Рішення № 91810774, 28.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7105/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Одеса про визнання протиправною відмови в наданні статусу ветерана військової служби, зобов`язання видати посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною відмову Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в наданні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби, зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 строкову військову службу проходив саме в підрозділах Збройних Сил колишнього Союзу PCP та України. Інвалідом війни II групи став в наслідок травми, пов`язаної з виконання обов`язків військової служби, що підтверджується витягом з протоколу Військово -лікарської комісії Південного регіону Міністерства оборони України, у якому зазначено, що травма рядового ОСОБА_1 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Таким чином контузія, внаслідок якої позивач став інвалідом війни II групи, сталася під час виконання ним обов`язків військової служби, а не праці в органах Міністерства внутрішніх справ. Крім того, згідно з відміткою у військовому квитку, ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі наказу Міністерства оборони. Також, записи у військовому квитку свідчать, про те що позивача було призвано на строкову військову службу Жовтневим районним військовим комісаріатом м.Одеса, та після звільнення з військової служби у 1992 році взято на військовий облік Жовтневим РВК м.Одеса Міністерства оборони України. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать, що його було призвано, та він проходив саме військову службу, а не був співпрацівником Міністерства внутрішніх справ.

Відповідач - Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№35811/20 від 09.09.2020р.,), наголошуючи, зокрема, що до заяви ОСОБА_1 від 07.07.2020року було додано копію військового квитка, копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, копію посвідчення інваліда війни, копію паспорту та ідентифікаційного коду. Водночас, наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку, ОСОБА_1 до заяви від 07.07.2020року не додано. Також, згідно довідки МСЕК серії 10 ААВ №739807 від 01.10.2014р. ОСОБА_1 встановлено інвалідність II групи за наслідком травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Натомість, відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами військової служби визнаються особи з інвалідністю І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Отже, вищевказаними положеннями чинного законодавства встановлено вичерпний перелік причин інвалідності, у разі яких особа може бути визнана ветераном військової служби, серед яких відсутня така причина як травма. Крім того, у даному випадку Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не може вирішувати питання щодо видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран військової служби», оскільки ОСОБА_1 звільнено з внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у справі №420/7105/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Одеса про визнання протиправною відмови в наданні статусу ветерана військової служби, зобов`язання видати посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби».

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Одеса із заявою від 07.07.2020р. щодо видачі посвідчення «Ветеран військової служби» відповідно до вимог п.2 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

За результатами розгляду вищеозначеної заяви ОСОБА_1 від 07.07.2020р. Приморським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м.Одеса на ім`я заявника надіслано Лист від 16.07.2020р. №СЗ/2497, яким адресата повідомлено, що документи ОСОБА_1 направлено до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для розгляду заяви по суті, однак, 15.07.2020р. повернуто до Приморського РТЦК та СП м.Одеси з відмовою.

Відповідно до Листа Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2020р. №6222, надісланого останнім на ім`я Військового комісара Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Одеса, ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах Міністерства внутрішніх справ України - 17 окремої конвойної бригади Внутрішніх військ МВС України (вч 7445). Правонаступник - Національна гвардія України, вч 3003, у зв`язку з чим у Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відсутні повноваження для вирішення питання щодо видачі посвідчення та нагрудного знака «Ветеран військової служби» колишньому співпрацівнику Міністерства внутрішніх справ України.

Не погодившись з означеними Листами Приморського районного територіального центру комплектування, та соціальної підтримки м.Одеса, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, викладеними у вказаних Листах від 16.07.2020р. №СЗ/2497, від 15.07.2020р. №6222, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо надання ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби, зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби», підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією Посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.01.2015р.

Судом також з`ясовано, що ІІ групу інвалідності ОСОБА_1 отримано, у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії 10 ААВ №739807.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.01.2011р. №17, травма рядового ОСОБА_1 - «закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Посттравматичний орхіепідидиміт» пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з копією Військового квитка серії НОМЕР_2 від 28.06.1991р. ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини 7445 на підставі Наказу від 21.05.1992р. №101.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», який встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві, Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей», який встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Згідно з п.1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999р. №1601 посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Пунктом 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999р. №1601 передбачено, що підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є:

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Пунктом 4 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999р. №1601 посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами за місцем реєстрації ветерана та уповноваженими структурними підрозділами Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Національної гвардії, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку за місцем проходження військової служби, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.

Відповідно до п. 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №937 від 31 грудня 2014року на обласні військові комісаріати покладаються, зокрема, керівництво та контроль за роботою районних військових комісаріатів із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також здійснення перевірок цієї роботи щодо дотримання ними вимог законодавства; розгляд заяв і скарг з питань соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що надходять до військового комісаріату, а також прийом громадян, які звернулися з цих питань; організація та проведення роботи з роз`яснення особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей законодавства з питань соціального забезпечення та пільг, установлених для них чинним законодавством, проведення зборів пенсіонерів, консультацій, оформлення наочних посібників, виступи в періодичній пресі тощо.

Так, як встановлено судом, та зазначено вище, Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на ім`я Військового комісара Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Одеса був надісланий Лист від 15.07.2020р. №6222 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 відносно видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран військової служби», у якому, серед іншого, зазначено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах Міністерства внутрішніх справ України - 17 окремої конвойної бригади Внутрішніх військ МВС України (вч 7445). Правонаступник - Національна гвардія України, вч 3003, у зв`язку з чим у Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відсутні повноваження для вирішення питання щодо видачі посвідчення та нагрудного знака «Ветеран військової служби» колишньому співпрацівнику Міністерства внутрішніх справ України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.3 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

Згідно з п.4 ч.2 ст.245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів надає підстави для висновку, що кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Між тим, адміністративний суд, з урахуванням відповідних фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо передбачено ст.245 КАС України.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, котрі спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що вказані повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних, та достатніх для цього підстав.

Зокрема, судом встановлено, що в межах спірних правовідносин Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 від 07.07.2020р. щодо видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран військової служби», не розглянуто, оскільки у відповідному Листі відповідачем не надано оцінки на предмет відповідності вказаного звернення позивача вимогам Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999року №1601, так як Лист Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2020р. №6222 не містить відомостей щодо видачі чи відмови у видачі посвідчення «Ветеран військової служби».

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що заява позивача - ОСОБА_1 від 07.07.2020р. підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, натомість, на даному етапі суд позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови відсутності перевірки, не надання оцінки, та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з окреслкеного питання.

Також, у даному випадку у суду відсутні підстави перевіряти відповідність заяви позивача вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини, оскільки відповідачем такої перевірки не здійснено, не наведено своїх мотивів, та аргументів щодо порушеного у заяві питання, а також не прийнято відповідного рішення, а отже спірні правовідносини з даного питання, відсутні, як власне і відсутній, на думку суду, предмет судового дослідження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи публічно-правовий спір у межах спірних правовідносин, адміністративний суд перевіряє дії та/чи рішення відповідача на предмет їх відповідності вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а у разі встановлення протиправності таких дій та/чи рішень, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, з урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача, на думку суду, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у законодавчо визначеному порядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2020р. про видачу посвідчення «Ветеран військової служби».

Оскільки судом встановлено, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.07.2020р. щодо видачі посвідчення «Ветеран військової служби» відповідачем не надано оцінки на предмет відповідності вказаного звернення позивача вимогам Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999року №1601, так як Лист Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2020р. №6222 не містить відомостей щодо видачі чи відмови у видачі посвідчення «Ветеран військової служби», суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в наданні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби», суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Порядку видачі посвідчення ветерана військової служби №742 від 01.06.2002р., та пункту 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" №1601 від 30.08.1999р., посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів органів внутрішніх справ відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" №203/98-ВР від 24.03.1998.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що вручення посвідчення та нагрудного знака ветерана органів внутрішніх справ є наслідком отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, позовна вимога щодо зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вручити ОСОБА_1 посвідчення та нагрудний знак ветерана органів внутрішніх справ також є передчасною, та відповідно такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Одеса про визнання протиправною відмови в надані статусу ветерана військової служби, зобов`язання видати посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби» підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Одеса про визнання протиправною відмови в надані статусу ветерана військової служби, зобов`язання видати посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби», задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.07.2020р. про видачу посвідчення «Ветеран військової служби».

3. Зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (65044, м.Одеса, вул.Пироговська,6, код ЄДРРПОУ 08402040) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) від 07.07.2020р. про видачу посвідчення «Ветеран військової служби», за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999року №1601.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.