Рішення № 91811183, 09.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 р. Справа № 480/3374/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Міненко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3374/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2251 від 14.04.2020 та №2251/1 від 13.05.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я згідно пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я згідно пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до ГУПФУ в Сумській області для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст. 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0302-8/19230 від 14.05.2020 позивача повідомлено, що згідно з пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. При цьому, позивачу було повідомлено, що вона має спеціального стажу 25 років 2 місяці 6 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років. Рішенням від 12.05.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців. Одночасно відповідач повідомив позивача про те, що до спеціального стажу не зарахований період роботи медичним реєстратором дитячої консультації Буринської районної лікарні з 18.06.2003 року по 09.09.2004 року, оскільки дана посада не передбачена Переліком закладів, посад охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993. Також з приводу розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішення від 13.05.2020 №2251/1.

Ухвалою суду від 05.06.2020 відкрито провадження у справі №480/3374/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2020 справу №480/3374/20 призначено до судового розгляду на 09.09.2020 в режимі відеоконференції.

12.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову. Зокрема, зазначає, що 03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-УІП, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІУ доповнено пунктом 2-1.

Згідно п.2-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Законом №2148-УІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ХІІ, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону України №1788-ХІІ може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2020 року у справі №280/5447/19.

На даний час, Закон №2148-УІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.

Як зазначає відповідач, станом на 11.10.2017 стаж роботи ОСОБА_1 за вислугу років становить лише 25 років 2 місяці 6 днів замість необхідних - 26 років 6 місяців.

Таким чином, на переконання відповідача, підстави для зобов`язання головного управління призначити позивачу з 07.05.2020 пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України №213-УІІІ від 02.03.2015 та Законом України №911-УІІІ від 24.12.2015 відсутні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. У заяві від 09.09.2020, що надійшла на електронну адресу суду без скріплення ЕЦП, просив розгляд справи відкласти з підстав, викладених у ст.44 КАС України.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2020 суд ухвалив розпочати розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.04.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через територіальний підрозділ в м.Буринь Сумської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівник охорони здоров`я згідно пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.11).

Рішенням від 14.04.2020 №2251 (а.с.12) відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, про що позивача листом № 1800-0302-8/15064 від 15.04.2020 (а.с.13).

Підставою відмови стало те, що згідно пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Позивач має спеціального стажу 25 років 2 місяці 6 днів (зарахований по 11.10.2017), що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років. Одночасно повідомлено позивача, що пенсія за вислугу років п р из н а ч а єт ь ся з а у м о в и звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії, або п е р е в е д ен н я на іншу роботу, що не дає права на пенсію за вислугу років.

Як вказує позивач, з урахуванням рекомендацій пенсійного фонду викладених у листі від 15.04.2020р., 04 травня 2020 року її було переведено на іншу посаду (реєстратора медичного), що не дає права на пенсію за вислугу років, тобто позивачем було усунено одну з підстав для відмови у призначення пенсії - роботу за посадою, що дає право на цей вид пенсії (а.с.27-28).

07.05.2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через територіальний підрозділ в м.Буринь Сумської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівник охорони здоров`я згідно пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.8).

13.05.2020 відповідачем прийнято рішення №2251/1 (а.с.9), яким відмовлено ОСОБА_1 згідно з пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Заявниця має спеціальний стаж 25 років 2 місяці 6 днів (зарахований по 11.10.2017), що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років. До спеціального стажу не зарахований період роботи медичним реєстратором дитячої консультації Буринської районної лікарні з 18.06.2003 року по 09.09.2004 року, оскільки дана посада не передбачена Переліком закладів, посад охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Таким чином, аналіз змісту пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дозволяє прийти до висновку про те, що пенсія за вислугу років згідно статей 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена лише особам, які мають стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на 11.10.2017.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XI) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно статті 7 Закону №1788-XI звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону №1788-XI право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XI (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону №1788-XI), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-XI.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-XI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 07.05.2020 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 :

- з 01.08.1989 по 26.09.1991 працювала на посаді зубного техніка зубопротезного кабінету ЦРБ (а.с.22);

- з 02.01.1991 по 08.01.2002 працювала на посаді зубного техніка зубопротезного кабінету (а.с.23);

- з 08.02.2002 по 22.02.2003 перебувала на обліку як безробітня (а.с.23);

- з 08.06.2003 по 10.09.2004 працювала на роботі медсестрою дитячої консультації;

- з 10.09.2004 по 02.01.2008 працювала медсестрою обслуговування ЦАЕС-контингенту дитячої консультації (а.с.24);

- з 02.01.2008 посада переіменована на сестра медична дитячої поліклініки по обслуговуванню ЧАЕС контингенту;

- з 01.06.2011 по 31.12.2013 працювала сестрою медичною дитячої поліклініки лікарських кабінетів (а.с.25);

- з 01.01.2014 по 19.07.2018 працювала на посаді статистика методичного інформаційно-аналітичного кабінету (а.с.26);

- з 19.07.2018 по 01.09.2018 працювала на посаді реєстратора медичного (а.с.27);

- з 01.09.2020 по 04.05.2020 працювала на посаді статистика методичного інформаційно-аналітичного кабінету;

- з 04.05.2020 переведена за строковим трудовим договором на посаду реєстратора медичного (а.с.27-28).

Таким чином, як вбачається з вказаних документів та наданого до суду відзиву на позовну заяву спеціальний стаж роботи позивача станом на 11.10.2017 становить більше 25 років (лист ГУПФУ в Сумській області - а.с.13) з необхідних 25 років, та є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» в частині встановлення цією постановою необхідності, в даному випадку, не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

По-перше, Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений вищенаведеною постановою, не містить будь-яких посилань на необхідність певного стажу для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в ньому лише наведено найменування закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і найменування посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

По-друге, абзац другий постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 529 та постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 265, що були зумовлені внесенням до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законами № 213 та № 911, які рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані неконституційними, суперечить положенням пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та звужує обсяг прав осіб, які мають право на пенсію за цією нормою.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення - 22.06.2020; зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня повторного звернення до відповідача - 07.05.2020.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн. згідно квитанції від 29.05.2020 (а.с.5).

З огляду на викладені положення Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2251 від 14.04.2020 та №2251/1 від 13.05.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я згідно пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, згідно пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 07.05.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.09.2020 року.

Суддя О.М. Кунець