Рішення № 91800518, 17.09.2020, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2020 рокуСправа №451/1777/19 Провадження № 2/451/474/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.,

з участю позивача

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1777/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання,-

в с т а н о в и в:

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання.

В позовній заяві зазначає, що 4 серпня 2014 року, приблизно о 4 год. 30 хв. водій автомобіля «Опель Віваро» ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої позивач став інвалідом, а заподіяні йому збитки становлять 263 982, 61 грн. ОСОБА_2 добровільно виплатив позивачу 500, 00 грн. ще до постановлення вироку. 5 грудня 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області постановив вирок у справі № 456/86/15-к, яким стягнув на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Страхова компанія «Київ-Ре» страхову виплату за заподіяну матеріальну шкоду 60 803,44 грн., за заподіяну моральну шкоду 590,17 грн.; з ОСОБА_2 за заподіяну матеріальну шкоду 75 713, 00 грн., за заподіяну моральну шкоду 126 376, 00 грн., а разом - 202 089, 00 грн. Гроші боржник ОСОБА_2 досі позивачу не виплатив. Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 5 серпня 2014 року по 30 листопада 2019 року на суму 202 089,00 грн.: Індекс інфляції у серпні 2014 року - 100, 8, у вересні 2014 року - 102, 9, у жовтні 2014 року - 102, 4, у листопаді 2014 року - 101,9, у грудні 2014 року - 103, 0, у 2015 році - 143,3, у 2016 році - 112,4, у 2017 році - 113,7, у 2018 році - 109,8, січень 2019 року - 101,0, лютий 2019 року - 100, 5, березень 2019 року - 100,9, квітень 2019 року - 101,0, травень 2019 року - 100,7, червень 2019 року - 99,5, липень 2019 року - 99,4, серпень 2019 року - 99,7, вересень 2019 року - 100,7, жовтень 2019 року – 100,7, листопад 2019 року – 100,1. Отже, середній індекс інфляції 2,2998 % на 202 089, 00 грн., становить 464 764, 28 грн. Тепер 464 764, 28 - 202 089, 00 = 262 675, 28 грн. (двісті шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень 28 коп.). Розрахунок трьох відсотків річних за період з 5 серпня 2014 року по 30 листопада 2019 року на суму 202 089,00 грн. становить 6062,67 грн. за один рік. Оскільки відповідач прострочив повних п`ять років і чотири місяці, то він повинен сплатити ((6 062, 67 х 5) + (6 062, 67 / 12 х 4)) = 32 334, 24 грн. (тридцять дві тисячі триста тридцять чотири гривні 24 коп.). Разом інфляція і три відсотки річних становлять: 262 675, 28 + 32 334, 24 = 295 009, 52 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ять гривень 52 коп.). Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 295 009, 52 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ять гривень 52 коп.).

У судове засідання позивач з`явився, позов підтримує повністю та просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнає частково та погоджується на відшкодування коштів, призначених Стрийським міськрайонним судом Львівської області. В задоволенні інших вимог просить відмовити. Повідомляє, що до початку судового розгляду він відшкодував позивачу ОСОБА_1 , кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень та надалі зобов`язується працевлаштуватись і по мірі заробітку відшкодувати завдану шкоду позивачу. Окрім цього, зазначає, що проживає в іншому районі і має на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей (один з яких, є інвалідом з дитинства), тимчасово не працює та у зв`язку з відсутністю коштів на проїзд для участі у судовому засіданні, просить проводити розгляд цивільної справи без його участі (а.с.38).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався відповідач.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що згідно вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 грудня 2016 року, у справі № 456/86/15-к, ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України та за цивільним позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 75 713, 00 грн. – відшкодування завданої матеріальної шкоди та 126 376, 00 грн. - відшкодування завданої моральної шкоди (а.с.12-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішеннями суду, які набрали законної сили, встановлений обов`язок відповідача щодо відшкодування позивачу шкоди в зв`язку з втратою працездатності.

Відповідно до ч.1 ст. 1202 Цивільного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За заявою потерпілого, у разі підвищення вартості життя, розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого, у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (стаття 1208 ЦК України).

Тобто, цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб - кредиторів встановлена можливість збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у триваючих правовідносинах.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 910/11249/17.

Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Великою Палатою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Постановою ВС від 06 березня 2019 року у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Також суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Таким чином, за період з 5.08.2014 р. до 30.11.2019 р. позивач має право на стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Як вбачається з аналізу практики застосуванняст.625 ЦК України в цивільному судочинстві, здійсненого Верховним Судом України, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Індекс інфляції розраховується шляхом множенням суми боргу на індекс інфляції за обчислюваний період та відніманням суми боргу.

Суд визначає суму інфляційних втрат за вказаний період на суму 202 089 гривень наступним чином: 202 089 гривень х 2,2998% (сумарний індекс інфляції за вказаний період) = 464 764 гривень 28 копійок - 202 089 гривень = 262675 гривень 28 копійок.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період наступний: 202 089 гривень : 100 х 3% = 6 062 гривень 67 копійок х 5 років 4 чотири місяці (час просторочення) = 32 334 гривні 24 копійки.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь держави необхідно стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200, 206, 258-259,263-265, 315 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , інфляційні втрати та 3 % річних у загальному розмірі 295 009 (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ять) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 2950 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 10 (десять) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету –22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2020 року.