Ухвала суду № 91808869, 28.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

28 вересня 2020 р. Справа № 120/2461/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни,

представника позивача: Шевчука Андрія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 40143408, адреса: вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку представника позивача, бездіяльністю органу державної виконавчої служби щодо не зняття заборони на відчуження та арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Лепути Івана Олександровича від 04.06.2015 року у межах виконавчого провадження № 47747998, при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (у редакції, що діяла на час винесення відповідної постанови).

Вважаючи, що не зняття відповідачем арешту з майна у виконавчому провадженні № 47747998 на момент завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (у зв`язку з відсутністю у боржника майна) є протиправною бездіяльністю, а продовження арешту на майно є безпідставним та порушує її право власності, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України).

У ході судового засідання, призначеного на 18.06.2020 року, судом з власної ініціативи поставлено на розгляд питання про застосування наслідків пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 287 КАС України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у встановлений термін усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку. Даною ухвалою також витребувано з відповідача та зобов`язано надати суду у встановлений строк належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 51913581. Судовий розгляд справи відкладено.

22.06.2020 року на адресу суду від представника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову посилаючись, зокрема, на пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду.

30.06.2020 року представником відповідача, на виконання вимог ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року, надано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 51913581.

У межах строку, наданого судом на усунення недоліків, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поданої заяви вказано, що у зв`язку з юридичною необізнаністю та тяжким матеріальним становищем позивач не мала змоги своєчасно реалізувати своє право на професійну правничу допомогу, передбачене Конституцією України, та сплатити судовий збір.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.03.1987 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

02.03.2020 року на адресу суду від представника позивача також надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 287 КАС України, у якій останній надав аналогічні пояснення щодо причин пропуску позивачем такого строку. Окрім того, зауважив на тому, що звернення до суду, у даному випадку, стосується саме оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби і не пов`язане з проведенням виконавчих дій у межах виконавчого провадження, яке завершене, а тому на даний публічно-правовий спір із відповідачем не поширюються особливості розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, які встановлені статтею 287 КАС України, у тому числі щодо скороченого десятиденного строку звернення до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , на підставі положень частини третьої статті 123 КАС України, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року, а справу направлено для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року та направляючи справу для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дана справа стосується зняття (скасування) арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Тому, для визначення юрисдикції цього спору, суду, необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду.

Окрім цього зазначено, що суду необхідно врахувати практику Верховного суду з перегляду справ де особа є відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 815/4232/17, від 22.04.2019 року у справі № 757/53656/17-а та постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 643/5597/19).

За умови висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суду першої інстанції необхідно визначитись щодо доводів позивача, викладених у заяві про поновлення пропущеного строку, з урахуванням дії процесуальних строків в умовах карантину, та з твердженням позивача, що звернення до суду стосується саме оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби і не пов`язане з проведенням виконавчих дій у межах виконавчого провадження, яке завершене. Саме зазначене, на думку позивача, вказує на те, що строки повинні визначатись не за статтею 287 КАС України, а за статтею 122 цього Кодексу.

Матеріали адміністративної справи № 120/2461/20-а надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду 01.09.2020 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року призначено справу до судового розгляду, з викликом у судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

25.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. У даній заяві представник позивача зазначає, що 18.06.2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кулявцем Олександром Сергійовичем накладено повторний арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 0521284300:02:000:0296 на підставі постанови про арешт майна боржника № 51913581, видана 13.09.2019 року, про що було внесено запис про реєстрацію обтяжень.

Вважаючи, що шляхом подання вказаного позову позивач бажає припинити арешт вказаної земельної ділянки як такий, який не може забезпечити виконання судового рішення, представник позивача просить доповнити позовні вимоги наступним:

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 13.09.2019 року про арешт майна боржника, винесеної у межах виконавчого провадження № 51913581, яке було відкрите на підставі виконавчого листа від 15.01.2015 року № 127/11683/14-ц в частині накладення арешту на земельну ділянку, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 2,2626 га, кадастровий номер: 0521284300:02:000:0296, яка знаходиться на території Леухівської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області та належить ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешти за номерами записів про обтяження 11695151 від 04.06.2015 року, 36945827 від 18.06.2020 року з земельної ділянки, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площею 2,2626 га, кадастровий номер 0521284300:02:000:0296, яка знаходиться на території Леухівської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області та належить ОСОБА_1 , які були накладені згідно з постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області від 04.06.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної у виконавчому провадженню № 47747998, та постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 13.09.2019 року про арешт майна боржника, винесеної у виконавчому провадженню № 51913581, які були відкриті на підставі виконавчого листа від 15.01.2015 року № 127/11683/14-ц.

Одночасно, представником позивача подано клопотання про витребування з відповідача постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 13.09.2019 року про арешт майна боржника, винесеної у межах виконавчого провадження № 51913581.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, висловлених у постанові від 11.08.2020 року, що стали підставою для направлення справи на продовження розгляду, а також заслухавши пояснення представника позивача та перевіривши матеріали даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року по справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом першим, другим частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд враховує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Положеннями статті 287 КАС України особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої вказаної статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі за текстом Закон України "Про виконавче провадження", який набрав чинності з 05.10.2016 року та діє на дату звернення до суду з даним позовом) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача у виконавчому провадженні.

Як встановлено судом, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2014 року у цивільній справі № 127/11683/14-ц позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору від 22.05.2008 року № VIK0GK0000000002 у розмірі 107458,70 доларів США, що еквівалентно 1250819,25 грн., з яких:

- 38037,43 доларів США, що еквівалентно - 442755,69 грн. - заборгованість за кредитом;

- 36011,00 доларів США, що еквівалентно 419168,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 9254,01 доларів США, що еквівалентно 107716,68 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 19018,72 доларів США, що еквівалентно 221377,90 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

- 21,48 доларів США, що еквівалентно 250 грн. - штраф (фіксована частина);

- 5116,06 доларів США, що еквівалентно 59550,94 грн. - штраф (процентна складова).

У частині стягнення пені у розмірі 36379,52 доларів США та штрафу (процентна складова) у розмірі 1818,97 доларів США відмовлено.

15.01.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист у справі № 127/11683/14-ц.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Лепути Івана Олександровича від 04.06.2015 року відкрито виконавче провадження № 47747998 на підставі виконавчого листа від 15.01.2015 року № 127/11683/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області.

Відповідно до інформаційної довідки про стан виконавчого провадження № 47747998 (сформованої 29.10.2019 року) державним виконавцем вчинялись виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно боржника та стягнення виконавчого збору.

04.06.2015 року, у межах виконавчого провадження № 47747998, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Лепутою Іваном Олександровичем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно та заборонено здійснювати будь-які дії щодо відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 171952471 від 27.06.2019 року, вищевказаний арешт на все нерухоме майно зареєстровано 04.06.2015 року за реєстраційним номером обтяження: 11695151 Реєстраційною службою Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області, та до теперішнього часу наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також, згідно з інформаційною довідкою про стан виконавчого провадження № 47747998 (сформованою 29.10.2019 року) виконавчий документ повернуто стягувачу 06.11.2015 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (у редакції, що діяла на час винесення відповідної постанови).

23.10.2019 року представник позивача звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з адвокатським запитом, у якому, окрім іншого, просив:

- надати інформацію щодо ходу, етапу та проведених виконавчих дій щодо виконавчого провадження внесеного до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за № 51913663 від 12.08.2016 року;

- надати копію постанови про відкриття провадження виконавчого провадження (з ідентифікатором доступу) до внесеного до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за № 51913663 від 12.08.2016 року;

- надати копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 47747998, виданий 15.01.2015 року, видавник: Лепута Іван Олександрович, Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Вінницька область.

Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на вказаний запит надано відповідь листом від 28.10.2019 року за № 108973/15.26-25 у якому, зокрема, зазначено, що на даний момент на виконанні перебуває виконавче провадження № 51913581 з виконання виконавчого листа № 127/11683/14-ц, виданого 15.01.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору від 22.05.2008 року у розмірі 107458,70 доларів США, що еквівалентно 1250819,25 грн. та 3654,00 грн. судового збору. У межах даного виконавчого провадження було вчинено наступні виконавчі дії:

12.08.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;

12.08.2016 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника; Згідно відомостей, наявних у матеріалах виконавчого провадження, з заробітної плати боржника до моменту її звільнення було стягнуто 1115,55 грн.;

25.11.2016 року винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження;

03.01.2017 року винесено постанову про прийняття матеріалів виконавчого провадження;

13.09.2019 року винесено постанову про арешт майна боржника.

Щодо надання копії постанови про арешт майка боржника № 47747998 від 04.06.2015, Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області роз`яснено, що виконавчий документ по даному виконавчому провадженню був повернутий стягувану за пунктом 2 частини статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" 06.11.2015 року, і, відповідно до Правил з ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року, передані до архіву органу державної виконавчої служби виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню, та строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки. Відповідно, матеріали даного виконавчого провадження було знищено згідно з актом знищення від 02.01.2019 року і надати копію постанови не є можливим.

Вчинення державним виконавцем зазначених вище виконавчих дій також підтверджується наданими представником відповідача матеріалами виконавчого провадження № 51913581.

Таким чином, суд звертає увагу, що у матеріалах даної справи наявні докази існування незавершеного виконавчого провадження за виконавчим листом № 127/11683/14-ц, виданого 15.01.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області у цивільній справі, у межах якого позивач являється боржником, тобто є стороною виконавчого провадження.

З наведеного вбачається, що у даній справі предметом спору дійсно є оскарження рішення державного виконавця, яке прийняте ним щодо виконання судового рішення у цивільній справі (на підставі якого видано виконавчий лист Вінницьким міським судом Вінницької області), та допущення останнім бездіяльності.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 2 вказаного виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з частиною 1, 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина 2 статті 384 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем рішення, дій або бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства.

Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_1 була відповідачем у цивільній справі та є боржником у незавершеному виконавчому провадженні (за виконавчим листом у цивільній справі № 127/11683/14-ц) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо оскарження позивачем бездіяльності та рішення державного виконавця, прийнятого під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення у цивільній справі, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 815/4232/17, від 22.04.2019 року у справі № 757/53656/17-а та постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 643/5597/19.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вказане зумовлює висновок суду про необхідність закриття провадження у справі.

Також, на виконання вимог частини 1 статті 239 КАС України суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право на звернення із заявленими позовними вимогами у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 205, 238, 239, 248, 256, 287 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна