Рішення № 91810201, 28.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. справа № 300/1625/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винник Юрій Григорович, до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) - адвокат Винник Юрій Григорович звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області ), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №669 про притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 , спеціальний жетон - 0111225, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 04.06.2020 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 04.06.2020 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області;

- стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.06.2020 по день постановлення рішення у справі;

- стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні в розмірі 2 793,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 16.03.2018 по 04.06.2020 ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ та органах Національної поліції України, однак на підставі спірного наказу від 04.06.2020 за №189 о/с був звільнений із займаної посади за пунктом 6 частини 1 статі 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. При цьому, представник позивача зауважив, що підставою для його звільнення став наказ від 04.06.2020 за №669 про притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, згідно з яким його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції за допущення порушення вимог пункту 1, підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 2 пункту 1 Розділу І, підпункту 1 пункту 1 Розділу II, пункту 3 Розділу IV наказу МВС від 09.11.2016 за №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що виразилося у порушенні службової дисципліни. Як зазначає представник позивача, наказ про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності був винесений на підставі матеріалів службового розслідування, яке проведено на підставі виявлення статті щодо нетактовної поведінки працівників Івано-Франківського відділу поліції по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_3 та його товариша ОСОБА_4 ; стаття опублікована 03.06.2020 у засобах масової інформації, зокрема на сайті агенції новин «galka.if.ua». Так, з матеріалів службового розслідування, а саме з аудіозапису встановлено нетактовну поведінку працівників поліції стосовно неповнолітнього, висловлювання нецензурною лайкою, погрози в бік вищевказаних громадян. Такими діями працівники поліції підривають авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення. Однак, як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 заступивши 30.05.2020 у слідчо-оперативну групу Івано-Франківського ВП ГУНП для несення служби близько 19 год. 00 хв., помітивши у скупченні людей бійку та підійшовши до місця скупчення для припинення правопорушення, під час спілкування із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поводив себе толерантно. Крім того, у своєму поясненні в ході службового розслідування, лейтенант поліції ОСОБА_1 вказав, що походження аудіозапису, яке вмикали працівники ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області, йому не відоме та голос на аудіозаписі, на його думку, не належить ні йому, ні капітану поліції ОСОБА_5 . Він також додав, що ні він, ні інші працівники поліції до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фізичну силу не застосовували.

Представник позивача вважає, що дисциплінарною комісією допущено грубі порушення прав поліцейського щодо якого проводиться службове розслідування, і забезпечення поліцейському права на захист. Таке службове розслідування проведено з обвинувальним ухилом, неповно, необ`єктивно, надано перевагу одним доказам над іншими, і безпідставно взято до уваги недопустимі докази, у зв`язку з чим зроблено хибний висновок про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що стало підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби з Національної поліції України. При цьому, представник позивача вказує на те, що дисциплінарною комісією при проведенні службового розслідування відносно ОСОБА_1 не надано реальної можливості надати додаткові письмові пояснення та реалізувати інші права, передбачені пунктом 2 статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», внаслідок чого відповідач дійшов помилкових висновків про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку.

Окрім того, необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 вважає, що оскаржувані накази прийняті з порушенням принципів обґрунтованості, тобто з врахуванням всіх обставин та пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 94, 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.08.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві від 07.08.2020 за №26/410, який міститься в матеріалах справи (а.с. 111-116). Просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 за №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Так, надаючи оцінку діям, зокрема, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією вірно враховано, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків. Тобто, навіть попри будь-які провокативні дії громадян працівник поліції зобов`язаний поводити себе ввічливо, тактовно, з дотриманням вимог законодавства та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 в яких зазначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський зобов`язаннй поводитися стримано, доброзичливо, відкрито уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, дотримуватись норм ділового мовлення не допускати використання ненормативної лексики, контролювати свою поведінку, почуття та емоції не дозволяти особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішення та службову поведінку. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (підпункт 2 пункту 1 розділу І Правил). Таким чином, лейтенант поліції ОСОБА_1 своєю поведінкою на службі зобов`язаний підтримувати високе звання поліцейського серед громадян, зокрема бути прикладом законослухняності та поваги до закону. Учинок кожного поліцейського формує загальне ставлення до всієї правоохоронної системи. Отже, лейтенант поліції ОСОБА_1 знав та усвідомлював неприпустимість своєї поведінки, однак зухвало знехтував нормами законодавства і вчинив дії несумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського. Також представник відповідача щодо посилань позивача про стислі терміни проведення службового розслідування, чим порушено його право на захист вказує, що такі доводи є хибними та невірними оскільки комісією було відібрано пояснення у позивача, в якому була викладена його позиція щодо даного факту, а будь-яких інших матеріалів чи доказів позивачем не було надано, як і не вказано було ним, що такі подадуться в майбутньому.

20.08.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 17.08.2020, в якій зазначено, що аналіз матеріалів службового розслідування по факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку дає підстави вважати, що комісією не встановлено факту порушення ним службової дисципліни, таким чином є всі підстави вважати, що у відповідача були відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_1 саме крайнього заходу дисциплінарного впливу. Також представник позивача вважає, що відповідачем не наведено переконливих спростувань щодо недопустимості доказів, які дисциплінарна комісія безпідставно взяла до уваги при прийнятті рішення. З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_1 просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві як такі, що є необґрунтовані (а.с. 161-165).

31.08.2020 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив №26/307. У вказаних запереченнях представник відповідача наголошує на тому, що наведенні представником позивача аргументи у відповіді на відзив є безпідставні, голослівні та нічим не підтверджені. Крім того, вказує на те, що матеріалами службового розслідування повністю підтверджуються незаконні дії, зокрема, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , а саме аудіозаписами, показаннями ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , поліцейських: лейтенанта поліції ОСОБА_9 , лейтенанта поліції ОСОБА_10 , а також записами камер відео спостереження, встановлених у вестибюлі Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, де чітко видно, що саме лейтенант поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_5 доставили в приміщення Івано-Франківського ВП громадянина ОСОБА_3 і громадянина ОСОБА_4 та саме вони проводили з ними бесіди у приміщенні Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с. 169-170).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно даних копії трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 16.03.2018 по 04.06.2020 проходив службу в Національній поліції України (а.с. 49-50).

Згідно наказу Національної поліції України №656 о/с від 27.06.2019 позивачу присвоєно звання лейтенанта поліції (а.с. 154).

Як слідує зі змісту наявних у матеріалах справи доказів, 03.06.2020 під час моніторингу засобів масової інформації на офіційному сайті агенції новин «galka.if.ua» виявлено статтю щодо нетактовної поведінки працівників Івано-Франківського ВП по відношенню» до неповнолітнього ОСОБА_11 та його товариша. Крім того, 03.06.2020 до ГУНП в Івано-Франківській області поступило звернення гр. ОСОБА_12 щодо неправомірних дій працівників Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області по підношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 132-133). Також в інтернеті опубліковано аудіозапис ОСОБА_3 де встановлено нетактовну поведінку працівників поліції стосовно даного неповнолітнього та його товариша, висловлювання нецензурною лайкою та погрози щодо вищевказаних громадян.

Наказом №667 від 04.06.2020 за вищевказаним фактом призначено службове розслідування (а.с. 118).

У відповідності до наказу №688 від 04.06.2020 лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області відстороненно від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування (а.с. 119).

На підставі вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 р. (далі - Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України), дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, результати якого відображені у Висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП, який затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020 (далі - Висновок).

Згідно Висновку, в ході проведення службового розслідування встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016. Так, лейтенант поліції ОСОБА_1 знав та усвідомлював неприпустимість своєї поведінки, однак зухвало знехтував нормами законодавства і вчинив дії, несумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського. За таких обставин, заслуговує на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги характеристики лейтенанта поліції ОСОБА_1 , досвід роботи, але проаналізувавши всі матеріали отримані у межах службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що описані вище дії, вчинені працівниками Івано-Франківського ВП є такими, що підривають авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчать про низькі морально-ділові якості та особисту недисциплінованість лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків.

Таким чином, враховуючи характер дисциплінарного проступку, ступінь вини працівника поліції, дисциплінарна комісія вважає за доцільне застосувати до лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби з Національної поліції України.

На підставі встановленого, дисциплінарна комісія вважає, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися, а тому комісією запропоновано (пункт 4), зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, що виразилось у порушенні службової дисципліни, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити з Національної поліції України (а.с. 120-129).

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського ВП ГУНП» за №669 від 04.06.2020 (пункт 2) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», підпункту 2 пункту 1 Розділу І, підпункту 1 пункту 1 Розділу II, пункту 3 Розділу IV наказу МВС від 09.11.2016 за №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що виразилося у порушенні службової дисципліни старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з Національної поліції України (а.с. 130).

На підставі вищезазначеного наказу відповідачем винесено наказ «По особовому складу» за №189 о/с від 04.06.2020 про звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта поліції ОСОБА_1 , (0111225), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с. 18).

Не погодившись із власним звільненням та з метою захисту порушених прав, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 18 Закону №580-VІІІ встановлює основні обов`язки поліцейського.

Відповідно до частин 1 зазначеної норми поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила №1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Абзацом 2 пункту 1 розділу 1 Правил №1179 передбачено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1 розділу 2 Правил №1179).

Відповідно до пункту 3 розділу 4 Правил №1179, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, законом України №2337-VІІІ від 15.03.2018 затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

У преамбулі Закону України №2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).

Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як уже встановлено судом, під час моніторингу засобів масової інформації на офіційному сайті агенції новин «galka.if.ua» виявлено статтю щодо нетактовної поведінки працівників Івано-Франківського ВП по відношенню» до неповнолітнього ОСОБА_11 та його товариша. Також в інтернеті опубліковано аудіозапис ОСОБА_3 де встановлено нетактовну поведінку працівників поліції стосовно даного неповнолітнього та його товариша, висловлювання нецензурною лайкою та погрози щодо вищевказаних громадян. Крім того, 03.06.2020 до ГУНП в Івано-Франківській області поступило звернення гр. ОСОБА_12 щодо неправомірних дій працівників Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області по підношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 132-133). Наказом №667 від 04.06.2020 за вищевказаним фактом призначено службове розслідування, за наслідками якого дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП, затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020.

Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Судом встановлено, що під час службового розслідування позивач надав письмові пояснення старшому оперуповноваженому Івано-Франківського управління ДВб НПУ підполковнику поліції Москальчуку Д.Ф. (а.с. 142) та старшому інспектору ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області майору поліції Борищаку І.М. (а.с. 150-151).

Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача, який скористався своїм правом на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту.

Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За припасами статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (стаття 22 Дисциплінарного статуту).

Суд звертає увагу, що законодавець чітко визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов`язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

В ході судового розгляду справи встановлено, що оскаржувані накази прийняті за наслідками проведеного щодо позивача службового розслідування, оформленого Висновком, який затверджено т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020.

Згідно із Висновком, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 30.05.2020 близько 19:00 год. старший дільничий офіцер поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП капітан поліції ОСОБА_5 та оперуповноважений відділу кримінальної поліції Івано-Франківського ВП лейтенант поліції ОСОБА_1 , які знаходились на службі, помітили групу людей по вул. Бельведерська в якій між двома невідомими відбулась бійка. Для припинення правопорушення працівники поліції підійшли до невідомих, припинили конфлікт та запросили двох осіб, учасників бійки до Івано-Франківського ВП на вул. Бельведерській для встановлення причин конфлікту та анкетних даних. Даними особами виявились гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 .

Дисциплінарною комісією під час прослуховування аудіозапису, наданого батьком ОСОБА_3 , встановлено голоси декількох чоловіків, які між собою розмовляють. Під час розмови чути, як один із чоловіків, вживаючи нецензурні слова, протягом усієї розмови висловлює погрози в сторону неповнолітнього гр. ОСОБА_3 . Так, в ході службового розслідування встановлено, що дані погрози на аудіозаписі звучали від капітана поліції ОСОБА_5 та лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Вказане підтверджується письмовими поясненнями інспектора взводу №2 роти «ТОР» УПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної служби НПУ лейтенанта ОСОБА_10 . Так, лейтенант поліції ОСОБА_10 повідомив, що прізвища працівника поліції не знає, але за зовнішніми ознаками та з відеозапису, який йому показали працівники ВІОС УКЗ ГУНП, зрозумів, що один з них - це капітан поліції ОСОБА_5 . Інший працівник поліції - ОСОБА_1 поводив себе спокійніше. Однак, лейтенант поліції ОСОБА_10 вказав, що під час розмови з даними громадянами працівники поліції висловлювались в їхній бік ненормативною лексикою.

Суд також відмічає, що під час перегляду відеозапису (VID-20200604-WA0001), наданого відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, суд встановив, що капітан поліції ОСОБА_5 дійсно наніс удар долонею правої руки в область голови гр. ОСОБА_4 , в той час як лейтенант поліції ОСОБА_1 стояв осторонь, не реагуючи на протиправні дії колеги по службі. Таким чином, висновки дисциплінарної комісії про нетактовну поведінку капітана ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , який не реагував на протиправні дії колеги по службі, при цьому знаходився поруч та посміхався, є обґрунтованими.

Крім того, під час прослуховування судом аудіозапису, наданого відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, суд встановив нетактовну поведінку працівників поліції стосовно неповнолітнього, висловлювання нецензурною лайкою, погрози в бік вищевказаних громадян. Як встановлено дисциплінарною комісією та судом, враховуючи пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_10 , аудіо запис здійснений в Івано-Франківському ВП, а голоси людей, які виражались ненормативною лексикою (нецензурно) та з погрозами, належать саме поліцейським - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

При цьому, згідно пояснень старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Климчук М.М. слідує, що останній 30.05.2020 заступив для несення служби в чергову частину Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області та близько 19:00 год. через вікно чергової частини побачив групу молодих осіб які рухались по території Івано-Франківського ВП та серед них був капітан поліції ОСОБА_5 , який рухався в сторону відділу поліції з невідомою особою, також позаду ішов лейтенант поліції ОСОБА_1 . Так, капітан поліції ОСОБА_5 та лейтенант поліції ОСОБА_1 зайшли в приміщення Івано-Франківського ВП, а старший лейтенант поліції Климчук М.М. , вийшов до групи осіб щоб дізнатися про причини прибуття на територію Івано-Франківського ВП. В подальшому дана група осіб (тобто і позивач - лейтенант поліції ОСОБА_1 ) вела себе агресивно. Суд зазначає, що така поведінка є неприйнятним для поліцейського.

З цього приводу суд підкреслює, що навіть попри будь-які провокативні дії громадян працівник поліції зобов`язаний поводити себе ввічливо, тактовно, з дотриманням вимог законодавства та Правил етичної поведінки поліцейських Так, згідно положень Правил №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський зобов`язаннй поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, своїми діями поліцейські, зокрема лейтенант ОСОБА_1 підриває авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення, а також така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановлених для співробітників органів поліції.

Щодо клопотання представника позивача про допит свідків від 04.07.2020, а саме ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , суд зазначає, що дослідивши повно та об`єктивно матеріали справи, зокрема матеріали службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , а також письмові пояснення вказаних осіб, надані під час службового розслідування старшому оперуповноваженому в ОВС Івано-Франківського управління ДВБ НП України підполковнику поліції Томенчуку Р.Я. (а.с. 141), старшому інспектору ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області майору поліції Борищаку І.М. (а.с. 145, 149, 152), суд з`ясував всі обставини справи, а тому їх допит є недоцільним.

Суд, зазначає, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівника поліції.

Таким чином, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Стосовно посилань позивача на те, що відомості, викладені у витягу з ЄРДР про розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020140000000643 від 12.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365 КК України, не доводять вини ОСОБА_1 у протиправності його дій по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і не вказують на наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням, суд зазначає наступне.

Так, вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу.

На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі №819/736/18 (адміністративне провадження №К/9901/69758/18).

Службовим розслідуванням встановлено недотримання позивачем обмежень і заборон, порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її.

Кримінальне провадження, що проводиться відносно позивача, не виключає наявності у його діях складу дисциплінарного проступку та не позбавляє відповідача можливості накладення дисциплінарного стягнення за його вчинення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що звільнення позивача зі служби за порушення службової дисципліни не пов`язане з вчиненням злочину. Відтак, наявність чи відсутність вироку в кримінальній справі не впливає на оцінку дисциплінарного проступку, вчинення якого доведене матеріалами службового розслідування.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.

Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.

Суд також зазначає, що вищедосліджені події за участю позивача набули широкого суспільного резонансу та здобули негативну критику в суспільстві, що негативно впливає на формування іміджу поліції та знижує рівень довіри громадян. Так, опублікована 03.06.2020 у засобах масової інформація, зокрема на сайті агенції новин «galka.if.ua» (https://galka.if.ua/tut-shhe-ne-taki-rigali-i-pidpisuvali-fra/) фактично підриває авторитет та довіру населення як до ГУНП в Івано-Франківській області, так і решті територіальних органів Національної поліції в цілому.

При цьому, суд зауважує, що своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 р. №21-2440а15 та №21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі №815/3636/15 (адміністративне провадження №К/9901/7668/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях позивача були наявні порушення вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, тобто, вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржених наказів, а саме пункту 2 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №669 про притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України та наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, зважаючи на те, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби, то підстави для їх задоволення також відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, здійснивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40108798) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.