Рішення № 91810942, 28.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6559/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2756 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2756, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини А2756, які виразилися у відмові врахувати вимоги Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року;

- базовим місяцем при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року вважати січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року по справі № 420/4310/19) відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням сплаченої суми;

- зобов`язати військову частину А2756 подати до Одеського окружного адміністративного суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині А3438 та 31.07.2017 року був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення в зв`язку зі звільнення з військової служби. При цьому, за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини) не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, по справі № 420/4310/19 зобов`язано військову частину А2756 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини).

Позивач вказує, що це рішення суду відповідачем було виконане: нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року. Однак, нарахування вказаної індексації грошового забезпечення було проведене без врахування вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

28 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, по справі № 420/4310/19), відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2019 року № 248/2839 щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, з урахуванням сплаченої суми.

Однак, ні доплати, ні відповіді на своє звернення позивач не отримав, що розцінює як відмову задовольнити його заяву.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, які полягають у відмові застосувати вимоги Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року.

Так, позивач вказує, що пунктом 5 Порядку №1078, у редакції від 15.12.2015 року, встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі - базовий місяць).

Як зазначив позивач, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток). З цих підстав позивач вважає, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи, що наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось з 1 березня 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), розмір індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року має здійснюватися наростаючим підсумком починаючи з 1 січня 2008 року, тобто з моменту підвищення посадового окладу згідно з Постановою № 1294, та діяти до 28 лютого 2018 року, тобто до моменту підвищення посадового окладу згідно з Постановою № 704.

На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідач мав здійснити нарахування індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця виключно січень 2008 року та сплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року в розмірі 55 428,58 грн.

Також позивач звернув увагу на те, що хоча він і вдруге звертається до суду з позовом з одного і того ж питання, а саме з питання нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року, однак предмети даних позовів різні, оскільки у справі № 420/6510/19 предметом спору було право Позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року, а предметом даного позову є розмір даної індексації.

На підставі викладеного, позивач, вважаючи, що діями відповідача порушені його права, гарантовані Конституцією України, звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву.

01 вересня 2020 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначив, що відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції яка діяла до 15.12.2015 року, у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Відповідно до пункту 2 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. У серпні 2014 року ОСОБА_1 збільшено надбавку за вислугу років з 35% до 40%. Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла з 15.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Зважаючи на зазначене, відповідач вважає, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року слід вважати серпень 2014 року, коли ОСОБА_1 було збільшено елемент грошового забезпечення військовослужбовця - надбавку за вислугу років з 35% до 40%.

07 вересня 2020 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив зазначено, що підвищення посадового окладу позивача у спірний період не відбулось, у зв`язку з чим, не могло бути і зміни базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення. Крім того, оклади військовослужбовців, а саме посадові оклади та оклади за військовим званням є самостійними складовими видами грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), розміри яких встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначає позивач, оклади військовослужбовцям не можуть бути підвищені за рахунок збільшення грошового забезпечення, а тим більш за рахунок надбавки за вислугу років, про що заявляє відповідач, тоді як щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення напряму залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки їх розміри визначаються у відсотковому відношенні до них.

Посилаючись на те, що постанова КМУ № 1294 набрала чинності з 01.01.2008 року, позивач стверджує, що саме з 01.01.2008 року відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України (Уряду), отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Інші заяви по суті справи сторонами не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.

З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині А3438 та 31 липня 2017 року був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення в зв`язку зі звільненням з військової служби.

За період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини) позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, по справі № 420/4310/19, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2756. Суд визнав протиправними дії військової частини А 2756 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини). Зобов`язано військову частину А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини).

16 січня 2020 року рішення суду в адміністративній справі № 420/4310/19 набрало законної сили.

28 квітня 2020 року позивач звернувся до командира Військової частини А2756 із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, по справі № 420/4310/19), відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2019 року № 248/2839 щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, з урахуванням сплаченої суми.

У заяві зазначено, що на виконання рішення суду по справі № 420/4310/20 Військовою частиною А2756 було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року. Однак, нарахування вказаної індексації грошового забезпечення було проведене без врахування вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2019 року № 248/2839 щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Роз`яснення № 248/2839). Приймаючи до уваги, що останнє перед оспорюваним періодом підвищення грошового забезпечення військовослужбовців відбулось з 1 січня 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294), то базовим місяцем у випадку нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року (а.с. 4).

Відповідачем надано до суду інформаційну довідку за підписом ТВО начальника фінансово-економічної служби Військової частини А2756, у якій зазначено, що в серпні 2014 року ОСОБА_1 , у зв`язку з досягненням 25 років вислуги, збільшено надбавку за вислугу років з 35% до 40%. Тому базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року ОСОБА_1 є серпень 2014 року.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли навколо питання щодо визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з положеннями ст.8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Вирішуючи це спір, суд зазначає, що питання щодо підтвердження права позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року не є предметом спору у даній справі.

Вказане питання вирішено судом в межах адміністративної справи № 420/4310/19: рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, по справі № 420/4310/19, визнано протиправними дії військової частини А 2756 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини). Зобов`язано військову частину А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Суд приймає доводи позивача стосовно того, що хоча він і вдруге звертається до суду з питання нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року, однак предмети даних позовів різні, оскільки у справі №420/4310/19 предметом спору було право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року, а предметом даного позову є розмір даної індексації.

Що стосується застосування січня 2008 року базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У відповідності з п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Враховуючи, що предметом спору є порядок обчислення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця при її обчисленні, суд застосовує до спірних правовідносин пункт 5 Порядку № 1078, в редакції Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року, яка застосовується з 01.12.2015 року.

Так, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти наступних висновків, по-перше, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації; по-друге, наведеними вище нормами законодавства встановлено, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.

Тобто точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Разом з тим, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 Постанови №1294, вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши постанову Кабінету Міністрів України №1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Військовою частиною А2756 жодним чином не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року.

Натомість, відповідачем, всупереч вищенаведеного нормативного регулювання, базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року ОСОБА_1 визначено серпень 2014 року, посилаючись на те, що в серпні 2014 року ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням 25 років вислуги збільшено надбавку за вислугу років з 35% до 40%.

Суд не приймає зазначені доводи відповідача та зазначає, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, а тому відповідачем було безпідставно застосовано при нарахуванні індексації у якості базового місяця - серпень 2014 року з огляду на збільшення позивачу грошового забезпечення за рахунок збільшення надбавки за вислугу років.

Таким чином, враховуючи те, що судом не встановлено зміну розміру посадового окладу позивача у період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року, що свідчить про необхідність застосування у якості базового місяця - січень 2008 року.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, суд не підміняє суб`єкта владних повноважень, оскільки не проводить розрахунок індексації грошового забезпечення, а зобов`язує відповідача провести такий розрахунок, нарахувати та виплатити з урахуванням вимог чинного законодавства за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року проведено з порушенням Порядку № 1078, та не застосовано базовий місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - "січень 2008 року", такі дії відповідача слід визнати протиправними, а порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - "січень 2008 року", відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням сплаченої суми.

Саме такий судовий захист суд вважає ефективним.

Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням обставин справи, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача подати в 30-денний строк з моменту набрання цим рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України (зміна у формулюванні позовних вимог).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат зі сплати судового збору на його користь не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 6 ст. 120 КАС України).

У зв`язку з перебуванням судді у відрядженні 24-25 вересня 2020 року, справу розглянуто у перший робочий день після відрядження - 28 вересня 2020 року.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-78, 90, 120, 243-246, 250, 255, 262, 291, 295, 297, 382, п. 3 розд. VІ "Прикінцеві положення" КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2756 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини А2756 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року без урахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - "січень 2008 року".

Зобов`язати Військову частину А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 липня 2017 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - "січень 2008 року", відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням сплаченої суми.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Військову частину А2756 подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Військова частина А2756 (код ЄДРПОУ 07644539; вул. Хуторська, 99, м.Одеса, 65041).

Суддя О.В. Глуханчук

.