Постанова № 91802446, 25.09.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/2452/20

№ провадження 3/647/2037/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2020 року Суддя Бериславського районного суду Херсонської області Корсаненкова О.О., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Бериславського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер не надано,

у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України,

встановив:

07.09.2020 року о 07-30 год. на а/д Херсон – Генічеськ 56км+800м ОСОБА_1 , керувавши автомобілем ГАЗ 3322, д/н НОМЕР_1 , здійснював нерегулярні перевезення пасажирів в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачено технічною характеристикою транспортного засобу, яка визначена в реєстраційних документах, чим порушив п.11.2 Постанови КМУ від 22.07.2020 року №641 та вчинив правопорушення, передбачене ст.44-3 КпАП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст.7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог ст. 245 КпАП України, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд зобов`язаний встановити ряд обставин: чи було вчинене адміністративне правопорушення, винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “зелений” рівень епідемічної небезпеки, забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Відповідно ст.41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Законом України №530-1Х від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19 )» внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст. 44-3, такого змісту: «стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей.

Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України підтверджується рапортом, поясненням, фото.

Обираючи вид і міру адміністративного стягнення, вивчивши матеріали справи, характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, а також те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, суд вважає, що відносно останнього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ст. 44-3 КпАП України.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у визначеному законом розмірі.

Керуючись ст.ст.40-1, 44-3 КпАП України, суд

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст.44-3 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420, 40 гривень. Судовий збір перераховувати на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ /22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, пункт 5.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення постанови до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання – три місяці.

Постанова набрала законної сили _____ 2020 року.

Суддя О.О.Корсаненкова