Рішення № 91792465, 24.09.2020, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №161/12411/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

за участю секретаря судового засідання Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 30 січня 2015 року у розмірі 16574,92 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 30 січня 2015 року, відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", складає між ним та банком договір. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому Договором. Проте, відповідач у свою чергу не виконав належним чином свої зобов`язання за укладеним договором №б/н від 30 січня 2015 року щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, в результаті чого станом на 30 червня 2019 року, утворилась заборгованість в розмірі 16574,92 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Разом з позовною заявою подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, подав до суду письмові пояснення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення: 12585,18 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2600 грн. - заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 765,47 грн. - штраф (процентна складова). Також, подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 2600 грн.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 30 січня 2015 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", складає між ним та банком договір (а.с.6).

Позивач свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 "Умов та правил надання банківських послуг" - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно пункту 2.1.1.5.6 "Умов надання банківських послуг" - у разі невиконання зобов`язань за Договором, позичальник на вимогу Банку повинен виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 "Умов надання банківських послуг" - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

Відповідно до частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Дослідивши у судовому засіданні розрахунок суми заборгованості, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання, внаслідок чого станом на 30 червня 2019 року за договором № б/н від 30 січня 2015 року, утворилась заборгованість на загальну суму - 16574,92 грн., яка складається з: 124,27 грн. - заборгованість за кредитом; 12585,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 765,47 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог частини 1 статті 611, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Зокрема, частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14.

Аналіз норм статті 266, частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненнями до суду кредитора, та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Позовна заява підписана позивачем 04 липня 2019 року.

Відтак, лише за період із 04 липня 2018 року по 30 червня 2019 рік (кінцева дата в розрахунку заборгованості), та як видно з другої графи справа, у цей 12-ти місячний період позивачем було нараховано лише 1200 грн. пені. (2600 грн. - 1400 грн. = 1200 грн.).

Отже, в такому разі слід стягнути лише 1200 грн. пені в межах 12-ти місяців, а не 2600 грн., як заявлено позивачем.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв`язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов`язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

За таких обставин, правові підстави до стягнення пені в сумі 1400 грн. відсутні, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Отже, за змістом вказаної норми закону, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 214 Цивільного процесуального кодексу України, суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями статтями 4, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 30 січня 2015 року у розмірі 13974,92 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 92 коп.), яка складається з: 124,27 грн. (сто двадцять чотири гривні 27 коп.) - заборгованість за кредитом; 12585,18 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 18 коп.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (п`ятсот гривень) - штраф (фіксована частина); 765,47 грн. (сімсот шістдесят п`ять гривень 47 коп.) - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Голова Дубровицького

районного суду З.С. Сидоренко