Рішення № 91810168, 28.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2020 року Справа № 280/3417/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до військової частини 3029 Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини 3029 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не надання ОСОБА_1 належним чином оформленої довідки про вартість неотриманого речового майна, та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби, відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178;

зобов`язати військову частину 3029 Національної Національної гвардії України надати ОСОБА_1 належним чином оформлену довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 13.03.2020 із зазначенням закупівельної вартості речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178;

зобов`язати військову частину 3029 Національної Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 13.03.2020, згідно з «Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178;

стягнути з військової частини 3029 Національної гвардії України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2942,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 3029 Національної гвардії України. Наказом відповідача від 13.03.2020 позивача, звільненого з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, проте не виплачено компенсацію вартості неотриманого речового майна. Позивач отримав довідку про вартість речового майна, що належать до видачі, в якій сума грошової компенсації зазначена частково (не вказана вартість деяких предметів), що призводить до зменшення загального розміру крмпенсації. Бездіяльність відповідача щодо не надання належним чином оформленої довідки про вартість неотриманого речового майна та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби вважає протиправною, із посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 29.05.2020 відкрито провадження в адміністартивній справі №280/3417/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 23.06.2020 №29021), в якому пояснив, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Головним управлінням Національної гвардії, а виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Головним управлінням Національної гвардії на відповідний рік. Вказує, що розпорядженням від 15.01.2020 №27/27/3-243 т.в.о. заступника командувача з тилу - начальника логістики на адресу військової частини направлено закупівльні ціни речового майна станом на 01.01.2020, проте у розпорядженні відсутні закупівельні ціни на панаму літню польову, штани костюмні літні польові, рукавички зимові, шарф-трубу літній, шарф-трубу зимовий, термобілизну, черевики з високим берцем зимові, бахіли утеплені, беруші спеціальні індивідуальні, пальто зимове, плащ демісезонний, штани, кашне, рукавички шкіряні. Оскільки відповідно до законодавства військова частина не має повноважень встановлювати самостійно закупівельні ціни речового майна, на даний перелік майна встановлена ціна 0,00 грн. Крім того, у військової частини 3029 відсутні бюджетні призначення на закупівлю речового майна, а головним розпорядником бюджетних коштів є Головне управління Національної гвардії України. Відповідач звертався до Південного Одеського територіального управління НГУ із відповідними запитами, але на теперішній час кошти на рахунки частини не надходили. Також заперечує проти стягнення судових витрат у справі, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. від 25.06.2020 №29675), в якій він спростовує аргументи відповідача.

Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив, що позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Відповідно до Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 від 01.03.2020 №17, сума грошової компенсації за таке майно становить 13 415,38 грн., усього 42 предмети.

Як вбачається із копії довідки від 01.03.2020 №17, вартість окремих предметів - панами літньої польової, штанів костюма літнього польового, рукавичок зимових, шарфа-труби літнього, шарфа-труби зимового, термобілизни, черевиків з високим берцями зимових, бахіл утеплених, берушів спеціальних індивідуальних, пальто зимового, плаща демісезонного, штанів, кашне, рукавичок шкіряних зазначено на рівні 0,00 грн. (нуль гривень нуль копійок).

Наказом командира військової частини 3029 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 13.03.2020 №55 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини 3029 Національної гвардії України від 06.03.2020 №9 о/с з військової служби у запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, як вбачається із наказу, компенсацію вартості речового майна позивачу не виплачено.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.04.2020 про видачу належним чином оформленої довідки (із зазначенням вартості усіх предметів, які належали до видачі) та надання інформації про дату виплати компенсації вартості за неотримане речове майно.

Листом від 15.04.2020 №3/29/27/3-1114 позивача повідомлено, що довідку складено на підставі розпорядження т.в.о. заступника командувача з тилу - начальника логістики від 15.01.2020 №27/27/3-243; заявку про заборгованість військової частини перед звільненими військовослужбовцями направлено до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України, проте грошові кошти на рахунок відповідача не надходили.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність не надання належним чином оформленої довідки про вартість неотриманого речового майна та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі - Порядок №178), встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Приписами п. 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 01 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (тут і надалі - Положення №1153/2008 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475 затверджено Інструкцію з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, згідно з пунктом 15 глави 1 розділу III якої військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Водночас, застосовування у п. 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби» дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно пов`язане з фактом закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Як зазначено вище, наказом командира військової частини 3029 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 13.03.2020 №55 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини 3029 Національної гвардії України від 06.03.2020 №9 о/с з військової служби у запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, як вбачається із наказу, компенсацію вартості речового майна позивачу не виплачено.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем подано відповідачу відповідний рапорт (заяву), що, зокрема, передбачено п. 4 Порядку №178.

Аналіз норм ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 1 та 3 п. 242 Положення №1153/2008, а також п.п. 2, 3 Порядку №178 дає підстави для висновку про наявність у позивача права на грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №803/1135/17 та від 10.09.2019 у справі №803/774/17.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача про відсутність коштів на спірні виплати, виходячи з наступного.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00, пункт 26) визначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене, обмежене фінансування не впливає на наявність у відповідача обов`язку щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Посилання відповідача на те, що він звертався до Південного Одеського територіального управління НГУ із відповідними запитами судом також не приймаються, оскільки доказів вказаним твердженням суду не надано.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про протиправність бездіяльності військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, а також зазначає, що зобов`язання військової частини 3029 Національної Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 13.03.2020, згідно з Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 є належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не надання ОСОБА_1 належним чином оформленої довідки про вартість неотриманого речового майна та зобов`язання надати таку довідку суд зазначає, що зі змісту виданої позивачу довідки від 01.03.2020 №17 вбачається, що вартість окремих предметів - панами літньої польової, штанів костюма літнього польового, рукавичок зимових, шарфа-труби літнього, шарфа-труби зимового, термобілизни, черевиків з високим берцями зимових, бахіл утеплених, берушів спеціальних індивідуальних, пальто зимового, плаща демісезонного, штанів, кашне, рукавичок шкіряних зазначено на рівні 0,00 грн. (нуль гривень нуль копійок). Тобто, фактично таку вартість не визначено, що суперечить формі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, затвердженій Порядком №178 (графи «Вартість за одиницю» та «Сума грошової компенсації»).

Звідси, позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилань відповідача на розпорядження від 15.01.2020 №27/27/3-243 т.в.о. заступника командувача з тилу - начальника логістики на адресу військової частини, в якому не міститься цін на панаму літню польову, штани костюмні літні польові, рукавички зимові, шарф-трубу літній, шарф-трубу зимовий, термобілизну, черевики з високим берцем зимові, бахіли утеплені, беруші спеціальні індивідуальні, пальто зимове, плащ демісезонний, штани, кашне, рукавички шкіряні слід зауважити, що дане розпорядження до суду не надано; крім того, відповідач не позбавлений можливості звенутися до Головного управління Національної гвардії України із запитом щодо закупівельної вартості майна, зазначеного у довідці.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій, а тому питання розподілу судових витрат в частині витрати на сплату судового збору не вирішується.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем до матеріалів справи надано копії:

Договору про надання правової допомоги від 28.04.2020 б/н, відповідно до умов якого адвокат Ігнатов Євген Євгенович бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт ( ОСОБА_1 ) зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені Сторонами у Договорі (п. 1.1 Договору);

ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 28.04.2020 серії АР №1011639;

акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 28.04.2020 (попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 840,80 грн.; вивчення та аналіз законодавства по суті спірного питання - 840,80 грн.; складання позовної заяви - 1 261,20 грн.);

оригінал квитанції від 29.04.2020 №26554522 на суму 2 942,80 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Разом із тим, виокремлені в акті виконаних робіт в якості окремих послуг попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 840,80 грн.; вивчення та аналіз законодавства по суті спірного питання - 840,80 грн. є складовими частинами підготовки та подання до суду позовної заяви, а отже в цій частині витрати стягненню не підлягають.

Звідси, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складають 1 261,20 грн. (за складання позовної заяви).

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3029 Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123; код ЄДРПОУ 08803661) щодо не надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належним чином оформленої довідки про вартість неотриманого речового майна та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

3. Зобов`язати військову частину 3029 Національної Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123; код ЄДРПОУ 08803661) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належним чином оформлену довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 13.03.2020 із зазначенням закупівельної вартості речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

4. Зобов`язати військову частину 3029 Національної Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123; код ЄДРПОУ 08803661) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 13.03.2020, згідно з Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 3029 Національної Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123; код ЄДРПОУ 08803661).

У стягненні на користь ОСОБА_1 з військової частини 3029 Національної Національної гвардії України судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 1681,60 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 28.09.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко