Вирок № 91800323, 23.09.2020, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/552/20

Провадження № 1-кп/445/92/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`яка П.В.

при секретарі Мацайло О.М.,

з участю прокурора Сеньківа О.Я.,

захисника Кравчука З.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2020 року за №12020140210000082 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше судимого вироком Золочівського районного суду Львівської області від 08 липня 2019 року за ст 126-1 КК України до покарання у вигляді громадських робіт строком на 150 (сто п`ятдесят) годин; вироком Золочівського районного суду Львівської області від 28 грудня 2019 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік?

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1. ст.125 КК України,

в с т а н о в и в:

15 лютого 2020 року, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_3 перебуваючи у житловому будинку за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , з мотивів особистих неприязних відносин, діючи умисно, розуміючи протиправний характер свої дій та негативні наслідки, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , наніс декілька ударів кулаками своїх рук в ділянку голови останній, чим спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця на правій вушній раковині з переходом на завушну ділянку, який згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Такі дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому діянні визнав частково, надав покази, що прийшов додому близько 22 години 14.02.2020. Сама подія також відбулася 14.02.2020 близько 22-23 години. Також зазначив, що перебував в стані алкогольного сп`яніння, вжив близько 150 грам горілки. У нього почався конфлікт із співмешканкою на грунті ревнощів. Вказав, що кулаками потерпілу не бив, а вдарив легенько долонею один раз, при цьому був присутній їх син ОСОБА_4 , який все бачив. Від його удару долонею потерпілій не могли бути заподіяні тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_2 надала показання, що ОСОБА_3 прийшов 15.02.2020 вночі, близько 00 год. 30 хв. п`яний, наніс їй декілька ударів в праву частину голови, біля вуха. Вона викликала поліцію та написала заяву.

Незважаючи на часткове невизнання вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованого йому проступку, його винуватість повністю та об`єктивно стверджується зібраними в ході судового слідства наступними доказами:

показами свідка ОСОБА_5 , яка вказала , що працює в поліції та 15.02.2020 була на чергуванні. Вночі, точної години не пригадує, так як в даній сім`ї часто виникають конфлікти, вона в складі групи приїхала на виклик жінки на 102, прибувши на виклик побачила, що жінка мала тілесні ушкодження (садна), остання скаржилась на головну біль, через те що її бив чоловік, тягнув за волосся. Чоловіка на момент приїзду поліції вдома не було;

показами свідка ОСОБА_6 , який повідомив, що працює в поліції на посаді дільничного офіцера м. Глиняни. Дану сім`ю знає давно, оскільки потерпіла неодноразово скаржилася на дії обвинуваченого. В його провадженні були адміністративні матеріали за заявою потерпілої про вчинення домашнього насильства. Він відбирав пояснення у потерпілої та побачив у неї синяк в області вуха та запитав її про причини походження такого. Потерпіла відповіла , що її побив співмешканець;

показами свідка ОСОБА_7 , яка зазначила, що є сусідкою обвинуваченого і потерпілої. 15 -16 лютого 2020 вона гуляла на вулиці з дитиною і зустріла потерпілу. В ході розмови з потерпілою остання повідомила, що її побив ОСОБА_8 і показала синець за вухом;

даними заяви ОСОБА_2 від 15.02.2020, згідно якої вона просить притягнути до відповідальності її співмешканця ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив скандал, та у присутності трьох спільних малолітніх дітей наніс заявниці тілесні ушкодження і втік з будинку до приїзду поліції;

даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.02.2020 року за № 12020140210000082;

висновком експерта від 18 лютого 2020 року № 6/2020, згідно якого в ОСОБА_2 виявлений синець на правій вушній раковині з переходом на завушну ділянку, що утворився від дії тупого предмету (предметів), можливо 15.02.2020 року, при нанесенні удару (ударів) рукою, відноситься до легкого тілесного ушкодження;

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 10 березня 2020 року з фототаблицею до нього, за участі потерпілої ОСОБА_2 та понятих, в ході якого потерпіла розповіла та продемонструвала, яким чином відбувалися події 15.02.2020 року, близько 00 год 30 хв. у приміщенні житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_2

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 10 березня 2020 року з фототаблицею до нього, за участі ОСОБА_1 та понятих, в ході якого підозрюваний ОСОБА_1 розповів та продемонстрував за яких обставин він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 15.02.2020 року, близько 00 год 30 хв., у будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що досліджені в ході судового розгляду докази зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є належними та допустимими.

Аналізуючи та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, поза будь-яким розумним сумнівом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 , а тому його дії вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 125 КК України.

Суд критично оцінює та не бере до уваги показання неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , про те що його батько часто знаходиться в стані алкогольного сп`яніння та б`є маму, виходячи з того, що такі є узагальнюючими та не вказують на конкретні події, які відбувалися 15 лютого 2020 року. Такі показання, зважаючи на рівень освіти, розвитку та вік свідка, який не несе жодної відповідальності за них, не беруться до уваги як достовірні.

Обставин які помякшують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Суд не визнає наведену в обвинувальному акті обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки поведінка обвинувачено в судовому засіданні не свідчила про його розкаяння у вчиненому, зокрема вину він визнав частково, негативних наслідків вчиненого не усвідомив, вибачення у потерпілої не просив.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченогоОСОБА_1 є рецедив злочинів, вчинення злочину в присутності дитини, вчинення злочину щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, який за місцем реєстрації та проживання характеризується посередньо, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, дані досудової доповіді, згідно якої ризик вчинення повторного правопорушення обвинуваченим оцінюється як високий, а тому, суд вважає, що обвинуваченому для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень слід визначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся, судові витрати у справі відсутні, речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, ч.1 ст.125 КК України суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.

На підставі статті 71 КК України до покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Золочівського районного суду Львівської області від 28 грудня 2019 року, яким ОСОБА_1 засуджено за статтею 126-1 КК України до й 1 (одного) року та 6 (шести) місяців обмеження волі.

Відповідно до ст. 72 КК України, менш суворий вид покарання перевести в більш суворий вид, виходячи з того, що одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт, тобто призначене ОСОБА_1 покарання у вигляді 160 (сто шістдесят) годин громадських робіт відповідає 20 (двадцяти) дням обмеження волі.

Визначити ОСОБА_1 остаточну міру покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців 20 (двадцять) днів.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя П. В. Пилип`як