Рішення № 91801425, 25.09.2020, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1716/19

Провадження № 2/483/119/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Данилової А.Г.,

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Мойсеєнко В.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лиманський» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

18 вересня 2019 року адвокат Афенді В.П. звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, предметом якої є: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09 грудня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2010 році ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ) «Агрофірма «Лиманський» з метою передачі останньому земельної ділянки на підставі договору оренди. Тоді ж позивач отримав 50 000 грн в рахунок орендної плати на кілька років наперед, однак договір оренди між сторонами не був укладений. Згодом позивач дізнався, що ТОВ «Агрофірма «Лиманський» зареєструвало договір оренди, який начебто укладений на 25 років. Оскільки позивач договір оренди не підписував, не мав відповідного волевиявлення, а земельна ділянка залишається в користуванні відповідача, він змушений звернутися з позовом до суду (а.с. 2-4).

На вказану позовну заяву відповідач подав відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки з додатками, які є невід`ємною його частиною, укладені у письмовій формі і за змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Твердження позивача про те, що всі документи разом з договором оренди земельної ділянки підроблені та не відображають його волевиявлення до настання даного правочину, не відповідає дійсності і обумовлене незгодою з розміром орендних платежів. Під час укладення оспорюваного правочину сторони досягли домовленості з усіх істотних умов, в тому числі щодо строку, на який договір був укладений, та розміру орендної плати. ТОВ «Агрофірма «Лиманський» більше 8 років користувалося земельною ділянкою, належним чином сплачувало орендну плату, а позивач отримував її. Так, у 2010 році позивачу було виплачено орендну плату за майбутні роки у розмірі 25 000 грн; у 2011 році – 40 000 грн; у 2014 році – 60 000 грн; у 2017 році – 70 000 грн. Вказані виплати здійснювалися в рахунок майбутніх орендних платежів, що підтверджується власноруч написаними ОСОБА_1 заявами (а.с. 39-43).

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач пояснив, що у 2010 році захворіла його дружина і через потребу у грошах подружжя вирішило передати належні їм земельні паї в оренду відповідачу. Договір оренди відразу укладений не був, сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, і позивач отримав від орендатора 25 000 грн в рахунок майбутніх орендних платежів. У 2012 році дружина позивача померла, а сам позивач мав борги та потребував коштів на реконструкцію свого житлового будинку. Протягом 2012-2017 років він неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити орендну плату наперед, а у 2018 році в таких виплатах йому було відмовлено через переплату на 4, 5 роки. Коли позивач звернувся до ТОВ «Агрофірма «Лиманський» з письмовою заявою про перегляд умов договору та його розірвання, відповідачем у письмовій формі було відмовлено. Сам договір позивач вперше побачив у 2018 році, коли звернувся до відділу Держгеокадастру. Тоді ж він дізнався, що договір укладений на 25 років. Оскільки волевиявлення на передачу земельної ділянки в оренду на такий тривалий термін він не мав, такі умови договору не підписував, то вважав, що договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що позивач особисто звернувся до ТОВ «Агрофірма «Лиманський» з проханням укласти договір оренди, особисто підписував угоду про закладення на належній йому земельній ділянці багаторічних насаджень – виноградників, а тому мав волю до укладення правочину на довгостроковий термін. Щодо заборгованості з орендної плати, то станом на 2020 рік ТОВ «Агрофірма «Лиманський» повинно виплатити ОСОБА_1 29 490 грн, тобто його баланс є позитивним. Крім того, представником подано заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та відмову в позові з цих підстав (а.с. 136-137).

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 25,28 га, розташованої на території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 18-19).

Судом також встановлено, і сторони не заперечують, що у 2010 році ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Агрофірма «Лиманський» з метою укладення договору оренди, який було зареєстровано 09 грудня 2010 року за №041044800012 (а.с. 12-16, 44-45).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що він укладений строком на 25 років (а.с. 12). Вказана обставина також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 44 – зворотній бік).

09 грудня 2010 року сторони уклали угоду, яка є додатком до договору оренди земельної ділянки №041044800012 від 09 грудня 2010 року, і якою ОСОБА_1 надав свою згоду на закладення багаторічних насаджень – виноградників на земельній ділянці(а.с. 22), а також підписав з відповідачем акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 23).

Сторони не заперечують, що багаторічні насадження так і не були закладені, і земельна ділянка використовується під посів зернових.

Згідно з висновком експерта №178 від 13 липня 2020 року, підпис у Договорі оренди земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Лиманський» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, а підпис в Угоді, що є додатком до договору оренди земельної ділянки, виконаний ОСОБА_1 (а.с. 184-191).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до статті 15 цього Закону, є, крім іншого, строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, а умови такого договору не регулюють спірні правовідносини.

Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним і, відповідно, наслідки недійсності такого правочину не застосовуються.

У такому випадку власник земельної ділянки захищає своє порушене право шляхом подання негаторного позову, виходячи з того, що між сторонами виникли правовідносин з приводу фактичного користування земельною ділянкою.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного суду у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, в якій ВП ВС відступила від правової позиції Верховного суду України і дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин доктрини «заборони суперечливої поведінки» з огляду на таке.

Вчинення стороною правочину конклюдентних дій, як прийняття оплати за користування земельною ділянкою (надання згоди на вирощування певних видів культур тощо) не може свідчити про наявність волевиявлення, спрямованого на укладення правочину, який за законом може бути укладений виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторони засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, а отже конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Разом із тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір набирає чинності після його державної реєстрації, що виключає можливість укладення договору шляхом вчинення конклюдентних дій, оскільки такий договір не може бути зареєстрований.

З урахуванням викладеного, а також того, що підпис у договорі оренди земельної ділянки, яким визначається така його істотна умова як строк дії договору, не належить ОСОБА_1 , і до вказаних правовідносин не може бути застосована доктрина «заборони суперечливої поведінки», суд дійшов висновку, що сторони в належній формі не досягли згоди, щодо всіх істотних умов договору, а тому такий договір не є укладеним. Оскільки неукладений договір не може бути визнаний недійсним, суд відмовляє в задоволенні позову та роз`яснює, що належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з негаторним позовом.

Виходячи з того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не розглядає клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Розподіляючи судові витрати, суд відносить їх повністю на рахунок позивача, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лиманський» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2020 року.

Головуючий: