Рішення № 91809986, 21.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 вересня 2020 року Справа № 280/5159/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр..Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.04.2019 №0007821305, №0007831305, №0007811305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені у акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам, оскільки вони базуються на фактах, які не мають свого підтвердження та прийняті на підставі суперечливих та безпідставних висновків, яких ревізор дійшов за результатами перевірки. Зазначає, що відповідно до змісту акту перевірки, ревізором проаналізовані різні бази даних, лист, отриманий від прокуратури Запорізької області від 08.08.2018 року, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Банківська виписка АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_2 , яка надана прокуратурою. Незважаючи на те, що в акті перевірки зазначено, що позивач начебто була проінформована про проведення перевірки письмовим повідомленням від 29.01.2019 року № 49/1295/14/08-01-13-05-09, яке вона ніби то отримала 31.01.2019 року та на підставі наказу на проведення перевірки від 29.01.2019 року № 309, який направлявся позивачу та нею отриманий 31.01.2019 року, позивач зазначає, що не отримувала письмових повідомлень та наказу про проведення перевірки та про проведення перевірки відносно неї, їй відомо не було. Оскільки про проведення перевірки позивачу не було повідомлено та не вручено наказ про перевірку і направлення особи, яка була уповноважена на її проведення, зазначена перевірка проведена в порушення чинного законодавства, а отже є протиправною. Також зазначає, що зазначена перевірка проведена поза межами строків її проведення, встановлених Податковим Кодексом України для проведення позапланових перевірок, що теж свідчить про її протиправність. Вказує на те, що в акті перевірки зазначено, що підставою для перевірки послужили матеріали кримінального провадження, у тому числі і вищезазначені матеріали отримані від прокуратури Запорізької області. Однак, позивачу нічого не відомо про кримінальне провадження, позивача ніхто не викликав та вона не приймала участі у будь-яких діях. Під час перевірки позивач не надавала жодних пояснень, у тому числі і стосовно зазначеного карткового рахунку по якому проведена перевірка та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються та зазначає, що вона не отримувала доходи, які відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України віднесені до категорії - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Позивач зазначає, що дійсно нею була отримана картка в відділенні Банку «Приватбанк». Зазначена картка разом з конвертом, який їй видали та пін-кодом була нею загублена при невідомих обставинах. Вона виявила, що картки немає і це було через деякий час після її отримання в відділенні банку. Оскільки на рахунку зазначеної картки коштів не було, позивач не заявляла в правоохоронні органи про її загублення. З тих же причин позивач не блокувала отриману картку та не повідомляла банку про цей факт. Окрім пенсії, ніякого іншого доходу не отримує та не отримувала протягом 2016-2017 років (період, за який донараховані податки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями). Вказує на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, а саме - до вимог п. 162.1 ПКУ, вона не є у даному випадку платником ПДФО та військового збору, нарахованих прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються. Крім того зазначає, що будь-яких доходів, крім пенсії, не отримувала, у тому числі і протягом 2016-2017 років, а також їй не було відомо про проведення перевірки та про підстави її проведення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються, якими донараховано суму зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 109 372, 76 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 343,19 грн.; штрафні (фінансові) санкції в сумі 340, 00 грн.; Військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 9 114, 40 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 278, 60 грн., Позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідач провів перевірку в порушення норм Податкового Кодексу України, порушивши податкове законодавство, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідно до висновків акту, документальною позаплановою перевіркою платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року встановлені порушення п. п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, п. п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. п. 168.2.1. п. 168.1 ст. 168, п. п. «в» п. 176.1.ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання у встановлений законодавством строк, а саме - до 1 травня 2017 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, до 1 травня 2018 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, та невідображення в них доходу, отриманого протягом 2016 року у розмірі 11014,65 грн. та протягом 2017 року у розмірі 596611,75 грн.; п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 109372,76 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 1982,64 грн., за 2017 рік у сумі 107 390,12 грн.; п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не визначення об`єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 9 114,4 грн., у тому числі за 2016 рік у розмірі 165,22 грн., за 2017 рік у розмірі 8 949,18 грн. Перевірка ППФО ОСОБА_1 була проведена на законних підставах, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті у порядку, передбаченому п. 86.8 ст. 86 ПК України. Ревізорами обґрунтовано доведено, що згідно банківських виписок по картковому рахунку № НОМЕР_3 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 607 626,4 грн., у тому числі у 2016 році на суму 11014, 65 грн., у 2017 році на суму 596 611, 75 грн., а отже ППФО ОСОБА_1 самостійно зобов`язана була сплатити податок на доходи, які отримані від платників податків, з якого при нарахуванні (виплаті) не утримувався податок на доходи фізичних осіб, що отриманий та відобразити його у річній податковій декларації. Вважає прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими та заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року позовну заяву у справі №280/5159/19 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/5159/19. Призначено підготовче судове засідання на 02.12.2019.

Ухвалою суду від 02.12.2019 клопотання представників сторін про зупинення провадження в адміністративній справі для надання додаткового часу для примирення задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі №280/5159/19 до 27 січня 2020 року, для надання сторонам часу необхідного їм для примирення.

Ухвалою суду від 27.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі 280/5159/19 строком на 30 (тридцять) днів, підготовче судове засідання відкладено на 19.02.2020.

Протокольною ухвалою 19.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2020.

Ухвалою суду від 14.04.2020 підготовче засідання по справі №280/5159/19 відкладено та призначено наступне підготовче засідання на 30 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 30.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 04.08.2020.

Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив справу розглянути в порядку письмового провадження, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним державним ревізором-інспектором Жуковою Світланою Олександрівною у період з 27.02.2019 року по 13.03.2019 року на підставі наказу № 309 від 29.01.2019 року в приміщенні Енергодарського управління ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2019 року № 132/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (далі за текстом акт перевірки).

Відповідно до висновків акту, документальною позаплановою перевіркою ППФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року встановлені порушення:

1. п. п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, п. п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. п. 168.2.1. п. 168.1 ст. 168, п. п. «в» п. 176.1.ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання у встановлений законодавством строк, а саме - до 1 травня 2017 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, до 1 травня 2018 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, та невідображення в них доходу, отриманого протягом 2016 року у розмірі 11014,65 грн. та протягом 2017 року у розмірі 596611,75 грн.

2. п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 109372,76 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 1982,64 грн., за 2017 рік у сумі 107 390,12 грн.

3. п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не визначення об`єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 9 114,4 грн., у тому числі за 2016 рік у розмірі 165,22 грн., за 2017 рік у розмірі 8 949,18 грн.

За результатами перевірки на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0007821305 від 22.04.2019 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 109 372, 76 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 343,19 грн.;

- № 0007831305 від 22.04.2019 року, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - штрафні (фінансові) санкції в сумі 340, 00 грн.;

- № 0007811305 від 22.04.2019 року, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 9 114, 40 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 278, 60 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 9.1.2 Податкового Кодексу України передбачено, що ПДФО відноситься до загальнодержавних податків, сплата таких податків є обов`язковою на всій території України. Серед платників ПДФО Податковий Кодекс України визначає:

1) фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2) фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні;

3) податкових агентів.

До їх переліку п. п. 14.1.180 14 Податкового кодексу України відносить юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які виплачують доходи фізичним особам.

Об`єкт обкладення ПДФО визначено ст. 163 Податкового кодексу України. Так, об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (для нерезидентів - з джерелом походження в Україні).

Відповідно до ст. 163 Податкового Кодексу України:

163.1. Об`єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Відповідно до п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

З огляду на обставини справи, докази, які досліджено під час судового розгляду, судом встановлено, що позивач не отримувала доходи, які відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України віднесені до категорії - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Також, позивач не отримувала доходи, які перелічені у п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Позивач зазначив, що окрім пенсії, ніякого іншого доходу не отримує та не отримувала протягом 2016-2017 років (період, за який донараховані податки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями). Крім цього, позивачем зазначалось, що дійсно нею була отримана картка в відділенні АТ КБ «Приватбанк». Зазначена картка разом з конвертом, який їй видали та пін-кодом була нею загублена при невідомих обставинах. Отже, Позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме - до вимог п. 162.1 ПКУ, не є у даному випадку платником ПДФО та військового збору, нарахованих прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються.

Зазначені обставини не спростовані відповідачем під час проведення перевірки та під час судового розгляду зазначеної справи.

Відповідачем доведено, що згідно банківських виписок по картковому рахунку № НОМЕР_3 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 607 626,4 грн., у тому числі у 2016 році на суму 11014, 65 грн., у 2017 році на суму 596 611, 75 грн., а отже ППФО ОСОБА_1 .

В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту отримання зазначених доходів позивачем протягом періоду, що перевірявся. Також відповідачем під час перевірки не з`ясовано та не проведено перевірку ТОВ «Орбіта ДТ», яке перераховувало кошти на картку, яка була відкрита на ім`я позивача.

Доводи ж податкового органу про те, що позивач отримала доходи за перевіряємий період, а також про те, що ПФО ОСОБА_1 самостійно зобов`язана була сплатити податок на доходи, які отримані від платників податків, з якого при нарахуванні (виплаті) не утримувався податок на доходи фізичних осіб, що отриманий та відобразити його у річній податковій декларації мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування факту отримання таких доходів саме позивачем.

В той же час, відповідно до пунктів 164.1., 164.2 та 164.6 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

164.1.1. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

164.1.2. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

164.1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

164.2. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

164.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

164.2.2. суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. При цьому при отриманні зазначених у цьому підпункті доходів від фізичних осіб - платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов`язаний включити суми таких доходів до річної податкової декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них установлені цим Кодексом податки та збори;

164.6. Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правовідносини стосовно справляння податку з доходів фізичних осіб регулюються розділом IV Податкового кодексу України «Податок з доходів фізичних осіб».

За змістом пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

За приписами підпункту 168.1.1.пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із положеннями пунктів 171.1., 171.2. статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.48. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

Відповідно до підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Орбіта ДТ», підприємство з рахунків якого відповідно до банківських виписок перераховувались кошти на картковий рахунок № НОМЕР_3 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , у даному випадку податковим агентом, який нарахував (виплатив, надав) оподатковуваний дохід на користь платника податку, який не є працівником підприємства. І саме ТОВ «Орбіта ДТ» зобов`язане утримувати податок із суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, а також військовий збір, визначений п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Судом також взято до уваги той факт, що відповідачем під час перевірки позивача не встановлено яким чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Орбіта ДТ» перераховані кошти на картковий рахунок, відкритий на ім`я позивача, а також не встановлено, чи ТОВ «Орбіта ДТ» утримувало ПДФО та військовий збір з сум, зарахованих на картку, відкриту на ім`я ОСОБА_1 .

При цьому, відповідно до акту перевірки, кошти зараховувались на карту з призначенням: поповнення карткового рахунку на господарські потреби. Якщо припустити, що ТОВ «Орбіта ДТ» дійсно у бухгалтерському обліку відображало зазначені операції як «видача коштів під звіт», то необхідно зазначити наступне:

Відповідно до чинного законодавства, відносини між підприємством і підзвітною особою можуть мати як трудовий, так і цивільно-правовий характер. У першому випадку працівник виконує свої посадові обов`язки щодо закупівлі ТМЦ, робіт, послуг, передбачені трудовим договором або посадовою інструкцією, і його закупівельні відносини з підприємством регламентовані трудовим законодавством. У другому випадку подібні функції не входять до посадових обов`язків працівника, тому відносини між ним та підприємством регулюються цивільним законодавством. Проте, незалежно від законодавчого підґрунтя таких «підзвітних» відносин, працівники, які отримали готівку, повинні своєчасно відзвітувати перед підприємством про витрачені кошти за встановленою формою та повернути їх невикористаний залишок. І це дуже важливо, адже безпосередньо впливає на оподаткування доходів підзвітної особи.

Відповідно до вимог податкового законодавства, а саме Податкового Кодексу України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Затвердженого Постановою НБУ від 29.12.2017 року № 148 (надалі Положення № 148), зокрема п. 19 Готівка під звіт або на відрядження видається суб`єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України.

Готівка видається під звіт:

1) на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів;

2) на закупівлю брухту чорних металів і брухту кольорових металів - на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт;

3) на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт.

Підзвітна особа має право продовжити строк використання виданих під звіт коштів, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції в населення та заготівлі вторинної сировини, у тому числі брухту чорних металів і брухту кольорових металів). Строк використання такої готівки продовжується до завершення строку відрядження.

Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.

20. Фізичні особи - довірені особи установ/підприємств - юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі.

Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії установи/підприємства звіт про використання готівки разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала) разом з невитраченим залишком готівки.

Відповідно до п. п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог.

Згідно п.п.163.1, п.п.163.2. ст. 163 ПК України визначено, що об`єкт оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

Відповідно до ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 дохід, затвердженим Наказом Міністерства Фінансів № 290 від 29.11.99, визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п.5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов`язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об`єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

Отже, додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв`язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.

Зазначена правова позиція підтверджується також рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 816/909/18 у якому суд дійшов висновку, що при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов`язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об`єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

Отже, додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв`язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.

Відповідачем не перевірені підстави перерахування ТОВ «Орбіта ДТ» зазначених коштів, а також не встановлено, чи подавались звіти про використання зазначених коштів до бухгалтерії ТОВ «Орбіта ДТ» в установлені строки, якщо подавались, то хто саме подавав.

За вказаних обставин, суд вважає висновки податкового органу щодо порушень ОСОБА_1 п. п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, п. п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. п. 168.2.1. п. 168.1 ст. 168, п. п. «в» п. 176.1.ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України в частині неподання у встановлений законодавством строк, а саме - до 1 травня 2017 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, до 1 травня 2018 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, та невідображення в них доходу, отриманого протягом 2016 року у розмірі 11014,65 грн. та протягом 2017 року у розмірі 596611,75 грн.; п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 109372,76 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 1982,64 грн., за 2017 рік у сумі 107 390,12 грн.; п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України в частині не визначення об`єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 9 114,4 грн., у тому числі за 2016 рік у розмірі 165,22 грн., за 2017 рік у розмірі 8 949,18 грн. необґрунтованими.

Оцінюючи вищевказані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що висновок контролюючого органу про виявлені порушення позивачем є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених перевіркою порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1484,50 грн., що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр..Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.04.2019 №0007821305, №0007831305, №0007811305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1484,50 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 21 вересня 2020 року.

Суддя М.С. Лазаренко