Вирок № 91796009, 25.09.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

В И Р О К

iменем України

1-кп/330/33/2020

Справа № 330/307/16-к

"25" вересня 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

судді Ковальчук О.А.

за участю секретаря Шанцевої Н.В.,

прокурора Дударенка О.О.,

представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Фоменка С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Духонченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Якимівка Запорізької області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Атманай Якимівського району Запорізької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого вчителем у Атманайській ЗОШ, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

05.12.2015 року приблизно о 20 годині 20 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автодороги з боку с. Давидівка в напрямку с. Вовчанське в Якимівському районі Запорізької області. На шляху руху обвинувачений ОСОБА_2 , виявивши небезпечні дії пішохода ОСОБА_3 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вийшов на проїзну частину з правого узбіччя, та рухався в напрямку наближаючогося автомобіля, маючи технічну можливість запобігти на нього наїзду, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився, внаслідок чого в районі опори ЛЕМ№ 104 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 . В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження, від яких він одразу загинув на місця події. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди». Порушення п. 12.3 ПДР України вчинене водієм ОСОБА_2 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками. Згідно з висновком судової медичної експертизи № 231 від 07.12.2015 року, причиною смерті ОСОБА_3 є внутрішньочерепна травма, у вигляді крововиливів під оболонки і в тканину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку. У ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження: внутрішньочерепна травма: крововиливи під м`які мозкові оболонки конвекситальної поверхні лівих тім`яно-потиличних областей, конвекситальної і внутрішньої поверхнях правих тім`яно-потиличних областей, на базальної поверхні обох потиличних долях головного мозку, на верхній і нижній поверхнях обох півкуль мозочка, крововиливи в тканину обох лобових і скроневих часток головного мозку, повний розрив атлантопотиличного зчленування без пошкодження спинного мозку, крововиливи в м`які тканини, рани і садна голови, рани і крововиливи слизової оболонки верхньої і нижньої губи; крововиливи в м`які тканини і садна тулуба; крововиливи в м`які тканини і синці обох верхніх кінцівок, крововиливи в м`які тканини, рана, синці та садна обох нижніх кінцівок; крововиливи в м`які тканини і садна шиї. Внутрічерепна травма, що ускладнилася набряком головного мозку у ОСОБА_3 , кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, яке перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе не визнав, пояснив, що увечері 05.12.2015 року він відвозив свою дружину ОСОБА_4 з с. Атманай на потяг до м. Мелітополя. Приблизно о 20 годині 20 хвилин він рухався на своєму автомобілі ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 по асфальтованій автодорозі між с.Давидівка і с.Вовчанське у Якимівському районі. На передньому пасажирському сидінні знаходилася ОСОБА_4 , на задньому сидінні ще двоє пасажирів: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Рухався зі швидкістю приблизно 80 км/год у зв`язку з поганим дорожнім покриттям. Було темно, без опадів, була невелика димка. Рухався він з дальнім світлом фар по правій полосі дороги. На правому узбіччі, на відстані приблизно 80 м попереду він побачив пішохода – невідомого чоловіка, який розмахував рухами та йшов узбіччям назустріч автомобілю. Він переключив світло фар на ближнє. Коли відстань між автомобілем та пішоходом скоротилася пішохід вийшов на проїжджу частину, махав руками та рухався шаткою ходою назустріч автомобілю. Він відпустив педаль, автомобіль почав уповільнюватися, гальмуючи двигуном, та він почав об`їзд пішохода, виїхав ліворуч на смугу зустрічного руху. Оскільки пішохід продовжував по діагоналі рухатися назустріч автомобілю, він для здійснення об`їзду виїхав на ліве узбіччя. Приблизно на відстані 0,5 м пішохід раптово стрибнув на передню праву частину автомобіля, в результаті чого відбувся наїзд та розбилося лобове скло. Швидкість руху в цей момент не пам`ятає, але вона була низькою. Він одразу загальмував, зупинившись на відстані приблизно 7 м від місця наїзду. Після чого розвернувся, щоб освітити фарами пішохода, який лежав на смузі зустрічного руху. Вийшовши з автомобілю, підійшов до чоловіка та перевірив пульс. Пішохід не подавав ознак життя.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого, просить ухвалити виправдувальний вирок, оскільки немає жодного доказу винуватості ОСОБА_2 .. Також просить визнати в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку не допустимим: протокол огляду від 20.01.2016 року, оскільки відповідно до змісту протоколу, ОСОБА_2 було запропоновано розповісти про обставини ДТП, після чого останній розповів та відтворив свої дії безпосередньо перед моментом та в момент дорожньої транспортної пригоди, відтворював обстановку та обставини ДТП, тобто фактично замість слідчої дії огляду, слідчий провів іншу слідчу дію – слідчий експеримент, який має інше правове регулювання та порядок проведення. Також у самому тексті протоколу, слідчий неодноразово зазначає про те, що ним проводиться слідчий експеримент. У даному випадку це є умисними діями слідчого з метою обмежити процесуальні права ОСОБА_2 , оскільки до участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, тобто особи, процесуальний статус який дозволяє скористатись правою допомогою. У зв`язку з викладеним, вважає, що вказаний протокол огляду був проведений з порушенням права особи на захисти, а також з порушенням порядку, встановленого КПК України; Висновок експерта №13/16 від 10.02.2016 року, оскільки заснований на відомостях, які отримані з матеріалів протоколу огляду від 20.01.2016 року.

Незважаючи на невизнання провини ОСОБА_2 , його провина в інкримінованому йому злочині підтверджується сукупністю наступних доказів:

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_3 був її сином. Вона не була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинув її син. Про його загибель дізналася від знайомих. На похорон та поминання сина вона витратила 19800 гривень, але розрахункові документи в неї не збереглися. Також потерпіла пояснила, що загиблий був її єдиним сином, загинув у молодому віці, зненацька, внаслідок його загибелі потерпіла перенесла сильний шок, ця подія цілком змінила її життя. Крім того, про загибель сина вона дізналася, перебуваючи в іншому місці, була змушено терміново позичати гроші на поховання та помини, через що погіршилося її і без того погане матеріальне становище. Просить стягнути моральну шкоду в сумі 200 000 гривень, мотивуючи тим, що в наслідок злочинних дій обвинуваченого загинув її єдиний син, вона останнього часу проживала разом з сином одна, шлюб із колишнім чоловіком було розірвано, загиблий син був єдиною опорою для ОСОБА_1 та надією майбутнього життя. Із загибеллю сина потерпіла фактично залишилася одна, без допомоги, яку вона щоденно отримувала від сина.

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_1 адвокат Фоменко С.І. пояснив, що по цій справі було проведено судову технічну експертизу, яка була проведена експертом ОСОБА_7 , яка нічого конкретного не дала. Згідно вимог закону та постанови пленуму Верховного суду України зазначено, що висновок експерта не має наперед установленої сили, а також переваги перед іншими доказами. Докази повинні бути оцінені судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи. Також, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 нічого не пояснив конкретного, а тільки надавав ті покази, які узгоджуються з його висновком. Експерт у п. 3 свого висновку вказав на те, що дії ОСОБА_2 в частині виконання вимог п.12.3 ПДР не підлягають експертному аналізу, оскільки він знаходився в аварійній ситуації. Згідно цього ж висновку експерт покладає вирішення питання щодо наявності порушення ПДР у діях ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом при тих обставинах на суд та органи досудового розслідування. У цьому ж висновку експерт зазначає, що оцінка дій потерпілого пішохода ОСОБА_3 виходить за межі компетенції експерта, оскільки для цього не потрібні спеціальні технічні знання та його дії можуть були оцінені слідчим підрозділом самостійно. Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають оцінці і це покладається на суд, і дії потерпілого ОСОБА_3 також. Але чомусь експерт у висновку вказує, що ОСОБА_2 перебував у аварійній ситуації. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом на швидкості приблизно 80 км/год. пізно ввечері 05.12.2015 року, рухаючись по дорозі від с. Атманай у бік автодороги Сімферополь-Харків з включеним дальнім світлом фар побачив особу, яка вела себе неадекватно. При цьому ОСОБА_2 чомусь змінює напрямок руху ліворуч, виїжджаючи на зустрічну смугу, а також одночасно перемкнув світло фар на ближнє. Будь-яких інших транспортних засобів в цей період на дорозі не було. Однак п. 12.3 ПДР України зазначає, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди. Однак ОСОБА_2 не зупинив свій транспортний засіб, і як вказано у висновку експерта, що якби ОСОБА_2 не змінив напрямок руху транспортного засобу, то наїзду на пішохода не відбулось би. Також, переключивши світло фар на ближнє ОСОБА_2 порушив вимоги п. 19.2 ПДР України, тим самим обмежив себе у видимості стосовно дорожньої ситуації, а також у видимості того, в якому напрямку рахується потерпілий ОСОБА_3 .. ОСОБА_2 перестав бачити пішохода ОСОБА_3 , але при цьому продовжує рух, не застосувавши гальма. Також з грудня 2015 року аж до відкриття матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 ніяких дій не вчиняв: до ОСОБА_1 не приїжджав, допомогу не пропонував. Також під час першого розгляду кримінального провадження, яке розглядалося суддею ОСОБА_8 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, тільки на стадії апеляційного розгляду ОСОБА_2 частинами сплатив матеріальну шкоду в сумі 19800 гривень. Цивільний позов у стягненні моральної шкоди в сумі 200000 гривень є адекватною мірою за моральні страждання, які ОСОБА_1 переживала тривалий час.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що увечері 05.12.2015 року їхав з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_2 до м. Мелітополя, для того, щоб відвезти ОСОБА_4 на потяг. Рухалися зі швидкістю приблизно 70 км/год, машин у попутному та зустрічному напрямку не було. Він їхав на задньому сидінні справа. Між с. Давидівка та с.Вовчанське Якимівського району, проїхали поворот на с. Андріївка, ОСОБА_4 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, сказала вголос, що на узбіччі стоїть людина. Він виглянув через переднє пасажирське сидіння та побачив на узбіччі людину. ОСОБА_2 переключив світло фар на ближнє. Потім вони проїхали невелику відстань, проїхали балку, ОСОБА_4 сказала, що по дорозі біжіть людина. ОСОБА_6 виглянув у вікно, але нікого не побачив. Потім машина різко загальмувала, він почув удар об передню праву частину автомобіля. Машина зупинилась на краю зустрічної полоси ліворуч. Вони вийшли з машини та побачили чоловіка, яки лежав позаду машини з правої сторони дороги. ОСОБА_2 помацав пульс, пульсу не було. Потім ОСОБА_6 зателефонував до поліції, хтось з жінок подзвонив до швидкої допомоги, але нікуди не додзвонився. Потім хтось з жінок додзвонились до служби МНС. ОСОБА_2 розвернув машину. Після цього він зупинив зустрічну машину та поїхав до с. Атманай. Там він взяв свою машину та повернувся на місце пригоди. Там вже була швидка допомога та поліція. Їх опитали, та він повіз ОСОБА_4 до м. Мелітополя на потяг.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_5 показала, що увечері 05.12.2015 року вона з родиною ОСОБА_9 і ОСОБА_6 їхала на автомобілі ОСОБА_2 з с.Атманай до м.Мелітополя. Автомобілем керував ОСОБА_2 , вона знаходилася на задньому сидінні за водієм. ОСОБА_2 був тверезий. Було темно, рухались приблизно 60-70 км/годину. Автомобіль почав рухатися повільніше, ОСОБА_4 сказала, що на узбіччі праворуч йде людина. Потім вони побачили цю людини в полі зору фар, вона махала руками. ОСОБА_2 почав її об`їжджати. Ця людина пропала з поля зору. ОСОБА_4 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, крикнула ОСОБА_2 про те, що хтось пригнув, і одразу після цього почула удар по автомобілю і побачила, як розбилося переднє лобове скло автомобіля. ОСОБА_10 зупинив машину, потім проїхав трохи далі, розвернувся, зупинився та побачив ззаду машини чоловіка, яких лежав на дорозі. ОСОБА_10 сказав, що цей чоловік мертвий. Потім вони почали дзвонити до швидкої допомоги та поліції.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що ввечері 05.12.2015 року, вона їхала до м. Мелітополя на потяг, який прямував у м. Київ для участі у семінарі. Автомобілем керував її чоловік ОСОБА_2 , вона сиділа поруч на пасажирському сидінні. В автомобілі також знаходилися пасажири ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .. Було темно, їхали на дальньому світлі фар. Проїхали поворот на с. Андріївка, на узбіччі побачили людину, яка стояла. ОСОБА_10 переключив світло фар на ближнє. Потім ці людина пропала з поля зору, оскільки дорога була не рівна, був спуск, на підйомі вона знову побачила цього чоловіка на дорозі. . Коли автомобіль наближався до пішохода, той почав рухатися з правого узбіччя, справа на ліво, по діагоналі в напрямку автомобіля. ОСОБА_10 знизив швидкість та почав їхати в ліво, об`їжджати цю людину. Ця людина стрибнула на машину. Автомобіль вдарив пішохода правою передньою частиною. ОСОБА_2 одразу зупинив автомобіль, вийшов з нього та підійшов до пішохода, який лежав на дорозі і не рухався. Чоловік нагнувся до потерпілого, а потім сказав, що той помер і треба викликати поліцію і швидку допомогу.

Також у судовому засіданні було досліджено письмові докази обвинувачення, а саме:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 05.12.2015 року та фототаблиця до нього, яким визначено місце дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі між с. Давидівка і с.Вовчанське у Якимівському районі, зафіксовані дорожні умови та дорожня обстановка на місці ДТП, сукупність слідів ДТП на місці пригоди, розташування автомобіля ВАЗ-210740, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодження на автомобілі, розташування трупу потерпілого ОСОБА_3 , наявність у загиблого тілесних ушкоджень, взаємне розташування автомобіля і трупу потерпілого (т. 1 а.с.9-13);

- лікарське свідоцтво про смерть №231 від 07.12.2015 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_3 є набряк головного мозку, крововиливи під оболонки і в тканину головного мозку, внутрішньочерепна травма (т. 1 а.с.14).

- висновок судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_3 № 231 від 07.12.2015 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_3 явилася внутрішньочерепна травма, яка виразилася крововиливами під оболонки і в тканину головного мозку, ускладнилася набряком головного мозку, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 утворилися при життєво, незадовго до настання смерті, і могли утворитися при ударі легковим автомобілем з наступним відкидуванням і падінням на дорожнє покриття. В момент удару ОСОБА_3 був повернутий до автомобіля лівою передньобоковою поверхнею тіла. При судово-токсикологічному дослідженні у ОСОБА_3 був виявлений етиловий алкоголь в концентрації 2,9 промілле - в крові, 4,1 промілле – в сечі, що, зазвичай, за життя відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с.39-47);

- протокол слідчого експерименту від 20.01.2016 року, проведеного з участю пасажирів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під час якого вони вказали відомі їм обставини дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с.34-37);

Також під час слідчого експерименту 05.02.2019 року, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_2 , він пояснив, що 05.12.2015 року приблизно о 20 годині 20 хвилин рухався по дорозі з боку с. Давидівка а напрямку с. Вовчанське в Якимівському районі Запорізької області, зі швидкістю приблизно 80 км/год. В автомобілі було включене дальнє світло фар. В цей час в зустрічному або попутному напрямках транспортних засобів не було. Побачив пішохода, який рухався (або стояв) по правому узбіччю в зустрічному напрямку. ОСОБА_2 зняв ногу з педалі газу, зменшивши швидкість приблизно до 75 км/год, та змінив напрямок руху ліворуч, об`їжджаючи пішохода. Після цього пішохід вибіг на проїзну частину, та почав бігти на автомобіль, перетинаючи його смугу руху справа-наліво назустріч автомобілю. ОСОБА_2 застосував відворіт ліворуч та виїхав на зустрічну смугу. Коли автомобіль знаходився на смузі зустрічного руху пішохід стрибнув на автомобіль. Автомобіль вдарив його правим переднім крилом, після чого на автомобілі розбилося лобове скло праворуч. Після наїзду ОСОБА_2 загальмував, розвернувся в зворотному напрямку та під`їхав до пішохода, який лежав на проїзній частині (т.3 а.с.101-104).

- висновок судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод №9-212 від 25.04.2019 року, відповідно до якого небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 виникає з моменту зміни напрямку руху пішоходом в напрямку смуги руху транспортного засобу. Застосувавши гальмування водій автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не міг уникнути наїзд на пішохода, але застосувавши гальмування зі збереженням прямолінійного напрямку руху, тобто застосувавши гальмування та рухаючись на відстані 0.2м від лівої бічної частини до лінії дорожньої розмітки 1.5, наїзд транспортного засобу на пішохода виключався. Дії водія автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимозі п.12.2 Правил дорожнього руху України не суперечать. Дія водія автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 в частині виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України не підлягають експертному аналізу, оскільки він знаходився в аварійній ситуації і не міг передбачити, що пішохід під час руху не зупиниться на його смузі руху. Тому вирішити питання про наявність технічної можливості уникнути наїзду у водія автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та оцінка його дій в виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України може лише суд самостійно. Оцінка дій пішохода ОСОБА_3 виходить за межі компетенції експерта, оскільки для цього не потрібні спеціальні технічні знання та його дії можуть бути оцінені слідчим підрозділом самостійно, відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (т.3 а.с. 146-151).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_7 пояснив, що при проведенні експертизи за основу приймалися вихідні дані, які вказані в ухвалі суду. Під час проведення дослідження було встановлено, що водій перебував у аварійній обстановці. Якщо б водій ОСОБА_2 у даній ситуації застосував прямолінійне своєчасне гальмування, то наїзду на пішохода не сталося би, однак аналіз наданих на експертизу матеріалів показав, що водій в даному випадку змістився вліво, змінивши початкове положення на величину більше, ніж на 2 метри. Однак, згідно експертних методик, у даній ситуації експерт не може категорично стверджувати, що водій був винен у ДТП, тому експерт покладає вирішення питання про доведення того , що водій винен або не винен у даній ДТП на суд.

При оцінці дій обвинуваченого, суд не може взяти до уваги та визнати належним доказом протокол огляду від 20.01.2016 року, проведеного з участю водія ОСОБА_2 , оскільки був проведений з порушенням права особи на захист, а також з порушенням порядку, встановленого КПК України. Також суд не може визнати належним доказом висновок експерта №13/16 від 10.02.2016 року, оскільки експертиза була проведена на підставі відомостей, які отримані з протоколу огляду від 20.01.2016 року

Аналіз вищенаведених показів обвинуваченого, потерпілої, свідків та досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченого у порушенні водієм правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні у скоєнні злочинних дій доведена повністю, та органом досудового розслідування дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

До його показів про те, що він не міг уникнути зіткнення з пішоходом, суд ставиться критично, оскільки ці покази повністю спростовуються висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод №9-212 від 25.04.2019 року, відповідно до яких водій ОСОБА_2 в розглянутій дорожній ситуації мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом екстреного гальмування зі збереженням прямолінійного напрямку руху, тобто застосувавши гальмування та рухаючись на відстані 0.2м від лівої бічної частини до лінії дорожньої розмітки 1.5, але він не застосував екстреного гальмування, лише знизивши швидкість руху автомобілю та змінивши напрямок його руху, хоча добре бачив пішохода за декілька хвилин до зіткнення.

При цьому доводи сторони захисту з приводу того, що поведінка пішохіда ОСОБА_3 була неадекватною, тому обвинувачений побоявся зупинити автомобіль, суд вважає необґрунтованими, оскільки обвинувачений керував транспортним засобом і був зобов`язаний дотримуватися вимог Правил дорожнього руху та прийняти усі заходи для запобігання зіткненню з пішоходом, передбачені законодавством.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки – одружений, виховав сина, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України є часткове відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди потерпілій на поховання сина в сумі 18700 гривень. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлені.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується відповідними роз`ясненнями, які викладені в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного, а також вину інших причетних до нього осіб, у тому числі пішоходів.

На підставі досліджених доказів судом об`єктивно встановлено, що в діях потерпілого ОСОБА_3 , як пішохода в даній дорожній обстановці за вищевикладених фактичних обставинах вбачаються ознаки порушення вимог пунктів 4.7, 4.8, 4.11, 4.14 ПДР України, якими встановлено, що: пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки; чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху; пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід. На це вказують покази свідків, допитаних у судовому засіданні, які були очевидцями ДТП, а також покази самого обвинуваченого, які не протирічать показам свідків, пішохід ОСОБА_3 раптово пригнув на автомобіль, яким керував ОСОБА_2 .. Ці факти також підтверджуються висновком судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_3 № 231 від 07.12.2015 року, згідно якого концентрація алкоголю в крові загиблого складала 2,9 промілле - в крові, 4,1 промілле – в сечі, що, зазвичай, за життя відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння. Також, з локалізації тілесних ушкоджень у загиблого ОСОБА_3 випливає, що тяжкі ушкодження, що потягли його смерть, утворилися на задній частині голови у потиличній області внаслідок падіння та удару головою.

Отже, суд вважає слушними твердження сторони захисту про допущення порушення потерпілим вимог ПДР України, проте суд враховує, що згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод №9-212 від 25.04.2019 року небезпека для руху водію автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 виникає з моменту зміни напрямку руху пішоходом в напрямку смуги руху транспортного засобу. Застосувавши гальмування водій автомобіля ВАЗ 210740 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не міг уникнути наїзд на пішохода, але застосувавши гальмування зі збереженням прямолінійного напрямку руху, тобто застосувавши гальмування та рухаючись на відстані 0.2м від лівої бічної частини до лінії дорожньої розмітки 1.5, наїзд транспортного засобу на пішохода виключався, а тому враховуючи відсутність причинного зв`язку між діями потерпілого ОСОБА_3 та суспільно небезпечними наслідками, суд вважає поведінку потерпілого ОСОБА_3 , яка передувала виникненню ДТП, врахувати при призначенні покарання обвинуваченому, а також під час вирішення заявленого потерпілим цивільного позову.

Той факт, що внаслідок порушення ПДР потерпілий ОСОБА_3 створив небезпеку для дорожнього руху, Однак незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди водій зобов`язаний був виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Таким чином, те, що небезпеку для руху створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, а також того факту, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення характеризується необережною формою вини, вчинене ним вперше, однак мало тяжкі наслідки, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, та за цих підстав призначити йому покарання в межах санкції статті, за якими кваліфікуються його дії у вигляді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Крім того, заявлений по даному кримінальному провадженню цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 , на думку суду, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд приймає до уваги те, що загиблий ОСОБА_3 був єдиним сином потерпілої, загинув у досить молодому віці, зненацька, через що остання, безперечно, пережила моральні страждання, змінився її життєвий уклад, вона була змушена докладати зусиль для повернення психічної рівноваги, організації свого життя після перенесеної трагедії. Однак, також судом враховується те, що, як випливає з пояснень потерпілої, її син ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, скоював кримінальні правопорушення, внаслідок чого декілька разів відбував покарання у вигляді реального позбавлення волі. Також до матеріалів кримінального провадження надано копії розрахункових документів, у відповідності до яких обвинуваченим було відшкодовано потерпілій 18700 гривень. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що моральна шкода у даному випадку підлягає стягненню частково, на суму 80000 гривень.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Початок строку відраховувати з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди спричиненої злочином в сумі 200000 гривень задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму 80000 гривень у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №9-212 від 25.04.2019 року у розмірі 1884 гривні 12 копійок.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя