Рішення № 91810372, 28.09.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2413/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-99644-53 від 02 квітня 2020 року.

Судом задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду (а.с.36).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що з травня 2017 року перебуває у трудових відносинах з управлінням економіки Олександрійської міської ради Кіровоградської області, яке регулярно сплачує внесок з його заробітної плати.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, позивач з 25.05.2005 зареєстрований, як фізична особа підприємець, з обліку не знятий та не сплатив єдиний внесок з 2017 року за 1 квартал 2019 року (а.с. 41-42).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 25.05.2015 зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік, як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та 11.04.2019 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.13-15).

Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.04.2016р. №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Згідно інтегрованої картки платника податків, позивача по справі, 02.04.2020 відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-99644-53 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15724,78 грн. (а.с.44-48).

Так, ФОП ОСОБА_1 визначено до сплати :

- єдиний внесок у розмірі 8448,00 грн. за 2017 рік; мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2017 році становила 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки);

- щоквартально єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців в розмірі 2457,18 грн., загальна сума за 2018 рік становить 9828,72 грн.; мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2018 році становила 819,06 грн. (3723,00 х 22 відсотки);

- щоквартально єдиний внесок в розмірі 2754,18 грн., загальна сума за І квартал 2019 року становить 2754,18 грн.; мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2019 році становить 918,06 грн. (4173,00 х 22 відсотки) (а.с.44-47).

Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаний період становила - 21 030,90 грн.

Згідно пояснення представника позивача (а.с. 53-54), з позивача стягнуто, в межах виконавчого провадження, сума ЄСВ, а саме:

- 1022 грн. відповідно до платіжного доручення № 15135 від 29.11.2019;

- 2746,61 грн. відповідно до платіжного доручення № 904 від 04.02.2020;

- 1537,51 грн. відповідно до платіжного доручення № 2418 від 28.02.2020.

З огляду на викладене, контролюючим органом нараховано ЄСВ за період 2017 рік - І квартал 2019 року - 15724,78 грн. ( 21 030,90 грн. - 1022 грн. - 2746,61 грн. - 1537,51 грн.) (а.с.44-47).

Не погодившись з цією вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі Закон №2464) та норми Податкового кодексу України.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами п.1 частини два ст.6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується дні платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно дні себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 5 частини першої ст.1 Закону № 2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова "має право самостійно" замінено словом "зобов`язаний".

Так, відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Натомість відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки висловлені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.

З матеріалів справи вбачається (а.с.17-22), що позивач з 04.05.2017 перебуває у трудових відносинах з Олександрійською міською радою (а.с. 17-22).

Протягом періоду перебування у трудових відносинах з вказаними роботодавцями, останніми нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується роздруківкою реєстру застрахованих осіб Державної реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.21).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI ( в редакції чинній станом на 2017 рік) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, позивач за період з січня по квітень 2017 року (включно) мав сплати страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2816 грн. (мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2017 році становила 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки), 704,00 грн. х 4 місяці).

Всього підлягає сплаті позивачем за вказаний період страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2816 грн. (704,00 грн. х 4 місяці).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-99644-53 від 02 квітня 2020 року в сумі 12908,78 грн. (15724,78 грн. - 2816 грн.).

Крім того, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна податкова вимога від тієї ж дати, з аналогічним номером № Ф-99644-53 (від 02 квітня 2020 року), проте на іншу суму боргу (недоїмки), а саме 5270,76 грн.. У кінці номеру цієї вимоги додатково зазначена буква - "У". Дата набрання чинності вимоги 02.05.2020 (а.с.16)

Згідно пояснень представника відповідача, це узгоджена податкова вимога, № Ф-99644-53 від 02 квітня 2020 року, яка стала узгодженою протягом 10 днів після її надходження (отримання) позивачем.

Сума недоїмки зменшена з 15724,78 грн. до 5270,76 грн., з урахуванням того, що до неї включений лише період з VI кварталу 2018 року по І квартал 2019 року (а.с. 53-54).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що раніше визнана протиправною та скасована вимога № Ф-99644-53 від 02 квітня 2020 року, в тому числі в частині нарахування заборгованості (недоїмки) за період з VI кварталу 2018 року по І квартал 2019 року, а тому суд вважає за необхідне також визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-99644-53 У від 02 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 нараховано суму боргу (недоїмки) у розмірі 5270,76 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн. ( а.с.26).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-99644-53 від 02 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 нараховано суму боргу (недоїмки) у розмірі 15724,78 грн., в частині нарахування боргу (недоїмки) у розмірі 12908,78 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-99644-53 У від 02 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 нараховано суму боргу (недоїмки) у розмірі 5270,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун