до позовної заяви, копіювання документів - 2 год, що складає 1000,00 грн;

збір доказів - 2 год., що складає 1000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа № 500/2319/20 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність усталеної судової практики у справах з подібним предметом спору, суд відносить дану справу до категорії незначної складності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд також зазначає наступне.

Із наданих представником позивача документів вбачається, що підрахунок суми правової допомоги здійснено, виходячи з кількості витрачених годин на певний вид послуг.

Суд вважає, що зазначений витрачений час є суттєво завищеним, оскільки дана категорія справ є поширеною, адже судова практика сформована судами, а складання адвокатських запитів та отримання інформації з Державного реєстру прав не викликало жодних труднощів чи перешкод. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують такої значної витрати часу (чотири години), як визначив представник позивача у Акті. Також, не є правовою допомогою така послуга як копіювання документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частини 5 статті 134 КАС України.

Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг за детальним описом надання послуг, об`єм матеріалів справи, типовість спору, а також враховуючи те, що представник відповідача обґрунтовано заперечує проти їх задоволення, вважаючи надані послуги неспівмірними, оскільки не враховує реальний необхідний час на надання послуги, суд приходить до висновку, що слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, з 2000,00 грн до 500,00 грн.

Обов`язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Таким чином, вимоги позивача по відшкодуванню судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають частковому задоволенню з урахуванням співмірності та зменшення судом розміру таких витрат у розмірі 1340,00 грн (840,80 грн судового збору та 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6196,00 грн. (шість тисяч сто дев`яносто шість гривень).

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,00 грн (вісімсот сорок гривень).

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 частину сплачених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідач:

-Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; ЄДРПОУ: 14035769;

третя особа:

-Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області місцезнаходження: вул. Листопадова, 3, м. Тернопіль,46001; ЄДРПОУ: 37977726 .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.