Ухвала суду № 91793876, 25.09.2020, Зміївський районний суд Харківської області

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 621/2606/20

Провадження 2/621/978/20

25 вересня 2020 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Філіп`єва В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05 липня 2013 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, реєстровий номер 14747, про звернення стягнення на грошові кошти.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи матеріали позовної заяви розподілені в провадження судді Зміївського районного суду Харківської області Філіп`євої В.В.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя зазначає наступне:

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124). Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.

За приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840,80 гривень.

До матеріалів позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору позивачем.

Натомість до позову додана заява про звільнення позивача від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що його «майновий стан не дозволяє навіть частково сплатити державне мито» через те, що державним виконавцем арештовано його банківські рахунки, а він знаходиться у декретній відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми, не отримує жодного доходу, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду про нараховану заробітну плату (дохід)

Суддя, надавши оцінку вказаній заяві та наданим на її підтвердження документам, вважає, що підстави для її задоволення відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N28249/95) від 19.06.2001 року, констатовано, що суд ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Таким чином, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані державою прийняттям Закону України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, проте позивач ОСОБА_1 до жодної з категорій не відноситься.

Крім того, з наданої до заяви роздруківки Довідки Пенсійного фонду України з індивідуальними відомостями про застраховану особу від 21.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 щомісячно отримує дохід в розмірі 4723,00 гривень, і його дохід за 8 місяців 2020 року складає 37784,00 гривень, що свідчить про можливість сплати позивачем судового збору в розмірі, встановленому законом. Згідно частин 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Тобто, за змістом статті 136 ЦПК та приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір», звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин та є правом, а не обов`язком суду щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Крім того, суд наголошує на необхідності виправлення інших недоліків позовної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала, перелік яких зазначений в статті 258 ЦК України.

Відповідно до ч.1 статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно ч.1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з заяви, позивачем оскаржується виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом 05 липня 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку загальної позовної давності без звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності причин такого пропуску.

Позивач зазначає, що ознайомився з виконавчим провадженням ДВС в серпні 2020 року, отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та копію оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, однак доказів отримання відомостей про наявність виконавчого напису саме в серпні 2020 року, оригінали чи завірені копії цих матеріалів до позовної заяви не долучив.

Відповідно до ч.2 статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.1, ч.5 статті 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями136, 175, 177, 185, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк п`ять днів із дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та приведення її у відповідність до вимог Закону.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, вона буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Текст ухвали складено та підписано 25 вересня 2020 року.

Суддя В.В. Філіп`єва