Рішення № 91808576, 09.09.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/554/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., в приміщенні господарського суду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження розглянув справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а,

до відповідачів:

1) Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», м. Сміла, вул. Соборна (Свердлова), 94,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Смілянська міська рада, м. Сміла, вул. Незалежності, 37

про визнання договору №14/3523/18 від 26.12.2018 недійсним,

за участю повноважних представників сторін та учасників:

від позивача: Лук`яненко Г.О. - адвокат - за довіреністю;

від відповідачів: (НАК) Коваленко С.В. - адвокат - за довіреністю;

ТОВ: участі не брали;

від третьої особи: участі не брали.

Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про визнання договору недійсним, в якому просить суд:

- визнати недійсним Договір №14/3523/18 від 26.12.2018 про переведення боргу, укладений між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ТОВ «Сміла Енергоінвест» та КП «Смілакомунтеплоенерго»,

та відшкодувати судові витрати.

Всі сторони належно повідомлені про час і місце проведення підготовчого засідання.

Відповідач2 та третя особа своїх представників в суд не направили, витребувані документи не надали.

Відповідачем1 (НафтоГаз) подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та альтернативне клопотання (з пропуском строку на подання) про проведення засідання в режимі відеоконференції або відкладення підготовчого засідання. Суд критично оцінює доводи відповідача про необхідність проведення засідання в режимі відеоконференції, оскільки у суду відсутні вільні майданчики та технічна можливість проведення відео конференції на умовах заявника. Суд також враховує, що заява подана з порушенням строку на звернення до суду з даним клопотанням, тому вважає за необхідне відхилити заяву відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції.

З вищевказаних підстав не підлягає задоволенню і альтернативне клопотання відповідача (НафтоГаз) про відкладення підготовчого засідання, оскільки відповідач не надає додаткові документи учасникам справи, на які необхідно реагувати письмово.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив.

Представники позивача вимоги підтримали та вказали, що подали до суду у справу всі документи для прийняття рішення. Подані відповідачем (НафтоГаз) докази вважають недопустимими та неналежними, оскільки не стосуються підтвердження недійсності договору.

Другий відповідач та третя особа вимоги не заперечили, пропозицій по врегулюванню спору не надали.

В судовому засіданні 09.09.2020 відповідно до приписів ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2018 між позивачем та відповідачами укладено договір №14/3523/18 про переведення боргу (а.с. 14-15 том 1), за умовами якого на позивача КП «Смілакомунтеплоенерго», як на Нового боржника, переведено борг ТОВ «Сміла Енергоінвест» (Первісний боржник) перед акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (Кредитор) за договором купівлі-продажу природного газу від 26.11.2013 № 1695/14-БО-36 на суму 14 504207,74 грн, які складають суму основного боргу.

Позивач, як на підстави позовних вимог, посилається, зокрема, на такі обставини:

- спірний договір з боку позивача укладено в.о. директора Тисленко І.В., який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, діяв із перевищенням повноважень та в порушення норм ЦК України;

- схвалення спірного договору з боку КП «Смілакомунтеплоенерго» не відбулося;

- спірний договір укладено КП «Смілакомунтеплоенерго» під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, що у відповідності до ст. 233 ЦК України є підставою для недійсності правочину;

- спірний договір є значним правочином, який згідно ст. 73-2 ГК України потребує отримання згоди Смілянської міської ради (засновник, власник майна та активів позивача), яка таку згоду не давала.

У відповідності до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, дана норма може бути застосована тоді, коли відбувається вчинення представником таких юридичних дій, які не входять до змісту його представницьких функцій, тобто перевищення повноважень. Перевищення повноважень може полягати в укладенні не того правочину, який вимагався, не з належним контрагентом, невиконання вимог щодо ціни, строку, місця укладення правочину, якості і кількості предмета правочину тощо.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у постанові ВС КГС від 16.01.2020 по справі №922/1362/17 з аналогічного спору викладено правовий висновок про те, що при встановленні факту відсутності згоди міської ради на укладення комунальним підприємством договорів переведення боргу, то вчинення спірних правочинів з боку КП «Смілакомунтеплоенерго» відбулося із перевищенням повноважень, що відповідно до положень частини другої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є підставною для визнання їх недійсними (п. 63).

Доказів подальшого схвалення КП «Смілакомунтеплоенерго» чи власником комунального підприємства - Смілянською міською радою - спірного договору №14/3523/18 від 26.12.2018 про переведення боргу - судом не встановлено, договір фактично не виконувався його сторонами.

При цьому суд погоджується із запереченнями позивача про те, що саме по собі укладення за участі КП «Смілакомунтеплоенерго» в особі в.о. директора Тисленка І.В. з АТ «НАК «Нафтогаз України» в один і той же період ще ряду господарських договорів, (навіть аналогічних спірному, які на даний час не визнаються позивачем недійсними), часткове виконання цих договорів позивачем, не є беззаперечним та достатнім доказом відповідності вимогам чинного законодавства договору №14/3523/18 від 26.12.2018 про переведення боргу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Окрім того, відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі на укладення правочину та прийняття на себе прав та обов`язків за ним.

Згідно з ч. 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Позивач доводить, що спірний договір про переведення боргу було укладено КП «Смілакомунтеплоенерго» під тиском відповідача (НАК) на вкрай невигідних умовах - прийняти на себе борги ТОВ «Сміла Енергоінвест» перед загрозою зриву опалювального сезону на комунальних та житлових об`єктах у м. Сміла у 2018-2019 роках.

Стосовно переводу боргу:

За доводами представників позивача та третьої особи, послуги з теплопостачання у м. Сміла надавало ТОВ «Сміла Енергоінвест» , яке згідно з Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновано у 2010 році, має одного засновника Грасюк Т.І. (м. Київ) і статутний капітал в розмірі 1 001 000,00 грн.

Господарським судом Черкаської області у справі №925/459/17 вирішено спір між КП «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ «Сміла Енергоінвест».

Відповідно до рішення суду від 06.07.2017 розірвано договір про спільну діяльність від 05.05.2010р. №47-2V між ТОВ «Сміла Енергоінвест» та КП «Смілакомунтеплоенерго» та зобов`язано ТОВ «Сміла Енергоінвест» повернути позивачу КП «Смілакомунтеплоенерго» майно цілісного комплексу КП «Смілакомунтеплоенерго» для вироблення та постачання теплової енергії - згідно додатку №3 до договору про спільну діяльність від 05.05.2010р. №47-2V.

В ухвалі від 13.08.2018 про роз`яснення рішення по справі №925/459/17 суд вказав, що при з`ясуванні в судовому засіданні взаємовідносин сторін та обставин справи судом було встановлено, що відповідач використовує майно цілісного комплексу позивача з вироблення та постачання тепла безпідставно: майно - як основні засоби - відповідачу (ТОВ «Сміла Енергоінвест») по акту не передавалось і документи з цього приводу (акти, протоколи тощо) учасниками договору не підписувались. Тобто, спірний додаток №3 може бути використаний лише як орієнтовний перелік майна цілісного комплексу з вироблення тепла позивачем - комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» Смілянської міської ради - в м. Сміла станом на травень 2010р.

За доводами позивача та третьої особи, у ТОВ «Сміла Енергоінвест», яке є суб`єктом приватного права і надавало послуги з теплопостачання у м. Сміла, була значна кредиторська заборгованість перед НАК «Нафтогаз України», яка не мала ніякої перспективи погашення, оскільки мешканці м. Сміла в цілому належним чином, добросовісно та в строк виконували свої зобов`язання та оплачували послуги теплопостачання на рахунки товариства «Енергоінвест», а товариство «Енергоінвест» розрахунки з НАК «Нафтогаз України» не проводило. З огляду на це, для відновлення газопостачання у м. Сміла, НАК «Нафтогаз України» вимагав прийняття КП «Смілакомунтеплоенерго», засновником якого є Смілянська міська рада, всіх боргів ТОВ «Сміла Енергоінвест» з укладенням спірного договору.

Позивач вказує, що ним вживалися всі можливі заходи для недопущення зриву опалювального сезону у м. Сміла в 2018-2019 роках.

За рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24.10.2018 №357 «Про початок опалювального сезону 2018-2019рр. в м. Сміла» (а.с. 25 том 1) комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» мало б забезпечувати подачу теплової енергії з 25 жовтня 2018 року, в тому числі - в першу чергу лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним закладам.

Позивач звертався до НАК «Нафтогаз України» з листами щодо укладення договору на постачання природного газу. Так, листом від 16.11.2018 за вих. №1420 (а.с. 22-23 том 1) позивач направив першому відповідачу весь необхідний пакет документів для укладення договору.

Представник позивача вказав про ігнорування з боку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» розпорядження КМУ від 3 жовтня 2018 р. №717-р «Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року», яким з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/19 року ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» слід укласти до 15 жовтня 2018 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016р. №357 (Офіційний вісник України, 2016 р., №46, ст. 1666), та принципу недискримінації (замовників).

Однак, за доводами позивача, зволікаючи з укладенням договору постачання газу, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» умисно висувало неприйнятні для комунального підприємства вимоги, а саме - переведення боргів від попереднього постачальника тепла в м. Сміла - ТОВ «Сміла Енергоінвест» на комунальне підприємство, що складало більше ніж 80 млн. грн. (інформація міського голови з протоколу №28 засідання комісії ТЕБ від 13.11.2018 а.с. 31 том 1).

Низький температурний режим (довідки метеорологічної станції м. Сміла (а.с. 28,29 том 1) та снігопади на початку листопада 2018 року разом з відсутністю тепла в приміщеннях стали причиною визнання Смілянською міською радою ситуації, що склалася в місті Сміла, як надзвичайна подія. Це відображено у протоколі позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13.11.2018 №28 (а.с. 31 том 1). Наслідками чого стало переміщення хворих з лікувальних закладів м. Сміла в інші лікувальні заклади міста та області, зупинення навчального процесу в закладах загальної середньої освіти міста (рішення виконкому СМР №393 від 12.11.2018 а.с. 26 том 1).

Позивач вказує, що лише після втручання Президента України П.О. Порошенка 15.11.2018, що підтверджується протоколом позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, та без укладеного договору на постачання природного газу між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та позивачем, ПАТ «Черкасигаз» почав здійснювати фактичне постачання газу приєднаними мережами на КП «Смілакомунтеплоенерго» (а.с. 30 том 1).

Не зважаючи на рекомендації Державної комісії відповідачу - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно укласти необхідні договори та доповісти Президентові України до 21:00 год. 15.11.2018 результат, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ані на вказану годину, ані на наступний чи пізніший день листопада 2018 року так і не уклав з комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» договори на постачання газу для комунальних потреб.

Це призвело до несанкціонованого відбору газу позивачем у листопаді 2018 року, тому за відсутності укладеного договору на постачання природного газу з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та відповідно підтвердженого останнім обсягу газу, ПАТ «Черкасигаз» нарахував комунальному підприємству небаланс по газопостачанню за листопад 2018 року в сумі 30 971 059,20 грн., що поставило позивача у вкрай скрутне фінансове становище (а.с. 32, том 1).

Інших доказів не надано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивач є комунальним підприємством та ліцензованим постачальником тепла в м. Сміла. Іншої господарської діяльності позивач не веде.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про визнання недійним договору №14/3523/18 від 26.12.2018 про переведення боргу та доводить, що спірний договір, який став єдиним засобом відновити теплопостачання у м. Сміла у 2018 році, було укладено позивачем на вкрай невигідних для себе умовах, що підтверджується наступним:

Відповідно до пункту 2.4. Статуту позивача (а.с. 16-18 том 1) КП «Смілакомунтеплоенерго» несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями Власника та Органу управління, а Власник та Орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України.

Засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради (Власник) - преамбула Статуту позивача - КП «Смілакомунтеплоенерго».

Згідно з пунктом 5.1. Статуту позивача, для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок майнових внесків Засновника, створюється статутний капітал у розмірі 8 813 220,00 грн. (вісім мільйонів вісімсот тринадцять тисяч двісті двадцять гривень).

Згідно п. 6.1.1., 6.1.5 підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із Власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради «Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств».

При цьому згідно п. 6.2.1. статуту позивач зобов`язаний виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.

Визначення основних напрямків діяльності підприємства-позивача, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією Власника або органу управління (п. 7.2 Статуту).

Згідно п. 3.1. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго» підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу Підприємства.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом спірного правочину - договору №14/3523/18 від 26.12.2018 про переведення боргу - позивач вимушено прийняв на себе безумовне зобов`язання сплатити НАК «Нафтогаз України» за первісного боржника ТОВ «Сміла Енергоінвест» 14 504 207,74 грн. (а.с. 14 том 1).

При цьому, за доводами позивача, йому на виконання п. 3.3. спірного договору не було передано всіх первинних документів, що стосуються предмету договору. Позивачу не відомо про достовірність та підтвердженість визначеного договором боргу в сумі 14 504 207,74 грн.

Оскільки не відомі умови сплати заборгованості за договором поставки газу від 26.11.2013 №1695/14-БО-36 між первісним боржником та НАК «Нафтогаз України», то для позивача неможливим до виконання є п. 3.2. спірного договору, яким передбачено, що Новий боржник зобов`язується перерахувати грошові кошти в сумі 14 504 207,74 грн. в порядку та на умовах, визначених договором поставки газу від 26.11.2013 №1695/14-БО-36. Суд погоджується із доводами представника позивача, що укладення спірного договору, за яким позивач бере на себе зобов`язання сплати боргу за іншу юридичну особу без будь-якої компенсації майном чи грошима, без наявності на це фінансової спроможності, всупереч затвердженим власником фінансовим планам підприємства (хоча така дія не заборонена чинним законодавством), не відповідає цілям господарської та статутної діяльності КП «Смілакомунтеплоенерго».

Прийняте позивачем на себе зобов`язання (14 504 207,74 грн.) майже вдвічі перевищує розмір його статутного капіталу в сумі 8 813 220,00 грн. та не забезпечено майном і ніякими гарантіями власника (Смілянської міської ради).

Відповідно до звіту про результати господарської діяльності за 2017 рік (том 1 а.с. 41) підприємство «Смілакомунтеплоенерго» має актив в сумі 17 695 300 грн. та збиток діяльності 6 280 200 грн.

Прийнятий на себе борг позивачем є простроченим зобов`язанням ТОВ «Сміла Енергоінвест». Через невизначеність строку сплати боргу за спірним договором, в порядку ст. 530 ЦК України НАК «Нафтогаз України» має право на одномоментне стягнення всього боргу за відповідною вимогою, що не відповідає інтересам позивача та призведе до повного зупинення статутної діяльності комунального підприємства.

З огляду на вищевикладені обставини та єдину дату укладення спірного договору переведення боргу та договорів постачання природного газу, які відповідачем1 НАК «Нафтогаз України» надано у справу (це 26.12.2018), суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що спірний договір № 14/3523/18 від 26.12.2018 укладено позивачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а між укладенням спірного договору про погашення заборгованості (переведення боргу) та договору постачання газу на період 2018-2019 років із КП «Смілакомунтеплоенерго» прослідковується чіткий безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.

При укладенні договору про переведення боргу щодо позивача безсумнівно не було дотримано принципів добросовісності, розумності та справедливості. Сам договір його учасниками не виконувався взагалі і протилежне суду не доведено.

Це є підставою для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 233 ЦК України - як вчиненого заявником під впливом тяжкої обставини.

Статтею 233 ЦК України унормовані правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини. За приписами наведеної норми правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

У своїх постановах:

від 02.08.2018 у справі №918/341/16,

від 14.02.2018 у справі №910/8862/17,

від 06.03.2018 у справі №910/8866/17 Верховний Суд неодноразово наголошував, що для застосування статті 233 Цивільного кодексу України має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання має відбутися саме з метою усунення обставин).

Також у постанові від 25.07.2018 у справі №487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав:

1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини;

2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин;

3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки;

4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Наявність таких обставин у позивача підтверджується зібраними матеріалами справи.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Згідно з відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9 том 1) основним видом економічної (господарської) діяльності КП «Смілакомунтеплоенерго» є постачання пари, гарячої води та кондиціонованого повітря. Тобто на позивача покладено обов`язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів м. Сміла. За доводами представників позивача, КП «Смілакомунтеплоенерго» є єдиним постачальником таких послуг на м. Сміла.

У свою чергу, такий обов`язок може бути виконаний підприємством лише за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії. Законом України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору між постачальником та споживачем.

З урахуванням всіх вищевикладених обставин суд приходить до висновку, що на початку опалювального сезону 2018-2019 років діяльність позивача КП «Смілакомунтеплоенерго» з теплопостачання та подальше безперебійне функціонування всіх соціально-значимих об`єктів м. Сміла опинилось в прямій залежності від позиції відповідача1 НАК «Нафтогаз України», який ухилився від вчасного укладання договорів на постачання природного газу із позивачем.

Суд приходить до висновку, що спірний договір переведення боргу №14/3523/18 від 26.12.2018 позивачем був підписаний виключно вимушено, на вкрай невигідних умовах, лише з метою захисту прав споживачів м. Сміла та своєчасного початку опалювального сезону 2018-2019 років для недопущення непоправних наслідків життєдіяльності міста та збереження функціонування його мережі опалення.

Крім того, підтверджуються і доводи позивача про те, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, які повинні були бути застосовані при його укладенні, виходячи з наступного:

Позивач є комунальним унітарним підприємством, створеним одним засновником (ст. 63 ГК України), що відображено в статуті КП «Смілакомунтеплоенерго».

Частинами першою, десятою статті 78 Господарського кодексу України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно ч. 9 ст. 73 ГК України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Частиною третьою статті 73-2 Господарського кодексу України, яка регулює значні господарські зобов`язання державного унітарного підприємства, передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Спірний договір №14/3523/18 про переведення боргу укладено позивачем 26.12.2018 року.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що

*фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

* користувачі фінансової звітності (далі - користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень;

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та суб`єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Підприємства зобов`язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України, а для банків - Національним банком України (ст. 1,2,3,11,13,14 Закону).

Постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. №419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» визначено, що дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік вартість активів комунального підприємства-позивача становить 17 695,3 тис.грн. (а.с. 41 том 1). Згідно предмету спірного договору №14/3523/18 про переведення боргу від 26.12.2018 позивач прийняв на себе безумовне зобов`язання сплатити на користь НАК «Нафтогаз України» 14 504 207,74 грн. замість первісного боржника, що становить більше 80 відсотків вартості всіх активів КП «Смілакомунтеплоенерго» за даними його останньої річної фінансової звітності станом на 31.12.2017 року.

Пунктом 2.5. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго» визначено, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському. Власник має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав Підприємства у разі, коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування, або можуть завдати шкоди Підприємству.

Представник третьої особи Смілянської міської ради підтвердив, що міська рада дійсно не обмежувала позивача в укладенні спірного договору і протилежні докази про це відсутні.

Однак це не виключає необхідності дотримання позивачем ч. 3 ст. 73-2 ГК України при укладенні спірного договору.

З врахуванням вимог положень частин першої, десятої статті 78, частини третьої статті 73-2 Господарського кодексу України та даних останньої річної фінансової звітності на час укладення спірного договору, оскільки сума переведеного боргу за договором від 26.12.2018 між сторонами справи перевищує 25 відсотків вартості активів підприємства-позивача, то вчинення такого правочину потребувало отримання рішення власника та засновника підприємства про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, до сфери управління якого належить підприємство-позивач, а саме - Смілянської міської ради.

Судом встановлено, що згода власника (Смілянської міської ради) на вчинення значного правочину - спірного договору №14/3523/18 від 26.12.2018 про переведення боргу в розмірі 14 504 207,74 грн., відсутня у будь-якому вигляді на час укладення спірного договору та після його укладення. Доказів про протилежне - у справу не подано.

Відсутність рішення, листів чи інших документів з боку Смілянської міської ради про надання згоди на вчинення спірного договору підтверджено в судовому засіданні і представником третьої особи.

Представник Смілянської міської ради також вказав, що укладення спірного договору не передбачалося фінансовим планом КП «Смілакомунтеплоенерго» на 2018 рік, видатки під цей договір не планувалися, джерело їх покриття не відоме. Укладення спірного договору суперечить підпункту 6.1.5. Статуту, яким визначено, що для реалізації мети, зазначеної в статті 3 цього Статуту Підприємство має право здійснювати економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради «Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств».

Нормами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною першою статті 215 цього Кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, спірний договір №14/3523/18 про переведення боргу від 26.12.2018 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 73-2 ГК України про необхідність попереднього отримання рішення органу, до сфери управління якого належить позивач, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом договору, становить більше 25 відсотків вартості активів підприємства, за даними його останньої річної фінансової звітності.

Частиною 5 ст. 73-2 ГК України передбачено, що значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою цієї статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Без отримання згоди Смілянської міської ради на укладення спірного договору його слід вважати таким, що укладений в.о. директора КП «Смілакомунтеплоенерго» із перевищенням повноважень, що відповідно до положень частини другої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є підставною для визнання їх недійсними.

Сторонами справи не надано жодних доказів, що спірний договір ними виконувався в будь-якому вигляді. Тому немає підстав вважати, що договір про переведення боргу був погоджений після його укладення з боку КП «Смілакомунтеплоенерго», як укладений особою з перевищенням повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (набрала чинності з 01.11.2018) затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

Положенням визначено обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Цим Положенням покладаються такі спеціальні обов`язки на ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України»), зокрема, постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору).

За змістом Положення виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018р. по 1 травня 2020р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК «Нафтогаз України» у разі виконання, зокрема, умов щодо укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» відповідно до законодавства; досягнення певного рівня розрахунків за газ; реструктуризації існуючої заборгованості.

Положенням не передбачено право НАК «Нафтогаз України» вимагати укладення договорів про переведення боргу як обов`язкової передумови постачання природного газу виробникам теплової енергії. Передбачений Положенням ОБОВ`ЯЗОК НАК «Нафтогаз України» продавати і постачати природний газ не ставиться в залежність від укладення чи неукладення з виробником теплової енергії такого роду договору.

Отже зібраними у справі доказами в їх сукупності доведено наявність правових підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами справи договору переведення боргу від 26.12.2018 №14/3523/18 як такого, що укладений без дотримання вимог чинного законодавства, із перевищенням повноважень та під впливом тяжкої обставини.

Аналогічні висновки, які підтримує господарський суд Черкаської області, викладені у постанові від 16.01.2020 Верховним Судом при вирішенні справи №922/1362/17.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

За таких обставин позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову судовий збір слід повністю покласти на відповідачів та стягнути з них на користь позивача по 1051 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір №14/3523/18 від 26.12.2018 про переведення

боргу, укладений між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ТОВ «Сміла Енергоінвест» та КП «Смілакомунтеплоенерго» Смілянської міської ради.

Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а. ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33648312, номер рахунку в банку невідомий

1051 грн. судового збору.

Стягнути з відповідача: ТОВ «Сміла Енергоінвест» м. Сміла, вул.

Соборна (Свердлова), 94, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36779078, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33648312, номер рахунку в банку невідомий

1051 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 11.09.2020

Суддя Г.М. Скиба