Рішення № 91810502, 22.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2104/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом представника позивача Солодкого Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява представника позивача Солодкого Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач, управління), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 13.05.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005 та відмові у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. "б" ст. 13 Закону "України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1- р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 , з 23 січня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, які працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зарахувавши до її стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоду роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на час прийняття рішення Конституційним судом України №1-р/2020 по справі № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 позивач була зайнята повний робочий день на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці більше 10 років, та працювала на цих роботах до 01 квітня 2015 року. Також має загальний страховий стаж роботи більше 33 років та мала вік 50 років, тому вона вважає, що згідно з зазначеним рішенням Конституційного суду України вона з 23.01.2020 має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З цього приводу позивач 20.03.2020 звернулася з заявою до управління про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах і надала усі необхідні документи, проте рішенням управління від 13 травня 2020 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: не досягнення позивачем пенсійного віку - 55 років. Крім того, у рішенні про відмову у призначені пенсії вказано, що на час звернення позивача за призначенням пенсії, відповідачем визнається її страховий стаж роботи строком 33 роки 11 місяців 09 днів, з яких пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зараховано тільки 14 років 08 місяців 24 дня, а саме за період роботи з 01.11.1989 по 24.07.2004. Щодо періоду роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005, коли позивач також працювала за професією машиніста установок збагачення і брикетування, тобто за професією, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказано, що цей період не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 у зв`язку з відсутністю атестації робочого місця за цей період.

Позивач вважає рішення відповідача щодо не зарахування позивачу частки її пільгового стажу роботи та відмови в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах протиправним.

23 червня 2020 року на адресу суду від представника відповідача за вх.№ 24773/2020 надійшов відзив на позов (а.с.53-55), в якому зазначено, що управління заперечує проти заявлених вимог з таких підстав.

20.03.2020 позивач звернулася до управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За розрахунками управління на час звернення позивач має страховий стаж роботи 33 роки 11 місяців 09 днів, в тому числі на пільгових умовах за списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 14 років 08 місяців 24 дні. До пільгового стажу за списком № 2 не зараховано період роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005 згідно з довідкою № 42/2 від 20.03.2020, виданою ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля», у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію мають, зокрема, жінки з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року народження після досягнення 55 років за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту страхового стажу з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 22 років 6 місяців у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Саме на підставі зазначеного, через не досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії пенсійного віку - 55 років, управлінням 13.05.2020 було прийнято рішення «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч 2. ст..114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ».

Таким чином, право на пенсію позивач мала б тільки з 28.11.2024.

Також зазначено, що Конституційний суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 дійшов висновку, що дію нормативно-правового акту в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності. До події застосовується той закон чи нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали, або мали місце.

Порядок призначення пенсій за віком на пільгових умовах визначається положеннями статті 114 Закону № 1058.

Отже, посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1- р/2020 є безпідставним.

З огляду на вищенаведене, управління вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків (а.с.34).

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.45-46).

Ухвалою суду від 13 липня 2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні (а.с.77-78).

Ухвалою суду від 27 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.86).

Сторони у судове засідання не прибули, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.91, 93).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 05.05.2020 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, до якої додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, диплом, довідку про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про шлюб (а.с.60 з.б.-61).

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України у Луганській області 02.09.2000, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент звернення до управління досягла 50 років (а.с.9-10).

За результатами розгляду заяви позивача від 05.05.2020 управлінням прийнято рішення від 13.05.2020 «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч 2. ст..114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » (а.с.29-30, 67-68).

Відповідно до зазначеного рішення позивач має страховий стаж роботи 33 роки 11 місяців 09 днів, в тому числі на пільгових умовах за списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 14 років 08 місяців 24 дні.

До пільгового стажу за списком № 2 не зараховано період роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005, згідно з довідкою № 42/2 від 20.03.2020, виданої ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля», у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць.

Також зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію мають, зокрема, жінки з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року народження після досягнення 55 років за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту страхового стажу з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 22 років 6 місяців у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, за наявності необхідного пільгового стажу роботи позивач мала б право на пенсію з 28.11.2024.

Отже, з зазначеного вбачається, що саме через не досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії пенсійного віку - 55 років, управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Також, відповідно до зазначеного рішення позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005, у зв`язку з відсутністю атестації робочого місця.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 29.08.1988 містить такі записи щодо спірного періоду трудового стажу:

Збагачувальна фабрика Гірська в/о «Первомайсьвугілля»

- 16.06.1989 прийнято в збагачувальний цех учнем машиніста конвеєрів 1 розряду (наказ № 36/к від 16.06.1989, запис № 5);

- 01.11.1989 переведена машиністом конвеєрів 1 розряду (наказ № 102 від 4.11.1989, запис № 6);

- 03.05.1994 переведена апаратником вуглезбагачення 3 розряду (наказ № 43 від 01.06.1994, запис № 7);

- 01.02.1996 апаратник вуглезбагачення 4 розряду (наказ № 12 від 01.12.1996, запис № 8);

- 01.02.1998 переведена машиністом установок 3 розряду (наказ № 3/к від 01.02.1998, запис № 9);

- 21.09.1994 за результатами атестації робочих місць професія машиніст установок має право на пенсію на пільгових умовах за списком №2 (наказ №70 від 21.09.1994, запис №10);

- 14.11.1996 Збагачувальна фабрика Гірська в/о «Первомайсьвугілля» перейменована в «ГОАО оф «Горская» ДТГХП «Первомайськуголь» (наказ №572 від 14.11.1996, запис № 11);

- 25.07.1999 за результатами атестації робочих місць професія машиніст установок збагачення і брикетування має право на пенсію на пільгових умовах за списком №2 (наказ №56 від 25.07.1999, запис №12);

- 01.06.2003 «ГОАО оф «Горская» ДТГХП «Первомайськуголь» перейменовано в СП оф «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» (наказ № 1 від 01.06.2003, запис № 13);

- 22.10.2005 підсобна робоча 1 розряду (наказ №37/к від 22.10.2005, запис № 14).

Також, для підтвердження пільгового стажу роботи позивачем надано довідки від 20.03.2020 № 42/1 та № 42/2 та накази про проведення атестації робочих місць (а.с.20-27, 61 з.б.-65).

Відповідно до довідки № 42/2 від 20.03.2020, виданої Відокремленим підрозділом Шахта «Гірська» Державного підприємства «Первомайськвугілля», за період з 25.07.2004 по 21.10.2005 атестації робочих місць не проводилося (а.с.22).

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV від 09.07.2003) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 01.10.1969 по 31.12.1970 набували право на пенсію по досягненню 55 років.

Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 (станом на 01.04.2015) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015) правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV від 09.07.2003 доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та статтею 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і жінки - після досягнення 50 років і при стажі не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та 55 років за статтею 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України (далі КАС України) і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною 2 статті 77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Однак судом встановлено, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 50-річного віку у відповідності до п. "б" статті 13 Закону №1788-XII.

В оскаржуваному рішенні відповідача також зазначено про відмову у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005 на посаді машиніста установок в СП оф «Гірська» ДП «Первомайськвугілля», у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць.

Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що управлінням неправомірно відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005 на посаді машиніста установок, оскільки записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах за цей період, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною 2 статті 77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані пенсійним фондом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивачки).

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Суд зазначає, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» (Закон 1788) є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», бо Закон 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає які саме види пенсій призначаються громадянам України.

Отже, в оскарженому рішенні, відповідач помилково відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з недосягненням нею відповідного віку, посилаючись на норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2020 «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 2 ч 2. ст..114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

З огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову Пенсійного органу у призначенні пенсії, викладену у рішенні від 13.05.2020, з метою відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернулась до суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005 та призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 05 травня 2020 року.

У даному випадку задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати період роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 22.05.2020 № 0.0.1714751267.1 (а.с.8), оскільки позовні вимоги підлягають фактичному задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 13.05.2020 «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 2 ч 2. ст..114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792608; місцезнаходження: 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Шкільна, 2) зарахувати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до стажу, який дає право на пенсію за пільговими умовами, період роботи з 25.07.2004 по 21.10.2005 на посаді машиніста установок та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ з дати звернення за її призначенням - з 05.05.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян