Рішення № 91810715, 25.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 р. № 400/4431/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1,Миколаїв,54003

треті особи:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про:визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2019 р. № МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі-позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до управління Держпраці у Миколаївській області ( надалі-відповідач або Управління), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 (надалі-третя особа або ОСОБА_2 ), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 14.09.2019 №МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 125 190,00 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказав, що в ході інспекційного відвідування позивача, проведеного посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області у приміщенні магазину «Продовольчих товарів», власником якого є позивач, перебувала особа жіночої статі, яка нібито обслуговувала покупців. Позивач повідомив посадових осіб відповідача, що магазин наданий в оренду ОСОБА_2 крім того позивач повідомив відповідача про те, що 10.09.2019 у приміщенні магазину була скоєна крадіжка, внаслідок чого пропали документи, які належали позивачу. Позивач повідомив відповідача, що йому необхідний час для поновлення вкрадених документів. В листопаді 2019 року на адресу позивача надійшов акт інспекційного відвідування №МК 1651/687/АВ від 13.09.2019 та постанова про накладення штрафу № МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС від 14.09.2019. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконна та така, що винесена із істотними порушеннями вимог чинного законодавства.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив повністю. Зазначивши, що інспекційне відвідування призначено у порядку та з підстав, визначених законодавством. Під час проведення перевірки посадовими особами Управління, виявлено, що позивач порушив вимоги ч.1 ст. 21, ч.1,3 ст. 24 КЗпП України, а саме допущення особи до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого їм органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

20.01.2020 від третьої особи надійшла заява в якій вона зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 16.12.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

28.02. 2020 Миколаївський окружний адміністративний суд, за заявою позивача застосував заходи забезпечення позову та зупинив дію постанови управління Держпраці у Миколаївській області від 14.09.2019 року № МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС, а також зупинив стягнення на підставі виконавчого документа - постанови управління Держпраці у Миколаївський області від 14.09.2019 року № МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (ВП № 61221328) до набрання законної сили рішенням суду.

Представники сторін відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем с 14.04.2008, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

11.09.2019 в ході інспекційного відвідування позивача, проведеного посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , власником якого є позивач, за адресою: АДРЕСА_3 перебувала одна особа жіночої статті, яка нібито обслуговувала покупців, а саме здійснювала продаж продовольчих товарів, підраховувала вартість покупки, видавала покупки та отримувала кошти від покупців. Вищевказана особа представилась як ОСОБА_2 .

При проведені інспекційного відвідування, позивач повідомив посадових осіб відповідача, що він є власником магазину.

06.09.2019 між позивачем та третьою особою було укладено договір оренди магазину. Строк дії договору - 1 місяць з дати укладання. В ході проведення інспекційного відвідування позивачем була повідомлена дана інформація посадовим особам позивача. Також позивач надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, яким встановлено, що 10.09.2019 о 02:20 год. Невстановлені особи, шляхом пошкодження дверей проникли до приміщення магазину, звідки викрали металевий сейф з грошовими коштами та документами, що належали позивачу.

Позивач повідомив посадових осіб Управління, що йому необхідний час для поновлення вкрадених документів.

Відповідач вимогою про надання/поновлення документів від 11.09.2019 №МК1652/687/НП надав позивачу час для надання необхідних документів до 12.09.2019 до 08:30 год.

У встановлений строк позивач надав відповідачу належним чином засвідчену копію договору оренди від 06.09.2019.

В листопаді 2019 року на адресу позивача надійшов акт інспекційного відвідування №МК 1651/687/АВ від 13.09.2019 та постанова про накладення штрафу № МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС від 14.09.2019.

В акті інспекційного відвідування зазначено ,що позивач порушив вимоги ч.1 ст. 21, ч.1,3 ст. 24 КЗпП України. Згідно з актом №МК 1651/687/АВ від 13.09.2019 виявлені наступну порушення:

- Позивачем не надані документи по оформленню трудових відносин з ОСОБА_2 . Чим порушено вимоги ч.1,3 ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до постанови про накладення штрафу № МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС від 14.09.2019 на позивача накладено штраф в розмірі 125 190, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі по тексту - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 закріплено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм, ГУ Держпраці у Миколаївській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно змісту оскаржуваної постанови, підставою для висновку про створення перешкод підприємством у проведенні інспекційного відвідування є ненадання інспектору на вимогу документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Матеріалами справи підтверджено, що до перевірки, позивачем надано договір оренди магазину.

Сфера укладання договорів регулюється нормами цивільного та господарського права, тому договір який не є трудовим, є саме цивільно-правовим.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи управління Держпраці у Миколаївській області про порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова №8-КП від 14.02.2020 року є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1251,90 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Миколаївській області.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв,54003 КОД 39787411) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № МК 1651/687/АВ/П/ТД-ФС від 14.09.2019 про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 125190,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв,54003 КОД 39787411) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1251,90 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня 90 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник